Діагностика тривожності.

Діагностика психічних станів.

Діагностика емоційних станів (апатії, радість, лють, сум, страх, здивування, відраза) і функціональних станів (функціональні стани пов’язані з рівнем бадьорості і уваги, діляться на наступні види: 1 — сон; 2 — дрімота; 3 — спокійна бадьорість; 4 — активна увага; 5 — напружена увага, тревога, стрес; 6 — втома) найбільш об’єктивно проводяться за допомогою психофізіологічних методик реєстрації вегетативних проявів: частота пульсу, дихання, ЕКГ, електроенцефалограми мозку и пр. в поєднанні з методиками суб’єктивного оцінювання досліджуваним свого психічного стану, самопочуття і настрою, з проективними методиками (Люшера, Роршаха і пр.).

Методики діагностики емоційних станів:

- Питальник САН (самопочуття, активність, настрій).

- Методика оцінки нервово-психічного напруження, астенії, зниженого настрою. Складається з 3 шкал по 30 суджень.

- Методика діагностики фрустраційних реакцій Розенцвейга (2 варіанти: для дорослих та дітей).

- Діагностика рівня тривожності: методики Спілберга – Ханіна, Тест шкільної тривожності Філіпса.

- Діагностика агресивності: методика Басса-Дарки, Асінгера.

- Діагностика емпатії: методика Юсупова.

Тривожність – це особливий емоційний стан, який часто виникає у людини, і який виражається в підвищеній емоційній напрузі, супроводжується страхами, опасаннями, переживаннями, що стримують нормальну діяльність людини та її спілкування з іншими. Тривожність досить стійка властивість. Доказано, що існує два види тривожності: особистісна та ситуаційна.

Особистісна тривожність – це індивідуальна риса особистості, яка відображає схильність до негативних емоційних реакцій на різні життєві ситуації, що несуть загрозу для її Я. Особистісна тривожність – це стабільна схильність людини реагувати на соціальні ситуації підвищеною тривогою та хвилюваннями.

Ситуаційна тривожність визначається як тимчасовий стан, який викликаний певною життєвою ситуацією, що породжує тривожність і не виникає в інших ситуаціях. Цей стан виникає як звична емоційна та поведінкова реакція на подібні ситуації (розмови по телефону, екзамени, зустріч з незнайомими людьми, людьми протилежної статі тощо).

У кожної людини особистісна та ситуативна тривожність розвинені в різному ступеню.

Для діагностики цих різновидів тривожності використовують опитувальник Ч.Спілбергера та Ю.Ханіна «Шкала самооцінки тривожності».

Текст методики можна зачитувати експериментатору, або пред’являти досліджуваному на бланках. Текст складається з 2 шкал по 20 стверджень в кожній.

І частина опитувальника (з 1 по 20 ствердження) передбачає на кожне вибір одного з 4 варіантів відповіді: 1) ні, 2) скоріше ні, 3) скоріше, так, 4) так.

Для ІІ частини (з 21 по 40) варіанти відповідей інші: 1) майже ніколи, 2) іноді, 3) часто, 4) майже завжди.

Інструкція надається спочатку для першої частини тесту, а потім для другою з варіантами відповідей.

Обробка даних відбувається шляхом підрахунку суми чисел на ствердження: 3, 4, 6, 7, 9, 12, 13, 14, 17, 18 – Σ1, потім суму цифр на ті ствердження, що залишились: 1, 2, 5, 8, 10, 11, 15, 16, 19, 20 – Σ2.

Потім підраховується показник рівня ситуативної (реактивної) тривожності:

СТ= Σ1 – Σ2 + 35.

Аналогічно підраховується рівень особистісної тривожності:

ОТ = Σ1 - Σ2 +35,

де Σ1 – сума цифр відповідей на ствердження: 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 40, а Σ2 – сума інших: 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39.

Менше 30 балів – показник низької тривожності,

31 – 45 – помірна тривожність,

46 і більше – висока тривожність.

Коли у нас поганий настрій, активність наша починає падати, а результатом цього може стати погане самопочуття. Що само по собі настрій не покращить. Виникає замкнене коло.

З’ясувати ступінь емоційно-вольового стану особистості можна за допомогою опитувальника САН.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 12: Діагностика емоційно-вольової сфери особистості.	\|	Опитувальник САН (самопочуття, активність, настрій).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.