• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Робота з програмою FineReader

Програма FineReader є комплексною. Під її управлінням здійснюються чотири основні операції з перетворення друкованого документу в електронну форму:

· сканування,

· сегментування,

· розпізнування,

· перевірка.

В процесі сканування програма FineReader безпосередньо керує використовуваним сканером. Найбільш поширена схема управління сканером називається протоколом TWAIN32. Діалогове вікно управління процесом сканування залежить від типу сканера. В цьому вікні визначаються параметри сканування, зокрема область сканування, формат виведення, розподільча здатність тощо. Внаслідок сканування утворюється графічний образ документа.

Сегментація полягає у підготовці графічного образу до розпізнування. При цьому весь графічний образ має бути розподілений на чотири види сегментів: текст, таблиця, зображення і штрих-код. Кожний з цих сегментів, за винятком зображень, розпізнається за своїм алгоритмом. Сегментація виконується у напівавтоматичному режимі. Це означає, що програма самостійно пропонує перший варіант сегментації, який надалі можна редагувати.

Процес розпізнування здійснюється автоматично і полягає у послідовному перегляді графічних образів та перетворенні їх у текстову форму подання. Попередньо має бути встановлена мова тексту. Слова тексту, які через дефекти документу розпізнати не вдалось, виділяються кольором.

В процесі перевірки аналізується правопис розпізнаного тексту. При цьому для слів, які не вдалось розпізнати однозначно пропонуються варіанти розпізнування.

Розпізнаний документ слід зберегти для того, щоб перенести його в інші програми з метою редагування (наприклад, у Word). Це пов’язано з тим, що документ практично ніколи не розпізнається ідеально і тому вимагає редагування.

МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

Академія пожежної безпекиім.Героїв Чорнобиля

Факультет пожежно-профілактичної діяльності

Кафедра вищої математики та інформаційних технологій

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

ВМ та ІТ

к.ф-м.н., доц.,

полковник с.ц.з.

_______ І.П. Частоколенко

“___”______2011р.

Навчальна дисципліна:Інформатика та комп’ютерна техніка

1-й курс (стаціонар, курсанти).

ЛЕКЦІЯ

Тема№ 5. Сучасні комп’ютерні технології обробки даних.

Час: 46, з них 8 годин лекцій, 16 годин практичних занять, 22 години самостійної роботи

Тема лекції:№ 5.2 Застосування мультимедійних технологій в процесі створення презентацій.

Навчальна мета: Розглянути теоретичний матеріал у відповідності з темою лекції.

Виховна мета:Переконання в необхідності вивчення матеріалу лекції для майбутньої професійної діяльності, формування матеріалістичного світогляду, виховання культури та дисципліни мислення.

Матеріально-методичне забезпечення: Дошка, крейда.

Розробив:

старший викладач

кафедри ВМ та ІТ О.М. Слободянюк

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри

Протокол №____від “__”_____________2011р.

Лекція 5.2. Застосування мультимедійних технологій в процесі створення презентацій

1. Загальні відомості про презентації та пакет демонстраційної графіки PowerPoint

Сучасний фахівець повинен вміти готувати і проводити публічні виступи як у межах своєї установи, так і поза нею (рекламна діяльність, захисти курсових, дипломних та наукових робіт, проведення занять тощо). Успіх будь-якого виступу залежить від якісної підготовки демонстраційного матеріалу, сучасна форма якого має вигляд презентації (від англ. presentation – показ, вистава).

Презентацією називається набір картинок-слайдів рекламно-інформаційного змісту, орієнтований на певну категорію слухачів.

Для створення електронних презентацій застосовують програмний засіб Microsoft PowerPoint, який є складовою частиною пакету Microsoft Office. Кожен слайд електронної презентації може містити текст, таблиці, діаграми, рисунки, відеокліпи, фотокартки, звуковий супровід (синтезований або записаний з мікрофона), а також мультиплікаційні (анімаційні) ефекти.

Створені у PowerPoint презентації можна демонструвати за допомогою сучасних засобів, в тому числі: на екрані персонального комп’ютера, на великому кіноекрані за допомогою мультимедійного проектора, на телеекрані великого формату, в Internet.

Крім того, є можливість підготувати презентацію у вигляді чорно-білої та кольорової прозорої плівки для демонстрування на великому екрані за допомогою епідіаскопу, у вигляді 35-мм слайдофільму для демонстрування на великому екрані за допомогою діапроектору або роздрукувати її на папері як роздатковий матеріал.

Вікно PowerPoint за своєю структурою в основному збігається з вікнами інших засобів пакету Microsoft Office.

Для PowerPoint існує три основних режими роботи, які перемикаються кнопками в лівій частині горизонтальної смуги прокручування. Функції цих кнопок дублюються відповідними командами меню Вид.

1). Звичайний режим. У цьому режимі можна виконувати створення та оформлення нових слайдів презентації, а також редагування існуючих. При цьому можна працювати або з одним із слайдів, або зі структурою усіх слайдів презентації.

2). Режим Сортувальник слайдів. При цьому в робочій області екрану відображується вся презентація за рахунок того, що кожний слайд виводиться у зменшеному вигляді. В цьому режимі зручно здійснювати:

· загальний перегляд слайдів та їх розташування у складі презентації;

· перехід до роботи з потрібним слайдом;

· переміщення окремих слайдів в інші місця презентації шляхом перетягування;

· додавання в презентацію нових слайдів або вилучення непотрібних;

· встановлення терміну показу кожного слайду;

· вибір анімаційних ефектів переходу від одного слайду до іншого.

3). Режим Показ слайдів. Використовується для демонстрування слайдів презентації. При цьому кожний слайд виводиться на весь екран.

4). Режим роботи Сторінки нотаток. До цього режиму є доступ через меню Вид. В цьому режимі до кожного слайду можна ввести додаткові дані або для поточних потреб автора презентації, або для перегляду аудиторією.

2. Створення презентацій

Нові слайди презентації створюють та оформляють у звичайному режимі роботи PowerPoint. Основні засоби створення нового слайду в цьому режимі наступні.

1). В центрі робочої області вікна у великому масштабі автоматично встановлюється порожній шаблон слайду, який містить два стандартних поля: Заголовок слайду і Текст слайду (для першого слайду – Підзаголовок слайду).

2). Зліва розташовується допоміжна область – область конструктора презентації. За допомогою конструктора можна швидко переміщуватись вздовж презентації, а також редагувати її проект в цілому (вставка, вилучення, зміна порядку слідування слайдів). Область конструктора презентації містить дві вкладинки: Структура і Слайди.

2а). Із вкладинки Структура зручно починати роботу. В ній відображуються заголовки слайдів та їх текстова частина. З послідовністю слайдів можна працювати, як із звичайним текстом.

2б). У вкладинці Слайди можна бачити їх ескізи у зменшеному масштабі. Це дає можливість бачити результати роботи в цілому.

3). Знизу розташовується друга допоміжна область – область нотаток. В цій області можна бачити нотатки у зменшеному масштабі.

Зауваження. Якщо допоміжних областей не видно, то слід повторно натиснути кнопку Звичайний режим.

З метою зручності з правої сторони робочої області вікна доцільно розмістити Область задач. Це можна зробити або через меню Вид, або шляхом натискування клавіш <Ctrl+F1>. Основні особливості цієї області – спрощений доступ до найчастіше використовуваних функцій і можливість робити це одночасно зі створенням презентації (без використання діалогових вікон, робота з якими перериває основний процес).

У верхній частині області задач є розгортуваний список задач. Основні задачі, які представлені у цьому списку, наступні:

· Створення презентації;

· Розмітка слайду;

· Дизайн слайду;

· Зміна слайдів.

Задача створення презентації. Ця задача має декілька наступних варіантів:

· Нова презентація;

· Із шаблона оформлення;

· Із майстра автозмісту;

· Із існуючої презентації.

Вибір варіанту Нова презентація автоматично викликає Звичайний режим роботи і задачу Розмітка слайду. Завдяки задачі Розмітка слайду автор презентації отримує можливість вибрати будь-який потрібний із численних макетів побудови тексту та змісту для кожного слайду.

Вибір варіанту Із шаблона оформлення теж автоматично викликає Звичайний режим роботи, а також задачу Дизайн слайду. Завдяки задачі Дизайн слайду автор презентації отримує можливість вибрати будь-який потрібний із численних варіантів оформлення для кожного слайду. Вибір варіанту оформлення включає наступні елементи:

· шаблон оформлення – загальний вигляд даного слайду (залежить від різновидів фону, рамок, кольорів, шрифтів, взаємного розташування елементів тощо),

· кольорова схема – складається із восьми кольорів, які використовуються для показу фону, тіней, тексту, заливок даного слайду тощо,

· ефект анімації – вибір динамічного способу вимальовування даного слайду.

Вибір варіанту Із майстра автозмісту автоматично викликає процедуру напівавтоматичного створення презентації, максимально наближеної до деякої стандартної. При цьому автору пропонуються на вибір стандартні варіанти виду, стилю та параметрів презентації. Після того, як визначено послідовність слайдів, автору залишається внести в них лише тільки конкретний матеріал, який стосується предмету презентації.

Вибір варіанту Із існуючої презентації автоматично викликає відповідне діалогове вікно, за допомогою якого можна підібрати підходящу презентацію для внесення в неї змін і створення таким шляхом іншої презентації. Існуючу презентацію попередньо необхідно перейменувати шляхом виконання команди Файл-Зберегти як.

Після того, як презентацію створено, доцільно перейти в режим Сортувальник слайдів, проаналізувати зміст слайдів та порядок їх слідування і при необхідності внести корективи. Останній етап – визначення порядку зміни слайдів в процесі демонстрування презентації. При цьому використовується область задач Зміна слайдів. За допомогою засобів цієї області слід визначити візуальні та звукові ефекти при зміні слайдів, швидкість зміни слайдів, а також спосіб зміни слайдів (переходити до наступного слайду за натискуванням клавіши “пропуск” чи лівої кнопки мишки або тримати поточний слайд на екрані наперед заданий проміжок часу).

3. Використання презентацій

Використання презентацій включає питання їх збереження, демонстрування та виведення на друк.

При створенні нової презентації її файл набуває стандартного імені Презентация**, де ** – поточний номер презентації у даному сеансі їх створення. Для збереження файлу презентації достатньо виконати команду Файл-Зберегти. Якщо файл зберігається вперше, то автор отримує можливість у відповідному діалоговому вікні надати йому власне ім’я. Створені презентації зберігаються у файлах зі стандартним розширенням ppt.

Демонстрування презентації можна почати із попереднього запуску MS PowerPoint. Після цього треба відкрити файл потрібної презентації шляхом виконання команди Файл-Відкрити. Можна поступити навпаки: спочатку за допомогою Провідника знайти файл демонстрації, клацнути на його імені ПКМ і вибрати у контекстному меню пункт Відкрити. В обох випадках далі натискують клавішу <F5> і демонстрація починається.

Зазвичай зміна попереднього слайду наступним здійснюється шляхом натискування клавіши “пропуск” або клацанням ЛКМ (якщо не передбачено інше). Але можна також скористуватись кнопками слайду Наступний та Попередній, які знаходяться у лівому нижньому його кутку.

Допоміжні функції демонстрування слайдів наступні:

1). Приховування слайдів. Є можливість із готової презентації тимчасово виключити деякі слайди. Така необхідність може виникати в залежності від рівня аудиторії. Для цього при попередній підготовці слід звернутись до команди Показ слайдів-Приховати слайд. Якщо ж все ж таки виникає необхідність продемонструвати прихований слайд, то у контекстному меню слід вибрати пункт Перейти до слайду.

2). Створення рукописних позначок під час демонстрації. Доцільне для звернення уваги аудиторії на певні елементи слайду. Для цього треба натиснути на кнопку Рукописні позначки у лівому нижньому кутку слайду. З’являється меню, в якому можна вибрати інструмент для малювання позначок, колір малювання, а також гумку для стирання позначок. Є там також пункт, за допомогою якого можна одночасно вилучити усі позначки.

3). Створення підсумкового слайду. Після того, як усі слайди готові, доцільно створити зміст презентації, який би містив перелік найменувань усіх слайдів. Такий зміст, подібно до змісту документів (книг, проектів, збірників тощо), створюється на окремих слайдах (одному або більше), які називаються підсумковими. Такий зміст, крім загального уявлення про презентацію, надає можливість безпосередньо перейти до потрібного слайда, оскільки окремі пункти змісту подаються у підсумковому слайді у вигляді текстових гіперпосилань. Порядок створення підсумкового слайду наступний:

· перейти в режим Сортувальник слайдів;

· при натиснутій клавіші <Ctrl> виділити ті слайди, найменування яких мають увійти до складу змісту;

· на панелі інструментів Сортувальник слайдів натиснути кнопку Підсумковий слайд.

Підсумковий слайд з’являється перед першим із виділених слайдів. Але у разі потреби його можна перетягнути в якесь інше місце.

Припинити демонстрацію презентації у будь-який момент можна шляхом натискування клавіши <Esc>.

МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

Академія пожежної безпекиім.Героїв Чорнобиля

Факультет пожежно-профілактичної діяльності

Кафедра вищої математики та інформаційних технологій

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

ВМ та ІТ

к.ф-м.н., доц.,

полковник с.ц.з.

_______ І.П. Частоколенко

“___”______2011р.

Навчальна дисципліна:Інформатика та комп’ютерна техніка

1-й курс (стаціонар, курсанти).

ЛЕКЦІЯ

Тема№ 5. Сучасні комп’ютерні технології обробки даних.

Час: 46, з них 8 годин лекцій, 16 годин практичних занять, 22 години самостійної роботи

Тема лекції:№ 5.3 Комп’ютерні мережі.

Навчальна мета: Розглянути теоретичний матеріал у відповідності з темою лекції.

Виховна мета:Переконання в необхідності вивчення матеріалу лекції для майбутньої професійної діяльності, формування матеріалістичного світогляду, виховання культури та дисципліни мислення.

Матеріально-методичне забезпечення: Дошка, крейда.

Розробив:

старший викладач

кафедри ВМ та ІТ О.М. Слободянюк

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри

Протокол №____від “__”_____________2011р.

Лекція 5.3. Комп’ютерні мережі

1. Загальні відомості про комп’ютерні мережі

В наш час велике значення має використання комп’ютерів для створення мереж, які формують єдиний інформаційний простір. Комп’ютерна мережа – сукупність взаємозв’язаних (через канали передавання даних) комп’ютерів, які забезпечують користувачів засобами обміну інформацією і надають можливості з колективного використання апаратних, програмних та інформаційних ресурсів мережі.

Мережі розрізняють залежно від площі охоплюваної території та характеру інформаційних задач, для вирішення яких вони призначені:

1). Локальна комп’ютерна мережа (ЛКМ). Перекриває невелику територію, наприклад, в межах навчального класу або установи. Якщо установа велика і має віддалені філії із своїми ЛКМ, то шляхом їх об’єднання може бути створена корпоративна комп’ютерна мережа (ККМ). Такі мережі призначені для внутрішнього обміну даними. Іншим різновидом ЛКМ є новий тип мереж – міські комп’ютерні мережі (МКМ), які призначені для високоякісного інформаційного обслуговування клієнтів в межах міста.

2). Регіональна комп’ютерна мережа (РКМ). Перекриває територію в межах певного регіону (область, країна). Такі РКМ призначення для інформаційного забезпечення вирішення регіональних задач (транспорт, енергетика, банківські розрахунки тощо).

3). Глобальна комп’ютерна мережа (ГКМ). Перекриває великі регіони та країни. Глобальні мережі утворюють шляхом об’єднання локальних та регіональних комп’ютерних мереж .

Спосіб електричного з’єднання комп’ютерів у мережу називається топологією мережі. Основні різновиди топології мереж наступні:

1). “Шина”. Всі комп’ютери підключаються до одного спільного кабеля, в якому дані можуть передаватись в обидві сторони.

2). “Зірка”. Кожний комп’ютер з’єднується окремим кабелем з деяким спільним пристроєм у центрі мережі, який називається концентратором. Концентратор здатний передавати дані від одного комп’ютера мережі до усіх інших.

3). “Дерево”. Таку топологію отримують, якщо з’єднати між собою концентратори декількох “зірок”.

4). “Кільце”. Кожний комп’ютер з’єднаний кабелем з попереднім та наступним і може обмінюватись даними лише з ними.

З кожним різновидом топології комп’ютерної мережі пов’язане використання певної мережної технології. Мережною технологією називається сукупність апаратних і програмних засобів, а також методів обміну даними, на базі яких створюється певна комп’ютерна мережа. Наприклад, для обслуговування топології “Дерево” найбільш популярною є мережна технологія Ethernet. Для топології “Кільце” застосовують мережну технологію TokenRing.

В залежності від функцій, виконуваних комп’ютерами у складі мережі, локальні комп’ютерні мережі розподіляють на однорангові та типу клієнт-сервер.

В однорангових комп’ютерних мережах всі комп’ютери рівноправні і мають однакові функції при обміні даними. Такі мережі зазвичай створюють з метою спільного використання деяких технічних засобів (дисків зовнішньої пам’яті, принтерів тощо). Кількість комп’ютерів в одноранговій комп’ютерній мережі невелика.

В локальних мережах з великою кількістю комп’ютерів виділяють один чи кілька потужних комп’ютерів, призначених виключно для обслуговування мережі. Такі комп’ютери називають серверами. Вони мають вищу швидкодію та значно більші обсяги внутрішньої та зовнішньої пам’яті. Клавіатура та дисплей для них не обов’язкові. Основне їх завдання – зберігання спільно використовуваних даних. Інші комп’ютери (крім серверів) називають робочими станціями. В окремих випадках, завдяки серверу, робочі станції можуть обходитись без власної зовнішньої пам’яті. Але найчастіше робочими станціями є звичайні комп’ютери, які можуть працювати як у мережі, так і в автономному режимі. Робочі станції виступають як клієнти мережі, тому такі мережі вважають мережами типу клієнт-сервер.

2. Апаратні засоби комп’ютерних мереж

Будь-яка комп’ютерна мережа, крім комп’ютерів, включає також і іншу апаратуру, яка називається комунікаційним обладнанням. Основні різновиди комунікаційного обладнання наступні:

· лінії зв’язку;

· мережні адаптери та модеми;

· концентратори, комутатори та маршрутизатори.

Лінії зв’язку. Розподіляються на провідні та безпровідні.

До провідних ліній зв’язку належать:

1). Повітряні лінії та інші види телефонних ліній. Мають низькі швидкісні дані та погану захищеність від завад.

2). Кабель “кручена пара”. Зменшено вплив завад. Застосовується для побудови невеликих ЛКМ.

3). Коаксіальний кабель. Дуже добре захищений від завад. Застосовується в ЛКМ та на окремих ділянках РКМ і ГКМ.

4). Волоконно-оптичний кабель. Забезпечує найвищу якість зв’язку. Являє собою жмут світловодів, завтовшки 50 мікрон кожний. Застосовується у МКМ.

Безпровідний зв’язок здійснюється радіохвилями різної частоти. Діапазони довгих, середніх та коротких хвиль (ДХ, СХ, КХ) використовують амплітудну модуляцію. Діапазон ультракоротких хвиль (УКХ) використовує частотну модуляцію (FM-хвилі). Діапазон надвисоких частот НВЧ (вище 4 ГГц) використовується лише в межах прямої видимісті, тобто для супутникового та радіорелейного зв’язку. Радіозв’язок для побудови комп’ютерних мереж застосовують при неможливості прокласти кабель, а саме: в ГКМ, при роботі з окремими віддаленими абонентами (експедиції, водний та повітряний транспорт), а також у великих приміщеннях.

Мережні адаптери та модеми. Комп’ютер підключають до короткої лінії зв’язку через мережний адаптер (мережна карта).

Тип мережного адаптера вибирають в залежності від прийнятої мережної технології. Найпоширенішими є адаптери для стандарту Ethernet. Основні особливості роботи за цим стандартом наступні: спочатку комп’ютер перевіряє, чи вільна мережа; якщо це так, то комп’ютер починає передачу, захоплюючи мережу; передача триває до вичерпання одного пакету – стандартної порції обміну даними в мережі (близько 1500 байт); коли пакет знаходиться в мережі, то всі адаптери приймають його і перевіряють адресу призначення пакету; якщо ця адреса співпадає з його власною, то спочатку пакет розміщується у пам’яті мережного адаптера, а далі потрапляє в пам’ять комп’ютера.

У разі віддаленого підключення персонального комп’ютера до мережі (через телефонну лінію, кабельне телебачення тощо) застосовують модеми (модулятор – демодулятор). Основне призначення модема – перетворення цифрового сигналу комп’ютера у модульований аналоговий сигнал лінії зв’язку (і навпаки). Найчастіше за допомогою модемів підключаються до РКМ та ГКМ індивідуальні користувачі.

Читайте також:

1. Cisco Packet Tracer - Знайомство з програмою. Інтерфейс
2. II. Будова доменної печі (ДП) і її робота
3. IV. Практична робота.
4. VI. Домашня робота.
5. VI. Практична робота .
6. VI. Практична робота .
7. VI. Практична робота.
8. VI. Практична робота.
9. VI. Практична робота.
10. VI. Практична робота.
11. VI. Практична робота.
12. VI. Практична робота.

Переглядів: 1149