Методи навчання дітей монологічного мовлення (за А.М. Богуш)
Командний метод
Командний метод складання розповіді активізує процес зв ´язного мовлення, зміцнює засвоєння структури висловлювання, привертає увагу дітей до власного мовлення та висловлювань своїх товаришів. спонукає до оцінки розповідей. Командні розповіді — один з найрезультативніших способів навчання дітей розповіданню. По-перше, дитина не почувається самотньою (а команда — 3—4 дитини складається лише за бажанням І симпатією дітей), що надає впевненості. По-друге, якщо розповідь складається командою, то власна частина кожного члена команди відповідно буде меншою, посильною навіть най несміливі тим. По-третє, завдяки командним розповідям під час заняття беруть участь в активній мовленнєвій практиці майже всі діти. Жодна команда не повторює повністю попередню розповідь, а привносить щось своє. У процесі розповідання кожен має слухати і бути готовим підтримати іншого, щоб не підвести всю команду, зуміти правильно «вступити», тобто продовжити те, на чому зупинився товариш. Командна розповідь сприяє розвитку креативності, самостійності та ініціативи особистості.
Структурно-синтаксична схема
Найефективнішим способом навчання розповіді в середньому та старшому дошкільному віці є структурно-синтаксична схема (для описової та сюжетної розповіді). Сутність структурно-синтаксичної схеми виявляється в тому, що вихователь непомітно для дитини, без надмірних і зайвих, тяжких для засвоєння пояснень, а лише за допомогою коротких початкових слів подає план-схему опису («Це —•..,», «Він такий...», «У нього є,..», «Він може...», «Мені подобається...») чи сюжетної розповіді («Був собі...», «Одного разу...», «Раптом...», «Тоді...», «І став він...»), яку дитина доповнює за власною ініціативою, відповідно до своїх інтересів та можливостей. Поступово відбувається засвоєння логіки опису чи сюжетної розповіді, та дитина починає використовувати її вже без допомоги вихователя.
Коментоване мовлення
Вихователь створює ситуацію, що, з одного боку, захоплює цікавою колективною діяльністю, результати якої з´являються прямо на очах дітей. З іншого боку, ця емоційно активна ситуація спонукає дітей до активного мовлення, результатом якого є колективно складена розповідь.
Наведемо фрагмент заняття.
Вихователь збирає дітей навколо столу, на якому розміщує великий аркуш паперу, пропонує дітям придумати та намалювати історію про їжачка та ялинку, які жили у великому лісі.
Вихователь. У великому лісі ростуть різні дерева. Така ось ялинка. (Вихователь малює посередині ялинку.) Ось яка вона...
Діти. Пухнаста, зелена, колюча, гілочки такі гостренькі.
Вихователь. У цьому лісі росли інші дерева... Які?
Діти. Берізки, дуб, великі такі.
Вихователь. Намалюймо їх. (Малюючи, вихователь провокує дітей на коментування малюнка, заохочує відповідати на запитання.)
— Яка берізка? Як її намалювати? Пригадайте, якого кольору в неї стовбур. Пригадайте та покажіть, які гілочки в берізки. (Вихователь заохочує дітей показати рухами, як ростуть гілки у берези. Аналогічно домальовують інші дерева. Причому окремі деталі малюнка можуть виконувати діти, наприклад, малювати траву, квітки, хмарки, голки у їжачка.)
—Слухайте далі. У цьому лісі на галявинці жив у норці маленький їжачок. Ось такий. Він був такий... (Вихователь малює їжачка.)
Діти. Маленький, гарний, хороший, красивий, колючий. Носик, як і очі, чорний.
Вихователь. У їжачка було багато друзів, інших їжачків. Вони теж жили в цьому лісі і були схожі на нашого їжачка. Намалюйте їх. (Діти малюють, коментуючи намальоване, вихователь за допомогою запитань спонукає назвати, де живе їжачок дитини, який він.) Одного разу їжачки грали в піжмурки. Наш їжачок став голосно кликати своїх друзів. Як він звав їх? А вони такі хитрі заховалися хто під листком, хто під квіткою, не виходять, а тільки озиваються: «Я тут, під великимпеньком». А твій де? (Вихователь звертається до кожної дитини, включає її у гру.)
Спільне мовлення
У молодшому дошкільному віці перевага надається такому способу підтримки активного мовлення, як спільне мовлення, коли вихователь починає фразу, а дитина її продовжує і закінчує: «Одного разу... (вихователь показує картинку, на якїй зайчик гризе моркву) зайчик гриз моркву. Морква була така... (мімікою показує задоволення) смачна». Заняття краще проводити невеличкими підгрупами (3—5 дітей). Переваги спільного мовлення виявляються в тому, що незалежно від ступеня підготовленості дитини, рівня її зв´язного мовлення, результат складання розповіді за картиною завжди буде позитивним, що викликає у дитини почуття успішності, бажання придумувати ще. Важливо, щоб мовленнєва допомога вихователя була лише фоном, зв´язуючим ланцюжком, що допомагає поєднати окремі слова у зв´язні речення, судження, не гальмувала дитячої ініціативи, спонукала до самостійності.
Метод моделювання
Метод моделювання фіксує увагу дитини на змістовому аспекті, тобто на побудові сюжетної лінії, послідовності основних епізодів розповіді. Цей метод, запропонований Л.А.Венгером, О.М.Дьяченко доречно застосовувати в процесі навчання переказу, а також складання творчої розповіді.