Тема 5. Суспільство як соціальна система

3 точки зору соціології, суспільство - це особливий, надзвичайно складний вид організації соціального життя. Воно охоплює всю багатоманітність стійких соціальних взаємодій, всі інститути та спільноти, що локалізовані в рамках конкретних державно-територіальних кордонів. Суспільство – це системно організована сукупність всіх форм, способів взаємодії та об‘єднання людей, що склалися історично в процесі їх цілеспрямованої діяльності.

Суспільству властиві такі механізми саморегуляції, які дозволяють йому підтримувати свою цілісність, впорядковувати відносини між інститутами та спільнотами, інтегрувати соціальні новоутворення та підкоряти своїй логіці поведінку основної маси населення, схиляючи людей, що живуть на відповідній території, відтворювати у своїх діях єдину тканину численних соціальних взаємодій. До основних ознак суспільства (тобто стійких характеристик, які дають змогу відрізняти суспільство як цілісне соціальне утворення від усіх інших - соціальної реальності, соціальних відносин, інститутів, спільнот, культури) належать:

Ø територія, на якій відбувається консолідація соціальних зв'язків;

Ø універсальність, тобто різносторонній його характер, що передбачає що воно включає в себе всю багатоманітність соціальних зв’язків, відносин, всі соціальні інститути та спільноти в рамках певного територіального простору;

Ø автономність, тобто спроможність існувати самостійно, що досягається за рахунок високого рівня внутрішньої саморегуляції, що забезпечує підтримку "на постійне відтворення складної системи соціальних взаємин;

Ø інтегративність, тобто цілісність, єдність загальної системи цінностей (традицій, норм, законів, правил тощо), яку називають культурою.

У своєму розвитку, суспільство пройшло різні етапи формування, яким притаманні певні значущі ознаки. Аналіз різноманітних теорій і концепцій суспільного розвитку (Р.Арона, Д.Белла, Г.Маклуена, А.Тоффлера) дозволяє виділити такі основні критерії типізації суспільств, це: технологічні системоутворюючі фактори соціальної реальності; специфіка законів регулювання та функціонування; розвиненість управління; особливості соціокультурного середовища тощо. Загалом, традиційним є виділення трьох основних типів суспільств: аграрного (традиційного), індустріального і постіндустріального.

Характерними ознаками традиційного типу суспільства є аграрна спрямованість економіки, орієнтація на відтворення усталеного порядку, жорсткий соціальний контроль, високий рівень залежності від природно-географічних умов буття.

Характерними ознаками індустріального суспільства є виробнича основа (машина), розвинута система комунікації і соціальної мобільності, розумне співвідношення свободи і інтересів індивіда з загальними соціокультурними нормами та цінностями. До основоположних принципів індустріального суспільства віднесемо: приватну власність як основу економічного зростання, особистої свободи і захисту соціального порядку; бізнес як рушійну силу соціального прогресу; плюралістичну демократію; деідеологізацію суспільного життя; корпоративізм як наднаціональну форму розвитку суспільства.

Проте, незважаючи на значні переваги другого суспільства над першим, індустріалізм сприяє формуванню таких негативних явищ суспільного життя, як стандартизація способу життя, встановлення тотального контролю над індивідом, індустріалізація розваг, дегуманізація культури.

Постіндустріальне (комп’ютерно-інформаційне) суспільство характеризує наявність гнучких інформаційних технологій, транснаціональних інститутів, антиципарної демократії, зростання значущості людини тощо. Сучасні суспільства є багатоваріантними складними системами, в яких кожен елемент відіграє свою роль і виконує певну функцію.

В цілому суспільство може бути представлене у декількох аспектах:

● як багатоманітність індивідів, в основі взаємодії яких лежать ті чи інші обставини (наприклад, місто, село, трудовий колектив та ін.), що пов’язані з поняттям соціальної спільності;

● як ієрархія соціальних ролей, позицій, статусів, які займають індивіди і які є включеними в дану соціальну систему, що відповідає поняттю соціальної організації;

● як сукупність норм, що визначає зміст і характер поведінки елементів даної системи, яка відповідає поняттю культури.

Соціальна система, таким чином, виступає, як органічне поєднання трьох сторін – соціальної спільності, соціальної організації та культури. Суспільство – це самі люди в їх суспільних відносинах. Всі суспільні явища є результатом дій індивідів, їхніх цілей, думок, бажань, потреб. Причому індивіди діють не відокремлено один від одного. Тому суспільство являє собою не просто сукупність індивідів, а відкриту систему їх спілкування, взаємозв’язків і взаємодій. З іншого боку, суспільство є системою, що здатна до саморегуляції. У процесі упорядкування та організації суспільних відносин виникають відносно самостійні і незалежні від індивідів форми суспільної інтеграції і регулювання відносин між індивідами, між соціальними спільнотами, між людиною і природою. На цій основі виникає система норм і правил, прав і обов’язків, заборон і дозволів.

У суспільстві склалась складна ієрархія соціальних систем. Найбільшою ж соціальною системою є суспільство в цілому. Найважливішими підсистемами суспільства є економічна, соціальна, політична та ідеологічна або духовна. Для того, щоб відрізнити ці підсистеми від власне соціальної, їх називають ще соцієтальними, тобто великими соціальними системами на рівні суспільства в цілому. В свою чергу, ці підсистеми являють собою різні сфери суспільного життя і виконують свої функції.

Вирішальною умовою визначення власне структури соціуму є фактори, завдяки яким стало можливим його формування та існування: праця, спілкування, свідомість. Вони лежать не лише в основі визначення основних сфер життєдіяльності людей, але й відповідних до них суспільних відносин.

Слід зазначити, що визначення основних сфер суспільного життя носить певною мірою відносний, умовний характер, тому що реальна життєдіяльність людей являє собою тісний взаємовплив цих сфер. Абсолютизація якоїсь однієї сфери суспільного життя зумовлює створення деформованої моделі суспільства.

В процесі багатогранної життєдіяльності людей складаються певні суспільні відносини. Вони охоплюють усі сфери життя та діяльності. Матеріально-економічні відносини охоплюють виробничі, технологічні відносини, відносини розподілу, обміну; соціально-політичні – політичні, правові, моральні, класові, національні, соціально-групові відносини; духовно-культурні – моральні, наукові, релігійні, художньо-естетичні відносини. Суб’єктами суспільних відносин є індивіди та соціальні спільноти. Саме їх інтереси та потреби складають основу суспільних відносин.

Основні сфери життєдіяльності суспільства обумовлюють його основні функції: забезпечення і відтворення матеріально-економічних умов життя (зростання добробуту, матеріального достатку); регулювання і організація суспільних відносин (соціально-політичні, етичні гарантії виживання людства, упорядкування і нормалізація політичних, правових, моральних відносин); духовно-культурний розвиток людей.

Іншими підсистемами суспільства є соціальні спільноти: класи, етнічні, демографічні, територіальні, професійні, релігійні групи, сім`я, особа та ін. Суспільство є багатовимірною і складною системою взаємодії індивідів і соціальних груп. Уся сукупність його елементів – процеси, відносини, структурні утворення тощо – є складовими реалізації взаємодії індивідів або системою соціальних відносин суспільства. Носіями цих відносин є соціальні спільноти, які в своїй єдності складають соціальну структуру, котра, в свою чергу, є загальною основою організації соціального життя. Саме індивіди та відносини між ними, а також їх відповідні організаційні утворення, відносини між цими організаційними утвореннями й складають систему соціальної взаємодії суспільства.

Критерієм класифікації соціальних систем суспільства може також бути тип соціальних зв'язків. Це зв'язки між індивідами , які включені в певні соціальні системи, і які зумовлюють певні пункти перетину, якими є соціальні статуси, взаємне положення індивідів. Соціальні зв'язки детермінують сумісну діяльність індивідів в конкретному суспільстві. Так, за зв'язками-відносинами виділяють соціальні групи, за зв'язками-взаємодіями – соціальні спільноти, за інституціональними зв'язками – соціальні інститути. На основі контрольних зв'язків формується та функціонує система соціального контролю, на основі організаційних зв'язків - соціальні організації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пошуки шляхів інтеграції соціологічного знання	\|	Тема 6. Соціальна структура суспільства. Теорії соціальної стратифікації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.058 сек.