• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Контрольно-вимірювальні засоби 4 страница

Таблиця 3. Забарвлення трубопроводів і написи на них

Крім пофарбування на трубопроводи наносяться кольорові кільця, розміри яких наведені в табл. 4.

На кожному трубопроводі після його реєстрації на спеціальних табличках наносять такі дані: реєстраційний номер, дозволений тиск, температура середовища і дата наступнихзовнішнього і вну­трішнього оглядів.

Таблиця 4. Розмір кілець

5. Безпека при експлуатації балонів

У багатьох галузях виробництва здійснюється газополум'яна обробка металів з використанням ацетилену, кисню та інших газів.

Для зберігання, транспортування і споживання цих газів використо­вуються балони.

Балони — це закриті металеві посудини різних ємностей, що працюють під тиском. Вони виготовляються з тих же матеріалів, що і конструкції котлів. Для газів, що знаходяться під тиском до 30 ат, використовуються зварні балони з п'ятикратним запасом міцності, а при тиску понад ЗО ат безшовні конструкції з трикратним запасом міцності.

Стійкість балонів у вертикальному положенні досягається за допомогою стального башмака, впресованого у нижню частину конструкції у гарячому стані.

Вибух балонів супроводжується потужною вибуховою хвилею від миттєвого розширення газу, яка розносить осколки на відстань радіусом понад 150 м. Особливо небезпечним є вибух балона з го­рючим газом, який супроводжується пожежею.

Причиною вибухів балонів може бути: переповнення їх ріди­ною для зріджених газів, підвищення тиску в балонах, нагрівання або переохолодження, потрапляння в балон жирових речовин, нако­пичення в них металевих часток, тривале зберігання газу без вико­ристання, помилкове заповнення балона іншим газом, а також не­правильна експлуатація.

Для запобігання неправильному використанню балонів штуцера запірного вентиля мають неоднакову різьбу: для кис­невих балонів і балонів з інертними газами — праву, для горю­чих газів — ліву.

Крім того введено чітке маркування корпусів балонів для запо­бігання неправильному наповненню іншим газом. Корпуси балонів фарбуються різними кольорами, залежно від їх призначення. Зо­внішня поверхня балона фарбується відповідно до даних, наведених у табл. 3.6.

Написи на балонах наносять по периметру не менше 1/3 пери­метру, а смуги — по всьому периметру шириною 25 мм.

Таблиця 5. Пофарбування балонів

На верхній сферичній частині кожного балона наносяться шля­хом клейміння такі дані:

а) товарний знак завода, номер і об'єм балона, л;

б) фактична маса порожнього балона;

в) дата виготовлення і рік наступного Огляд

г) робочий тиск р, кгс/см²; пробний гідравлічний тиск П, кгс/см². Місце на балоні, де вибито паспортні дані, покривається без­барвним лаком і обводиться помітною фарбою у вигляді рамки.

Особливу небезпеку для балонів становить їх падіння або удар в умовах низьких температур близько 30-40 °С, оскільки за таких умов дуже сильно знижується ударна в'язкість металу і настає яви­ще холодоламкості.

Граничний робочий тиск в балоні приймається для стиснених газів при температурі + 20 °С, а для зріджених газів + 50 °С. Якщо температура балонів буде збільшуватися, годі тиск всередині його може перевищувати допустиме значення, що призведе до неминучо­го вибуху. При збільшенні температури газу всього на 1 °С, тиск всередині балону збільшується на 0,5 ат. Враховуючи таке об'ємне розширення газів у балоні, не дозволяється їх переповнення.

Практично нормований незаповнений об'єм має становити 10 % від об'єму балона.

Зберігання балонів має виключати можливість їх нагрівання со­нячними променями або іншими джерелами тепла. У приміщеннях балони з газом встановлюють на відстані не менше 1 м від радіаторів опалення і не менше 5 м — від джерел тепла з відкритим полум'ям.

За високих температур ударна в'язкість металу не знижується, однак удари балонів q тверді предмети при транспортуванні за таких умов також можуть призводити до вибуху.

При швидкому відкриванні вентиля на горловині балона різко підвищується температура газу всередині вентиля внаслідок підви­щення тиску. Для деяких газів таке підвищення температури у вен­тилі призводить до спалахування, тому що в балоні і вентилі завжди знаходиться іржа, окалина від зносу різьби вентиля. При пошкод­женні різьби на вентилі або балоні може статися виривання вентиля з горловини тиском газу, а забруднення горловини кисневих балонів маслом або жиром може викликати займання їх в результаті актив­ного окислення при виході кисню з балону.

Пластмасові ущільнювачі вентиля в кисневому середовищі мо­жуть спалахувати. До того ж деякі пластмаси електризуються, вна­слідок чого виникає електростатичний іскровий розряд, який при­зводить до спалахування кисню. Електростатичний заряд може ви­никати також при швидкому витіканні кисню.

Зберігання ацетиленових балонів дуже небезпечне тому, що во­ни чутливі до різноманітних імпульсів. Для запобігання самочинно­го вибуху ацетиленові балони заповнюють пористою масою, просо­ченою ацетоном. За якість пористої маси (деревне активоване вугіл­ля) і за правильність заповнення балонів несе відповідальність за­вод, який наповнював балони пористою масою. У 1 л ацетону розчи­няється 23 л ацетилену при тиску 1 кгс/см², а з підвищенням тиску кількість розчиненого ацетилену пропорційно зростає.

При наявності пористої маси вибухове розкладання ацетилену не розповсюджується по всьому балону, бо молекули ацетону роз'єдну­ють молекули ацетилену. Балони заповнюють розчиненим ацетиленом на 90 %. При підвищенні температури до 50 °С допускається збільшен­ня його об'єму без небезпечного зростання тиску в балоні. Якщо зрід­женим газом буде заповнений весь об'єм балона, тоді з підвищенням температури може значно підвищуватись допустимий тиск.

Тому з метою запобігання вибухів балони зі зрідженим газом завжди заповнюються не повністю.

Перевірка якості і огляд балонів здійснюється відповідно до ви­мог ГОСТів на балони і технічних умов на їх виготовлення.

Огляд балонів, крім ацетиленових, включає: огляд внутрі­шньої і зовнішньої поверхні, перевірку маси і об'єму, гідравлічне випробування.

Огляд балонів здійснюють з метою виявлення на стінках коро­зії, тріщин, вм'ятин та інших пошкоджень для визначення придатно­сті їх до подальшої експлуатації.

Перед оглядом балони очищують і промивають водою, в деяких випадках розчинником або засобами дегазації.

Балони, на яких при огляді зовнішньої і внутрішньої поверхні виявлено тріщини, вм'ятини, раковини, надриви, вищерблення, знос різьби горловини, а також на яких відсутні деякі паспортні дані, по­винні вибраковуватись.

Об'єм балона визначають за різницею між масою балона, напо­вненого водою, і масою порожнього балона.

При втраті в масі 10-15 % або при збільшенні об'єму в межах 2-2,5 % балони переводяться на тиск, зменшений проти встановле­ного не менше ніж на 50 %. При втраті в масі понад 20 % або збіль­шенні об'єму понад 3 % балони бракують.

Усі балони, крім ацетиленових, при періодичних Оглядах підля­гають гідравлічному випробуванню пробним тиском, що в 1,5 раз перевищує робочий тиск.

Балони для ацетилену випробовуються стисненим азотом під тиском 35 кгс/см² без видалення пористої маси. Стан пористої маси в балонах перевіряється на заводах не рідше ніж через 24 місяці.

Терміни випробувань балонів залежать від ступеня небезпечно­сті газів. За ступенем небезпеки і токсичності всі гази поділяють на такі групи:

а) горючі і вибухонебезпечні;

б) інертні і негорючі;

в) такі, що підтримують горіння;

г) отруйні.

Періодичність огляду балонів для хлору, фосгену, сірководню, сірчаного газу становить 2 роки, для інертних газів — 5 років.

Результати огляду балонів заносять в журнал випробувань за підписом особи, яка здійснювала огляд. При задовільних результа­тах балони продовжують експлуатувати.

Відповідно до Правил, забороняється наповнювати газом бало­ни, у яких:

а) закінчився термін періодичного огляду;

б) несправні вентилі або відсутні встановлені клейма;

в) пошкоджений корпус (тріщини, корозія, зміна форми);

г) забарвлення і написи не відповідають Правилам.

Балони з газом повинні зберігатися на складах окремо відповід­но до груп небезпеки. Балони з отруйними газами необхідно зберіга­ти в спеціальних закритих приміщеннях, влаштування яких регла­ментується відповідними нормами і положеннями. Балони з іншими газами можуть зберігатися як в спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі, захищені при цьому від атмосферних опадів і сонячних променів. Заборонено зберігати в одному приміщенні ба­лони з киснем і балони з горючим газом.

Балони з газами зберігають у вертикальному положенні, закріп­люючи їх біля стіни хомутами.

Перевезення наповнених газом балонів здійснюють в горизон­тальному положенні обов'язково з прокладками між балонами. Для прокладання використовують дерев'яні бруски з вирізаними для ба­лонів гніздами, а також шнурові або гумові кільця товщиною не ме­нше 25 мм (по два кільця на балон) або інші прокладки, що захища­ють балони від ударів один об другий. Усі балони при транспорту­ванні мають укладатися вентилями в один бік.

Під час навантаження, розвантаження, транспортування і збері­гання балонів вживаються заходи для запобігання падінню, пошкод­женню і забрудненню балонів.

Стандартні балони об'ємом 12 л транспортуються і зберігають­ся з навернутими ковпаками.

Ковпаки мають отвори для запобігання утворенню під ними надлишкового тиску при витіканні газу з-під вентиля. Відсутність такого отвору викликала б відрив ковпака на останніх витках різьби при відкручуванні, що призводило б до травмування людей.

Основним пристроєм, який забезпечує безпеку при користуван­ні балонами зі стисненими газами є редуктор. Редуктор знижує тиск стисненого газу до робочого. За принципом дії редуктори поділя­ються на редуктори прямої дії, коли газ, діючи на клапан редуктора, намагається відкрити його, і зворотної дії, коли газ, діючи на кла­пан, намагається закрити його. За кількістю камер редуктори бува­ють одно- і двокамерні. Двокамерні редуктори забезпечують більшу постійність робочого тиску, ніж однокамерні. їх використовують при великих витратах газу. Редуктор використовується тільки для того газу, для якого він призначений, і має пофарбування, яке позна­чає цей газ.

Приєднання балонів з газом до споживачів цього газу здійсню­ється за допомогою шлангів, виготовлених з вулканізованої гуми з льняною прокладкою.

У зимовий час, внаслідок потрапляння в кисневий редуктор па­рів води, він може не відкриватися. Відігрівають редуктор чистою, не замащеною маслом або жиром ганчіркою, змоченою гарячою во­дою. Забороняється відігрівати редуктори відкритим полум'ям.

Посадові особи, інженерно-технічні робітники і працівники, зайняті проектуванням, виготовленням, монтажем, експлуатацією, ремонтом балонів, зобов'язані виконувати вимоги Правил безпеки при роботі з посудинами, що працюють під тиском.

Посадові особи і працівники, винні в порушенні Правил, несуть відповідальність незалежно від того, чи привели ці порушення до аварії або нещасних випадків з людьми, в порядку, встановленому чинним законодавством.

6. Безпека при експлуатації кріогенної техніки

Технічне використання низьких температур тривалий час обме­жувалося незначною кількістю технологічних процесів. їх викорис­товували переважно для виробництва кисню, азоту, гелію, вилучен­ня водню і вуглецю з промислових газів та ін. Наприкінці XX ст. ви­користання низьких температур значно розширилось — виробницт­во холоду необхідне для створення сильних магнітних полів, для охолодження електронних і радіотехнічних пристроїв, космічних польотів та ін. У зв'язку з цим область кріогенної техніки, яка вико­ристовує температури нижче 80 °К, значно розширилась.

При використанні кріогенних систем виникає небезпека спалаху­вання кріогенних речовин і вибуху кріогенного обладнання внаслідок спалахування або через використання газів при високому тиску.

При дуже низьких температурах кріогенних систем речовини можуть знаходитися не тільки в газоподібному але і в рідкому (і в твердому) стані. Характер небезпеки в різних частинах цих систем може бути різним і змінюватися в часі залежно від складу суміші пальне — окислювач — розбавлювач. Причина такого явища поля­гає в тому, що суспензії рідин і твердих частин в рідинах або газах можуть бути цілком однорідними за складом в різних його частинах. Таким чином, вибухонебезпека систем пальне — окислювач зале­жить від фазової рівноваги, відносної щільності і відносної летючос­ті компонентів різних фаз.

Існує деяка критична концентрація горючого в рідкому кисні, аналогічна нижній концентраційній межі спалахування. Для добре розчинних речовин ця концентрація є межею спалахування в рідкій фазі, а для мало розчинних речовин небезпечною буде концентрація насиченого розчину.

Отже, розчинність має важливе значення. Низька розчинність характеризує більшу небезпечність. Так, ацетилен в рідкому кисні розчиняється в мізерній кількості, і тому при випаровуванні рід­кого кисню легко випадає з розчину і спричиняє вибух кріогенної системи.

Отже, перевищення ступеню розчинності або нижньої межі спалахування горючого в рідкому кисні створює вибухонебезпечну ситуацію.

Крім розчинності має значення летючість забруднень в рідкому кисні, від яких залежить зміна концентрацій хімічних домішок в ньому при роботі та зберіганні. Слаболетючі речовини повністю за­лишатимуться в рідкій фазі, а концентрація сильно летючих речовин може зменшуватись.

Речовини, які легші за кисень, переважно спливають і накопи­чуються на поверхні рідини. Особливо небезпечні горючі забруд­нення, наприклад мастило.

Розчинність кисню в рідкому водні надзвичайно мала. Небезпе­ку чинять тверді частки, які можуть виноситись потоком водню і осідати на холодних ділянках кріогенної техніки.

Небезпеку чинить забруднення газів, що може призвести до го­ріння. Ініціювати горіння можуть непередбачені хімічні реакції з утворенням чутливих хімічних сумішей, робота клапанів та інших технічних пристроїв, що створюють теплоту тертя або енергію уда­ру, ерозія поверхонь обладнання та ін.

Бульбашки газу, що знаходяться в рідині, при адіабатичному стисненні призводять до дуже високих локальних температур. Гід­равлічні ударні хвилі можуть викликати миттєве стиснення бульба­шок до надзвичайно високих тисків і нагрівання газу до високих аді­абатичних температур стиснення. Бульбашки і горюча система, яка з ними стикається, можуть виявитися нагрітими до температури вище точки спалахування цієї суміші.

Стиснений газ під високим тиском рухається трубопроводами з великою швидкістю і може виносити з собою іржу, пісок та інші тверді частки. Кінетична енергія цих часток може перейти в теплоту тертя, викликати утворення зарядів статичного струму, ініціювати хімічні реакції, викликати ерозію металу трубопроводів.

Потенційно небезпечними є стиснені до високого тиску гази внаслідок накопиченого в них великого запасу енергії стиснення. При високому ступеню стиснення гази нагріваються до високих температур.

Специфічною особливістю кріогенних процесів є те, що багато кріогенних речовин не може існувати в рідкому стані при кімнатній температурі у відкритій апаратурі. При нагріванні закритих посудин з кріогенними рідинами до температури навколишнього середови­ща, в них виникає дуже високий тиск пари.

Швидкий відбір стисненого газу створює значну реактивну тя­гу, під дією якої трубопровід може прийти в рух і зруйнуватися.

Для безпечного протікання кріогенних процесів велике значен­ня мають конструкційні матеріали, що працюють в умовах низьких температур і високих тисків. Особливо недопустиме використання крихких матеріалів. Крихкий злам виникає при наявності одночасно трьох умов: високого напруження, місцевої текучості матеріалу і ро­бочої температури переходу до «нульової» в'язкості.

При виборі конструкційних матеріалів враховують допустиме робоче напруження, межу міцності, межу текучості, ударну в'яз­кість, втомлювану міцність та ін.

Важливим чинником при виборі конструкційних матеріалів має їх хімічна стійкість, або інертність. Просочений рідким киснем ас­фальт вибухає при ударі. Так само поводить себе просочена рідким киснем деревина.

Кріогенні рідини і гази чинять шкідливу дію на організм люди­ни, особливо на очі.

При контакті з кріогенними речовинами (киплячим метаном, азотом, киснем та ін.) шкіра людини стає крихкою (ламкою), відбу­вається руйнування шкіряного покрову, яке подібне до опіків під ді­єю високої температури. Холодні гази можуть і не пошкодити тка­нини тіла, якщо їх турбулентність невелика, але сильно турбулент­ний холодний газ, що омиває тіло, відбирає тепло у більшій кількос­ті, ніж організм може забезпечити охолоджену ділянку (приблизно 2,26 • 10^-3 кал/см² с).

Кожен, хто працює з кріогенною технікою, повинен мати відпо­відний костюм, рукавиці і протигаз.

У збагаченій киснем атмосфері одяг просочується киснем і лег­ко спалахує. Особливо небезпечне спалахування одягу в кисневій атмосфері, тому що повітряний прошарок між тілом і одягом здат­ний сильно збагачуватися киснем, а жирові виділення людського ор­ганізму збагачують одяг горючим матеріалом. Люди з рясним воло­сяним покровом обгоряють сильніше. У кисневій атмосфері порів­няно з повітряною фронт полум'я рухається по одежі значно швид­ше, а кількість тепла, що утворюється при цьому, приблизно у 5 ра­зів більша і температура горіння внаслідок відсутності розбавлення азотом значно вища.

При проведенні кріогенних процесів і роботі з кріогенним облад­нанням виникають також інші небезпеки і шкідливості, пов'язані з використанням механічного обладнання, токсичних газів і рідин, інерт­ної атмосфери, зменшенням кисню в оточуючому середовищі та ін.

Усі ці чинники мають враховуватися при розробці способів захисту.

До обслуговування кріогенної техніки допускають осіб, які пройшли спеціальне навчання, інструктаж з техніки безпеки, склали іспит і мають посвідчення на право обслуговування цих систем.

Кріогенна техніка допускається до експлуатації тільки в тому випадку, якщо на ній встановлені справні і запломбовані манометри і мановакуумметри.

Ці прилади перевіряються не рідше одного разу на рік, а також після кожного ремонту. Не рідше двох разів на рік перевіряють справність і регулювання запобіжних клапанів. Вони повинні бути відрегульовані на початок відкривання з нагнітального боку при тиску 1,8 МПа, а з всмоктувального — 1,25 МПа.

Усі запірні вентилі на нагнітальних магістралях пломбуються у відкритому положенні. Знімати пломби має право тільки відпові­дальна особа, за винятком аварійних випадків, коли обслуговуючий персонал має право зірвати пломбу і закрити вентиль.

Проходи біля машин і апаратів мають бути завжди вільними, а підлога — справною.

Особливо небезпечним при експлуатації холодильних устано­вок є витікання фреону.

Витікання фреону виявляють галоїдною лампою. Якщо витікан­ня фреону незначне, полум'я забарвлюється в зелений колір, а при значному — в синій чи блакитний.

При виявленні витікання фреону слід негайно відчинити вікна і двері та включити вентилятор. Витікання аміаку визначають спеці­альними паровими індикаторами.

Відкривати фреонові апарати дозволяється тільки в захисних окулярах, а аміачні — в протигазах і гумових рукавицях, після того як тиск в системі знижено до атмосферного і залишається постійним не менше як 30 хв. Забороняється відкривати апарати, якщо температура стінок нижче -30°С.

У приміщенні, де встановлена кріогенна техніка, забороняється користуватися відкритим вогнем і курити.

Персонал має бути ознайомлений з правилами пожежної безпе­ки в повному обсязі, що охоплює як нормальний хід експлуатації, так і можливі аварійні ситуації.

У процесі експлуатації потрібно постійно контролювати чисто­ту кріогенних речовин обладнання та якість горючого.

У приміщеннях розраховують вентиляцію на аварійне забруд­нення повітря. Електричне обладнання має бути у вибухопожежозахищеному виконанні.

Під час заповнення кріогенної системи стежать, щоб тиск з на­гнітального боку не перевищував 0,9 МПа для фреону і 1,2 МПа для аміаку, а з всмоктувального — не більше як 0,4 і 0,6 МПа.

Балони з холодоагентом зберігають у спеціально відведеному приміщенні, в якому не повинно бути джерел тепла.

Трубопроводи холодильних установок фарбують у різні кольо­ри(табл. 6).

Потенційна небезпека при використанні кріогенного обладнан­ня пов'язана з конструкційними матеріалами. Трубопроводи пови­нні мати ділянки з нержавіючої сталі або кольорових металів, міні­мальну кількість фланців, надійне кріплення, яке виконується шля­хом паяння або зварювання.

Необхідно уникати швидкої зміни тиску в апаратурі, щоб тертя при відкриванні і закриванні вентилів було мінімальним. Щоб при відкриванні вентилів перепад тиску в системі був мінімальним і не виникала ударна хвиля, великі вентилі на трубопроводах з високим тиском кисню спарюють паралельно з вентилями малого прохідного перерізу, які відкриваються раніше великих вентилів. Транспорту­вання кріогенних речовин вимагає дотримання заходів безпеки.

Таблиця 6.Фарбування трубопроводів в залежності від їх типу

Тема 14.3

,,Загальні вимоги безпеки.”

1. Заходи безпеки при організації вантажно-розвантажувальних робіт

Раціональна організація вантажно-розвантажувальних робіт і створення при цьому нормальних санітарно-гігієнічних умов праці є запорукою високої продуктивності праці і запобігання виробничому травматизму у цих видах виробничої діяльності.

Способи виконання цих видів робіт мають добиратися таким чином, щоб попередити або знизити дію на працівників небезпечних і шкідливих чинників шляхом механізації і автоматизації, застосу­вання пристроїв, що відповідають вимогам безпеки, використання сигналізації, правильного розташування і складування вантажів, ви­конання вимог безпеки праці в охоронній зоні ліній електропередач, біля інженерних комунікацій та ін.

Навантажувальні і розвантажувальні роботи досі залишаються найбільш травмонебезпечними і трудомісткими процесами.

Недотримування вимог безпеки при виконанні цих видів ро­біт, неправильне укладання, ув'язка і штабелювання вантажів або неправильне використання вантажопідіймальних пристроїв і транс­портних засобів можуть призвести до тяжких нещасних випадків та аварій.

Вантажопідіймальні і транспортні засоби часто стають джере­лом травмування під час маневрування під навантаження внаслідок обмеженої видимості або незадовільних шляхів під'їзду.

При вантажно-розвантажувальних роботах з використанням піднімально-транспортних машин і механізмів призначається відпо­відальна особа, яка перед початком робіт перевіряє справність меха­нізмів, такелажного та іншого інвентарю.

До навантажувально-розвантажувальних робіт допускаються особи не молодші 18 років, які проінструктовані з техніки безпеки і мають дозвіл на виконання цих робіт.

У зоні роботи вантажопідіймальних і транспортних засобів за­бороняється знаходитись особам, які не мають прямого відношення до цих робіт.

При виконанні ручних операцій виробничі травми частіше всього виникають у працівників, які не мають достатнього досвіду і навичок. Часте піднімання і перенесення вантажів на велику від­стань призводить до перевантажень організму, внаслідок чого мо­жуть виникати фізіологічні зміни. Нещасні випадки частіше всього бувають при підніманні і перенесенні вантажу, вага якого переви­щує допустиму чинним законодавством норму.

Вага вантажу, що переноситься вручну по горизонтальній пло­щині на відстань не більше 60 м для чоловіків становить 50 кг. До­рослі жінки можуть переносити вантаж вагою не більше 20 кг, а при роботі вдвох з використанням носилок — не більше 50 кг.

Підлітки від 16 до 18 років допускаються до розвантажування і навантаження тільки відповідних вантажів (навалочних, легковаго­вих, штучних та ін.).

Вимоги безпеки до обладнання майданчика.

Важливу роль для забезпечення безпеки навантажувально-роз­вантажувальних робіт відіграє підготовка території для їх виконан­ня. Така територія включає в себе майданчики, на яких безпосеред­ньо відбувається навантаження вантажів на транспортні засоби чи їх розвантаження і складування.

Майданчики поділяють на постійні (бази) і тимчасові (будівель­ні об'єкти та ін.). На постійних майданчиках робота виконується ре­гулярно протягом тривалого часу, на тимчасових — невеликий про­міжок часу або з деякими інтервалами. Постійні майданчики облад­нуються необхідними засобами механізації з урахуванням часу їх експлуатації. Територія майданчика має бути спланованою так, щоб забезпечити нормальний фронт робіт для необхідної кількості транс­портних засобів.

Рис. 1. Схеми розташування транспортних засобів

У межах фронту робіт можна використовувати бокову, торцеву і косокутну схеми розташування транспортних засобів під наванта­ження або розвантаження (рис. 1).

Бокове розташування транспортних засобів під навантаження або розвантаження особливо вигідне, коли використовуються автопричепи.

Торцеве розміщення транспортних засобів використовується для навантаження і розміщення вантажів на складах, які обладнані вантажними рампами, що дозволяє одночасно здійснювати роботу на декількох транспортних засобах.

Косокутне розташування транспортних засобів дозволяє вико­нувати роботу з заднього і бокового бортів транспортних засобів.

При установці транспортних засобів під навантаження або роз­вантаження інтервал між складом і заднім бортом кузова має бути не менше 0,5 м.

Під'їздні шляхи повинні мати тверде покриття і утримуватися в справному стані. Ширина під'їздних шляхів при двобічному русі транспортних засобів повинна бути не меншою 6,2 м, а при однобіч­ному — не менше 3,5 м. Територію і під'їздні шляхи не дозволяється захаращувати сторонніми предметами, а в зимовий період її необ­хідно очищати від снігу та льоду і посипати піском.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
4. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
5. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
6. V Засоби навчання
7. А. В. Дудник 1 страница
8. А. В. Дудник 10 страница
9. А. В. Дудник 11 страница
10. А. В. Дудник 12 страница
11. А. В. Дудник 2 страница
12. А. В. Дудник 3 страница

Переглядів: 694