Форми занять у системі шкільного фізичного виховання

Практична реалізація фізичного виховання школярів здійснюється у вигляді спеціально організованих занять із фізичної культури, під час яких використовуються певні засоби, методичні принципи й методи фізичного виховання. Де б не займалися фізичним вихованням учні, у школі чи поза нею (наприклад, у родині), в будь-якому разі ці заняття набувають певних форм, характерних для розв'язання конкретних завдань, що, до речі, робить ці форми вельми різноманітними. Використання значної кількості різних форм організації занять фізичними вправами у системі шкільного фізичного виховання дозволяє найбільш ефективно задовольняти потреби школярів у руховій активності на різних етапах вікового розвитку їхнього організму.

Частково ви вже ознайомлені з деякими формами фізичного виховання школярів середнього та старшого шкільного віку. Йдеться про форми позашкільного фізичного виховання, основи якого ми розбирали на попередніх лекціях. Ці форми застосовуються, як ви вже знаєте, самостійно, в родині, у спеціалізованих позашкільних закладах – дитячо-юнацьких спортивних школах, підліткових фізкультурно-спортивних клубах, фітнес-центрах, позашкільних секціях фізкультурно-спортивної спрямованості, літніх чи зимових оздоровчих таборах відпочинку, дитячо-юнацьких екскурсійно-туристських станціях, палацах школярів тощо. В залежності від місця застосування форми можуть бути специфічними. Наприклад, основними формами занять у дитячо-юнацьких спортивних школах є уроки спортивного тренування, тренування за індивідуальними планами, залікові та класифікаційні змагання, лекції та семінари з теоретичних питань; з іншого боку, режим дня і загартування – загальні форми позашкільного фізичного виховання.

Ми з вами вже з'ясували, що у шкільному фізичному вихованні загалом розрізняють урочні й позаурочні форми. Форми позашкільного фізичного виховання також можна віднести до позаурочних.

Урочні форми – це уроки, тобто форми, що належать до класно-урочної системи занять. Вони можуть бути предметними та комплексними. Згідно з іншою класифікацією, уроки бувають учбові, тренувальні, контрольні, комбіновані (змішані). Звичайно, це лише найбільш загальні варіанти класифікації, які потребують деталізації. Більш докладно ми розглянемо це питання на наступній лекції.

До урочних форм фізичного виховання іноді відносять навчально-тренувальні заняття у секціях з організованої фізичної підготовки.

Основними ознаками урочних форм організації занять є: наявність кваліфікованого педагогічного керівництва; зміст уроку з установкою на розв'язання системи педагогічних задач, що визначається навчальною програмою; обґрунтована структура й чітко обмежені часові рамки (як правило, 45 хвилин); обов'язкове оцінювання результатів навчальної діяльності; систематичність проведення занять за стабільним розкладом; відносно стабільний та однорідний за віком і підготовленістю склад школярів. Наявність усіх перелічених ознак робить урочні форми найбільш економними та ефективними формами організації систематичних занять із фізичної культури.

Позаурочні форми (не слід плутати їх із позашкільними) фізичного виховання учнів середнього та старшого шкільного віку передбачають: 1) заняття в режимі навчального дня; 2) позакласні заняття.

Заняття в режимі навчального дня наступні:

1) гімнастика до занять;

2) фізкультурні хвилини й паузи;

3) організовані переміни.

Форми позакласних занять наступні:

1) заняття в секціях з різних видів спорту;

2) масові фізкультурні заходи;

3) туристські походи;

4) фізкультурні свята й вечори;

5) дні здоров'я;

6) змагання;

7) спортивні розваги та конкурси.

Позаурочні форми організації фізичного виховання у школі не мають усіх ознак уроку, тому вважаються такими, які доповнюють урочні форми. Наприклад, за наявності педагогічного керівництва проведення туристських походів має епізодичний характер; проведення змагань, у свою чергу, не має суворого обмеження в часі, а склад учнів, які беруть участь у змаганні, не є постійним.

За ознакою обов'язковості всі форми організації фізичного виховання у середніх навчальних закладах поділяються на обов'язкові та добровільні. Звертаю вашу увагу на те, що до обов'язкових належать винятково шкільні уроки із фізичної культури, які проводяться 2-3 рази на тиждень. Усі інші форми є добровільними; школярі беруть у них участь за власним бажанням.

Наостанок спробуємо відповісти на питання, чим саме обумовлене провідне положення урочних форм шкільних занять із фізичної культури:

1) обов'язковістю відвідування уроків для кожного учня, що забезпечує максимальну масовість занять фізичними вправами;

2) можливістю розв'язання всього комплексу задач фізичного виховання в органічній єдності;

3) забезпеченням планомірності, цілеспрямованості, різнобічності педагогічних впливів на організм і особистість школяра;

4) оптимальною відповідністю фізичного виховання, яке здійснює вчитель, закономірностям цього виховання;

5) повнотою та науковою обґрунтованістю змісту учбового матеріалу, засвоєння якого здатне забезпечити необхідний рівень здоров'я, фізичного розвитку та освіти.

3. Шкільний урок із фізичної культури, його зміст

Таким чином, з педагогічної точки зору найбільш доцільною та основною формою організації систематичних занять із фізичного виховання визнано урочну форму, яка цілком виправдала себе протягом тривалої шкільної практики. Частково ви вже ознайомлені з поняттям уроку з курсу "Теорія і методика фізичного виховання дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку". Але вимоги до проведення уроку з фізичної культури в середніх і старших класах зовсім інші.

Отже, урок – традиційна, основна форма організації занять із фізичного виховання школярів, що склалася історично й розповсюджувалася протягом тривалого часу. На уроці найбільш ефективно реалізуються програми з фізичної культури для здійснення загальної фізичної освіти, створюються найкращі умови для розв'язання оздоровчих, освітніх і виховних задач шкільного фізичного виховання. Загалом урок – найбільш економна та ефективна форма організації систематичних регламентованих занять як у фізичному вихованні, так і в спортивному тренуванні, так і в прикладній фізичній підготовці. В рамках загальних обов'язкових курсів із фізичного виховання урочні форми занять більш уніфіковані, що зумовлено, як ви можете пригадати, єдиною для всіх обов'язковою програмою, однорідністю контингенту школярів, стабільністю розкладу, постійним числом занять у певному циклі (2-3 на тиждень) та деякими іншими чинниками.

Уроки з фізичної культури покликані забезпечувати фізкультурну освіту, загальну фізичну підготовленість до будь-якої діяльності, мають відзначатися значним змістовим багатством, відігравати істотну роль у створенні передумов для організації та успішного розгортання спортивної підготовки на добровільних засадах. На уроках школярі ознайомлюються з типовими видами спортивних вправ, оволодівають основами техніки їхнього виконання, досягають більш високого рівня розвитку рухових якостей, набувають загальної уяви про різноманітні види спорту.

В якості проміжного підсумку наведу основні ознаки сучасного уроку:

· стабільність розкладу занять, яка покликана забезпечити систематичність і розумне чергування роботи й відпочинку;

· провідна роль педагога-фахівця, який відповідає за підготовку, організацію та проведення уроку;

· постійний склад школярів, певною мірою однорідний за віком, у старших класах за статтю, за станом здоров'я та рівнем фізичної підготовленості;

· відповідність учбового матеріалу програмі та особливостям учнів;

· широкі можливості застосування різноманітних методів навчання і тренування, виховання, організації, контролю, управління з обов’язком урахуванням рівня фізичного стану школярів.

Розберемо основні чинники, що визначають специфіку уроків із фізичної культури у середніх та старших класах:

· основна спрямованість і конкретні задачі;

· вікові особливості та можливості дитини, підлітка, юнака чи дівчини;

· чисельність і неоднорідність складу шкільних класів;

· наявність певного предметно-просторового середовища (місце проведення, обладнання, інвентар тощо);

· тривалість уроку (як правило, 45 хвилин);

· місце уроку в загальному розкладі шкільних занять.

Таким чином, уроки з фізичної культури включаються у шкільний розклад поряд із іншими навчальними предметами і є обов'язковими для всіх школярів. На них ви повинні намагатися забезпечити всі можливі умови для розв'язання задач оздоровлення, освіти, виховання, адже на основі знань, рухових умінь і навичок, фізичної підготовленості, отриманих на уроках, успішно здійснюється педагогічний процес на позаурочних формах занять, які також входять до системи шкільного фізичного виховання. Ефективність уроків із фізичної культури значною мірою залежить від правильності постановки та формулювання конкретних задач (оздоровчих, освітніх, виховних). Головними аспектами організаційно-методичного спрямування сучасного уроку з фізичної культури є набуття вмінь і навичок самостійно виконувати фізичні вправи, розвиток пізнавальних інтересів і здійснення між предметних зв'язків.

У змісті уроку з фізичної культури умовно можна виділити три взаємопов'язаних складових, кожен із яких включає в себе однорідні за функціональною спрямованістю більш дрібні елементи цього змісту.

1. Учбовий матеріал, представлений конкретним складом фізичних вправ і пов'язаних з ними знань. Фізичні вправи слід розглядати як об'єкти вивчення, вони мають виражати освітню сутність уроку, його предметний зміст.

2. Організаційно-управлінська та контролююча діяльність учителя. Сюди умовно можемо віднести: а) постановку задач уроку, пояснення навчальних завдань, показ взірців практичних дій, надання допомоги і страховки, зауваження та вказівки корегуючого характеру; б) дії з підготовки місця (місць) занять, роздачу і збір інвентарю; керівництво учнями на місці виконання навчальних завдань (розташування, порядок виконання, переміщення); в) організацію взаємного контролю та взаємного аналізу дій учнів; спостереження, оцінювання та облік успішності; підведення підсумків уроку. Реалізація кожного з цих елементів діяльності вчителя має супроводжуватися виховними впливами на особистість учнів і розв'язанням оздоровчих задач.

3. Навчально-пізнавальна діяльність учнів. Сюди умовно можемо віднести: а) сприйняття та усвідомлення дидактичних задач; б) складення та реалізація проекту їхнього розв'язання; в) саморегуляцію навчально-пізнавальної діяльності на основі корегуючих вказівок учителя та самооцінки виконання навчальних задач. Результати такої навчально-пізнавальної діяльності слугують головним критерієм оцінки якості проведення уроку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика форм організації занять	\|	Класифікації уроків із фізичної культури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.