Практичні рекомендації.

Останній етап — розробка рекомендацій, програми психокоректувальної роботи з дітьми, складання довготривалого (або іншого) плану розвитку здібностей або інших психологічних утворень. Нагадаємо, що ми розглядаємо практичну психодіагностику в нерозривній єдності із задачами психічного і особового розвитку дитини або корекції цього розвитку. Д.Б.Ельконин вважав, що відносно всіх дітей, як відстаючих в розвитку, так і випереджаючих своїх однолітків, стоїть питання про своєчасну діагностику для попередження можливих негативних наслідків в розвитку особистості, своєчасної педагогічної корекції.

Програми корекції і розвитку звичайно включають психологічну і педагогічну частину. Психологічна частина розвитку і корекції планується і здійснюється психологом. Педагогічна частина складається на основі психологічних рекомендацій спільно психологом і вихователем, вчителем, класним керівником, директором освітньої установи, батьками — залежно від того, хто працюватиме з дитиною, і виконується педагогами і батьками з допомогою і під постійним спостереженням практичного психолога.

Рекомендації, що даються психологом педагогам, батькам, дітям повинні бути конкретними і зрозумілими тим, кому вони призначені.

Робота психолога по глибокому вивченню психічного і особового розвитку дитини здійснюється в різних формах: психологічної консультації, бесіди (одноразової, багаторазової — залежно від обставин), психологічного обстеження (постановка психологічного діагнозу), більш менш тривалих спостережень за дітьми в різноманітних ситуаціях. При цьому завжди переслідується одна мета — на основі отриманих фактів дати конкретну рекомендацію. Словами К. Роджерса можна сказати, що робота практичного психолога направлена на вивчення психічних феноменів в реальних життєвих ситуаціях і в неекспериментальних формах.

Зміст і адресат рекомендацій залежать від складності питання і області його вирішення. Психолог завжди несе повну відповідальність за здійснення рекомендації і кінцевий результат. Ще раз підкреслимо, що зробити висновки про можливі педагогічні заходи, стимулюючі розвиток дітей, психолог має право тільки в тому випадку, якщо він не обмежувався лише констатацією рівня розвитку дитини, а отримав, проаналізував достатньо повну психологічну інформацію про нього. Рекомендації вихователям, вчителям, батькам по роботі з дітьми можна давати лише в контексті розуміння цілісної особистості, в сукупності всіх її якостей і властивостей. При цьому необхідно мати на увазі, що стрижневим моментом особистості є її мотиваційна сфера. Будова і характер будь-яких психічних якостей залежать від спрямованості особистості людини, від їх зв'язку з рештою її властивостей і від тієї функції, яку ці властивості виконують в загальній системі поведінки людини. Розуміння цього дозволяє прогнозувати розвиток і поведінку дитини залежно від умов її життя, перш за все — від виховання і навчання.

Отже, діагностико-розвиваючий (коректувальний) напрям в роботі дитячого психолога займає одне з провідних місць. Психолог практично постійно знаходиться в ситуації, яка вимушує його шукати, визначати психологічні причини, підстави тієї або іншої поведінки дітей і школярів, їх відносини до гри, навчання, товаришів, дорослих, праці, їх успіхів або неуспіхів в якій-небудь діяльності, здійснювати корекцію виявлених недоліків, складати перспективну програму розвитку кожної дитини і багато що інше. Можна сказати, що психологічна служба — це постійний процес рішення проблем. Не випадково спеціальні принципи і техніки рішення проблем в роботі шкільного психолога обговорюються і розробляються дуже багатьма авторами.

Майже всі дослідники, що працюють в області практичної психології, відзначають роль особистості самого психолога, щоздійснює диагностико-коректувальну, диагностико-виховуючу діяльність. Ширина і глибина, а також правильність психологічного висновку є не тільки функцією вдало підібраних і валідних психодіагностичних методів, але і до певного ступеня результатом успішної особистої взаємодії психолога з дитиною, яке вимагає терпіння, винахідливості, уміння контролювати свою поведінку, здібності викликати позитивне відношення до себе, відчуття симпатії і довір'я. Психолог розвиває в собі особливий стан емпатичного співпереживання з установками, відчуттями, досвідом і поведінкою іншої людини.

Ефективність роботи психолога (підкреслимо це ще раз) залежить перш за все від рівня його професійної кваліфікації, яка крім безумовного знання дитячої і педагогічної психології припускає відповідний рівень володіння найрізноманітнішими психологічними методами обстеження дитини, достатньо високий власний інтелектуальний і особовий розвиток. Тільки всі разом узяте дозволяє йому грамотного інтерпретувати отримані діагностичні дані, робити висновки на підставі аналізу цих даних про невидимі психічні процеси, стани і ознаки, про умови, необхідні для подальшого розвитку дитини і т.п.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Постановка психологічного діагнозу.	\|	Тема 8: Діагностика інтелектуально-пізнавальної сфери особистості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.