• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Судові прецеденти

Наявність даного джерела права є характерною для країн загального права, особливо помітну роль судові прецеденти як джерело права відіграє в конституційному праві Великобританії. Всі судові прецеденти в КП ВБ умовно можна поділити на 2 групи:

1) Судові прецеденти, які стосуються питання конституційно-правового статусу особи;

2) Які стосуються організації діяльності органів державної влади.

Приклад:

В 1610р. король видав наказ, який передбачав заборону здійснювати будівництво в Лондоні, суд розглядаючи дану справу прийшов до висновку

- він не вправі здійснювати шляхом прийняття парламентського закону;

- прерогатива монарха є не більшою ніж це дозволено правом держави;

- монарх не може своїм рішенням визначати, які дії є злочинними.

На сьогодні судовий прецедент все частіше розглядається і як джерело права в межах романо-германської системи права, показовою в цьому відношенні є рішення Європейського суду з прав людини відповідно до законодавства європейських держав, а також Конвенції про права людини дані рішення розглядаються як джерело права. Всі рішення Європейського суду з прав людини можна поділити на імперативні та індикативні.

Імперативні рішення – є обов’язковими для сторін відповідної судової справи.

Значно складніше визначити правову природу індикативних рішень суду з прав людини, оскільки ці рішення формально не є обов’язковими, однак фактично дані рішення враховуються при прийнятті правозастосовних актів, а отже як наслідок вони також повинні розглядатися як джерело права.

Неформалізовані джерела:

- правові звичаї

- конституційно-правові угоди

1) Правові звичаї є насамперед характерними для країн загального права, в тім на сьогодні звичаї як джерело КП використовуються і в країнах континентального права. Так наприклад в Німеччині існує правило , що зміни до регламенту палат парламенту здійснюється шляхом досягнення консенсусу парламентської більшості і парламентської меншості, незважаючи на те, що для внесення відповідних змін формально достатньо голосів парламентської більшості.

Інший приклад звичаїв: в Росії поступово виникають звичаї, які передбачають, що спікером державної думи стає особа, яка є членом політичної партії, що набрала найбільшу кількість голосів на виборах.

Співвідношення КП норм і звичаїв існує декілька точок зору:

- дані явища розглядаються як синонімічні;

- звичай забезпечуються можливістю судового захисту, а КП угоди – ні;

- КП угоди врегульовують відносини між органами державної влади, а звичаї – в межах діяльності одного органу, тобто фактично КП звичаї не потребують консенсусу.

Умови звичаю:

- повинен існувати з незапам’ятних часів з 1189р.;

- розумність звичаю, якщо звичай виник в результаті свавільного рішення чи випадкових обставин(дарунок монарха) то такий звичай не може розглядатись як джерело права;

- визначеність звичаю;

- безперервність звичаю.

На сьогодні у ВБ при допомозі КП угод врегульовується наступний спектр питань:

- питань взаємодій монарха з парламентом і урядом.

Так у ВБ прем’єр-міністром призначається монархом особа яка є лідером партії, що перемогла на виборах;

2) саме цій особі монарх доручає сформувати персональний склад уряду;

3) уряд діє до тих пір доки користується підтримкою парламенту. У випадку втрати підтримки уряд добровільно йде у відставку або монарх призначає дострокові вибори. Монарх зобов’язаний підписати закон прийнятий парламентом. Крім того у відносинах ВБ з домініонами існують наступні КП угоди:

- на посаду генерал-губернатора призначається особа британською короною а не урядом за порадою прем’єр-міністра;

- звичаї врегульовують питання складу комітетів. Існує правило, що представництво в комітетах має бути пропорційним представництву політичним партіям.

Конституція як основний закон держави і суспільства»

Термін «конституція» вживається в 2 значеннях:

Юридичне значення - розглядається як основний закон держави і суспільства, який приймається і змінюється в особливому, відмінному від процедури прийняття інших законів порядку.

Фактична конституція розуміється як реально існуючий порядок організації державної влади, а також порядок взаємовідносин держави і особи.

Таким чином юридична конституція розглядається як сукупність правових норм, а фактична конституція як реально існуючі суспільні відносини.

Фіктивна конституція – поняття позначає ситуацію, коли більшість проголошених норм конституції не реалізується в практичній площині.

Реальна конституція – характеризується великим рівнем розриву між реально існуючими суспільними відносинами, а з іншої сторони нормами Конституції.

Різниця між юридичною конституцією і фактичною обумовлюється такими чинниками:

· Вік конституції;

· Рівень правової і політичної культури суспільства;

· Співвідношення політичних сил;

· Механізми реалізації забезпечення норм конституції.

Термін конституція вживається також і у формальному значення, в такому випадку він розглядається як сукупність законів, які врегульовують КП відносини, однак при цьому не володіють такою ознакою як вищою юридичною силою відносно інших законів.

Даний термін традиційно використовується відносно констиьуцій ВБ та Нової Зеландії, оскільки відповідно до принципу суверенітету парламенту всі акти парламенту мають однакову політичну силу.

Конституції класифікують за еволюцією їх змісту (за хвилями ):

1 хвиля – період буржуазних революцій – до 1 Світової війни. Конституції цього періоду характеризуються:

1. В конституції передбачені лише політичні і природні права людини;

2. Передбачають принцип народного суверенітету;

3. Конституції передбачають принцип розподілу влади, в американському варіанті або у континентальному;

4. Передбачається наявність парламентаризму

2 хвиля – після 1 Світової війни до 1939 року

1. В конституціях закріплені не лише питання політичних і природних прав людини, але і соціально-економічних;

2. Відбувається розширення соціально-економічної сфери;

3. З’являються нові конституційно правові органи(конституційний контроль, конституційні суди);

4. В конституціях починає закріплюватись питання правового статусу профспілок і політичних партій;

5. Відбувається врегулювання правового статусу національних меншин

3 хвиля-початок після 2 Світової війни і до наших днів.

1. Закріплення в текстах конституції колективних прав та прав 3 покоління( право на самовизначення, екологічні права);

2. В цей період відбулась демократизація виборчого права;

3. Закріплюється також питання зовнішньої діяльності держав, співвідношення норм міжнародного і внутрішнього права.

В цілому конституції 3 хвилі розглядаються як соціально орієнтовані конституції.3 хвиля поділяється на 2 періоди:

- до 90-х років

- після 90-х, пов’язаний з появою нових держав, які змінили свій політико-правовий режим.

Читайте також:

1. Вимоги, яким мають відповідати судові рішення адміністративних судів
2. Захист прав боржника і кредиторів через судові процедури.
3. Захист прав боржника і кредиторів через судові процедури.
4. Захист прав боржника і кредиторів через судові процедури.
5. Захист прав боржника і кредиторів через судові процедури.
6. Інші судові витрати оплачуються наступним чином.
7. КОНВОЮВАННЯ ДО СУДІВ. ОХОРОНА КОНВОЙОВАНИХ У СУДОВІЙ УСТАНОВІ І ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ
8. Конст, законодавчі та судові гарантії місцевого самоврядування на прикладі Болгарії РФ,та Австрії.
9. Лекція 8. Судові та правоохоронні органи України.
10. Місце і роль господарських судів у сучасній судовій системі України
11. НКВС і позасудові органи
12. Охарактеризуємо основні судові процедури.

Переглядів: 1145