Національна правова система України.

В історії України правова система формувалася в періоди становлення державності - Київської Русі, гетьманщини XVII - XVIII ст..ст., УНР, ЗУНР, Гетьманату П.Скоропадського початку XX ст., своєрідно - в УРСР. Стабільності в її розвитку не було, оскільки була відсутня незалежна державність в Україні. Розвиток української правової системи в IX - поч. XIX ст., сприйняття нею візантійської культури, духу пізньоримського права, а також впливу литовських статутів, Магдебурзького права і ін. (про що свідчить, наприклад, Кодекс 1743 р. - «Права, за якими судиться малоросійський народ»), дозволяє зробити висновок про її корені в романо-германському типі правової системи.

Більш ніж 70 років історії радянської України дали підставу для віднесення її правової системи, як і правових систем республік СРСР, до соціалістичного типу. Право радянської України сприйняло романо-германську концепцію правової норми. Закон вважався основним джерелом права. Звичаю і судовій практиці відводилася допоміжна роль. Доктрина не визнавалася як джерело права.

Проте галузі, інститути і поняття права розглядалися з позицій домінування публічного права і класового інтересу. Відкидався розподіл права на дві підсистеми: приватне і публічне. Відповідно до тези В.І. Леніна про те, що радянська держава не визнає нічого приватного, заборонялася приватна підприємницька діяльність, валютні операції, комерційне посередництво і ін. Строго регламентувалися цивільні договори. Повноваження суб'єктів господарської діяльності обмежувалися плановим веденням економіки, усуспільнення власності, націоналізацією підприємств, банків і ін.

У зв'язку з пануванням марксистсько-ленінської ідеології і партійного (КПРС) диктату кримінальне і публічне право передбачало жорсткі санкції за антирадянську агітацію і пропаганду. Відбулася ідеологізація судочинства. Сформувався звинувачувальний ухил при розгляді справ в суді. Затвердився карально-залякувальний режим, який діяв для громадян відповідно до принципу: дозволене тільки те, що не заборонено. Переважало використання імперативних норм права.

Після проголошення незалежності правова система України формується на нових засадах як самостійна (у минулому вона складала частину єдиної правової системи СРСР). Вона звільняється від псевдосоціалістичної (радянської) сутності, що применшувало її континентально-європейскі корені .

Нині можна говорити про створення фундаменту незалежної правової системи України, в значній мірі позбавленої партійно-догматичних нашарувань попереднього періоду. Проте правова система України знаходиться у стадії перехідного періоду і зберігає деякі риси попередньої, соціалістичної, системи, з якої вона вийшла.

Разом з тим за період незалежності України закладений правовий фундамент, що дозволяє стверджувати, що вона входить в романо-германський тип правової системи на правах особливого європейського різновиду.

Відзначимо, що правові системи, окрім загальних ознак, які їх об'єднують в один тип, мають певні відмінності. Вони і складають їх своєрідність і неповторність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура правової системи - ця стійка єдність елементів правової системи, їх зв'язків, зв'язків елементів з цілим.	\|	Нормативно-правовий акт (закон) в системі джерел права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.