• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Процедура припинення повноважень судді

Правові засади порушення та вирішення по суті питання про при­пинення повноважень відповідних категорій суддів передбачено за­конами «Про судоустрій і статус суддів» (ст. 111), «Про Вищу раду юстиції» (ст. 31), «Про Конституційний Суд України» (ст. 23).

Так, рішення про припинення повноважень судді КСУ у випадках закінчення строку призначення, досягнення суддею шістдесяти п'яти років, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього, припи­нення його громадянства, визнання його безвісно відсутнім або оголо­шення померлим, подання суддею заяви про відставку або про звіль­нення з посади за власним бажанням приймається на засіданні КСУ, а у випадках припинення повноважень за підставою порушення суддею присяги або порушення суддею вимог щодо несумісності - Верховною Радою України.

Щодо суддів судів загальної юрисдикції, то за наявності законних підстав рішення про припинення повноважень судді приймається тим органом, який призначив (Президентом України) або обрав (Верховною Радою України) суддю. Попередню процедуру припинення повнова­жень суддів судів загальної юрисдикції здійснює ВРЮ, яка за пропо­зицією про прийняття подання про звільнення судді з посади ВККС або члена ВРЮ приймає рішення про внесення відповідного подання до органу, який їх призначив або обрав.

Рішення про внесення подання про звільнення суддів за обставин: закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею шістдесяти п'яти років; неможливості виконувати свої повно­важення за станом здоров'я; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням - приймається на засіданні ВРЮ більшістю голосів її членів, які беруть участь у засіданні.

Рішення щодо внесення ВРЮ подання про звільнення судді з під­став порушення вимог щодо несумісності та порушення присяги прий­мається не менш як двома третинами голосів членів цього органу, які взяли участь у засіданні, а у випадку набрання законної сили обви­нувальним вироком щодо судді - більшістю голосів членів від консти­туційного складу органу, тобто не менше 11 голосів. Член ВРЮ, який порушив питання про звільнення з посади судді, не бере участі в голо­суванні.

У разі прийняття рішення про звільнення судді з посади ВРЮ над­силає своє подання з матеріалами перевірки та розгляду до органу, який уповноважений прийняти остаточне рішення - щодо суддів, яких призначено на посаду строком на 5 років - до Президента України, а щодо безстроково обраних суддів - до Верховної Ради України.

Президент України на підставі внесеного подання ВРЮ видає указ про звільнення судді з посади. Після набуття указом чинності суддя припиняє службові повноваження.

Що стосується суддів, обраних на посади безстроково, то проце­дуру їх звільнення закріплено в ст. 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Регламенті Верховної Ради України.

Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, роз­глядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без ви­сновку її комітетів та будь-яких перевірок. Розгляд питання про звіль­нення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови ВРЮ або її члена, який діє за його дорученням. Рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України й оформляється постановою Верховної Ради України. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності зазначе­ною постановою Верховної Ради України.

9. Народні засідателі та присяжні

Поняття та призначення інституту народних засідателів та присяжних

Конституція України передбачає, що народ безпосередньо бере участь у відправленні правосуддя через народних засідателів і при­сяжних (п. 4 ст. 124), що судочинство в Україні здійснюють професій­ні судді, а у визначених законом випадках - народні засідателі і при­сяжні (ч. 1 ст. 127), а також що судочинство провадиться суддею одно­особово, колегією суддів або судом присяжних (ч. 2 ст. 129). Таким чином, Основним Законом 1996 р. закріплено, що формами залучення народу до відправлення правосуддя в Україні є суд народних засідате­лів і присяжних. Ці представники народу відіграють важливу роль у реалізації судової влади. Вони збагачують суд життєвим досвідом і ціннісними орієнтаціями суспільства, що значною мірою сприяє під­вищенню авторитету судової влади.

Світовій практиці відомі дві моделі участі народу в судовому про­вадженні: суд шефенів і суд присяжних. Перша притаманна країнам романо-германської правової системи й полягає у спільному вирішен­ні шефенами і суддею питань факту і права під час судового розгляду. Шефени беруть активну учать у вирішенні всіх процесуальних питань, а керує процесом професійний суддя. Суд присяжних поширений у країнах англосаксонського права й відрізняється роздільним вирі­шенням питань факту присяжними, а питань права - професійним суддею. Присяжні спостерігають за рухом судового розгляду, а після його завершення видаляються в нарадчу кімнату для вирішення пи­тання винності або невинуватості обвинуваченого. Суддя застосовує норми закону про юридичну відповідальність підсудного або його ви­правдання на підставі вердикту присяжних. В обох моделях мають місце суттєві процесуальні особливості розгляду справ спільними судовими складами. Категорії справ, які розглядаються за участю пред­ставників народу, визначаються процесуальним законодавством і яв­ляють собою найбільш складні цивільні і кримінальні справи.

Для України традиційним є інститут народних засідателів, які за радянських часів розглядали всі цивільні і кримінальні справи за учас­тю народних суддів. Після набуття незалежності Україною послідовно відстежується тенденція до обмеження участі народних засідателів у судових процесах шляхом внесення змін до процесуальних норм про склад суду. Це зумовлено об'єктивними складнощами залучення на­родних засідателів до участі у справах, формальністю їх участі в них і незаінтересованістю суспільства в цьому інституті.

За чинним законодавством народні засідателі беруть участь у роз­гляді цивільних справ, а присяжні - кримінальних.

Згідно з ЦПК 2004 р. у складі одного судді і двох народних засіда­телів слухаються справи про обмеження цивільної дієздатності фізич­ної особи, визнання її недієздатною, поновлення її цивільної дієздат­ності, визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою, усиновлення, надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу (пп. 1,3,4, 9, 10 ч. 2 ст. 234 ЦПК).

Відповідно до ч. З ст. З 1 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох про­фесійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних. суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних щодо всіх обвинувачених, якщо хоча б один із них заявив клопотання про такий розгляд.

Незважаючи на те, що обрана авторами КПК форма для суду при­сяжних більше нагадує інститут народних засідателів, аніж так звану класичну лаву присяжних (яка має налічувати від 8-ми до 12-ти осіб), принциповим є саме рішення про узаконення цього інституту. У май­бутньому лава присяжних засідателів буде наближена до вже апробо­ваних у світі моделей.

Читайте також:

1. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
2. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.
3. Види оцінювання та процедура перевірки
4. Види та процедура реструктуризації
5. Використання матеріалів ОРД для попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку зло­чинців та осіб, які безвісно зникли
6. Вимоги що висуваються до кандидатів на посади суддів
7. Вимоги, що висуваються до суддів
8. Виникнення та припинення володіння
9. Виникнення та припинення права застави
10. Вирішення суперечок між суб'єктами страхування. Умови припинення дії договору.
11. Витребування доказів є правом, а не обовязком судді.
12. Відповідальність суб’єктів містобудівної діяльності за порушення під час виконання будівельних робіт. Повноваження ДАБК та процедура накладення санкцій

Переглядів: 755