• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми міжнародної торгівлі за специфікою предмета торгівлі

За специфікою предмета торгівлі можна виокремити такі форми міжнародного торговельного обміну:торгівля сировинними товарами; торгівля промисловими товарами, машинами й обладнанням, у тому числі товарами широкого вжитку та машинно-технічною продукцією (готовою, в розібраному вигляді, комплектним обладнанням); торгівля продукцією інтелектуальної праці, в тому числі патентами і ліцензіями та інжиніринговими послугами; торгівля послугами.

За кожною з названих форм міжнародної торгівлі існує група країн, для яких експорт цих товарів є пріоритетним. При цьому основними категоріями експорту є статті, на які припадає понад 50% загального обсягу експорту товарів і послуг даної категорії.

Торгівля сировиннимитоварами. До узагальненого поняття «сировинні товари», як правило, належать: мінеральна сировина, продукти її збагачення й переробки (чорні та кольорові метали), сільськогосподарська сировина рослинного і тваринного походження та продукти її первинної переробки, а також продовольчі товари; хімічна продукція (синтетичний каучук, штучні волокна, пластмаси та ін.).

Найчастіше під сировиною розуміють лише продукти добувної промисловості та сільського господарства, а під основними матеріалами – продукцію обробної промисловості: Західними фахівцями пропонується ширше трактування сировини як комплексу, що об’єднує матеріали, які безпосередньо видобуваються з навколишнього середовища (нафта, руди, ліс тощо), та напівфабрикати, тобто матеріали, що були оброблені, але не придатні для споживання як готові продукти. Вони, у свою чергу, є сировиною для виробництва готової продукції (метали, лісоматеріали, хімічна сировина, продукти первинної переробки сільськогосподарської продукції). Так, статистики ООН відносять до сировини продовольство, сировинні матеріали (шкіряна сировина; каучук, включаючи штучний; лісопродукти, включаючи целюлозу і папір; текстильні волокна та ін.), руди й інші мінерали, включаючи природні добрива, паливні матеріали і кольорові метали. Проте чорні метали та продукти хімії, пряжа, тканини належать за цією схемою до готових виробів.

Таким чином, чіткої класифікації сировинних товарів у міжнародній торгівлі не існує. Тому найчастіше поняття «сировинні товари» об'єднує як саму сировину, так і товари (продукцію) первинної переробки.

У міжнародній практиці до сільськогосподарської сировини належить продукція рослинництва, продукти тваринництва, рибальства, сировина для харчової промисловості. Промислова сировина поділяється на сировину мінерального походження (нафта, вугілля, руди, сіль, нерудні копалини) та сировину, що отримується штучним шляхом (штучні волокна, штучний каучук, пластмаси тощо). У світовому споживанні сировини питома вага паливно-сировинних товарів оцінюється експертами на рівні 75 - 80% (за вартістю). До товарів первинної переробки належить продукція переробної промисловості (хімічної, харчової, збагачувальної тощо), яка є результатом першої стадії обробки сировини. Ця продукція , у свою чергу, – сировина для подальшого виробництва.

В останні десятиріччя спостерігається тенденція до зниження темпів зростання сировинних товарів, хоча абсолютні розміри торгівлі цією групою товарів збільшуються. Різке порівняно з минулими десятиліттями зменшення питомої ваги сировинних товарів у світовому експорті відбувається внаслідок інтенсивного зростання експорту інших груп товарів. Однак і за цієї тенденції експорт сировинних товарів на сьогодні становить майже 20% світового експорту, а з урахуванням торгівлі напівфабрикатами – чорними і кольоровими металами та хімічними товарами – приблизно 40%.

Торгівляпромисловими товарами, машинами та обладнанням включає: товари широкого вжитку і машинно-технічну продукцію.

Товари широкого вжитку класифікуються за різними ознаками:

за призначенням: меблі, побутова техніка, одяг, взуття, миючі засоби, парфумерія та косметика тощо;

за термінами використання (споживання): товари короткочасного використання (миючі засоби, косметика, парфумерія тощо) та товари тривалого користування (меблі, автомобілі, побутова техніка тощо);

за характером попиту: товари повсякденного масового попиту (продукти харчування, одяг) та товари вибіркового попиту (ювелірні й хутряні вироби, різні види апаратури).

Машинно-технічна продукціяхарактеризується наступними особ­ливостями: необхідністю відповідності машин, обладнання, комплектую­чих вимогам Міжнародної організації із стандартизації ISO 9000; значним скороченням життєвого циклу товарів цієї групи при постійному оновлен­ні асортименту пропонованих виробів; підвищенням вимог до економетричних, гігієнічних, екологічних параметрів товару та його дизайну; зростанням експорту машинно-технічної продукції за рахунок індуст­ріально розвинутих країн; активною політикою національних урядів щодо стимулювання експорту машинно-технічної продукції та захисту націо­нальних виробників з метою збереження й розвитку конкуренто­спроможності відповідних галузей національної економіки на світовому ринку.

Машинно-технічна продукція включає в себе торгівлю готовою продукцією, в розібраному вигляді та торгівлю комплектним обладнанням.

Ще однією формою міжнародної торгівлі є торгівля продукцією інтелектуальної праці, до якої входять: торгівля патентами та ліцензіями, інжиніринговими послугами.

Торгівля патентами та ліцензіями в теперішний час набуває все більшого значення. Основними принципами функціонування національ­них патентних систем є: право на винахід; патентоспроможність винахо­ду; територіальна обмеженість патентних прав; оплата мита за отри­мання патенту та підтримання його дії; обмежений термін володіння патентом. В умовах підвищеної активності міжнародного конкурентного середовища патент стає не тільки засобом охорони виробничої та комерційної діяльності, але й самостійним предметом комерційних угод, особливо міжнародних.

Володар патенту зацікавлений у збереженні права власності на винахід, але в той же час визнає комерційно доцільним дозволити на певний термін за встановлену винагороду використовувати права, обумовлені дією патенту. У даному випадку йдеться про купівлю-продаж ліцензії (дозволу) на використання винаходу, яка здійснюється на основі ліцензійної угоди.

У світової практиці предметом ліцензійної угоди є винаходи, промислові зразки, товарні знаки, авторські права, ноу-хау. Предметом ліцензії може бути: будь-яка розробка технологічного, конструктивного характеру; склад матеріалу; метод лікування; комп'ютерні програми тощо. Ліцензійні угоди, предметами яких є тільки винаходи, в міжнародній торгівлі зустрічаються доволі рідко внаслідок того, що придбання винаходу супроводжується, як правило, необхідністю імпортувати також промислові зразки та ноу-хау. За ліцензійними угодами недостатньо отримати технічну документацію на винахід, ноу-хау та допомогу щодо їх освоєння, необхідно також придбати право на використання винаходів.

Торгівля інжиніринговими послугами ґрунтується на сукупності принципів, що забезпечують зацікавленість замовника у послугах інжинірингової фірми, а останньої - у сталих прибутках. Основними з цих принципів є:

– системний, комплексний підхід до здійснення проектів;

– розробка проектів з урахуванням можливості застосування прогресивних технологій, обладнання, конструкцій і матеріалів з різних альтернативних джерел, що найкращим чином відповідають особливим вимогам замовників;

– використання сучасних методів організації та управління всіма стадіями здійснення проектів.

Інжиніринг як особлива форма виробничої діяльності має специфічні особливості, які полягають у наступному: він має виробничий, комерційний характер; втілюється не в матеріальній формі продукту, а в певному корисному ефекті; може відтворюватися, тобто тиражуватися, на відміну від ліцензій і ноу-хау.

Торгівля послугами є важливою частиною міжнародної торгівлі. Зростання потреб у послугах пов'язано з дією таких основних чинників:

– зміною в структурі попиту;

– розвитком науки і техніки, особливо інформаційних технологій;

– динамізацією міжнародного конкурентного середовища, що спричиняє появу нових видів послуг і вдосконалення існуючих;

– соціальною орієнтацією урядових політик більшості країн світу, яка зумовлює збільшення вільного часу та зростання добробуту населення, які, у свою чергу, стимулюють розвиток таких видів послуг, як туризм, освіта, культура, спорт тощо.

Міжнародна торгівля послугами має ряд специфічних рис порівняно з традиційною торгівлею товарами:

– міжнародна торгівля послугами тісно пов'язана з торгівлею товарами та має на неї зростаючий вплив (аналіз ринків, транспортування й логістика, страхування, реклама, банківське обслуговування тощо);

– купівля-продаж послуг на світовому ринку тісно взаємодіє з міжнародним рухом капіталу та міграцією робочої сили і, навпаки, розвиток світових ринків товарів, капіталів, робочої сили стимулює міжнародний попит та пропозицію на різноманітні послуги;

– для послуг у значно більшому ступені, ніж для товарів, характерним є врахування конкретних умов виконання робіт і визначення вимог споживача у зв'язку з виконанням послуг на замовлення;

– не всі види послуг, на відміну від товарів, можуть бути придатні для широкого залучення в міжнародний обмін (це стосується, насамперед, побутових і комунальних послуг);

– у міжнародній торгівлі товари фізично пересуваються через державні кордони та проходять митне очищення, а послуги, хоча і є товарами, через свою специфіку не проходять через митний контроль й не оформляються вантажною митною декларацією;

– на відміну від товарів послуги надаються та споживаються в основному одночасно і не зберігаються, а тому надання більшості видів послуг базується на прямих контактах між їх виробниками та споживачами.

До галузей сфери послуг належить як державний сектор (біржі, лікарні, пожежна охорона, пошта, освітні установи), так і приватний безприбутковий сектор (музеї, церква, благодійні організації тощо). До цієї сфери належить і значна частина виробничого комерційного сектору (банки, готелі, страхові, інвестиційні та консалтингові фірми тощо).

На сьогодні світовий ринок послуг поки що не становить органічної системи, він перебуває у фазі становлення.

Про це свідчать такі процеси, як незбалансованість протягом певного часу попиту та пропозиції в багатьох галузях послуг, значні відмінності в тарифах на однакові види послуг, відсутність глобальної системи регулювання торгівлі послугами, а також єдиної класифікації послуг, як це існує по товарній торгівлі (Гармонізована система опису та кодування товарів).

У товарній структурі світової торгівлі послугами за останній час значно скоротилась частка транспортних послуг, що пов'язано з появою нових видів послуг, наприклад, туристичних.

Найдинамічніше розвивається міжнародна торгівля аудиторськими, банківськими, рекламними, посередницькими, сервісними та правовими послугами .

Читайте також:

1. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
2. Автомати для комбінованої торгівлі
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
5. Акредитив та його форми
6. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
7. Антидемпінгове регулювання у світовій торгівлі.
8. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
9. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
10. Безособові дієслівні форми на –но, -то
11. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
12. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі

Переглядів: 2140