Образотворче мистецтво в системі загальноосвітньої школи

Образотворче мистецтво посідає чільне місце в шкільній освіті. І це цілком виправдано. Життя владно вимагає, щоб людина, яка закінчила школу була всебічно ознайомлена з кращими надбаннями художньої культури людства. Ця—тенденція відбиваєтеся в програмах з образотворчого мистецтва та введенням факультативу з питань образотворчого мистецтва.

У програмі з «Образотворчого мистецтва» значну увагу приділено ознайомленню з художніми творами. Слід, проте, відзначите деяке перевантаження програми образотворчим матеріалом.

Як відомо, предмет «малювання», а нині «образотворче мистецтво», розрахований на учнів І—VIІ класів. У VIII класі він поступається місцем перед уроками креслення.

Цілком зрозуміле бажання упорядників максимально збагатити програму, дати в ній все те, що становить мінімум художніх знань, до чого школярі у подальшому вже не повернуться. Але в цій частині програми наводиться такий великий обсяг образотворчого матеріалу, що виникають сумніви щодо можливостей його використання, якщо зважати на час, відведений для занять. Але зараз це питання цікавить нас в іншому аспекті, а саме: як матеріал образотворчого мистецтва пов'язується з практикою викладання, в якій формі він повинен подаватися учням, як це впливатиме на їх естетичний розвиток.

У програмі йдеться про застосування на заняттях творів живопису, скульптури, графіки, яке й дає змогу ознайомити учнів з «використанням засобів художньої виразності, які вивчаються ними у творчості найвидатніших художників». З цією метою в розділах програми поряд з навчальними практичними завданнями на
водяться окремі твори образотворчого мистецтва.

Можна погодитись з добором творів, що рекомендуються в темі «Робота в кольорі», куди входять завдання малювання з натури нескладних за формою гілок і квітів. Такі зразки, як «Гілка липи» Ф. Толстого, «Персики» П. Кончаловського, «Яблука і листя» І. Рєпіна значно допоможуть конкретизувати і усвідомити основні практичні завдання учням V класу. Якщо виходити з характеру завдання, доцільно було б включити в цей розділ славнозвісну «Гілку» О. Іванова, «Білу шипшину» П. Крилова, що дасть можливість ознайомити дітей і з новими іменами художників.

Демонстрування наведених творів і їх ґрунтовний аналіз допоможе з'ясувати характер квітів і плодів, зрозуміти утворення об'єму, дасть можливість простежити зміну кольору в просторі за різних умов освітлення.

Аналогічну роль відіграють художні твори в тих розділах, де подані завдання з малювання натюрмортів.

Набувши певних навичок у малюванні з натури, опрацювавши засоби її відтворення, діти, звичайно, зацікавлюються тим, як завдання, пропоновані їм, розв'язують визначні майстри, якими засобами художники досягли в своїх творах бажаного враження.

На взірцях натюрморту можна подати перші уявлення про композицію. Композицію, саме як співвідношення окремих елементів, як їх зв'язок, учні добре усвідомлюють під час постановки натюрморту на уроках малювання. Групування і розставляння окремих предметів дає змогу вчителеві зразу ж пояснити дітям, чим він керується, розміщуючи їх саме так, а не інакше.

Доречно буде обгрунтувати сказане репродукціями з творів славетних майстрів — Шардена, Зурбарана, голландців, а також і з картин сучасних митців: Ю. Пименова, О. Шовкуненка, І. Маткова, на яких можна розкрити ті самі принципи композиційного вирішення натюрморту.

У програмі певне місце належить малюванню на теми з навколишньої дійсності, що сприяє розвитку творчої уяви і спостережливості дітей. їм слід прищеплювати вміння помічати характерне, концентрувати увагу на головному і суттєвому, що найкраще відбиває предмет чи певне явище.

Твори образотворчого мистецтва, безперечно, відіграють у ньому неабияку роль. Зображенню природи передує бесіда, в якій слід нагадати дітям бачене ними, викликати у них асоціативні переживання, їх можна поглибити творами мистецтва. Образотворчий матеріал при цьому слід добирати за тематикою бесід, щоб він допомагав пригадати бачене раніше, глибше зрозуміти його, гостріше відчутим використовувати ілюстративний матеріал з зазначеною метою слід, проте, обережно. Твори художників можуть заступити безпосередні враження від життя, спричинити до наслідування, що зовсім не бажано.

Тому, застосовуючи під час бесіди твори мистецтва учитель повинен продумати, як вони можуть бути використані. Матеріал образотворчого мистецтва можна залучати з більш конкретною навчальною метою.

Наприклад, уявлення про перспективу набуває більшої наочності на зразках творів мистецтва. Скорочення предметів у просторі, зменшення їх і зміна кольору, залежно від відстані, добре засвоюється під час розглядання пейзажних творів та інтер'єрів.

У своїй роботі вчитель найчастіше використовує репродукції з художніх творів, Діафільми застосовуються рідше. Але ні перший, ні другий тип унаочнень не замінять оригіналів художніх творів. Не кажучи про те, що в оригіналах засоби художніх вирішень розкриваються наочніше, яскравіше, переконливіше, справжній твір діє ще й з іншого боку. У дітей створюється уявлення про роботу митця, про його творчість. Ось ця картина створена Шевченком, ці полотна — пензля Шишкіна, Васильківського. Тут і власноручні підписи художників. А скільки працював майстер над цим твором? Що він сам розповідає про себе, про свою творчість?

Звідси і значення музейних колекцій. Певну роль відіграють шкільні музеї, що складаються із зразків творів різноманітних жанрів і технік.

Програма передбачає ще й інше. Виконання практичних навчальних завдань повинно узгоджуватись з художнім розвитком учнів, тобто діти, крім уміння передати бачене і оволодіння основами художньої грамоти, повинні відчувати естетичну цінність явищ життя і природи, чого й навчає мистецтві/

Коли йдеться про естетичну цінність мистецтва і про те, як розкрити її дітям, виникає думка про необхідність роз'яснення ролі засобів художньої виразності.

Не заперечуючи значення розмови про зображальні засоби, ми хочемо нагадати про те, що естетична реакція — акт цілісний, неподільний. І якщо він містить у собі і оцінку художньої мови твору, то це є тільки результатом тривалого й серйозного ознайомлення із специфікою образотворчого мистецтва.

Досвід показує, що дітям 10—12 років не можна подати ґрунтовного всебічного аналізу художнього твору, з'ясування всіх зображальних його компонентів.

Якщо занадто довго концентрувати увагу учнів на питаннях форми, то це може призвести до небажаної реакції.

Діти не витримують напруженої уваги, яка вимагається від них під час бесід на дану тему. Втома і неуважність призводять до того, що вони починають втрачати інтерес до творів мистецтва. Тому не і слід зловживати теоретичними міркуваннями.

Краще аналізувати окремі засоби художньої виразності саме там, де вони виявляються найбільш наочно. В одному творі доцільно аналізувати композицію, в іншому можна звернути увагу на колорит, а третій дає уяву про малюнок, як основу форми.

Говорити про це слід після того, як буде розкрито зміст художніх образів, коли діти перебувають під владою естетичних переживань. У даний момент слушно поставити запитання: Чому саме нам подобається цей твір? У чому полягає майстерність художника, цього чародія пензля, що створив таке чудове полотно?

Аналізуючи будь-яку рису художньої форми даної картини, скульптури або малюнка, ми пояснюємо, як їх вирішено. Діти повинні самі брати в цьому участь, давати відповідь за навідними запитаннями. Кожне пояснення повинно зацікавлювати своєю пізнавальністю, бути маленьким відкриттям для дітей, давати їм відчуття того, що вони прозирнули в невідоме, в таємницю майстерності художника.

Нагадуємо, що такі бесіди краще проводити, користуючись оригіналами, бо це забезпечує повноту естетичних переживань. На жаль, викладачі малювання, які мають таку можливість, рідко влаштовують екскурсії до музеїв, не використовують того, що вони дають їм.

Курс «Образотворче мистецтво» за своїм значенням має стати основою виховання естетичних навичок у дітей.

Вагому частину програми становить розділ, що передбачає ознайомлення учнів з найвизначнішими явищами художньої культури. Він розрахований на те, щоб дати дітям певні знання у даній галузі, ознайомити їх з творчістю видатних майстрів минулого і сучасного, з відомими пам'ятками вітчизняної і світової культури.

Добір пам'яток у цілому не викликає заперечень. Є зауваження щодо окремих пунктів розділу. Наприклад, у перелік творів скульптури бажано ввести по одному зразку жанрової, станкової і монументальної пластики. Історичний живопис подається у програмі лише кількома прикладами — полотнами В. Сурикова «Перехід Суворова через Альпи», В. Васнецова «Богатирі», О. Бубнова «Ранок на Куликовому полі». Як доповнення до нього слід було б ввести зразок історико-революційного живопису.

Уявлення про станкову графіку дасть ряд творів, що входять до графічної серії, а праці українських художників-ілюстраторів можна використати як зразки книжкової графіки.

Який метод слід застосовувати під час проведення бесід з образотворчого мистецтва? На думку деяких викладачів малювання, літи не дуже охоче слухають бесіди про мистецтво. їм більше подобається малювати самим, і вони з незадоволенням міняють цікаве заняття на пасивний процес слухання розповіді вчителя. Ці спостереження, що грунтуються на безпосередніх дослідах, слід обов'язково враховувати в педагогічній практиці. Певну користь дасть їм досвід музейної роботи з дітьми. Щоправда, музейні працівники перебувають у набагато кращих умовах порівняно з учителями. Екскурсія або бесіда в музеї біля оригіналу художнього твору і розмова про мистецтво в школі на матеріалі репродукцій нерівнозначні за можливостями. Але багаторічний досвід роботи з дітьми переконує в тому, що і на репродукціях можна побудувати цікаву бесіду, заволодіти увагою дітей, захопити їх. Бесіда повинна бути емоційною, розрахованою на особливості сприймання дітей певного віку. Увагу аудиторії рекомендується підтримувати різноманітністю засобів, запитаннями, що виникають у процесі аналізу твору.

Добре допомагають літературні паралелі, вірші. Можна застосувати також музичне оформлення. Використання цих засобів значно активізує увагу аудиторії і підсилює естетичну реакцію дітей.

Під час ознайомлення школярів з художніми творами виникає багато ускладнень. Згідно з вимогами програми характеристику художніх творів, їх ідейний зміст слід подавати учням в історичній зумовленості. Це ускладнюється тим, що основна частина програми складається з вітчизняного мистецтва, а діти V—VI класів ще не ознайомлені з історією нашої країни (крім коротких відомостей, набутих в IV класі). Ось чому висвітлення художніх творів практично може бути пов'язане лише з окремими історичними фактами, що в якійсь мірі конкретизують обстановку і умови, в яких виникало те чи інше явище.

Наприклад, характеристика Московського Кремля потребує розповіді про руську державу того часу. Повідомлення про заснування і будівництво Петербурга повинно передувати ознайомленню з ансамблем Двірцевої площі Ленінграда.

Аналізуючи портрет О. Пушкіна пензля О. Кипренського, слід розповісти як про особливості цього твору, так і про основні історичні події пушкінського часу.

Треба застерегти викладачів від готових висновків, що часто механічно запозичуються із мистецтвознавчої літератури. Під час аналізу відомого монумента «Робітник і колгоспниця» В. Мухіної пе досить сказати про те, що він символізує ідею єдності двох суспільних сил Радянського Союзу — робітників і колгоспного селянства. До цього висновку аудиторію слід поступово підготувати на основі попередньої бесіди, підкреслити яскравість, своєрідну виразність образів юнака й дівчини, що спаяні єдиним рухом, звернути увагу на експресивну стрімкість їхнього кроку, вказати на те, як вони гордо линуть уперед, переможно несуть серп і молот — емблему Радянського Союзу. Якщо все це розповісти учням докладніше і після цього запитати, що символізує цей монумент, вони дадуть правильну відповідь.

Під час аналізу скульптури слід охарактеризувати окремі риси художньої форми. Як зазначалось раніше, повний аналіз художніх засобів учнями V—VI класів ще не сприймається, але в загальному комплексі художніх прийомів завжди можна виділити якийсь один, найбільш виразний компонент, на якому можна зупинитися.

Так, у розмові про скульптурну групу «Робітник і колгоспниця» мова йтиме про композицію, як тільки ми почнемо аналізувати положення фігур. Легко з'ясувати також композиційне вирішення в картині «Запорожці» І. Рєпіна. Пам'ятник Петру І скульптора Е.М. Фальконе дає уявлення про ритм, ритмічні зв'язки в силуеті вершника, руху коня і лінії постаменту.

Слід привчати учнів до правильного вживання спеціальних термінів, які треба добре засвоїти. Термін, почутий кілька разів у різних контекстах і зв'язках, добре запам'ятовується. Бажано, щоб учні самі оперували термінами, вживаючи їх правильно й обгрунтовано.

Успішне виконання завдань, передбачених програмою «Образотворчого мистецтва», зумовлене насамперед тим, як підготовлений сам викладач. Багато чого залежить від його ґрунтовних знань і навичок у різних галузях мистецтва.

Учитель малювання повинен навчити дітей основ образотворчого мистецтва, дати їм елементарні відомості з його специфіки, повідомити найважливіші факти з історії мистецтв, дати аналіз окремих творів і творчості визначних митців минулого й сучасного.

Педагог повинен добре володіти методикою викладання малювання і одночасно бути лектором, щоб яскраво, переконливо і образно розповідати про мистецтво.

Лише за всіх цих умов курс «Образотворче мистецтво» може стати цілісною дисципліною, яка органічно поєднає практичну діяльність і пізнавальну сторону, що підпорядковані загальній важливій меті — завданню естетичного виховання учнів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мета та завдання предмету ОМ.	\|	Навчання та виховання на уроках ОМ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.