• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Список літератури. 6 страница

Іноземні заявники до заявки додають належним чином засвідчені документи, що підтверджують: 1) правову охорону заявленого географічного зазначення у відповідній іноземній державі; 2) право іноземного заявника на використання відповідного географічного зазначення.

Закон розрізняє суб'єктів права на реєстрацію і суб'єктів права на його використання. Так, право на реєстрацію географічного зазначення мають: особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць. Відповідно право на використання зареєстрованого географічного зазначення мають (за умови його реєстрації) виробники, які в зазначеному в Реєстрі місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.

ЦК до суб'єктів права інтелектуальної власності на географічне зазначення відносить виробників товарів, асоціації споживачів, інших осіб, визначених законом.

Обидва етапи реєстрації можуть бути здійснені одночасно, якщо заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення по­ходження товару подається особою, яка виробляє товар, для якого заявляється зазначення, заявка вважається одночасно і заявкою на реєстрацію права на використання цього зазначення (п. 1 ст. 10 Закону).

Реєстрація географічного зазначення проводиться шляхом внесення до Реєстру необхідних відомостей про географічне зазначення та/або осіб, що мають право на використання зареєстрованого зазначення походження товару. Ці дані також обов'язково публікуються у бюлетені "Промислова власність".

Заявка на реєстрацію в іноземній державі кваліфікованого зазначення походження товару, пов'язаного з географіч­ним місцем на території України, може бути подана тільки після його реєстрації в Україні (ст. 16 Закону).

Правами інтелектуальної власності на географічне зазначення є: 1) право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням; 2) право на використання географі­чного зазначення; 3) право перешкоджати неправомірному ви­користанню географічного зазначення, у тому числі забороня­ти таке використання (ст. 503 ЦК).

З урахуванням специфіки географічного зазначення, повноваження користувача зазначеного об'єкта інтелектуаль­ної власності більш обмежені: 1) реєстрація чи надання права користування географічним зазначенням одній особі не позбавляє права інших осіб на реєстрацію їх прав на його використання; 2) особа, що одержала право на користування географічним зазначенням, не може видавати ліцензію на його викори­стання іншим особам; 3) володілець свідоцтва на використання географічного зазначення не може перешкоджати спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей і інших характеристик, на підставі яких зареєстровано географічне зазначення та/або право на його використання.

Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами гео­графічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Потрібно розрізняти строк чинності права на географічне зазначення і права на використання географічного зазна­чення. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару чи послуги, позначених цим зазначенням (ст. 503 ЦК).

Щодо права на використання зареєстрованого зазначення походження товару, то воно засвідчується свідоцтвом про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару і обмежено у часі строком дії свідоцтва - десять років з дати подання заявки. Термін дії свідоцтва може бути продовжений Держдепартаментом на наступні десть років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва, протягом останнього року його дії, за умови надання підтвердження спеціально уповноваженого органу, що власник свідоцтва виробляє товар у зазначеному в Реєстрі географічному місці, а характеристики товару відповідають внесеним до Реєстру характеристикам.

Підстави притінення дії реєстрації географічного зазначення в судовому порядку: 1) втрата характерних для даного географічного місця умов і можливостей виготовлення товару, описаного в Реєстрі; 2) визнання географічного зазначення видовою назвою товару. Чинність реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару, пов'язаного з географічним місцем в іноземній державі, припиняється також у зв'язку з припиненням правової охорони цього зазначення у країні походження.

Підстави припинення права на використання зареєстрованого географічного зазначення: а) втрата товаром особливих властивостей або інших характеристик, описаних у Реєстрі (за рішенням суду); б) ліквідація юридичної особи або смерть фізичної особи, що є власником свідоцтва; в) подання власником свідоцтва заяви до Держдепартаменту про відмову від права на використання географічного зазначення (право припиняється з дня офіційної публікації відомостей про це); г) несплата збору за продовження строку дії свідоцтва.

Суд може визнати недійсною реєстрацію географічного зазначення у випадку його невідповідності умовам надання правової охорони. Підставою визнання недійсним права на використання кваліфікованого зазначення походження товару та свідоцтва, що його посвідчує, може бути порушення вимог законодавства при їх реєстрації. Визнані недійсними реєстрація географічного зазначення чи свідоцтво на його використання вважаються такими, що не набрали чинності.

Тема 5. ІНШІ ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.

План.

1. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття.

2. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми.

3.Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію.

4. Право інтелектуальної власності на селекційні досягнення.

5. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.

5.1. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття. Наукові відкриття виникають у сфері природничих наук у результаті пізнання матеріального світу. Вони лише розширюють і поглиблюють пізнання матеріального світу, призводять до нового знання про об'єктивну дійсність. У зв'язку з цим особливість наукового відкриття у порівнянні з іншими об'єктами інтелектуальної власності полягає у тому, що, по-перше, закономірності, властивості та явища матері­ального світу об'єктивно існують незалежно від наявності чи відсутності знання про них, а об'єктом наукового відкриття стають з моменту виявлення і формулювання їх певною особою, а по-друге, відкриття як об'єкт пізнання є цінним саме по собі, незалежно від можливостей його безпосереднього ви­користання.

Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, власти­востей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання (ст. 457 ЦК України). Об'єктами наукових відкриттів можуть бути: закономірність матеріального світу - це невідомий раніше, але об'єктивно існуючий зв'язок між явищами або вла­стивостями матеріального світу, встановлення якого вносить докорінні зміни у рівень його пізнання, істотний і стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріального світу (наприклад, закономірність втрати та відновлення регенераційної здатності кінцівок у хребетних (диплом СРСР № 144));

властивість матеріального світу - це невідома раніше, але об'єктивно існуюча якісна визначеність об'єкта матеріального світу, встановлення якої вносить докорінні зміни у рівень його пізнання (наприклад, властивість спонтанного поділу ядер урану (диплом СРСР № 33));

явище матеріального світу - це невідома раніше, але об'єктивно існуюча форма прояву сутності об'єкта матеріаль­ного світу, встановлення якої вносить докорінні зміни у рівень його пізнання (наприклад, явища посилення електромагнітних хвиль (диплом СРСР № 12).

До наукового відкриття висувається вимога світової новизни та фундаментальності (внесення докорінних змін у рівень пізнання). Наукове відкриття визнається невідомим раніше, якщо до дати пріоритету сутність наукового відкриття не була опублікована в Україні або за кордоном, або не була доведена іншим офіційним шляхом до відома невизначеного кола осіб.

Пріоритет наукового відкриття встановлюється за датою, коли наукове відкриття було вперше сформульовано або за датою обнародування наукового відкриття, а при неможливості підтвердження вказаних дат - за датою подання заявки на наукове відкриття.

Автору наукового відкриття належать такі особисті немайнові права: 1) право на визнання автором наукового від­криття; 2) право на пріоритет наукового відкриття; 3) право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

Автор наукового відкриття має право на матеріальну винагороду за наукове відкриття, інші права та пільги, встановлені законодавством України.

Оскільки ж закономірності, властивості та явища мате­ріального світу об'єктивно існують незалежно від наявності чи відсутності знання про них, то наукові відкриття є надбанням людства, а тому вони не можуть бути об'єктом виключного права певних осіб, у зв'язку з чим будь-яка особа може безоплатно використовувати його на свій розсуд.

Право на наукове відкриття засвідчується дипломом, який видається на ім'я автора наукового відкриття і засвідчує визнання встановлених закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу науковим відкриттям, пріоритет наукового відкриття та авторство на наукове відкриття.

5.2. Право інтелектуальної власності на компо­нування інтегральної мікросхеми. На відміну від Закону України „Про охорону прав на топографії інтегральних мікро­схем" від 05.10.1997 р. ЦК України серед об'єктів інтелектуальної власності передбачає не топографію інтегральних мікросхем, а компонування інтегральних мікросхем. Однак у зв'язку з неприведенням положень законодавства у відповідність з ЦК до цього часу Держдепартамент веде Державний реєстр топографій інтегральних мікросхем і видає свідоцтва про державну реєстрацію топографій інтегральних мікросхем.

Компонування інтегральної мікросхеми - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

Інтегральна мікросхема - мікроелектронний виріб кін­цевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і / або на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

Будь-який електронний пристрій включає до себе набір мікросхем, що забезпечують обробку інформації. Саме наяв­ність інтегральних мікросхем дозволяє значно зменшувати розмір електронних виробів і підвищувати їх надійність. З ме­тою захисту інтересів розробників інтегральних мікросхем компонування останніх віднесли до об'єктів інтелектуальної власності¹.

Однак поки що можна констатувати невелику активність за­явників. Так, станом на 01.01.2007 р. в Україні зареєстровано всього п'ять топографій інтегральних мікросхем: у 2004 - дві, у 2005 - одна, у 2006 - дві. (див.: Промислова власність у цифрах. Основні показники діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності та Державного підприємства // Укр. ін-т промислової власності за 2006 р. - К., 2006. - С. 32).

Компонування інтегральної мікросхеми вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо воно є оригінальним.

Компонування інтегральної мікросхеми визнається оригінальним, якщо воно не створене шляхом прямого відтво­рення (копіювання) іншого компонування інтегральної мікросхеми, має відмінності, що надають йому нові властивості, та не було відомим у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Держдепартаменту інтелектуальної власності або до дати його першого використання¹. Однак існує пільга по новизні: на визнання компонування оригінальним не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію, якщо строк від дати розкриття інформації до дати подання до заявки на реєстрацію цього компонування не перевищує двох років. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації, достовірності дати розкриття інформації та першого використання компонування інтегральної мікросхеми покладається на заінтересовану особу.

Для визнання компонування інтегральної мікросхеми об'єктом інтелектуальної власності потрібно подати заявку до Держдепартаменту інтелектуальної власності².

Реєстрація заявленого компонування інтегральної мікросхеми здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру України топографій інтегральних мікросхем таких відомостей - це: 1) номер реєстрації, який є номером свідоцтва; 2) дата реєстрації; 3) номер заяв­ки; 4) дата подання заявки; 5) дата першого використання топографії ІМС; 6) дата, з якої набирають чинності права, що засвідчуються свідоцтвом; 7) дата публікації відомостей про реєстрацію топографії ІМС та номер бюлетеня; 8) ім'я фізичної особи - заявника (заявників) або повне найменування юридичної особи - заявника (заявників); 9) ім'я автора (авторів); 10) ім'я фізичної особи - власника (власників) або повне найменування юридичної особи - власника (власників) свідоцтва, його адреса та двобуквений код держави відповідно до ста­ндарту ВОІВ ЗТ.З; 11) назва топографії ІМС; 12) реферат; 13) ім'я та реєстраційний номер представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або ім'я (повне найменування) іншої довіреної особи; 14) місце проживання та ім'я фізичної особи або місцезнаходження та повне найменування юридичної особи, якій надсилається свідоцтво, адреса для листування (п. 2.1 Положення про Державний реєстр України топографій інтегральних мікросхем, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12 квіт. 2001 р. № 292).

Потрібно враховувати, що існує презумпція оригінальності ком­понування інтегральної мікросхеми доти, доки це доведено протилежне. Пояснюється це тим, що реєстрація компонування інтегральної мікросхеми здійснюється під відповідальність заявника за її охороноздатність без проведення перевірки на наявність оригінальності. Фактично це означає, що свідоцтво на компонування видається на будь-яке компонування за умови належного оформлення необхідних документів та сплати збору.

~ Заявка на реєстрацію компонування інтегральної мікросхеми повинна стосуватися тільки одного об'єкта, заповнюється українською мовою і складається з заяви про реєстрацію компонування інтегральної мікросхеми та матеріалів, що ідентифікують інтегральну мікросхему. Так, якщо до дати подання заявки компонування не викори­стовувалося, то в одному примірнику надаються матеріали, що дають вичерпну інформацію щодо об'єкта. Якщо ж компонування уже використовувалося, то разом із заявкою подаються зразки інтегральної мікросхеми, що включають до себе дане компонування, у такому ви­гляді, в якому його введено в оборот, а заява має містити також відомості про дату, коли об'єкт уперше було використано, а матеріали - його основні технічні характеристики.

Якщо Держдепартамент приймає рішення про реєстрацію заявленого компонування інтегральної мікросхеми, то одночасно з реєстрацією заявленого компонування він здійснює публікацію відомостей про це в офіційному бюлетені „Промислова власність". У місячний строк після реєстрації об'єкта інтелектуальної власності¹ Держдепартамент видає заявнику свідоцтво про державну реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми. Якщо заявка подана кількома заявниками, їм видається одне свідоцтво.

Свідоцтво є охоронним документом, який засвідчує права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми є автор та інші особи, які на­були прав на об'єкт за договором чи законом, зокрема роботодавець, правонаступник тощо.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми належать автору, є невідчужуваними, охороняються безстроково і включають до себе: право авторства і право на ім'я.

Майновими правами інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми є: 1) право на використання компонування інтегральної мікросхеми на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших правоволодільців; 2) виключне право дозволяти використання компонування інтегральної мікросхеми; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню компонування інтегральної мікросхеми, в тому числі забороняти таке використання; 4) право передавати на підставі договору виключні майнові права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми будь-якій особі, яка стає правонаступником.

Використанням компонування інтегральної мікросхеми визнається: 1) копіювання компонування інтегральної мікро­схеми; 2) виготовлення інтегральної мікросхеми із застосуванням даної топографії; 3) виготовлення будь-яких виробів, що містять такі інтегральні мікросхеми; 4) увезення таких інтегральних мікросхем та виробів, що їх містять, на митну територію України; 5) пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж та інше уведення у цивільний оборот або зберігання у зазначених цілях інтегральних мікросхем, виготовлених із застосуванням компонування інтегральної мікросхеми, та будь-яких виробів, що містять такі інтегральні мікросхеми.

Інтегральна мікросхема визнається виготовленою із за­стосуванням зареєстрованого компонування, якщо при цьому використано всі елементи, які визначають компонування інтег­ральної мікросхеми оригінальною.

Обсяг правової охорони компонування інтегральної мі­кросхеми визначається зображенням цього компонування на матеріальному носієві.

Порушенням прав на компонування інтегральної мікро­схеми є посягання на будь-які права, передбачені законом.

Дії, які не визнаються порушенням прав на зареєстро­ване компонування інтегральної мікросхеми, аналогічні тим, які передбачені стосовно винаходів і корисних моделей. До них, зокрема, відносять використання компонування інтегра­льної мікросхеми без комерційної мети; з науковою метою або в порядку експерименту; за надзвичайних обставин; а також попереднім користувачем тощо.

Обов'язки правоволодільця компонування інтегральної мікросхеми: щорічно своєчасно сплачувати збір за підтримання чинності свідоцтва та добросовісно користуватися виключним правом, що надається реєстрацією.

У випадку невикористання компонування інтегральної мікросхеми будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати компонування, у разі відмови правоволодільця від укладення ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання цього компонування інтегральної мікросхеми.

Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми спливає через десять років, що відраховуються від дати подання заявки на компонування інтегральної мікросхеми в установленому законом порядку.

Дострокове припинення чинності майнових прав на компонування інтегральної мікросхеми можливе: 1) при не­сплаті збору за підтримання чинності свідоцтва та 2) у випадку відмови від компонування інтегральної мікросхеми шляхом подання заяви про це до Держдепартаменту інтелектуальної власності¹. Однак такі дії не повинні суперечити умовам уже укладених договорів. Якщо ж у зв'язку з достроковим припиненням чинності майнових прав на компонування інтегральної мікросхеми завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на його використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Реєстрація компонування інтегральної мікросхеми може бути визнана у судовому порядку недійсною у разі: а) не­відповідності компонування інтегральної мікросхеми умовам охороноздатності; б) порушення порядку реєстрації компонування інтегральної мікросхеми в іноземних державах: непо­дання заявки до Держдепартаменту інтелектуальної власності і неповідомлення про наміри отримати охорону за межами України; в) реєстрації компонування інтегральної мікросхеми внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

У разі припинення чинності виключних майнових прав на компонування інтегральної мікросхеми воно переходить у суспільне надбання і може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом. Однак чинність достроково припинених виключних майнових прав на компонування інтегральної мікросхеми може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припи­нення.

Інформація про визнання реєстрації компонування інтегральної мікросхеми недійсною публікується в офіційному бю­летені „Промислова власність". Реєстрація компонування інтегральної мікросхеми, визнана недійсною, вважається такою, що не набрала чинності від дати реєстрації.

5.3. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію. Раціоналізаторство було досить розвиненим, наприклад, у колишньому СРСР, а тепер - у Японії.

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності (ч. 1 ст.481ЦК).

На відміну від попереднього законодавства, яке до ра­ціоналізаторських пропозицій відносило лише пропозиції тех­нічного характеру, ЦК розширив сферу застосування раціоналізаторських пропозицій, віднісши до них також організаційні рішення.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт (наприклад, конструктивні рішення виро­бів, застосування техніки чи складу матеріалів) або процес (наприклад, технологічний). При цьому недостатньо лише постановки проблеми, раціоналізаторська пропозиція повинна містити конкретне вирішення завдання і вказівки на те, що і як необхідно зробити, щоб досягти бажаного результату.

За своєю суттю раціоналізаторські пропозиції близькі до винаходів і корисних моделей. Однак на відміну від винаходів і корисних моделей, до яких висувається вимога світової новизни, для раціоналізаторських пропозицій достатньо місцевої новизни, тобто невідомості у межах юридичної особи, якій вони подаються. У той же час для набуття прав на винаходи та корисні моделі вони повинні бути промислово придатні, а для раціоналізаторських пропозицій цього недостатньо, оскільки вони мають бути корисними, тобто дозволяти одержати економічний, технічний або інший позитивний ефект (наприклад, підвищення продуктивності виробництва чи якості продукції, поліпшення умов та безпеки праці, зниження негативного впливу на навколишнє середовище, економія ресурсів тощо).

Зроблена особою пропозиція стає об'єктом інтелектуальної власності лише у випадку офіційної кваліфікації її як ра­ціоналізаторської юридичною особою, якій вона подана. У зв'язку з цим, щоб мати перспективу бути визнаною раціоналізаторською пропозиція повинна бути новою, корисною та стосуватися будь-якої сфери діяльності юридичної особи, якій вона подається. Лише при відповідності цим трьом обов'язковим вимогам є сенс використовувати раціоналізаторську пропозицію. До того ж, подаючи заяву про визнання пропозиції раціоналізаторською, автор автоматично погоджується, що у випадку кваліфікації її як об'єкта інтелектуальної власності юридична особа набуде права на її використання за певну винагороду.

Юридична особа, яка прийняла до розгляду заяву на раціоналізаторську пропозицію, повинна її зареєструвати і протягом місяця з дати реєстрації прийняти щодо неї рішення. За результатами розгляду заяви може бути прийнято одне з таких рішень: 1) визнати пропозицію раціоналізаторською і прийняти до використання; 2) провести дослідну перевірку пропозиції; 3) пропозицію відхилити (належним чином обґрунтувавши причину).

Якщо буде прийнято рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською, то автору (співавторам) має бути видано свідоцтво (свідоцтва) на раціоналізаторську пропозицію. Цей документ підтверджує визнання пропозиції раціоналізаторською, дату її подання, авторство і являє собою лист з відомостями про раціоналізаторську пропозицію.

Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію містить: 1) назву юридичної особи, що видає свідоцтво; 2) назву раціо­налізаторської пропозиції; 3) прізвище автора (чи співавторів); 3) дату подання пропозиції; 4) дату визнання пропозиції раціо­налізаторською; 5) номер, за яким вона зареєстрована у журна­лі реєстрації раціоналізаторських пропозицій; 6) підпис керівника юридичної особи із зазначенням його прізвища та ініціалів, що скріплюється печаткою (п. 2.2 Положення про свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію, затвердженого наказом Державного патентного відомства України від 22 серп. 1995 р. № 129). У разі, коли свідоцтво загублене, на прохання автора (співавторів) юридична особа видає дублікат.

Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор (раціоналізатор) та юридична особа, якій ця пропозиція подана. Безумовно, автором є фізична особа, творчою працею якої її створено, причому незалежно від того, де вона працює.

Автор раціоналізаторської пропозиції має такі особисті немайнові права: право авторства, право на ім'я, право на найменування раціоналізаторської пропозиції, право на пріоритет. Що стосується майнових прав, то вони зводяться до права на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана. Зокрема, винагорода автору виплачується за домовленістю сторін з врахуванням обсягу використання раціоналізаторської пропозиції. Юридична особа, яка визнала про­позицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі (ч. 2 ст. 484 ЦК).

5.4. Право інтелектуальної власності на селек­ційні досягнення. Селекційними досягненнями є результати діяльності у вигляді сортів та гібридів рослин і порід тварин із заданими ознаками. Правовому регулюванню селекційних до­сягнень присвячено гл. 42 ЦК, Закон України „Про охорону прав на сорти рослин"^[4] та „Про племінне тваринництво"^[5].

Селекційним досягненням у рослинництві є новий сорт рослин.

Сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) у рамках Нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або лі умови виникнення правової охорони: може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення у незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція.

Критеріями придатності сорту для набуття прав інтелектуальної власності на нього є новизна, відмінність, од­норідність та стабільність сорту¹.

Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, селекціонер чи інша особа за його дозво­лом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання: на території України - за рік до цієї дати, а на території іншої держави -щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати.

Сорт відповідає умові відмінності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою. Сорт, що протиставляється заявленому, вважається загальнові­домим, якщо: а) він поширений на певній території у будь-якій державі; б) відомості про прояви його ознак стали загальнодоступними у світі, зокрема шляхом їх опису у будь-якій публікації; в) він представлений зразком у загальнодоступній колекції; г) йому надана правова охорона і/або він внесений до офіційного реєстру сортів у будь-якій державі, при цьому він вважається загальновідомим від дати подання заявки на надання права чи внесення до реєстру.

Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням осо­бливостей його розмноження всі рослини цього сорту залиша­ються достатньо схожими (однорідними) за своїми основними ознаками, зазначеними в описі сорту.

Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, вказані в описі сорту, залишаються незмінними після неод­норазового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, у кінці кожного такого циклу.

Державна реєстрація сорту здійснюється, якщо сорт відмінний, однорідний та стабільний, йому присвоєна назва і він придатний для поширення в Україні (ст. 12 Закону України „Про охорону прав на сорти рослин" (далі -Закон).

Назва присвоюється сорту рослин для того, щоб набути прав на сорт та здійснити його державну реєстрацію. Назва со­рту повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого сорту та включати до себе йо­го родове чи видове позначення і власну назву.

Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він відмінний, однорідний та стабільний, може бути ви­користаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров'ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. VІ. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
3. А. В. Дудник 1 страница
4. А. В. Дудник 10 страница
5. А. В. Дудник 11 страница
6. А. В. Дудник 12 страница
7. А. В. Дудник 2 страница
8. А. В. Дудник 3 страница
9. А. В. Дудник 4 страница
10. А. В. Дудник 5 страница
11. А. В. Дудник 6 страница
12. А. В. Дудник 7 страница

Переглядів: 481