• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Послідовність розробки розрахункового матеріального балансу

Однопродуктовий матеріальний баланс складається за наступною формою, представленою у таблиці 7.1.

Таблиця 7.1.

Однопродуктовий матеріальний баланс ресурсу, (од. вим.)

Розробка матеріального балансу починається з частини «Розподіл», саме тут фіксуються потреби усіх потенційних споживачів матеріальних ресурсів, а саме: галузей народного господарства, населення, інших держав (в статті експорт), державного резерву.

Виробничі потреби в ресурсі зафіксовані у перших двох статтях частини «Розподіл».

Виробничо-експлуатаційні потреби (ВЕП) відображають потреби усіх галузей народного господарства у певному виді ресурсу (продукції). Загальна потреба в ресурсі визначається (нормативним методом) за формулою:

, де

Q _вир-ва – обсяг продукції, що виробляється і-ю галуззю, та вимагає витрат відповідного ресурсу;

N – норма витрат відповідного ресурсу на виробництво одиниці продукції і-ї галузі.

n – кількість галузей, що споживають даний ресурс під час виробництва продукції.

У статті “Капітальне будівництво” потреба у ресурсах визначається нормативним методом за формулою:

, де

Qбмр – обсяг будівельно-монтажних робіт і-го виду, для виконання яких потрібен даний ресурс;

N – норма витрат відповідного ресурсу на виконання одиниці і-го виду робіт.

Стаття “Ринковий фонд” характеризує потреби населення в даному ресурсі. Ця потреба розраховується нормативним методом, як правило, за формулою:

, де

Т – чисельність населення, що споживає даний вид ресурсу.

N – науково-обґрунтована норма споживання даного ресурсу на оду особу.

Для визначення потреби населення в ресурсах, що споживаються для задоволення комунально-побутових потреб, наприклад, потреби населення у вугіллі, розрахунки здійснюють за формулою:

, де

S – загальна площа житла, що опалюється за допомогою даного ресурсу.

N/s – норма витрат ресурсу за фіксованими цінами на відповідну площу опалення.

Стаття “Експорт” характеризує потреби інших держав у даному ресурсі. Розрахунок цієї статті може здійснюватися двома способами:

1. Якщо угоди з іншими державами укладені, на момент розрахунку цієї статті, то обсяг експорту визначається методом прямого підрахування, тобто додаються обсяги експорту даного виду ресурсу за укладеними угодами з іншими державами.

, де

Еді– експорт за договором з і- ю державою.

2. Якщо угоди не укладені, то застосовується метод екстраполяції. Сутність цього методу полягає у визначенні питомої ваги експорту у загальному обсязі споживання за декілька останніх років (як правило, три-п’ять) та перенесенні отриманої величини на майбутній період.

Стаття “Закладка до державного резерву”. Державний резерв – запас, що створюється на випадок стихійного лиха, військових дій, для допомоги інших державам, за нормативами, які затверджує КМУ. Нормативний розмір державного резерву визначається наступним чином:

, де

Nд.р. – норматив державного резерву, який встановлює КМУ.

Закладення ресурсу до державного резерву можливе у двох випадках:

1) Якщо виникає потреба у розширенні (створенні) державного резерву. За таких обставин розмір закладення визначається за формулою:

ЗДР (розширення) = ДРn – ДРп.р., де

ДРn – нормативний розмір державного резерву,

ДРп.р. – фактична наявність ресурсу у державному резерві на початок розрахункового року.

Якщо отриманий результат має від’ємне значення, це означає необхідність скорочення державного резерву шляхом його розбронювання на дану величину.

2) Якщо виникає потреба в поновленні ресурсів державного резерву у зв’язку із скороченням нормативних строків зберігання певного ресурсу. У такому випадку розмір державного резерву на поновлення визначається за даними оперативної звітності.

Загальний обсяг закладення ресурсів до державного резерву визначається як добуток закладення державного резерву на розширення та на поновлення:

ЗДР = ЗДР розширення + ЗДР поновлення.

Відповідно стаття «Розбронювання держаного резерву» із ресурсної частини балансу визначається як добуток розміру розбронювання резерву на скорочення та на поновлення:

РДР = РДР скорочення + РДР поновлення.

Залишки на кінець розрахункового року утворюються виробниками продукції, що споживають відповідний ресурс під час виробництва продукції, з метою забезпечення неперервного процесу виробництва. Розмір нормативних запасів визначається індивідуально для кожної галузі на базі встановленого нормативного запасу в днях (N), та середньодобового споживання даного ресурсу в галузі ().

Загальний підсумок частини «Розподіл» показує загальний обсяг споживання ресурсу у розрахунковому році.

У другій частині балансу – “Ресурси” фіксуються можливості усіх потенційних постачальників матеріального ресурсу. Основним постачальником є виробництво. Можливий обсяг виробництва ресурсу визначається за формулою:

– середньорічна виробнича потужність галузі (або групи підприємств), що виробляє даний ресурс;

К використання – коефіцієнт використання виробничої потужності.

Стаття “Залишки на початок року” визначається як добуток фактичних залишків ресурсу у виробників продукції та постачальників ресурсу на початок року.

Стаття “Імпорт” розраховується аналогічно статті експорт.

Стаття “Інші ресурси” характерна для матеріальних балансів ресурсів сільськогосподарського походження та характеризує можливість закупівлі даного ресурсу у населення.

Підсумок ресурсної частини показує загальний обсяг наявних ресурсів.

Матеріальні баланси можуть мати сальдо. Воно:

- позитивне, якщо ресурси перевищують потреби,

- негативне, якщо розподіл ресурсів більший за їх наявність.

Досягнення рівноваги (ліквідація сальдо) – це завжди компроміс тим часом, що нам потрібно і тим, що ми можемо отримати.

Матеріальний баланс як інструмент планування використовується в наступних випадках: для визначення необхідного обсягу виробництва, можливого розміру експорту, необхідного розміру імпорту, можливого ринкового фонду. При цьому використовується прийом «Балансової ув’язки». Наприклад, необхідний обсяг виробництва визначається як:

Виробництво = ∑ частини розподіл – (∑ст..1, 2, 3, 5 ресурсів).

Читайте також:

1. III. Етапи розробки програмного забезпечення
2. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
3. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
4. Алгоритм розробки методичних основ бюджетування
5. Алгоритм розробки техніко-економічного обґрунтування будівництва нового та реконструкції діючих підприємств харчування.
6. Аналіз ліквідності балансу
7. Аудит проекту розробки ПЗ
8. Балансувальні роботи.
9. Балансування деталей
10. Бухгалтерський та податковий облік розробки ПЗ
11. В обох випадках основним розрахунковим рівнянням є рівняння теплопередачі і теплового балансу
12. Вертикальний формат балансу

Переглядів: 727