З історії науки

Питання для самоперевірки

Основні етапи розвитку нервової системи

Нервова система починає формуватися на третьому тижні ембріонального розвитку із зовнішнього зародкового листка — ектодерми. Спочатку утворюється нервова пластинка, яка перетворюється на жолобок з піднятими краями. Краї жолобка потім утворюють замкнену нервову трубку з нижньою відділу утворюється спинний мозок, а з верхнього гри розширення периннім мозкові міхури (передній, середній і задній).

В 5 тижнів у ембріона видно поділ поперечною борозною переднього і заднього міхурів ще на дві частини, утворюється 5 мозкових міхурів. З п'ятого мозкового міхура утворюється довгастий мозок, з четвертого міст і мозочок, з третього — середній мозок, з другого очні міхури і проміжний мозок, з першого — півкулі великого мозку.

На третьому місяці ембріонального розвитку формується мозолисте тіло, яке з'єднує праву і ліву півкулі. До 6 місяців півкулі повністю покривають мозок.

1. У чому полягає біологічне значення нервової системи?

2. Охарактеризуйте загальний план будови нервової системи.

3. Зробіть порівняльний аналіз симпатичної і парасимпатичної нервової системи.

4. Назвіть властивості нервової системи.

5. Що таке рефлекс, рефлекторна дуга?

6. Які основні етапи розвитку нервової системи?

о Гален (II ст. н.е.) довів існування рухових і чутливих нейронів. Він розрізняв сім черепних нервів, усі інші нерви він також пов'язував з мозком.

о Термін "рефлекс" у ХVIII ст. був запропонований чеським фізіологом Прохазкою.

° У середині XIX ст. Е. Дюбуа – Раймонд і Р. Мадеучі виявили існування електричного потенціалу клітини. Вони зареєстрували так звані струми ушкодження

Які виникають між ушкодженими та неушкодженими ділянками м’яза. Напрям такого струму свідчить про те, що цитоплазма клітини заряджена негативно щодо зовнішнього середовища. Тоді ще не було відомо, чи є електричний потенціал у неушкодженій клітині, чи він виникає тільки внаслідок її ушкодження. Тепер з'ясовано, що в усіх клітинах існує різниця потенціалів по обидва боки мембрани.

° О.П. Вальтер (1817 IКХ9), учень Пирогова, у своїй праці "Про значення симпатичних шляхів, домішаних до сідничного нерва" вперше довів вплив симпатичних нервів на просвіт кровоносних судин.

о 1863 року І.М. Сеченов уперше описав явище сумації збудження. В основі цього явища лежить процес сумації збудливих постсинаптичних потенціалів на тілі нейронів. Порція медіатору, яка викидається нервовим закінченням у відповідь на поодинокий імпульс, досить мала для того, щоб спричинити збудливий постсинаптичний потенціал, достатній для деполяризації мембрани нервової клітини. Така деполяризація можлива або в разі одночасного збудження кількох синапсів, розташованих на тілі нейрона, або при надходженні до того самого синапса серії нервових імпульсів, які йдуть один за одним з коротким інтервалом. При цьому постсинаптичні потенціали складаються один за одним і в момент, коли сумарний потенціал досягає порогової величини, виникає потенціал дії, який поширюється далі.

о О. О. Ухтомським був сформульований принцип домінанти. Тимчасово пануючий, головний у поточний момент осередок стійкого тривалою збудження називається домінантою. Під час голоду виникає харчова домінанта. Домінантний осередок збудження має властивість притягувати до себе хвилі збудження, які надходять в інші центри, і внаслідок цього посилюватися. В цей час інші нервові центри, які не входять до його складу, і відповідні рефлекси загальмовуються, тому при наявності в ЦНС домінантного осередку координаційні відношення змінюються. Принцип домінанти є фізіологічною основою акту уваги і предметного мислення. Принцип домінанти підкреслює необхідність враховувати при виробленні нових рефлекторних актів попередні відношення в ЦНС раніше сформовані домінантні осередки.

о М. Є. Введенський (1852 - 1922), учень І.М. Сеченова, за допомогою телефонного апарата показав, що через нерв за одну секунду може проходити до 500 хвиль збудження, але закінчення нерва може передавати не більше 100-150 імпульсів за секунду, тобто різні частини нерва мають неоднакову функціональну властивість (за Введенським — лабільність). М.Є. Введенський робить висновок, що кожен нерв, залежно від ритму імпульсів, можна то збуджувати, то гальмувати. Надмірне збудження переходить у гальмування. Отже, гальмування закономірно виникає із збудження, і природа їх єдина.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ефектор (виконавчий орган), який відповідає на подразнення (м'язи, залози, кровоносні судини).	\|	Загальний план будови головного мозку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.