Інженерія знань

Численні дослідження в галузі ШІ дали змогу укріпитися в думці, що необхідними для вирішення проблеми здобуття знань і здійснення виведення є знання експертів. Оскільки знання останніх нагромаджуються в пам’яті ЕОМ і використовуються для вирішення прикладних проблем, системи, що реалізують цей принцип, дістали назву експертних, а професор Є. Фейгенбаум (один із створювачів ЕС) запропонував для цієї галузі інформатики назву «інженерія знань», яка тепер має ширший зміст.

Інженерія знань — це сукупність технічних способів, спрямованих на створення систем, які призначені для вирішення проблем з використанням знань. Знання ж, як зазначено вище, є суттю інформації з обмеженою семантикою. Проте з позиції прикладних аспектів необхідно, щоб знання мали таку форму, для якої була б певною мірою властива свобода досягнення поставленої мети.

Питання про те, якою мірою припустима ця свобода, або, точніше, яким умовам повинні відповідати знання з їх описовими можливостями включно, має неоднакову відповідь залежно від галузі застосування знань. Зазвичай у сфері технічного застосування використовується різноманітне середовище їх подання, і, крім мовного опису, воно містить рисунки, математичні формули тощо. Мовний опис, який потрібен у прикладних галузях інформації (включаючи мову в широкому її розумінні й графіку), називається мовою подання знань. Для використання такої інформації у вигляді знань потрібні інтелектуальні функції, що часто перевищують функціональні можливості сучасних комп’ютерів. Все це (подання знань і їх використання, які розглядаються стосовно конкретної прикладної галузі) є предметом інженерії знань.

Хоча тут йдеться про ЕС як про щось єдине, вони у своєму конкретному втіленні мають найрізноманітнішу форму. Проте для всіх ЕС властива загальна риса: обробка інформації на ЕОМ виконується у формі, цілком відмінній від традиційної форми її обробки за Тьюрингом фон Нейманом. У загальному випадку ЕС є людино-машинними системами, побудованими з таких основних елементів, як БЗ з використанням вибраної форми подання знань, і МЛВ, що забезпечує маніпулювання цими знаннями при вирішенні прикладних проблем: він пов’язує знання воєдино, а потім виводить з їх послідовності висновок.

Форма виведення інформації залежить від способу подання знань. У СБЗ, у тому числі й ЕС, подання знань є фундаментальним поняттям, а рішення про вибір способу цього подання досить суттєво впливає на будь-яку їх складову частину. Можна навіть сказати, що можливості СБЗ визначаються поданням у них знань. І навпаки, щоб система обробки знань відповідала певним прикладним призначенням, необхідно створити відповідне подання знань.

Оскільки подання знань є засобом опису знань людини, бажано, щоб описові можливості цього засобу були якомога вищими. Але, з іншого боку, якщо форма подання знань стає надмірно складною, то ускладнюється й механізм виведення інформації. При цьому не тільки утруднюється проектування ЕС, а й виникає небезпека втрати вірогідності виконуваних нею дій. Тому в остаточному підсумку проектування подання знань передбачає вироблення всіх цих умов (обмежень), а потім вибір рішення на основі деякого компромісу між ними.

1.6. Проблемний характер формалізації та подання прикладних знань

Для проведення формалізації необхідно вибрати або побудувати концептуальну схему моделі системи знань (СЗ). Розробка методології всіх цих операцій і становить зміст першої проблеми — формалізації знань.

Друга проблема — подання знань — пов’язана з розробкою формального апарату для опису способів їх фіксації в пам’яті ЕОМ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Означення та структура експертної системи	\|	Розробка теорії обчислень та інших перетворень, що здійснюються в побудованих моделях, становить третю проблему — використання знань.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.