• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1. НАУКА ЯК СИСТЕМА ЗНАНЬ

Вступ

ЗМІСТ

ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Критерії ефективності маркетингової діяльності на промисловому підприємстві

Типові критерії оцінювання ефективності маркетингової діяльності промислового підприємства наведені на рис. 15.1.

Рисунок 15.1 – Критерії оцінювання ефективності маркетингової діяльності

Конспект лекцій

Запоріжжя 2006

0. Вступ

1. Наука як система знань

1.1. Поняття, зміст, мета і функції науки

1.2. Етапи розвитку науки

1.3. Складові науки

1.4. Наукознавство та його основні розділи

1.5. Форми організації та управління наукою

1.6. Класифікація наук

1.7. Підготовка наукових кадрів

1.8. Науково-дослідна робота студентів

2. Методологічні основи наукової творчості й пізнання

2.1. Методи активізації творчого мислення

2.2. Наукове дослідження та його методологія

2.3. Методи наукових досліждень

2.3.1. Класифікація методів

2.3.2. Загальнонаукові методи

2.3.3. Конкретнонаукові методи

2.3.4. Емпіричні методи

2.4. Гіпотези в наукових дослідженнях

2.5. Адаптовані й специфічні методи дослідження в журналістикознавстві

3. Інформаційне забезпечення науково-дослідного процесу

3.1. Основні терміни й поняття

3.2. Типи наукових документів, сфери їх створення та використання

3.3. Закономірності зростання, розпорошення та старіння наукових документів

3.4. Аналіз інформаційних потоків

3.5. Теорія інформаційного пошуку

3.5.1. Технологія проведення інформаційного пошуку в бібліотеках

3.5.2. Технологія проведення інформаційного пошуку за допомогою реферативних журналів

3.5.3. Технологія проведення інформаційного пошуку в інтернеті

3.6. Органи науково-технічної інформації

4. Організація та проведення наукових досліджень

4.1. Алгоритм проведення науково-дослідного процесу

4.2. Організаційна стадія науково-дослідного процесу

4.3. Дослідна стадія науково-дослідного процесу

4.4. Завершальна стадія науково-дослідного процесу (оформлення та апробація результатів)

4.5. Впроваджувальна стадія науково-дослідного процесу (дослідно-конструкторські роботи і впровадження)

4.6. Підсумкова стадія науково-дослідного процесу (визначення ефективності та перспектив)

5. Оформлення результатів наукових досліджень

5.1. Методика готування й оформлення науково-технічної документації та публікацій

5.2. Науковий звіт

5.3. Доповідь, тези, стаття

5.4. Монографія, дисертація

5.5. Патенти, винаходи, раціоналізаторські пропозиції

5.6. Інші види публікацій та науково-технічних документів

6. Організація праці в науковій діяльності

6.1. Особливості творчої праці дослідника

6.2. Наукова організація праці в дослідницькій діяльності

6.3. Етичні норми й цінності науки

7. Висновки

Актуальність дисципліни

Необхідність написання курсових і кваліфікаційних (дипломних) робіт (для всіх)

Необхідність знання методів наукових досліджень для тих, хто піде в аспірантуру

Необхідність розв’язання невеликих наукових задач на виробництві у видавничій практиці (для всіх)

Необхідність знань про методи проведення наукових досліджень для тих, хто редагуватиме науково-технічну літературу (обсяг потоку книжкової науково-технічної літератури становить близько 80%)

Підготувати студентів до участі в днях студентської наукової творчості

Об’єкт вивчення дисципліни

1. Наука

2. Наукове дослідження

3. Організаційна структура науки

Предмет вивчення дисципліни

Технологія (методи) проведення наукового дослідження

Мета дисципліни

Навчити студентів типовим методам (алгоритмам) розв’язання наукових проблем (задач)

Завдання дисципліни

1. Навчити виявляти наукові проблеми

2. Навчити проводити інформаційний пошук

3. Навчити методам наукового дослідження

4. Навчити методам опрацювання результатів наукового дослідження

5. Навчити методам оформлення й оприлюднення результатів наукового дослідження

6. Навчити методам визначення ефективності наукового дослідження

Методи вивчення

16 год. — лекції (факт — 12)

8 год. — лабораторні (факт — 12)

2 год. — екскурсійне занняття

За пропуски заннять — обов’язкові відпрацювання (реферат)

Самостійна робота (індивідуальне мікросоціологічне дослідження; здати звіт до 15.05.2006 р.)

Залік (3 питання). Питання для заліку — це питання, які є пунктами плану лекцій (деякі — більш деталізовані)

Оцінювання

Робота під час семестру:

— відвідування: 12 балів;

— лабораторні роботи: 16 балів;

— тест: 12 балів;

— звіт із самостійної роботи: 20 балів;

Залік: 40 балів (3 питання по 13,3 бала кожне).

Якщо сума більша, ніж 65 балів — залік. Додається також оцінка за кредитно-модульною системою.

Література

Див. список

1. Поняття, зміст, мета і функції науки

2. Етапи розвитку науки

3. Складові науки

4. Наукознавство та його основні розділи

5. Форми організації та управління наукою

6. Класифікація наук

7. Підготовка наукових кадрів

8. Науково-дослідна робота студентів

1. Поняття, зміст, мета і функції науки

Об’єкт науки. Знання потрібні людині для орієнтації в навколишньому світі. Знання — це не вся інформація, яку отримала людина, а лише та її частина, яку людина перетворила й опрацювала особливим чином. Ці знання повинні набути знакової форми. У логіці такі знання, що мають знакову форму й реалізована у формі природної мови називають поняттями,твердженнями чи гіпотезами, виведеннями, теоріями чи концепціями, класифікаціями тощо.

Частина знань належить до науки. Наука (вузьке розуміння) — це така інформація, яку людина перетворила й опрацювала певним чином і яка має знакову форму подання.

За Кантом: наука — це сукупність знань, які упорядковані за певними принципами, мають реальні зв’язки між істинними твердженнями і містять передбачення[1] та нерозв’язані проблеми в окремих сферах дійсності.

Наука розробляє і систематизує знання про дійсність. Вона така ж сфера життя суспільства, як і будь-яка галузь суспільного виробництва, проте має свої особливості (нп: результат наукового дослідження «не видно»; наука має систему своїх «мов» — термінології, мову математики, хімії, фізики тощо; має свої інструменти дослідження — нп: телескопи; має свої методи дослідження — нп: методи статистичного опрацювання даних експериментів).

У наш час наука (широке розуміння) — це сукупність знань, наукового персоналу й наукових організацій (з відповідним обладнанням). У вузькому розумінні наука — це сукупність тверджень, які описують реальний світ, причому є або істинними, або імовірно істинними, а також мають цінність для суспільного життя.

Предмет науки — особливості відображення розвитку матерії у свідомості людини.

Мета науки — це опис, пояснення й передбачення процесів та явищ дійсності, які становлять об’єкт її вивчення, на основі виявлених нею законів. Іншими словами, мета полягає в такому теоретичному відображення дійсності, яке дає змогу застосування в практичній діяльності. Сфери застосування в практичній діяльності: використовувати менше матеріалів, використовувати менше енергії тощо (загалом, за принципом «менше зусиль — більше ефекту»).

Завдання науки:

— створювати теорії;

— застосовувати ці теорії в практиці (виробництві).

Функції науки:

— світоглядна, включаючи критику ненаукових теорій;

— культурно-виховна (навчання й виховання людини);

— пізнавальна (розвиток системи знань);

— удосконалення виробництва і суспільних відносин.

2. Етапи розвитку науки

Міфілогії були «прообразами» наукових теорій.

Перші зародки наукових знань були у Вавилонії, Індії, Єгипті, Китаї.

Перша наукова революція (виникнення науки). Перші найбільші досягнення — в Греції (VI ст. до н. е.): геометрія, механіка, астрономія. Пізніше — логіка, мовознавство (Арістотель, Платон). Ці досягнення розвинули в країнах Сходу: Ібн Сіна, Ібн Рушді, Біруні.

Традиції античності продовжувалися у Візантії. У вищих школах викладали такі сім наук (сім мистецтв): граматика, філософія, риторика, логіка, музика, геометрія, астрономія. До ХІ ст. н.е. в Афінах нувала Академія.

Осередками розвитку науки були університети.

Константинополь: 1045 — перший університет. Мова — латинська і старогрецька.

1156 — Болонський університет. 1200 — Паризький, 1229 — Оксфордський та Кембріджський, 1303 — Римський університет. У слов’ян: 1348 — Карловський, 1364 — Ягелонський (Краківський) ун-ти.

Схоластична (редігійно-містична) наука середніх віків базувалася на тому, що людина бачить, і базувалася на такому методі дослідження як спостереження. Проте, як виявилося, спостережння іноді може давати результати, які протилежні до того, що є насправді (нп: геоцентрична система Птоломея).

Друга наукова революція (механістична). На зміну спостереженню в епоху Відродження приходить експеримент (Дж. Бруно) (XVI—XVII ст.).

Авторами цієї революції були Галілей, Коперник, Гарвей Декарт, Гюйгенс, Ньютон.

XVII ст. — механістична теорія І. Ньютона.

Механістична теорія переносилася на біологію (Ламетрі) та суспільне життя.

Третя наукова революція. XVIII ст. — відкриття фундаментального закону збереження матерії (Майєр, Ломоносов, Джоуль, Гельмгольц).

Відкриття клітинної будови рослин і тварин (Шлейден, Шванн; 1838-1839).

Еволюційна теорія Дарвіна (1859).

Періодичний закон Менделеєва (1870).

Ідея розвитку стає в науці визначальною.

Відкриваються явища, які наука поснити не може:

— відкриття електрону (Томсон, 1898);

— рентгенівське випромінювання (Рентген, 1895);

— радіоактивність (подружжя Кюрі, 1895).

1783 — Петербурзький, 1755 — Московський ун-ти.

1877 — Токійський, 1898 — Пекінський ун-ти.

Братські школи в Україні: 1585 (Львів), 1615 (Київ), 1620 (Луцьк). 1701 — Києво-Могилянська Академія. 1661 — Львівський, 1803 — Харківський, 1834 — Київський ун-ти.

Четверта наукова революція (релятивістська).

Гіпотеза про квантову природу світла (Планк, 1900).

Теорія відносності Ейнштейна — спеціальна та загальна (1905, 1916, 1924).

Квантова механіка (20-30-ті роки ХХ ст.).

До 1917 р. в Україні (сучасна територія) функціонувало 31 ВНЗ.

П’ята наукова революція (кібернетична).

Друга половина XX ст. — кібернетика (створення комп’ютера).

Розвиток біології, генетики, генної інженерії.

XXI ст. — світова мережа збереження й передачі знань інтернет.

3. Складові науки

Два рівні знання:

— емпіричні (отримані з практики — факти[2]);

— теоретичні (отримані шляхом виведення з емпіричних).

Наука є системою динамічних, а не статичних знань.

Постулати — твердження, що вважаються в певній науці вихідними й служать для створення їх теорій. Різновидом постулатів є аксіоми (приймаються як очевидні без доведення).

Особливу роль у науці відіграють наукові категорії — найзагальніші поняття науки (нп: матерія, інформація, метод, система тощо). Кожна наука має свою множину таких категорій.

Наука досліджує ланцюжок: одиничне — часткове — загальне. У «загальному» встановлюються закономірності зв’язку об’єктів чи явищ. Такі закономірності мужуть бути виявлені з різним ступенем точності.

Закон (науковий)— це внутрішній суттєвий і стійкий зв’язок явищ чи процесів, що зумовлює їхні впорядковані зміни і дає можливість достовірно передбачити їх перебіг у майбутньому. Люди не створюють законів, а лише їх відображають та описують.

Наукова теорія — множина постулатів, законів та виведених із них тверджень, що описують «фрагмент» реального світу і описують, пояснюють та передбачають зміни в об’єктах і процесах цього «фрагменту». Іншими словами, наукова теорія повинна: описувати функціонування явищ матеріального чи духовного світу в статиці, динаміці й забезпечувати прогнозування цього явища на майбутнє.

Наукові теорії містять і інші складові — класифікації, систематизації, номенклатури тощо.

4. Наукознавство та його основні розділи

Наукознавство — наука про саму науку. Наукознавство — це галузь досліджень, що вивчає закономірності функціонування і розвитку науки, структуру і динаміку наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами й сферами матеріального й духовного життя суспільства.

Наукознавство вивчає те спільне, що є в різних науках, а також зв’язок між теоріями наук з одного боку і технікою, виробництвом і суспільством — з другого.

Наукознавство почало розвиватися з 30-40-х років XX ст. У 60-х роках того ж століття його формування завершилось. З’явилася така галузь наукознавства як наукометрія — наука про потоки науково-технічної інформації.

Сформувалися розділи наукознавства.

Таблиця 1

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
3. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
4. III. Актуалізація набутих знань
5. III. Контроль знань
6. IV. Закріплення й узагальнення знань
7. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
9. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
10. IІ. Актуалізація опорних знань учнів.
11. V. Закріплення знань
12. V. Засвоєння знань

Переглядів: 541