Методи визначення вологості стійкого зав’ядання рослин

Вологість стійкого зав'ядання рослин (ВЗ) - це вологість, при якій рослини проявляють ознаки зав'ядання, що не зникають при перенесенні їх в атмосферу, насичену водяним паром. ВЗ визначають:

1) лабораторно-вегетаційним методом – рослини вирощують в склянках з грунтом до стійкої втрати тургору, а потім визначають вологість грунту в цей момент;

2) розрахунковим способом – максимальну гігроскопічність множать на коефіцієнт, який залежить від генезису грунту, механічною складу, солоності і т.д.; цей коефіцієнт змінюється від 1 до 2.

Лабораторно-вегетаційний метод – це основний метод визначення ВЗ. Для цього беруть насіння бавовни або вівса.

Рослини вирощують в приміщенні з використанням установки штучного освітлення, що дозволяє проводити роботи в зимовий період та значно зменшує вплив погодних умов на процес розвитку рослин. Рослини вирощують при t⁰ = 16 - 25°С і освітленні протягом 16 годин.

Підготовка обладнання та матеріалів:

1. Для визначення вологості стійкого зав'ядання рослин необхідно 44 склянки для метрового і 64 для півтораметрового шару грунту об'ємом 200 см³.

2. Готують суміш для підживлення грунту (у воді розчиняють добрива).

3. З кальки нарізають кружки за розмірами склянки. Їх накладають на грунт, щоб запобігти випаровуванню.

4. Відбирають насіння та перевіряють їх схожість.

Об'єм грунту в склянці повинен складати 150 см³. Маса грунту для кожної склянки визначається за формулою:

, (5.5)

де М_вг – маса грунту, г;

W – вологість грунту, %.

Розчин суміші живлення вливають у кожну склянку в кількості 45-48 см³ для свіжого грунту і 48-55 см³ для сухого. Така кількість розчину необхідна для забезпечення росту рослин до появи 3-го листа.

Після того, як грунтом заповнили склянки, висаджують пророщене насіння: роблять ледь помітну лунку, вкладають насіння і засипають грунтом шаром 0,5 см. Потім склянки встановлюють у приміщенні та накривають щільним папером.

Після появи сходів папір знімають і забезпечують необхідне освітлення та температуру в установці штучного освітлення. Рослини там тримають, періодично поливають до моменту, коли з'явиться 3-й лист. Потім в кальці роблять отвір для рослини, накладають кальку на грунт і присипають піском шаром 2 см. Полив припиняють.

Щоденно спостерігають за рослинами. Якщо під час спостережень будуть помітні рослини, в яких листя втратило тургор, то їх переносять у приміщення, де вологість приблизно 100% і постійна температура. Якщо до наступного ранку тургор не відновився, то грунт досяг вологості стійкого зав'ядання. Якщо ж тургор відновився, то їх знову ставлять в установку штучного освітлення для подальших спостережень.

Склянки, в яких рослини зів'яли, в той же день розбирають. При цьому вказують, в якій фазі розвитку була рослина, який її загальний вигляд (окрас, висота), як коріння пронизало грунт. Пісок із склянки висипають, а грунт ділять на три частини по висоті. З середньої частини насипають грунт у дві бюкси і визначають вологість термостатно-ваговим способом. Це і буде вологість стійкого зав'ядання рослин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення найменшої польової вологоємності грунту	\|	Named groups of data models.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.