• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Практична психологія

Науково-прикладна психологія

За психологічними особливостями діяльності:

1.психологія праці;

2.інженерна психологія;

3.психологія творчості;

4.психологія «штучного» інтелекту;

5.військова психологія;

6.авіаційна психологія;

7.космічна психологія;

8.психологія торгівлі;

9.економічна психологія;

10. психологія управління та менеджменту;

11. екологічна психологія;

12. психологія спорту;

За психологічними питаннями розвитку виділяють:

1. вікова психологія вивчає закономірності психічного розвитку людини на різних вікових етапах її індивідуального життя (онтогенезу). Вікова психологія поділяється на такі розділи: дитяча психологія, психологія підліткового віку, психологія юності, психологія дорослої людини, геронтопсихологія;

2. педагогічна психологія вивчає педагого-психологічні закономірності навчання, виховання та педагогічної діяльності вчителя. Має такі розділи:

– психологія учіння;

– психологія навчання;

– психологія виховання;

– психологія педагогічної діяльності вчителя.

3. спеціальна психологія поділяється на такі розділи:

– патопсихологія вивчає порушення психічної діяльності у їх порівнянні з нормою;

– олігофренопсихологія вивчає психічний розвиток розумово відсталих дітей;

– сурдрпсихологія вивчає психічний розвиток дітей з вадами слуху;

– тіфлопсихологія вивчає психічний розвиток дітей з вадами зору.

За відношенням до здорової чи хворої психіки людини виділяють:

1. психологія здоров'я;

2. медична психологія.

За відношенням до права – юридична психологія.

Практична психологія являє собою систему спеціальних психологічних служб, які мають на меті безпосередню допомогу людям при розв’язанні їхніх психологічних проблем.

1.Психологічна служба сімї та соціального захисту населення.

2.Психологічна служба системи освіти.

3.Психологічна служба системи охорони здоров’я.

4.Практична юридична психологія та педагогіка.

5.Практична психологія політичної діяльності управління та масових комунікацій.

6.Практична психологія і соціологія бізнесу.

7.Практична психологія і педагогіка спорту.

8.Соціальна психологічна служба армії.

9.Практична психологія праці та профорієнтації.

6.Методи сучасної психології.

Виділяють такі методи психологічної науки:

І. Основні методи психології:

1. Спостереження.

2. Експеримент.

ІІ. Додаткові, допоміжні методи:

– бесіда;

– анкетування;

– інтерв’ю;

– тестування;

– метод аналізу процесу і продуктів діяльності;

– соціометрія;

– референтометрія;

– шкальні техніки;

– біографічний метод;

– методи якісного і кількісного аналізу.

Спостереження – метод тривалого, планомірного, цілеспрямованого опису психологічних особливостей, які виявляються в поведінці та діяльності людини на основі їх безпосередньго сприймання дослідником.

Види спостереження:

1. Побутове, життєве спостереження – воно проводиться у побутовому житті неорганізовано, без плану, фрагментарно, залежить від багатьох випадкових чинників і не спирається на застосування наукових психологічних знань, а тому є поверховим.

2. Наукове спостереження грунтується на застосуванні наукових психологічних знань і повинно відповідати таким основним вимогам:

· Цілеспрямованість – чітка постановка мети спостереження, коли дослідник визначає за якими особистісними особливостями чи поведінковими характеристиками досліджуваного він буде спостерігати.

· Планомірність – розробка плану спостереження, яка передбачає визначення об’єкту (за ким спостерігати) та завдань спостереження (що спостерігати), місця і часу його проведення, показників (що фіксувати), можливих помилок і шляхів їх попередження, передбачуваних результатів.

· Природній характер спостереження - спостереження повинне проводитись у природних, тобто звичних для людини умовах.

· Самостійність спостереження - спостереження повинне виступати головною, а не другорядною метою.

· Систематичність – спостереження повинно проводитись не час від часу, не за бажанням дослідника, а постійно, у чіткій відповідності з планом через заплановані проміжки часу.

· Об’єктивність - спостерігач повинен записувати реальні результати, а не ті, які він хотів би бачити.

· Обов’язкова фіксація результатів спостереження або в процесі самого спостереження або відразу після нього. Записи повинні вестись в хронологічному порядку, через певні інтервали часу.

Переваги спостереження:

1.Досить простий метод, оскільки не вимагає громіздких процедур обчислення результатів і застосування спеціальної складної апаратури.

2.За допомогою спостереження можна виявити ті психологічні особливості, які не вдається виявити за допомогою інших методів.

3.Аналізувати поведінку, діяльність людини в природніх, звичних для неї умовах.

4.Природній характер спостереження, коли досліджуваний не знає, що за ним ведеться спостереження і веде себе вільно та звичним чином, що підвищує достовірність одержаних результатів.

Недоліки:

1. Пасивний метод, тобто дослідник не може щось змінити в процесах, які він спостерігає.

2. Іноді вимагає багато часу.

3. За допомогою спостереження часто не вдається виявляти глибинні психологічні закономірності.

4. При проведенні спостереження практично неможливо виключити вплив випадкових чинників, які можуть викривлювати його результати.

Експеримент – це цілеспрямований, чітко поставлений дослід, який дозволяє точно враховувати умови, змінювати їх, планово втручатись, багаторазово змінювати і повторювати хід його проведення, слідкувати за ходом розвитку психічного явища, не очікуючи, коли воно виникне, а викликаючи, активно відтворюючи його в найсприятливіших умовах.

Як підкреслював академік І.П. Павлов, експеримент бере у природи те, що дослідник хоче, на відміну від спостереження, яке збирає те, що йому пропонує природа.

Види експерименту:

1.Природний експеримент проводиться у звичних для людини умовах її життя та діяльності, коли досліджуваний не здогадується про психологічне дослідження, об’єктом якого він є.

2.Лабораторний експеримент проводиться у спеціальних психологічних лабораторіях з використанням відповідної апаратури.

Переваги природного експерименту:

1. Людина веде себе природньо, звичним чином, а тому можна отримати об’єктивні результати дослідження, оскілки відсутні негативний вплив емоційного напруження досліджуваного, переднаміреності його реакції-відповіді, прагнення «захиститись від дослідження».

2. Природній експеримент досить простий і доступний для проведення, поєднує у собі переваги спостереження та експерименту.

Недоліки природного експерименту:

1. Вимагається іноді багато часу.

2. Це досить пасивний метод, оскільки дослідник не може суттєво змінювати умови та хід проведення дослідження.

3. Природній експеримент має меншу у порівнянні з лабораторним експериментом точність вимірювання психологічних показників.

4. В умовах природного експерименту важче виділяються окремі елементи досліджуваної діяльності у порівнянні з лабораторним експериментом.

5. Його результати важче отримати і піддати кількісній обробці.

Переваги лабораторного експерименту:

1. Активний метод дослідження, оскільки він дозволяє потрібну кількість разів змінювати хід та умови дослідження.

2. Застосовування спеціальної апаратури дозволяє забезпечити точність вимірювання діагностованих показників.

3. В умовах лабораторного експерименту значно легше виділяються окремі елементи досліджуваної діяльності.

4. Його результати легше отримати і здійснити кількісну обробку.

5. Кількісна оцінка результатів, високий ступінь їх надійності і достовірності дозволяє не лише описувати, виміряти, але й пояснювати психічні явища.

Недоліки лабораторного експерименту:

1. Досліджуваний знає, що над ним ведеться експеримент, тому веде себе неприродно, скуто, а це породжує його емоційну напруженість, переднаміреність реакцій-відповідей, прагнення «захиститись» від дослідження. Це, в свою чергу, знижує достовірність одержаних результатів.

2. Досить складний, доступний лише фахівцям метод.

3. Лабораторний експеримент хоча і відображає певною мірою реальні життєві ситуації, проте часто далекий від їхнього дослідження.

Бесіда – метод встановлення в ході безпосереднього спілкування психічних особливостей досліджуваного, який дозволяє отримати інформацію, яка цікавить дослідника за допомогою попередньо підготовлених запитань.

В бесіді можуть бути виявлені особливості характеру людини, мотиви її поведінки, оцінки нею різноманітних сторін життя, основні факти її біографії та ставлення до них.

Види бесіди:

а) регламентована бесіда – це стандартизована бесіда, яка ведеться за чітко регламентованою програмою, із визначеною послідовністю чітко сформульованих питань.

Переваги регламентованої бесіди:

· даний вид бесіди дає можливість точно фіксувати відповіді досліджуваних;

· порівняно легко здійснювати кількісну обробку результатів та їх порівняння між собою;

· не вимагає високого рівня комунікативної компетентності дослідника, є досить простим і доступним методом.

Недоліки регламентованої бесіди:

· це негнучкий метод, оскільки дослідник не може швидко змінити хід проведення бесіди;

· дослідник може пропустити досить важливі психологічні особливості досліджуваного, не включивши їх у план бесіди.

б) нерегламентована бесіда – це вид бесіди, при якому зміст запитань заздалегідь не планується, спілкування протікає вільніше та ширше.

Переваги нерегламентованої бесіди:

· це гнучкий метод, оскільки дослідник може швидко змінити хід проведення бесіди;

· дослідник може виявити в ході бесіди ті психологічні особливості досліджуваного, про які він навіть і не здогадувався.

Недоліки нерегламентованої бесіди:

· цей метод вимагає високого рівня комунікативної компетентності дослідника;

· при такому виді бесіди значно ускладнюється її організація та проведення;

· результати нерегламентованої бесіди важко піддаються кількісній обробці.

Вимоги до проведення бесіди:

1. Розпочинати спілкування слід з тематики, приємної досліджуваному, щоб він охоче розпочав говорити. Такий початок сприяє встановленню оптимального психологічного контакту з ним. Справжній інтерес до досліджуваного, поважне ставлення до його позиції, доброзичлива, оптимістична атмосфера розмови, бажання переконувати, а не примушувати до згоди, увага та співчуття не менш важливі, ніж вміння переконливо та аргументовано розмовляти.

2. Оптимальний вибір часу та місця проведення бесіди.

3. Бесіда повинна бути не випадковою, а планомірною. Не варто задавати питань (особливо на початку) анкетного або біографічного характеру, оскільки це дратує досліджуваного і не дозволяє встановити з ним оптимальний психологічний контакт.

4. Лексикон дослідника, сенс запитань повинні бути зрозумілими досліджуваному та вестись з урахуванням його вікових та індивідуальних особливостей, інтересів, потреб, схильностей.

5. Доцільність використання непрямих запитань, завдяки яким дослідник може дізнатися про приховані сторони життя досліджуваного, його неусвідомлювані мотиви поведінки, ідеали тощо.

6. При необхідності уточнення відповіді дослідник ні в якому разі не повинен давати підказку або навідні питання; краще формулювати ці питання нейтрально (наприклад: «Як це слід розуміти?»).

Переваги бесіди:

1) Контакт з досліджуваним, можливість враховувати його реакції, оцінювати поведінку, ставлення до змісту розмови, задавати додаткові запитання, які конкретизують зміст його висловлювань.

2) При всій плановості та регламентованості бесіда може носити індивідуальний характер, бути гнучкою та максимально адаптованою до досліджуваного.

3) На усну відповідь зазвичай витрачається менше часу, ніж на письмову, тому на проведення бесіди вимагається менше часу, ніж на анкетування.

4) Помітно скорочується кількість запитань, на які неотримані відповіді, а досліджувані більш серйозно ставляться до запитань.

Недоліки бесіди:

1) Слід враховувати, що під час бесіди ми отримуємо не об’єктивний факт, а думку людини. Досліджуваний може сказати те, чого від нього не очікують.

2) В деяких ситуаціях проведення бесіди може статися, що досліджуваний усвідомлено чи не усвідомлено фальсифікує результати.

3) Іноді сам дослідник може неусвідомлено вплинути на об’єктивність відповіді досліджуваного шляхом додаткового запитання, жесту, виразу обличчя тощо.

Анкетування являє собою методичний прийом отримання психологічної інформації за допомогою складених у співставленні з визначеними правилами систем питань, кожне з яких логічно пов’язане з метою дослідження. За допомогою анкетування на основі словесного звіту досліджуваних дослідник отримує емпіричний матеріал для встановлення особистісних якостей, суджень, орієнтацій та установок.

В залежності від запропонованих питань, анкети можуть бути різних видів за складом, функціями, формі.

І. За складом анкета може стосуватися:

1) фактів;

2) характеристик оточуючих людей, подій, суджень досліджуваних;

3) намірів;

ІІ. За функціями, які виконують питання, анкети містять:

1) питання-фільтри з функцією відсіювання;

2) перевірочні або контрольні питання, головна функція яких - перевірити достовірність інформації.

ІІІ. За формою анкети можуть бути:

1) відкритими, в яких прямі запитання передбачають вільні відповіді;

2) закритими, в яких до запитань дані готові відповіді, і досліджуваний повинен обрати один з них, або оцінити в балах достовірність кожної з представлених відповідей.

Вимоги до анкетування:

1. Питання закритих анкет повинні передбачати відповідь лише один з варіантів чи пропонувати декілька відповідей, з яких потрібно зробити вибір.

2. Забороняється пропонувати питання, які потребують моральної або соціальної оцінки своїх якостей.

3. Питання повинні бути якомога лаконічними, чіткими, зрозумілими, простими, конкретними.

4. На виявлення однієї характеристики повинно бути спрямовано декілька запитань, які контролювали б достовірність відповідей досліджуваного.

5. В анкеті бажано мати питання як прямої, так і непрямої форми, як особові, так і безособові.

6. Бажано на початку анкети (перша третина) розташовувати легкі запитання, потім важчі, далі найважчі, в заключення (остання третина) – знову прості питання.

Переваги.

1) Масовість дослідження;

2) велика швидкість збору інформації;

3) легка обробка результатів;

4) широке застосування математичних методів аналізу даних;

5) можливість отримання писемних відповідей на такі запитання, на які не даються в усній формі;

6) можливість порівняння результатів декількох досліджень;

7) зручні засоби фіксації результатів;

8) зниження вірогідності не розуміння запитань.

Недоліки:

1) не дозволяє повність охарактеризувати всі сфери особистості;

2) з його допомогою важко розраховувати на глибоке поглиблення в ситуацію;

3) важко розраховувати на повні, точні, вірні відповіді, тому що досліджувані можуть відповідати на запитання по-різному, а саме тому виникають труднощі з класифікацією відповідей;

4) відповіді не завжди є достатньою умовою для остаточних висновків;

5) в анкетне опитування неможна втручатися, змінювати щось, тому цей метод не можна назвати гнучким;

6) об’єктивність відповідей не завжди висока, тому що досліджуваний може відноситись до запитання не серйозно;

7) жорсткий список запитань може обмежити коло думок опитуємих і змусити їх відповісти не те, що вони думають;

8) анкетування - штучний, а не природній метод;

9) він не враховує різне розумінні досліджуваним відповідей.

Читайте також:

1. III. Практична частина.
2. IV. Практична робота.
3. IV. Практична частина
4. VI. Практична робота .
5. VI. Практична робота .
6. VI. Практична робота.
7. VI. Практична робота.
8. VI. Практична робота.
9. VI. Практична робота.
10. VI. Практична робота.
11. VI. Практична робота.
12. VI. Практична робота.

Переглядів: 2955