• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародна трудова міграція

Керівні органи Міжнародної організації праці

До керівних органів Міжнародної організації праці належать:

1. Міжнародна конференція праці (МКП) - це вищий орган,
що збирається раз у рік. МКП визначає:

■ загальні напрями роботи МОП;

■ проблеми соціального стану у сфері праці;

■ міжнародні норми праці у світлі конвенцій і рекомен­дацій;

■ приймає резолюції з окремих питань діяльності МОП.
Засоби МОП формуються за рахунок членських внесків держав-членів.

2. Адміністративна рада - головний виконавчий орган, що обирається на Генеральній конференції на трирічний термін. За­вдання, що виконує Рада:

§ спрямовує роботу МОП у період між конференціями;

§ втілює в життя рішення МОП, визначає порядок робо­ти конференцій МОП;

§ керує діяльністю Міжнародного бюро праці (МБП), а також усіх комітетів, що створюються при Адміністративній раді.

Адміністративна рада має дієвий контрольний механізм і включає Комітет експертів із застосування конвенцій і рекомен­дацій, який готує доповідь для тристороннього Комітету МКП.

3. Міжнародне бюро праці, штаб-квартира якого знаходить­ся в Женеві, (Швейцарія) з постійно діючим секретаріатом МОП. МБП виконує роль світового дослідницького й соціально-інформаційного центру з соціально-трудових проблем. Бюро ви­вчає питання для прийняття міжнародних конвенцій і рекоменда­цій, проводить дослідження, передбачені дворічними програма­ми, займається підбором експертів і має два інститути - Міжна­родний інститут з дослідження трудових ресурсів (Женева) і Міжнародний центр з підвищення професійної і технічної квалі­фікації (Турнін).

Основними сферами діяльності МОП є:

■ зайнятість і безробіття;

■ професійна підготовка й перепідготовка кадрів;

■ права людини;

■ умови праці й гігієна праці;

■ заробітна плата;

■ соціальне забезпечення;

■ надання допомоги країнам у таких галузях, як трудове
законодавство, трудові відносини, діяльність організацій трудя­щих і підприємців [62].

Міжнародна трудова міграція (МТМ) - це один з видів пе­реміщень людей у міжнаціональному територіальному просторі з метою пошуку місця роботи без зміни місця постійного прожи­вання.

До основних причин виникнення та існування міжнародної трудової міграції належать:

а) з боку країн-донорів:

■ велика кількість населення (Індія, Китай, Нігерія);

■ масове безробіття, зумовлене науково-технічним про­гресом;

■ низький життєвий рівень і порівняно низька заробітна плата;

■ виробнича необхідність (для фахівців, які працюють у країнах, що розвиваються);

б) з боку країн-реципієнтів:

■ потреба в додатковій висококваліфікованій робочій силі;

■ потреба в додатковій дешевій і мобільній робочій силі (у сфері послуг);

■ порівняно висока заробітна плата.

Сприяють розвитку міграційних процесів: висока швидкість поширення інформації, бурхливий розвиток міжнародних паса­жирських ліній, розвиток засобів комунікацій. Міжнародну тру­дову міграцію поділяють на довгострокову (кілька років), корот­кострокову (3-12 місяців), сезонну (до 3 місяців), вахтову (до 1 місяців), маятникову (щоденна).

За рівнем кваліфікації МТМ поділяють на міграцію кваліфі­кованих працівників (з виділенням процесу "відпливу мізків") і міграцію некваліфікованої робочої сили.

За ступенем легальності виділяють легальну й нелегальну міграцію, остання формується під впливом таких причин:

■ відсутність чіткої імміграційної політики;

■ юридична неграмотність мігрантів;

■ складний характер процедури легалізації.

Від міграції виграють мігранти, тому що вирішують про­блему поліпшення свого становища, підприємці, що наймають мігрантів на відносно низьку заробітну плату (при відсутності профспілкового захисту мігрантів). Водночас МТМ дає можли­вість країні-імпортеру трудових ресурсів заощаджувати засоби на підготовку фахівців, знижувати витрати на виробництво за раху­нок використання дешевої робочої сили, як правило, молодої.

Країна-експортер робочої сили виграє від трудової міграції з таких причин:

■валютні перекази емігрантів родинам обмінюються на на­ціональну валюту, у зв'язку з чим деякі країни від експорту трудових ресурсів одержують доходи, рівні доходам від інших видів експорту (Йорданія, Пакистан, Єгипет, Індія, Португалія, Туреч­чина);

■послаблюється проблема безробіття;

■від ротації, тобто повернення на батьківщину одних і міг­рації інших громадян, відбувається збагачення досвіду місцевих фахівців;

■МТМ поліпшує використання трудових ресурсів у світо­вому господарстві.

До негативних наслідків МТМ для країн-експортерів трудо­вих ресурсів належать:

■утрата висококласних фахівців (проблема "відпливу мізків");

■додаткові витрати з бюджету на підготовку нових фахівців;

■проблеми з захисту своїх громадян-мігрантів від дискри­мінації;

■утрата широкого вибору робочої сили, особливо фахівців.

Регулювання міжнародних міграційних процесів здійсню­ється на основі національних міграційних політик, що захищають внутрішній ринок праці і забезпечують соціально-правовий за­хист трудящих-емігрантів.

Авторитетною міжнародною організацією, що займається проблемами міграції населення, є Міжнародна організація з пи­тань міграції (МОМ), створена в 1951 році як Міжурядовий ко­мітет з питань Європейської міграції (остання назва - у 1987 році).

МОМ вирішує такі завдання:

■управління впорядкованою і плановою міграцією громадян;

■переміщення кваліфікованих людських ресурсів;

■ організація міграції біженців, переміщених осіб та інших
осіб, змушених залишити свою батьківщину.

Штаб-квартира МОМ знаходиться в Женеві, де безпосеред­ньо працюють 175 співробітників (інші 765 - працюють у 60 представництвах, розташованих по усьому світі). У МОМ вхо­дить 46 країн-членів і 35 країн-спостерігачів.

У трудової міграції МОМ розробила спеціальні програми "Міграції в інтересах розвитку". Серед найбільш ефективних вар­то назвати такі:

■"Повернення кваліфікованих людських ресурсів";

■"Вибіркова міграція";

■"Об'єднаний експорт";

■"Горизонтальне співробітництво у сфері кваліфікованих людських ресурсів".

МОМ співпрацює з низкою міжнародних громадських орга­нізацій, серед яких: Міжнародна конференція вільних профспілок (МКВП), Міжнародна організація наймачів (МОН), Всесвітня конференція праці (ВКП), Міжнародна рада соціального забезпе­чення (МРСЗ), Міжнародна спеціальна служба (МСС), Міжнаро­дна організація допомоги робітникам (МОДР) та ін.

Термінологічний словник

А

Акцизи — непрямі податки, які виплачуються споживачем у вигляді надбавки до ціни товару, розрахованої як процент від ціни.

Атестація службовців — процедура установлення відповідності працівника посаді, яку обіймає, і визначення розміру оплати праці.

Б

Безробітні у визначенні МОП — це особи у віці 15—70 років (як зареєстровані так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття); шукають роботу або намагаються організувати власну справу; готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленням служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Безробітні (за українським законодавством) — працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді шукають роботу та здатні приступити до праці.

Безробіття — складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної зайнятості працездатного населення.

Бригада — це організаційно-технологічне і соціально-економічне об’єд­нання працівників однакових або різних професій на базі відповідних виробництв, устаткування, інструменту, оснащення, сировини і матеріалів, для виконання виробничого завдання з випуску високоякісної продукції певної кількості з найменшими матеріальними і трудовими витратами на основі колективної матеріальної заінтересованості і відповідальності.

В

Валовий внутрішній продукт (ВВП)— сукупна ринкова вартість всього обсягу товарів і послуг в усіх сферах економіки країни, незалежно від форм власності підприємств, розташованих на її території.

Валовий національний дохід (ВНД) — загальний обсяг первинних доходів по країні за певний період.

Вартість робочої сили — це сукупність витрат підприємця, пов’язаних з використанням робочої сили, забезпеченням необхідного її відтворення. Вона визначається обсягом життєвих благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім’ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

Вторинна зайнятість — додаткова трудова діяльність поза основним місцем роботи.

Виробіток — це показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю виробленої продукції (робіт, послуг) за одиницю часу, або кількістю продукції (робіт, послуг), яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць.

Д

Державний бюджет — централізований фонд грошових коштів дер­жави.

Децільний коефіцієнт диференціації доходів — співвідношення середньодушових грошових доходів, вище і нижче яких знаходяться десяті частки найбільш і найменш забезпеченого населення.

Дивіденд — дохід за акціями, що виплачується акціонерним товариством залежно від наявності і розміру прибутку.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників — систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які наведені у класифікаторі професій; він складається із випусків і розділів випусків, які згруповані за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт.

Доходи населення — сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Формування їх здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства й індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел.

Е

Економічно активне населення — частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих
і безробітних, які на даний момент не мають роботи, але
бажають її одержати.

Економічно неактивне населення — частина населення, яка не входить до ресурсів праці. До них належать: учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах; особи, які одержують пенсію за віком, або на пільгових умовах; особи, які одержують пенсію у зв’язку з інвалідністю; особи, які ведуть домашнє господарство, здійснюють догляд за дітьми, хворими, родичами; особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати; інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.

З

Зайняті економічною діяльністю у визначенні МОП — особи у ві-
ці 15—70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі.

Зайнятість населення — діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту; вона відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Заробітна плата (за українським законодавством) — винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата додаткова — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона охоплює доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Заробітна плата основна — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців.

Заробітна плата мінімальна — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не входять доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, основою для визначення державних тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат.

Здоров’я — характеристика якості робочої сили, котра відбиває стан фізичного, розумового і соціального самопочуття. Розрізняють три рівні здоров’я: біологічний, соціальний та особистий.

І

Індекс споживчих цін — зміна вартості основних товарів і послуг за певний період, виражена у відсотках.

Індексація доходів населення — повне або часткове відшкодування збитків у доходах унаслідок зростання цін на товари і тарифів на послуги; одна із форм державного регулювання рівня і диференціації доходів і заробітної плати, а також забезпечення соціальної захищеності громадян.

Індикатори якості життя — показники, що характеризують ступінь досягнення соціальних результатів економічного розвитку.

Індикатори рівня життя — показники, що характеризують задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб громадян.

Інтенсивність праці — характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму.

Інтенсивність праці нормальна — означає такі затрати життєвої енергії протягом робочого часу, які забезпечують необхідні умови для повного функціонування організму й повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня.

Інтерес — конкретне вираження усвідомлених потреб.

Інфляція — знецінення паперових грошей, зумовлене зростанням цін.

К

Кваліфікація — сукупність виробничих знань, умінь, певних практичних навичок. Вона виражає ступінь здатності виконувати певні завдання та обов’язки.

Класифікатор професій (КП) — це складова державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Колективний договір — правовий акт, інструмент колективно-договір­ного регулювання трудових відносин між працівниками організації і роботодавцями, який визначає узгоджені позиції сторін щодо вирішення важливих питань умов і оплати праці, соціальних виплат і компенсацій, соціального забезпечення і страхування та інших аспектів життя трудового колективу.

Кон’юнктура ринку праці — це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної пла-
ти на конкретні види праці та рівень зайнятості населення. Виокремлюють три типи кон’юнктури: 1) трудодефіцітна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції пра­ці; 2) трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці; 3) рівно­важна, коли попит на працю відповідає її пропозиції. Кожний із типів ринкової кон’юнктури може належати до того чи іншого регіону або сфери прикладання праці, утворюючи в сукупності загальний ринок праці в країні.

Кооперація — це організована виробнича взаємодія між окреми-
ми працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту.

Л

Людський капітал — сукупність природжених здібностей, загальної і спеціальної освіти, професійного досвіду, творчого потенціалу, фізичного і морально-психологічного здоров’я, що забезпечують можливість давати дохід.

М

Міжнародна організація праці (МОП) — спеціалізована установа (нині працює при Організації Об’єднаних Націй (ООН)), утворена
в 1919 р., яка проголосила своєю метою вивчення умов праці та життя трудящих і їх поліпшення через вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства. Місце перебування — Женева.

Мінімальний споживчий бюджет (МСБ) — забезпечує нормальне відтворення робочої сили працездатних і нормальну життє-
діяльність непрацездатних громадян. Цей показник відобра­жає нижчу межу ціни робочої сили, що дає змогу підтримувати здоров’я і працездатність людини на нормальному рівні, котрий відповідає вимогам фізіології.

Мотив — спонукання до активності в діяльності особи, соціальної групи, спільності людей, пов’язане із прагненням задовольнити свої потреби.

Мотивація — вплив на поведінку людини для досягнення суспільних, групових і особистих цілей через матеріальні і моральні спонукальні заходи, а також організаційні (адміністративні) заходи.

Н

Населення — сукупність людей, що проживають на певній території (країні, області, місті, районі, селі тощо), є джерелом ресурсів для праці, споживачем, що формує попит.

Номінальна заробітна плата — сума коштів, яку отримує найманий працівник за свою працю.

Номінальні доходи населення — вся сума кінцевих доходів населення.

Норма виробітку — кількість продукції, або обсяг роботи, які мають бути виконані за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників.

Норма керованості (кількості підлеглих) — кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

Норма обслуговування — кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним
робітником або бригадою.

Нормоване завдання — визначає необхідний асортимент і обсяг ро-
біт, що мають бути виконані одним працівником або
групою (бригадою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання установлюється не тільки
в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-
гривнях.

Норма часу — визначає кількість робочого часу, потрібного для виконання одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт. Розрізняють норми підготовчо-завершального часу, основного, допоміжного, оперативного, часу обслуговування робочого місця, часу на відпочинок та особисті потреби, на регламентовані перерви з організаційно-технічних причин, штучно-калькуляційного часу.

Нормування праці — це вид діяльності з управління виробництвом, по­в’язаний з визначенням необхідних затрат праці та її результатів, контролем за мірою праці.

О

Організація праці — це спосіб сполучення безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-еконо­мічних результатів. Організація праці є об’єктивною необхідністю і невід’ємною частиною трудової діяльності людини, яка забезпечує вдосконалення всіх процесів праці для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.

П

Пенсія — щомісячна грошова виплата громадянам за досягненням уста­новленого законом пенсійного віку, настання інвалідності, втрати годувальника.

Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку про-
дуктивних сил і виробничих відносин.

Продуктивність — це ефективність використання ресурсів-праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона виражає взаємозв’язок між кількістю і якістю вироблених товарів або нада­них послуг і ресурсами, які були витрачені на їх ви-
робництво.

Продуктивність праці — це плодотворність, ефективність витрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої в одиницю часу, або в економії робочого часу, затраченого на одиницю продукції.

Прожитковий мінімум — це показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення.
Проте цей показник призначається для певного періоду подолання кризового стану економіки.

Пропозиція робочої сили — характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації на ринку праці та ін.

Персоніфікація — це наявність у кожної особи персонального рахунку, на якому відображається внесення страхових платежів.

Політика доходів і заробітної плати — сукупність установлених дер­жавою норм і правил, які впливають на рівень доходів,
інфляцію і ціни.

Поділ праці на підприємстві — це спеціалізація окремих працівників на виконанні певної частини спільної роботи. Існують такі основні види поділу праці: технологічний, поопераційний, функціональний, професійний, кваліфікаційний.

Попит на робочу силу індивідуальний — це ринковий попит окремого роботодавця (підприємця, фірми, організації).

Попит на робочу силу сукупний — це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.

Поріг індексації — індекс споживчих цін, при досягненні якого підвищується заробітна плата.

Р

Реальна заробітна плата — заробітна плата, виражена в матеріальних благах і послугах, які працівник може фактично придбати за свою номінальну (грошову) заробітну плату.

Реальні доходи — загальна сума грошових доходів, скоригована з урахуванням зміни споживчих цін.

Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів. Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах.

Ринок праці — це система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила»; це також сфера формування попиту й пропозиції на робочу силу; механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Робоча сила індивідуальна — це сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.

Робоче місце — це зона трудової діяльності працівника або групи працівників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас — це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

С

Соціальні трансферти або трансфертні платежі — це цілеспрямована операція перерозподільного характеру, що полягає в переданні ресурсів у грошовій і натуральній формах державними і некомерційними організаціями (професіональними, релігійними, благодійними тощо) населенню.

Соціальна допомога — форма грошових виплат, регулярних або одноразових, у передбачених законодавством випадках часткової або повної непрацездатності, скрутного матеріаль-
ного становища, підтримки сімей з дітьми, смерті ро-
дичів.

Сегментація ринку праці — це поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками.

Споживчий кошик — мінімальний набір продуктів споживання, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров’я людини і забезпечення його життєдіяльності.

Стимул — спонукання до дії, причиною якого є інтерес як форма реалізації потреб.

Т

Тарифна сітка — це шкала кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Вона слугує для диференціації розміру заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації, визначення співвідношення в оплаті праці працівників, які виконують роботи різної складності.

Тарифна ставка — визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи. Тарифна ставка І-го розряду — це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, установлення якої залежить від економічного стану підприємства, його фінансових можливостей на період дії колективного договору, державної, галузевої і регіональної гарантії мінімальної заробітної плати.

Тарифна система — це сукупність нормативів, що регулюють основну частину заробітної плати працівників. Вона використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, диференціації розмірів заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації, відповідальності, умов праці (тобто її шкідливості, важкості, інтенсивності, привабливості тощо), її кількості та результатів. За допомогою тарифної системи установлюються співвідношення між низько- і високооплачува­ними категоріями працівників.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності. До трудових ресурсів належить населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах.

Трудовий потенціал — це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей і можливостей трудоактивного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин.

Трудомісткість — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (обернена величина виробітку). Розрізняють технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування виробництва, виробничу трудомісткість, трудомісткість управління виробництвом, повну трудомісткість.

У

Умови праці — це сукупність взаємозв’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства; визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини.

Ф

Фактори підвищення продуктивності — це рушійна сила, суттєва причина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності. Розрізняють дві основні групи факторів продуктивності: зовнішні та внутрішні. Фактори, які визначають підвищення продуктивності праці: матеріально-технічні, організаційно-економічні, соціально-психологічні.

Фонд нагромадження — частина національного доходу, що використовується на розширене відтворення, збільшення невиробничих фондів, створення державних резервів і запасів.

Фонд споживання — частина національного доходу, що використовується для задоволення невиробничих потреб (особистих і суспільних), а також на утримання організацій невиробничої сфери.

Ц

Ціна робочої сили — це сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.

Ш

Штатний розпис — нормативний документ підприємства, в якому подається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисельність працівників згідно з цими посадами, розміри їхніх місячних посадових окладів.

Я

Якість робочої сили — це сукупність властивостей людини, які проявляються в процесі праці і включають кваліфікацію й особисті характеристики працівника (фізіологічні і соціально-психологічні особливості), адаптованість.

Читайте також:

1. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
2. Валютні курси, платіжний баланс і міжнародна система валютних курсів.
3. Заява. Види заяв. Особовий листок з обліку кадрів. Трудова книжка. Наказ щодо особового складу
4. Комісар Ради Європи з прав людини - нова міжнародна інституція, покликана попереджати їх порушення
5. Конвенціяпро допомоги у випадках виробничого травматизму № 121 від 1964 року, Міжнародна організації праці.
6. Міграція населення
7. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці.
8. Міжнародна асоціація розвитку – МАР (International Development Association– IDA).
9. Міжнародна діяльність в галузі збереження біосфери і цивілізації
10. Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу
11. Міжнародна економіка та її структура.
12. Міжнародна економіка та її структура.

Переглядів: 1634