• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Контрольна робота

Акт

Акт - документ, складений кількома особами, що підтверджує встановлені факти та події. Акти мають велику кількість різновидів залежно від їх призначення: акт ліквідації (суб'єкта), акт перевірки, акт приймання-передавання (при зміні керівництва, передавання матеріальних цінностей та ін.), акт інвентаризації, акт проведення випробувань, акт дегустації, акт приймання завершених об'єктів, акт знищення (наприклад справ) та багато ін.

Акт, як правило, складається комісією. Це може бути постійно діюча комісія або призначена за вказівкою керівництва.

Приступивши до роботи, члени комісії вивчають суть питання, законодавчо-нормативні акти, що його регулюють, а після цього приступають до встановлення фактичного стану справ для відображення його в акті.

В процесі перевірки, як правило, ведуться чорнові записи, що відображають кількісні характеристики.

Акт оформляється на загальному бланку. В ряді типових ситуацій використовуються типові трафаретні форми, в яких визначається зміст та порядок розміщення інформації з даного різновиду акта.

Текст акта поділяється на частини. Вступна частина для всіх актів однакова. В ній вказується: основа для складання акта, особа, яка його склала, та, при необхідності, особи, що були присутні при його складанні. Слово ''Підстава'' починає текст акта та друкується від лівого поля.

Акт може бути складений за вказівкою керівника або суб'єкта на підставі розпорядчого документа (найчастіше наказу).

Далі вказується склад комісії: прізвище та ініціали голови, потім прізвища та ініціали членів комісії в алфавітному порядку з переліком посад та назв суб'єктів (якщо члени комісії з інших суб'єктів). Після слів ''Були присутні'', надрукованих з нового рядка з нульового положення табулятора, подаються також в алфавітному порядку посади, ініціали та прізвища присутніх.

В констатуючій частині, яка починається з абзацу, викладаються цілі, завдання та суть проведеної роботи, її результати. Ця частина тексту акта може бути оформлена у вигляді таблиці, що дозволяє при невеликому обсязі забезпечити високий рівень інформативності тексту.

В деяких актах текст може мати третю частину - висновки комісії, пропозиції.

В кінці тексту, при необхідності, подаються відомості про кількість екземплярів та місце їх знаходження. Акт підписує голова та всі члени комісії, посади перед підписами не вказуються.

Як і будь-який документ, перед текстом акт має заголовок. Деякі різновиди актів потребують затвердження. Гриф затвердження оформляється відповідно до вимог ДСТУ 4163-2003.

Після затвердження рекомендаційна частина акта набирає розпорядчу силу і є обов'язковою до виконання.

Місце та дата складання акта повинні відповідати місцю та даті дії, яка актується.

6. Службові листи

Службові листи - найбільш поширений вид управлінських документів, які є засобом спілкування та обміну інформацією між суб'єктами та приватними особами. Вони становлять до 80 % вхідної та вихідної документації. Листи складаються з найрізноманітніших питань діяльності, їх змістом можуть бути запити, повідомлення, погодження, претензії, зміни, зауваження, рекомендації, відгуки, пояснення, нагадування та ін.

Текст службового листа повинен бути простим, тобто висвітлювати одне питання. Це не тільки спростить технічні операції з опрацювання листа в суб'єкті-адресаті (насамперед реєстрацію, контроль, формування в справи), але й прискорить виконання документа, оскільки при наявності в листі кількох запитань знімається копія або встановлюється черговість виконання питань. Тому, якщо з одним адресатом необхідно вирішити кілька питань, щодо кожного слід скласти окремий документ. Кілька питань викладаються в одному листі тільки у випадку їх взаємозв'язку.

Текст листа, як правило, складається з двох частин. В першій частині викладаються мотиви, що сприяли складанню документа, тут же можуть бути зроблені посилання на рішення керівних суб'єктів, що стали підставою складання листа. В другій частині викладається основна частина документа, заради якої він складається: висновки, прохання, пропозиції, нотатки та ін.

Враховуючи постійне зростання обсягів інформації, з якою доводиться ознайомлюватися працівникам управлінського апарату, для активізації сприйняття інформації в листах можна рекомендувати змінити традиційний порядок викладу тексту листата починати його з суті питання, розміщуючи докази та факти в другій частині.

Листи з нескладних, обговорених раніше питань можуть складатися з однієї основної частини без пояснень.

Рекомендується не використовувати в листі категоричних виразів, що досягається вставними словами та конструкціями: ''мабуть'', ''як і раніше'', ''як відомо'', ''якщо можливо''та ін.

ТЕМА № 17. УКЛАДАННЯ ФАХОВИХ ДОКУМЕНТІВ ВІДПОВІДНО ДО НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ

Питання, що розглядаються:

1. Особливості укладання документів відповідно до фаху

2. Уніфікація та стандартизація документів

1. Особливості укладання документів відповідно до фаху

Повнота і достовірність показників обліку значною мірою залежать від якості оформлених документів.

Щоб бути доказовим і мати юридичну силу, документ має містити обов'язкові реквізити. Термін "реквізити" походить від лат. requisitum, що означає "потрібне, необхідне". Такими реквізитами для будь-якого первинного бухгалтерського документа є:

- назва документа (форми);

- дата і місце складання;

- назва підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції;

- одиниця виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інший знак, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операцій до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити:

- ідентифікаційний код підприємства чи особи;

- номер документа;

- підстава для здійснення операції;

- дані про документ, що засвідчує особу;

- інші додаткові реквізити.

Якщо у первинному документі немає будь-якого обов'язкового реквізиту такий документ недоказовий і не може бути підставою у бухгалтерському обліку. Такі документи, як правило, є причиною ретельного вивчення органами перевірки і контролю і накладення штрафних санкцій.
До оформлення первинних бухгалтерських документів ставлять такі вимоги:
первинні документи мають бути складені в момент здійснення операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення.

Документи складають на бланках типових форм, затверджених Держкомстатом України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених відповідними міністерствами і відомствами, а також виготовлених самостійно, які мають містити обов'язкові реквізити типових або спеціалізованих форм.

У разі складання та зберігання первинних документів на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їхніх повноважень, передбачених законами.

Записи в первинних документах роблять у темному кольорі чорнилом, кульковою ручкою, друкарськими засобами чи принтером, що забезпечує зберігання цих записів протягом встановленого терміну зберігання документа.

Вільні рядки в первинних документах прокреслюють.

У грошових документах суми проставляють цифрами і прописом, перше слово суми записують скраю і з великої літери.

Кожен первинний документ має містити дані про посаду, прізвище і підписи осіб, відповідальних за його оформлення.

Керівник підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарських операцій, пов'язаних з відпуском товарно-матеріальних цінностей, майна, видачею грошових коштів і документів. Коло таких осіб, як правило, обмежене

Забороняється приймати до виконання документи на господарські операції, які суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку обліку коштів і матеріальних цінностей, завдають шкоди власникам.

Складаючи первинні документи, можна припуститися помилок. У банківських і касових документах помилки не виправляють. Якщо в таких документах допущено помилку, їх анулюють, а замість них оформлюють нові, В інших первинних документах помилки виправляють коректурним способом, тобто неправильний текст або суму закреслюють тонкою рискою так, щоб можна було прочитати закреслене, а зверху пишуть правильний текст або суму. Виправлення помилок має бути застережено підписом "виправлено" і підтверджено підписом осіб, які підписали цей документ із зазначенням дати виправлення.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів щодо запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого терміну, який регулюється спеціальним переліком;
у випадках, встановлених законодавством, а також міністерствами і відомствами України, бланки первинних документів можуть бути віднесеними до бланків суворої звітності. їх друкують за зразками типових або спеціалізованих форм з обов'язковим зазначенням номера.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Первинні документи можуть бути вилученими у підприємства тільки за постановою уповноважених державних органів відповідно до чинного законодавства України. З дозволу і в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, посадові особи підприємства можуть зняти копи та скласти реєстр документів, що вилучаються, із зазначенням підстав і дати вилучення.

2. Уніфікація та стандартизація документів

Велике значення у виконанні цих вимог мають уніфікація та стандартизація документів. Під уніфікацією документів розуміють розробку єдиних зразків документів для оформлення однотипних господарських операцій на підприємствах, в організаціях і установах незалежно від виду діяльності та форм власності. Так, уніфіковано всі банківські та касові документи, бланки авансових звітів та посвідчень на відрядження, товарно-транспортних накладних, розрахунково-платіжних відомостей, податкових накладних та інших документів. Уніфікація документів забезпечує широту використання, можливість всебічного опрацювання на ПЕОМ, масове тиражування бланків, що здешевлює їхню вартість.

Під стандартизацією документів розуміють встановлення для бланків однотипних документів однакових, найбільш раціональних розміру і форми із завчасним визначенням розміщення відповідних реквізитів. Друкування стандартних бланків документів великими тиражами дає значну економію паперу, здешевлює їх виготовлення.

Розробляє і затверджує типові форми первинного обліку Державний комітет статистики (Держкомстат) України.

Варіант 1

1. Скласти таблицю "Функціональні стилі сучасної української мови", враховуючи основне призначення, ознаки, мовні засоби стилів.

2. Класифікація документів.

3. Синоніми та пароніми в ділових паперах

Варіант 2

1. Скласти текст фахової документації (полілог, монолог, діалог) на тему "Екскурсія до...", вживаючи термінологію ділових паперів.

2. Скласти такі документи: автобіографія, заява, резюме.

3. Стильові різновиди української мови.

Варіант 3

1. Стильові різновиди української мови.

2. Скласти такі документи: телеграма, доповідна записка, оголошення.

3. Дати визначення та навести приклад автобіографії

Варіант 4

1. Синоніми в діловому мовленні.

2. Скласти такі документи: протокол, розписка, доручення.

3. Синоніми та пароніми в ділових паперах

ПІДСУМКОВЕ ЗАНЯТТЯ

Варіант 1

1. Основними ознаками літературної мови є такі:

а) унормованість;

б) наявність усної і писемної форм існування;

в) наявність територіальних діалектів;

г) поліфункціональність;

ґ) наддіалектна форма існування;

д) функціонування у галузі державної та політична діяльності.

2. Сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи,закріплених у процесі суспільної комунікації, - це:

а) орфографічні правила;

б) граматичні правила;

в) мовні норми;

г) стилі української мови.

3. Сукупність норм літературної мови, що регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошенні слів, — це:

а) норми наголошення слів;

б) норми інтонування слів;

в) орфоепічні норми.

4. Принципами української орфографії є такі:

а) орфоепічний;

б) фонетичний;

в) синтаксичний;

г) морфологічний;

ґ) соціолінгвістичний;

д) історичний;

є) лексичний;

є) смисловий.

5. Мовний стиль — це:

а) різновид національної мови, що є засобом спілкування у географічно обмежених мовленнєвих колективах;

б) сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання;

в) властивий художникові слова чи іншому носієві мови стиль, який стає об'єктом дослідження лінгвістів.

6. Обговорення, відстоювання та пропаганда важливих сус­пільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвит­ку — мета мовлення:

а) розмовного стилю;

б) публіцистичного стилю;

в) художнього стилю;

г) офіційно-ділового стилю.

7. Мовними особливостями офіційно-ділового стилю є:

а) використання суспільно-політичної, емоційно за­барвленої лексики;

б) використання канцелярської лексики;

в) широке застосування слів у переносному значенні;

г) гранично точний виклад;

ґ) переважання складносурядних речень;

д) широке вживання готових словесних формул.

8. Документ — це:

а) друкована стандартна форма ділового папера з рек­візитами, що містять постійну інформацію;

б) основний вид ділового мовлення, що фіксує і передає інформацію, підтверджує її достовірність, об'єк­тивність;

в) сукупність реквізитів, розташованих у певній по­слідовності.

9. За походженням виділяють такі види документів:

а) вхідні;

б) вихідні;

в) службові;

г) особисті;

ґ) стандартні;

д) індивідуальні.

10. За місцем виникнення виділяють такі види документів:

а) внутрішні;

б) зовнішні;

в) вхідні;

г) вихідні;

ґ) стандартні;

д) індивідуальні.

11. Повна копія відправленого з підприємства, установи організації документа — це:

а) витяг;

б) копія;

в) оригінал;

г) виписка;

ґ) відпуск.

12. За призначенням виділяють такі види документів:

а) для службового користування;

б) щодо особового складу;

в) для загального користування;

г) організаційні;

ґ) довідково-інформаційні;

д) організаційно-розпорядчі;

є) розпорядчі;

е) обліково-фінансові;

ж) довідкові;

з) господарсько-договірні.

13. Документи, що створюються окремими особами поза сферою їх службової діяльності, — це:

а) індивідуальні документи;

б) особисті документи;

в) службові документи;

г) власні документи.

14. Група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, — це:

а) бланк;

б) формуляр-зразок;

в) штамп.

15. На бланках дату підписання документа ставлять:

а) під текстом зліва;

б) у правій верхній частині під назвою виду докумен­та і заголовком;

в) у лівій верхній частині разом з індексом на спец­іально відведеному для цього місці.

16. Гриф узгодження — це:

а) внутрішнє узгодження документа;

б) зовнішнє узгодження документа;

в) узгодження документа з підрозділами та службо­вими особами установи.

17. Віза — це:

а) зовнішнє узгодження документа;

б) узгодження документа з підвідомчими та не­підвідомчими організаціями;

в) внутрішнє узгодження документа.

18. Змінний реквізит, який містить інформацію про по­дальшу роботу з документом, — це:

а) гриф погодження;

б) резолюція;

в) підтвердження;

г) гриф затвердження.

19. Сукупність послідовно об'єднаних змістом і побудова­них за правилами мовної системи речень — це:

а) документ;

б) текст документа;

в) назва виду документа;

г) абзац.

20. Від першої особи пишуться такі документи:

а) протокол;

б) заява;

в) автобіографія;

г) довідка;

ґ) доповідна записка;

д) наказ;

є) характеристика.

21. Документи щодо особового складу — це:

а) документи, у яких фіксуються угоди між сторона ми про встановлення ділових відносин, пов'язаний із господарською діяльністю, і які регулюють її відносини;

б) документи, пов'язані з процесом зарахування особі на роботу і її звільнення, визначенням і забезпеченням прав та обов'язків працівника, що регламентуються законодавством України;

в) угоди між особами, що наймаються на роботу, та керівниками підприємств (установ, організацій), за якими працівники зобов'язуються виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а керівний підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

22. Заява — це:

а) документ, у якому особа (установа) висловлює свої думки щодо методів поліпшення діяльності державних органів, громадських установ, організацій;

б) документ, адресований установі чи вповноваженні особі, у якому викладається певне прохання з йога коротким обґрунтуванням;

в) документ, у якому особа (установа) вказує на порушення її прав та інтересів з боку іншої особи (установи) і пропонує вжити належних заходів для ліквідації такого порушення.

23. Особиста заява оформляється:

а) від руки на бланку установи;

б) машинописом на бланку установи;

в) від руки в одному примірнику;

г) від руки у двох примірниках.

24. У складній заяві зазначається:

а) перелік документів, які додаються до заяви з ме­тою підтвердження правомірності висловленого у ній прохання;

б) гриф обмеженого доступу до документа;

в) відмітка про засвідчення копій.

25. Характеристика — це:

а) документ, у якому в офіційній формі викладено гро­мадську думку про працівника як члена колективу і який складається на його вимогу або письмовий за­пит іншої установи для подання до цієї установи;

б) документ, у якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні ус­піхи й досягнення особи, яка його складає;

в) документ, у якому коротко викладаються осо­бисті, освітні, професійні відомості про особу.

26. За походженням характеристика — це:

а) стандартний документ;

б) офіційний документ;

в) особистий документ.

27. Відомості про особу, якій видається характеристика, викладаються:

а) у хронологічній послідовності;

б) у будь-якій послідовності;

в) у послідовності, що зумовлюється ступенем важли­вості тієї чи іншої інформації.

28. У тексті резюме зазначають такі відомості:

а) мета складання документа;

б) розмір заробітної плати;

в) моральні якості особи;

г) досвід роботи;

ґ) освіта;

д) перебування за кордоном;

є) знання мов;

е) наявність водійських прав.

29. Враховуючи те, що у фірмах, агенціях, установах зазвичай здійснюється комп'ютерне вивчення резюме, слід дотримуватися таких правил:

а) намагатися вживати якомога більше дієслів, прислівників і прикметників;

б) намагатися не вживати особові займенники;

в) обов'язково надсилати фотокартку;

г) для кожного конкретного конкурсу складати окре­ме резюме;

ґ)надавати перевагу іменникам, що є назвами посад, професійним термінам.

30. Автобіографія — це:

а) документ, що фіксує відомості про трудову діяль­ність робітників, службовців;

б) обов'язковий документ особової справи працівників установ, організацій, у якому фіксуються автобіог­рафічні відомості, оформлені шляхом фіксації їх у таблицях;

в) обов'язковий документ особової справи, у якому осо­ба повідомляє основні факти своєї біографії.

Варіант 2

1. Поширений вид документації, один із способів обміну інформацією, основний засіб встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організація­ми тощо:

а) договір;

б) заява;

в) службовий лист.

2. За кількістю адресатів розрізняють службові листи:

а) звичайні та колективні;

б) такі, що потребують відповіді, і такі, що не потре­бують відповіді;

в) звичайні, циркулярні та колективні.

3. За функціональними ознаками службові листи поділя­ють на:

а) звичайні, циркулярні й колективні;

б) такі, що потребують відповіді, й такі, що не по­требують відповіді;

в) секретні й несекретні.

4. Службовий лист містить такі реквізити:

а) печатка, гриф затвердження, місце укладання чи видання;

б) гриф узгодження, візи;

в) Державний герб, емблема організації, зображення державних нагород, код організації, індекс підприєм­ства зв'язку.

5. На бланках дату листа ставлять:

а) ліворуч угорі на спеціально відведеному для цього місці;

б) праворуч угорі на спеціально відведеному для цього місці;

в) унизу під текстом на спеціально відведеному для цього місці.

6. Для здійснення розрахунково-грошових операцій на бланках листів необхідно розмістити:

а) печатку підприємства, організації, установи тощо;

б) номер розрахункового рахунка у відділенні банку;

в) гриф затвердження, гриф узгодження з вищими ус­тановами.

7. Якщо лист адресовано установі, поштову адресу вказують:

а) після назви установи, структурного підрозділу й прізвища службової особи;

б) перед назвою установи, структурного підрозділу й прізвища службової особи;

в) у будь-якій послідовності.

8. На конверті повторюють адресу отримувача листа, починаючи:

а) "Кому", а потім указують "Куди";

б) "Куди", а потім зазначають "Кому";

в) у будь-якій послідовності.

9. Підписує службовий лист переважно:

а) особа, яка його підготувала;

б) особа, відповідальна за його виконання;

в) керівник установи, його заступник чи керівник структурного підрозділу.

10. Починати листа необхідно з:

а) викладення аргументованих вимог адресанта;

б) ввічливої форми звертання;

в) опису фактів та подій.

11. Текст листа складається з:

а) двох частин: доведення та пропозицій;

б) трьох частин: висновки, доведення, пропозиції;

в) двох частин: опису фактів або подій, висновків та пропозицій.

12. Постскриптум можливий лише за умови:

а) якщо необхідно зазначити підставу, що спричини­ла появу цього документа;

б) якщо необхідно зазначити додатки до листа;

в) якщо після написання листа сталася подія, про яку адресант неодмінно має повідомити адресата.

13. Службові листи оформляють:

а) на аркуші паперу формату А5;

б) на аркуші паперу формату АЗ;

в) на аркуші паперу формату А4 та АЗ.

14. Для зручності з обох боків сторінки залишають поля:

а) ліве — 20 мм, праве — 10 мм, верхнє — 15 мм, нижнє — 20 мм;

б) ліве — 25 мм, праве — 10 мм, верхнє — 20 мм, нижнє — 15 мм;

в) ліве — 30 мм, праве — не менше 8 мм, верхнє — 20 мм, нижнє — 16-19 мм.

15. Типовий абзац має частини:

а) вступ, основна частина, висновки;

б) зачин, фраза, коментарі;

в) основна частина, висновки та пропозиції.

16. Правила ввічливості вимагають відповісти на одержа­ний лист протягом:

а) 7-10 днів;

б) 6-7 днів;

в) 8 днів.

17. Службовий лист, у якому йдеться про зміну адреси чи назви установи (фірми, організації), відкриття філії, початок виробництва тощо, називають:

а) лист-підтвердження;

б) лист-попередження;

в) лист-повідомлення.

18. Службовий лист, яким запевняють оплату певних по­слуг, виконаної роботи, наданої житлової площі, якісне виконання роботи, називають:

а) лист-підтвердження;

б) гарантійний лист;

в) лист-повідомлення.

19. Різновидом комерційного листа, що містить прохання надати докладну інформацію про певні товари, послуги або уточнити вже наявну, попередню інформацію про фірму, банк тощо, є:

а) лист-запит;

б) лист-прохання;

в) лист-пропозиція.

20. У якому листі обов'язково вказуємо підставу для його складання, назву товару (його марку, якість, модель то­що), умови й термін постачання, умови оплати)?

а) лист-пропозиція;

б) лист-прохання;

в) лист-запит.

21. Письмова пропозиція про постачання товару, яку робить продавець покупцеві, є:

а) лист-пропозиція;

б) оферта;

в) лист-прохання.

22. Службовий лист, що додається до основного документ (накладної, рахунка-фактури, каталогу, проспекту прейскуранта, креслень, буклетів, зразків нових товарів) та інформаційно супроводжує його, називають:

а) гарантійний лист;

б) лист-підтвердження;

в) супровідний лист.

23. Службовий лист, у якому йдеться про наближення чи закінчення терміну виконання певних завдань, зобов'язань, проведення заходів, називають:

а) лист-повідомлення;

б) лист-нагадування;

в) лист-вимога.

24. Своє невдоволення з приводу порушення умов укладеної угоди, наприклад, порушення погоджених термінів постачання товару, невідповідності останнього запропонованим зразкам, незадовільного дизайну чи упакування, ви можете висловити у:

а) рекламаційному листі;

б) листі-попередженні;

в) листі-нагадуванні.

25. Якщо ви хочете пояснити причини певних порушень або переконливо довести безпідставність скарги стосовно до вас, ви можете скласти:

а) лист-вимогу;

б) лист-відповідь на претензію;

в) лист-пояснення.

26. У випадку, якщо ви маєте змогу заручитися підтримкою авторитетної у тій чи інший галузі діяльності особи для участі у конкурсі на заміщення відповідальної посади, здобуття гранту чи стипендії, ви можете звер­нутися за:

а) листом-запитом;

б) рекомендаційним листом;

в) листом-характеристикою.

27. У рекомендаційних листах обов'язково необхідно вка­зати:

а) з якого часу знайомі рекомендований і особа, яка дає рекомендацію, рівень професійної майстерності ре­комендованого тощо;

б) повідомити призначення, тобто куди направ­ляється лист;

в) особисті уподобання рекомендованого.

28. На відміну від характеристики, рекомендаційний лист:

а) містить підпис відповідальної особи й гербову пе­чатку організації, яка його видала;

б) викладається від третьої особи і складається у двох примірниках;

в) не обов'язково подається з місця роботи; форму­люється висновок про рекомендованого.

29. У випадку, якщо ви бажаєте висловити вдячність адре­сатові за надану допомогу, послугу, підтримку, надісла­не запрошення тощо, ви складаєте:

а) лист-вдячність;

б) лист-звернення;

в) лист-подяку.

30. Якщо ж ви маєте перепросити за невчасне виконання замовлення, спізнення на зустріч, бухгалтерські по­милки, порушення умов договору тощо, ви пишете:

а) лист-перепрошення;

б) лист-вибачення;

в) лист-увагу.

Варіант 3

1. За змістом оголошення поділяються на:

а) повідомлення про майбутню подію та потребу в по­слугах або можливість їх надання;

б) повідомлення-анонс та повідомлення-резюме;

в) повідомлення про майбутню подію та повідомлення-запрошення.

2. Якщо ви бажаєте передати різноманітну інформацію до установ, організацій, фірм за допомогою телекомунікативного зв'язку та принтера, ви скористаєтесь таким до­кументом, як:

а) телефонограма;

б) факс;

в) телеграма.

3. Ви вирішили повідомити засоби масової інформації про важливу для вас подію. Це можна зробити, оформивши документ:

а) лист-повідомлення;

б) лист-звернення;

в) прес-реліз.

4. За функціональним призначенням і терміном подання відносно події ці документи поділяються на такі види:

а) звичайні, колективні;

б) анонс, запрошення, інформація та резюме;

в) особисті та офіційні.

5. Документ, який є короткою, стислою характеристикою змісту книги, статті, рукопису тощо, називають:

а) рецензією;

б) анотацією;

в) висновком.

6. Документ, який є критичним відгуком на художній, на­уковий або інший твір, що містить зауваження, пропо­зиції тощо і метою якого є рекомендація твору до друку або захисту, є:

а) анотація;

б) рецензія;

в) висновки.

7. Висновки уповноваженої особи (кількох осіб) про нау­кові роботи, вистави, фільми, представлені на розгляд чи до захисту, називають:

а) відгуком;

б) анотацією;

в) рецензією.

8. Документ, у якому уповноважені особи, комісія або ус­танова викладають свої зауваження, оцінки, рішення та їх аргументи щодо окремого питання або іншого доку­мента і який передається до вищих органів для розгляду і затвердження, називають:

а) рецензією;

б) відгуком;

в) висновками.

9. Науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті, який є результатом мисленнєвого процесу, в якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та висловлення думок, є

а) рефератом;

б) конспектом;

в) статтею.

10. Самостійний розділ, параграф, пункт у юридичному до­кументі, описі, словнику тощо називають:

а) рефератом;

б) статтею;

в) конспектом.

11. Документ, який є коротким усним або письмовим викладом наукової статті, монографії, результатів наукового дослідження, змісту книги, є:

а) монографією;

б) статтею;

в) рефератом.

12. Доповідь на будь-яку тему, написана на основі критичного огляду літератури та інших джерел, складає поняття:

а) стаття;

б) реферат;

в) промова.

13. Документ, який є письмовим викладом власних ре­зультатів наукового дослідження і метою якого є вияв­лення знань студентів з конкретної дисципліни на пев­ному етапі навчання, називається:

а) науковою роботою (курсовою, дипломною);

б) статтею;

в) рефератом.

14. Стислий писаний виклад змісту першоджерела (лекції, виступу, промови, книги, статті тощо) є:

а) стаття;

б) тези;

в) конспект.

15. Стисло сформульовані основні положення статті, лекції, доповіді, які подають у вигляді цитат з першо­джерела або формулюють власними словами, склада­ють поняття:

а) конспект;

б) тези;

в) доповідь.

16. Точна вказівка місця проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь, складена за певною формою, є:

а) візиткою;

б) адресою;

в) повідомленням.

17. У випадку, коли ви хочете терміново повідомити адре­сату певну інформацію телефоном, вам буде у нагоді:

а) телеграма;

б) факс;

в) телефонограма.

18. Якщо ж ви хочете негайно втрутитися в певну справу, терміново інформувати когось про щось і оформити це на спеціальних бланках у двох примірниках, ви оформите:

а) факс;

б) телеграму;

в) лист-розпорядження.

19. Телеграми поділяються на:

а) звичайні, термінові, урядові;

б) термінові і нетермінові;

в) звичайні, циркулярні.

20. Якщо ви повідомляєте керівника установи, організації про певний факт, подію, виконання окремих завдань, службових доручень, оформляєте:

а) доповідну записку;

б) пояснювальну записку;

в) звіт.

21. Доповідні записки поділяються на:

а) особисті та офіційні;

б) рукописні та друковані;

в) внутрішні та зовнішні.

22. Коли ж ви маєте намір пояснити ситуацію, що склала­ся, факти, дії, вчинки (найчастіше порушення дисцип­ліни, невиконання роботи) і робите це на вимогу керів­ника, складаєте:

а) доповідну записку;

б) пояснювальну записку;

в) звіт.

23. Документ, у якому обґрунтовуються мета його створен­ня, структура, зміст, термін дії, функціональне призна­чення, актуальність і новизна і який є вступною части­ною іншого документа (плану, програми, проекту тощо), називається:

а) доповідною запискою;

б) передмовою;

в) пояснювальною запискою.

24. Документ інформаційного характеру, що підтверджує! факти з життя й діяльності окремих громадян і різні обставини діяльності установ, організацій, підпри­ємств, називається:

а) акт;

б) довідка;

в) протокол.

25. Довідка може бути:

а) секретною і несекретною;

б) стандартною та індивідуальною;

в) особистою й службовою.

26. Документ, який визначає точний перелік запланова­них до виконання робіт чи заходів, їх послідовність, об­сяг, тимчасові координати керівників та конкретних виконавців, є:

а) звіт;

б) наказ;

в) план.

27. За терміном виконання плани поділяються на:

а) перспективні, річні, піврічні, квартальні, місячні тощо;

б) тижневі і щоденні;

в) найближчі та перспективні.

28. За структурою плани поділяють на:

а) нескладні і складні;

б) прості та складні;

в) односкладові та двоскладові.

29. Основний зміст планів викладається у формі:

а) тексту;

б) таблиці;

в) тексту або таблиці.

30. Письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи за певний період часу є:

а) доповідна записка;

б) пояснювальна записка;

в) звіт.

Варіант 4

1. Письмова угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення,зміну або припинення господарських взаємовідносин, називається:

а) контрактом;

б) дорученням;

в) договором.

2. Договір підряду — це договір...

а) за яким одна сторона бере на себе повну матеріаль­ну відповідальність за прийняті матеріальні цін­ності й зобов'язується дотримуватися встановле­них договором правил зберігання, обліку, відванта­ження, а інша сторона зобов'язується створити нормальні умови праці матеріально відповідальним особам;

б) за яким підприємець-підрядник зобов'язується вико­нати певний обсяг робіт підприємству-замовнику;

в) що закріплює взаємні права та обов'язки всіх учас­ників створення асоціацій.

3. Документ, за яким організація-постачальник зобов'я­зується в певні терміни передати організації-покупцеві у власність певну продукцію, а організація-покупець зобов'язується оплатити продукцію за встановленими ці­нами, називається:

а) договором постачання;

б) накладною;

в) договором про спільну діяльність.

Читайте також:

1. II. Будова доменної печі (ДП) і її робота
2. IV. Практична робота.
3. VI. Домашня робота.
4. VI. Практична робота .
5. VI. Практична робота .
6. VI. Практична робота.
7. VI. Практична робота.
8. VI. Практична робота.
9. VI. Практична робота.
10. VI. Практична робота.
11. VI. Практична робота.
12. VI. Практична робота.

Переглядів: 3274