МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Система народної освіти на Україні в 20 –30 – ті роки.
1.Бугаев К.Е., Маркусенко Н.Н. та ін. Возрастная физиология.—Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.— С. 45-59. 2.Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов.— М.: Вьісш.шк., 1985.—С. 162-192. 3.Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С.65-71. 4.Присяжнюк М.С. Людина та її здоров'я: Навч. посібник.— К.:Фенікс, 1998.—С. 44-49. 5.Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. посібник.— К.:УСМП, 2001.— С.212-215. 6.Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.— М.: Просвещение, 1978.— С.78-91.
Лекція 8 Тема. Школа і педагогічна думка на Україні в 20 – 30 – ті роки 20 століття. Педагогічна теорія та практика А.С. Макаренка. План 1. Система народної освіти на Україні в 20 –30 – ті роки. 2. Уніфікація школи. Введення єдиної системи народної освіти в Радянському союзі. 3. Основні віхи життя і педагогічної діяльності А.С. Макаренка. Література : 1. Антология педагогической мысли Украинской ССР. – М., 1989. 2. Енциклопедія українознавства, т.1, Львів, 1993. 3. Сухомлинский В.А. ст. «Идти вперед “ // “ Народное образование», 1989. – № 8.
Система народної освіти на Україні в 20 –30 – ті роки. З грудня 1919 р.в Україні остаточно закріпилася радянська влада: - не мали чіткої освітньої політики; - прагнули ліквідувати стару систему освіти; - відокремлення школи від церкви; - формування нового апарату управління освітою; - втягнення у революцію і привернення на свою сторону широких мас учительства тощо. 3 1919 року в Україні керівництво системою освіти прийняв на себе Народний Комісаріат Освіти. Беручи за основу "Положення про єдину трудову школу", що діяло в Радянській Росії, вони прийняли у травні 1919 р. "Положення про єдину трудову школу УРСР". "Положення" передбачало: - запровадження безплатного і спільного навчання дітей обох статей з 8-ми років, і запровадження двоступеневої системи освіти (з 8 до 13 років та з 14 до 17); - загальноосвітній і політехнічний характер навчання, - заборону релігійного виховання, - введення в основу роботи школи продуктивної праці дітей. - Заперечувалися перевідні і випускні екзамени, - не допускалися домашні завдання учням, - поділ на класи замінювався поділом на групи за рівнем підготовленості дітей до певних видів занять, - ліквідовувалася 5-бальна система оцінювання знань. - запровадження єдиної трудової політехнічної школи і пропаганда трудового характеру навчання і виховання; - формування соціально-педагогічного напрямку досліджень науковців та вчительства (за підтримки Г.Гринька, Я.Ряппо); - перетворення першого ступеня в дитячий будинок, а другого - в політехнічну школу із залученням до певного виду професійної діяльності. Таким чином. Народний Комісаріат Освіти запропонував свій шлях розбудови шкільництва для найширших мас населення України. При цьому кожна з національних меншин, що населяли Україну, також могла заснувати свої навчальні заклади з викладанням рідною мовою. Початок 20-х років став періодом створення німецьких, польських, чеських, єврейських шкіл в Україні. У березні 1920 р. було затверджено українську радянську систему освіти, яка діяла з різними доповненнями десять наступних років. В основу даної системи було покладено соціальне виховання, а робота всіх освітніх і виховних закладів будувалася за трудовим принципом (на базі продуктивної праці для виявлення професійних нахилів дітей) і за своїми завданнями та змістом утворювала єдину систему професійної освіти. Її автор тодішній Нарком освіти Г. Гринько виходив з важливих потреб українського народу:
– необхідність підготовки кваліфікованих робітників для потреб відбудови господарства;
– необхідність організації захисту дітей і турботи про них через велику кількість сиріт і напівсиріт, які з’явилися у результаті революції та війни (~ 1 млн. або 1/8 всіх дітей).
Схема шкільної освіти за проектом Г. Гринька була такою: - дошкільні заклади соціального виховання (дитячий садок, дитячий будинок, комуна, колонія) для дітей від 4 до 8 років; - єдина трудова школа для дітей від 8 до 15 років (I концентр 4-річний – з 8 до 12 років, II концентр 3-річний – з 12 до 15 років); - професійні школи (для молоді віком 15-18 років); - вищі навчальні заклади (технікум, інститут, академія).
Тяжка економічна ситуація, що склалася в результаті 1 – ої світової та громадянської воєн : · промисловість і господарство зруйновані; · масова дитяча безпритульність. На початку 20-х років в Україні було близько мільйона безпритульних, дітей-сиріт. 29 липня 1920 р. було створено Раду захисту дітей. Завдяки плідній діяльності вже в 1920 р. було відкрито 550 дитячих будинків на 45 тисяч місць, організовували безплатні дитячі їдальні та молочні кухні. 3 ініціативи Ради створили спеціальну групу з представників комсомолу та жіночих робітничих організацій. Вона займалася обстеженням реквізованих поміщицьких маєтшв, які передавали Наркомосу для створення дитячих будинків, санаторіїв, лісових шкіл. Тільки восени 1920 р. Рада захисту дітей організувала переселения 10 тисяч безпритульних дітей з розорених районів Донбасу в південні губернії, для них було відкрито дитячі будинки. Для безпритульних не лише відкривали дитячі будинки, садки, ясла, а й організовували притулки-інтернати, трудові колони-комуни. Одну з таких трудових колонії — ім. О.М. Горького — за дорученням Полтавського губернського відділу освіти очолив у 1920 р. А.С. Макаренко. У липні 1920 р. Наркомос УРСР видав "Декларацію про соціальне виховання дітей". У ній визначалися основні принципи політики Радянської України у галузі освіти і виховання підростаючого покоління: - "Декларація" вказувала на необхідність виховання дітей в дусі комунізму, трудового виховання; - поєднання навчання і виховання у єдиному процесі. - Окремі питання у документі трактувалися з позицій теорії "відмирання школи", замість шкіл рекомендувалися дитячі будинки та дитячі комуни; - основним підручником проголошувалося життя; - недооцінювалася роль сім’ї у вихованні дітей (виходили з помилкової думки про неминуче відмирання сім’ї в умовах соціалізму), а саме соціальне виховання розглядалося як засіб руйнування сім’ї і усунення її від виховання дітей.
Було відкрито заклади соціального виховання дітей: Ø майданчики різних шкіл (в літній період організовували побут дітей); Ø школи – клуби неповного дня: навчати, виховувати, організовувати побут; Ø денні дитячі будинки, або школи повного дня; Ø дитячі будинки – для дітей – сиріт, напівсиріт – повне утримання дітей; Ø дитячі містечка: дитячі будинки об’єднувалися і утворювалися дитячі містечка; Ø установи охорони дитинства – колектори, розподільники, приймальники (вилучення та розподіл безпритульних дітей ); Ці заклади повинні були забезпечувати навчання і виховання, а найголовніше – порятунок дітей від 7 до 15 років. Після закінчення закладів соціального виховання діти йшли набувати фаху до професійних шкіл: § школи робітничої молоді (фабрично – заводського учнівства); § індустріальні профшколи. На селі: початкова школа (4 роки), до неї планувалося додати школу селянської молоді (3 роки). З 1922 року – технікуми – вищі навчальні заклади : агрономів, інженерів вузького фаху, майстрів. Читайте також:
|
||||||||
|