• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми планування. Види планів

Сутність, характер об’єктів планування на підприємстві

Згідно з Законом „Про підприємства в Україні” об’єктом планування на підприємстві є:

1. Виробнича діяльність.

2. Соціальна діяльність.

3. Екологічна діяльність.

В свою чергу, виробнича діяльність включає виробничий і управлінській процеси, пов’язані з :

- дослідженнями і розробками;

- виробництвом;

- маркетингом;

- формуванням і розподілом ресурсів;

- товарорухом (збутом);

- рекламою.

Планування на підприємстві охоплює всі види діяльності підприємства. З організаційної точки зору кожний вид діяльності поділяють на планові функціональні процеси. Наприклад, виробнича діяльність включає виробничі та управлінські процеси.

В практиці внутрішньовиробничого фірмового планування основні і допоміжні процеси можуть бути поділені на прості і складні.

Простими називають процеси виготовлення нескладних предметів праці, а також окремих деталей складного в технологічному розумінні вузла агрегату. Простий процес – це ряд послідовних операцій виготовлення деталей.

Складний процес – це сукупність скоординованих і часі та за місцем виконання простих операцій.

Основним елементом при плануванні простого процесу є технологічна операція. Операції можуть виконуватись за участю працівників або без нього.

Обслуговуючі процесивключають виробничіпослуги основному виробництву. Сюди входять транспортні послуги, складування, зберігання матеріалів, інструментів, які використовуються в основному і допоміжному виробництві. Сукупність обслуговуючих процесів складає обслуговуюче виробництво, в складі якого транспортне, складське, контрольно-вимірювальне господарство.

Важливим об’єктом планування на підприємстві є складова частина виробничого процесу – процес управління.

Управлінські процеси забезпечують взаємодію між технічними процесами, ця взаємодія може бути технологічною і організаційно.

Технологічно планування процесу управління базується на розподілі праці між працівниками апарату управління і може бути:

· функціональним (по функціях управління);

· професійним (по спеціальностях в кожній функції);

· кваліфікаційним (по складності робіт);

· технологічним (по видах виконуваних робіт).

Таким чином, об’єктом планування на підприємстві є всі функціональні процеси, включаючи процеси і розвиток виробництва та вдосконалення управління.

Теорія планування визначає зміст загальнодержавного планування соціально-економічного розвитку, реалізації технічної, економічної та соціальної політики, розміщення продуктивних сил по території країни, її зовнішньоекономічні зв’язки.

В плануванні виділяють три сторони :

Соціально-економічна сторонапланування основана на пізнані економічних законів, відображення економічної політики держави при плануванні економічного та соціального розвитку підприємства.

Методологічна сторонапланування являє собою сукупність принципів та методів планування, є інструментом дослідження впливу на економічні та соціальні процеси.

Організаційна сторонапланування відображає структуру планових органів, технологію розробки планів.

В період переходу економіки до ринкових відносин розвиваються наукові основи планування, вдосконалюються його форми і методи, змінюється склад і зміст планових документів.

На практиці використовують наступні системи планування:

1. За змістом планування є:

· директивне;

· індикативне.

Директивне планування – це процес розробки планів, які мають силу закону, є об’єктивними для їх виконання суб’єктами господарської діяльності, вміщують комплекс заходів щодо забезпечення їх виконання. Директивні плани носять адресний характер, посадові особи несуть відповідальність за виконання планових завдань.

Індикативне планування являє собою поширену у всьому світі форму державного планування, є засобом реалізації соціально-економічної політики держави, основним методом її впливу на хід функціонування ринкової економіки. Індикативний план не має обов’язкового для виконання характеру. Основу для індикативного планування складають обов’язкові завдання, але їх число обмежене і в цілому план носить рекомендаційний, спрямований характер.

Індикативне планування застосовують також для планування господарської діяльності підприємства, що дає можливість оперативно оцінювати вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на результати діяльності, своєчасно вносити певні зміни а роботі, залучати при необхідності для виконання індикативних завдань додаткові матеріально-технічні, трудові та фінансові ресурси.

2. За змістом планових рішень та в залежності від термінів, на які розробляється план, ступеню деталізації розрізняють:

· Стратегічне планування;

· Поточне (тактичне) планування;

· Оперативно-календарне планування.

Стратегічне планування – це процес здійснення сукупності систематизованих і взаємозв’язаних робіт щодо визначення довгострокової мети, напрямків діяльності окремого підприємства чи галузі народного господарства. Суть стратегічного планування полягає у виборі головних пріоритетів розвитку виробництва, в установленні термінів досягнення довгострокової мети. Стратегічний план визначає шляхи розвитку тої чи іншої галузі виробничої діяльності, орієнтує підприємство на ринок, де можливі кращі результати по реалізації своєї продукції, яку техніку та технологію впроваджувати в першу чергу, на які суміжні галузі слід орієнтуватися для досягнення конкретних позитивних результатів.

Стратегічне планування здійснюється в процесі розробки довгострокових та середньострокових планів.

Середньострокове планування проводиться на період від 1 до 5 ровів. На деяких підприємствах середньострокове планування об’єднується з поточним. В таких випадках розробляють п’ятирічні план, в якому перший рік деталізується до рівня поточного плану.

Поточне планування вважається процесом створення передумов для реалізації можливостей, що визначені на етапі стратегічного планування. На етапі поточного планування здійснюється обґрунтування плану роботи підприємства на рік, півріччя, квартал, місяць, забезпечується встановлення виробничих зв’язків між структурними підрозділами підприємства, методи їх взаємодії.

Оперативно-календарне планування є останнім етапом в плануванні оперативної господарської діяльності підприємства. Основним завданням оперативно-календарного планування є конкретизація показників поточного плану з метою організації планомірної, ритмічної роботи підприємства, усіх його структурних підрозділів.

Оперативно-календарне планування дозволяє об’єднати всі елементи підприємства в єдиний виробничій механізм, включаючи технічну підготовку виробництва, матеріально-технічне забезпечення всіх процесів, створення матеріальних запасів, забезпечення збуту готової продукції.

Читайте також:

1. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
2. Автоматизовані форми та системи обліку.
3. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
4. Акредитив та його форми
5. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
6. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
7. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
8. Безособові дієслівні форми на –но, -то
9. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
10. Бізнес-планування інвестиційного проекту. Розробка планів фінансового проекту
11. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі
12. Бланки, форми і штампи

Переглядів: 1390