Стан науки та мистецтва.

1..1917—1921 рр. відзначені докорінним реформуванням системи освіти. Зусиллями Центральної Ради в короткі терміни на приватні і громадські кошти було відкрито 53 українські гімназії, складено навчальні програми для шкіл, розроблено план українізації освіти. Ті ж самі проблеми вирішувала і гетьманська влада.

Короткий термін існування УНР ці спроби не дали бажаних результатів. Активізували свою діяльність осередки “Просвіти”, що сприяли поширенню освіти на селі, організовували бібліотеки, хорові колективи, драмгуртки. Їх кількість зросла з 952 до 4227.

У березні 1917 р. з ініціативи М.Грушевського Українське наукове товариство почало розробляти статут Української академії наук. Політичні зміни у сфері культури відбувались за часів Скоропадського 1918 р. Головними здобутками були:

1) створення Української Академії наук (1918 р.) на чолі з Вернадським ( з відділення Рос. АН);

2) створення 150 українських шкіл (для незаможних – стипендія);

3) вивчення українознавчих предметів в школах;

4) відкрито 2 університети ( у Києві і Кам’янець-Подільську);

5) у серпні 1918 р. – відкриття Національної бібліотеки України;

6) відкрито Державний архів України, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей та національний театр:

2.Культурна діяльність більшовиків була суперечливою. Були мінуси і плюси:

1) не визнавали роль церкви, велася антицерковна пропаганда;

2) в школах викинули багато предметів, всі інші викладалися з точки зору комуністичних ідей;

3) положення про єдину трудову школу УСРР вводило обов’язкове навчання з 7 до 16 років;

4) почалася грандіозна кампанія по боротьбі з неписьменністю (лікнеп). Вже у 1920 р. кількість письменних дорослих зросла вдвічі і досягла 52%;

5) взагалі нова радянська влада дещо презирливо ставилася до досягнень гуманітарної дореволюційної культури. Її називали “буржуйською”, непролетарською.

Основна увага приділялась упровадженню безкоштовної освіти, боротьбі з неписьменністю дорослих. Із цією метою було створено систему спеціальних шкіл. Це дало змогу до 1920 р. збільшити кількість грамотних з 28 до 52 %. Більшовики реформували і систему вищої освіти. Замість університетів були створені інститути Червоної професури. Був збільшений доступ для вступу у вищі навчальні заклади вихідців із робітників та селян. Оскільки не всі вони мали відповідну підготовку, було створено систему робітничих факультетів (робітфаків), що мала заповнити прогалини у знаннях вступників до вищих навчальних закладів.

3.Після революції шлях до освіти був полегшений. Зникли обмеження для української культури. Прийшла хвиля нових митців:

1)літератори П.Тичина, В.Сосюра,М. Рильський, В. Кобилянський;

2) художники ( М. Бойчук і Г.Нарбут);

3) театральні режисери (Лев Курбас і Гнат Юра);

4) композитори ( Г.Верьовка, О.Кошиць, Л.Ревуцький) .

Складність революційного часу вплинула на стан науки в Україні. Але й тоді продовжували працювати видатні вчені — хімік Л. Писаржевський, біохімік О. Паладін, мостобудівник Є. Патон, історики Д. Багалій, В. Бозескул, гідромеханік Г. Проскура. Розвиток літератури характеризувався існуванням різних шкіл і методів літературної творчості: революційно-романтичного (П. Тичина, В. Сосюра, М. Бажан та ін.), «неокласичного» (М. Зеров, П. Філіпович, М. Рильський, М. Могилянський), символістів (Л. Савченко, Д. Загул, В. Кобилянський та ін.). 1920 р. було створено Вільну академію пролетарського мистецтва, що намагалася захистити літературу від адміністративного втручання.

У грудні 1917 р. була відкрита Академія мистецтв, першими академіками якої були видатні українські художники М. Бойчук М. Жук, В. Кричевський, Г. Нарбут.

В 1917—1920 рр. помітні зміни відбулися в театральному мистецтві. За часів гетьмана П. Скоропадського був заснований Український театр драми і опери, виникло декілька інших творчих колективів. 1920 р. Лесь Курбас поставив «Гайдамаки».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Форми та види кредиту.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.