• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відомчий облік дорожньо-транспортних пригод 13 страница

транспортуванні)

Рис. 4.3. Попереджувальні знаки:

* ~ обережно, крихке; 2 - гаками безпосередньо не брати; 3 - верх, не

кантувати; 4 - боїться нагріву; 5 - місце строповки; 6 - боїться вогкості;

7 - центр тяжіння; 8 - герметична тара

Клас 9- речовини з відносно низькою небезпекою при транс­портуванні, які не віднесені ні до одного з попередніх класів, але потребують застосування до них певних правил перевезення і зберігання:

підклас 9.1 - тверді і рідкі горючі речовини і матеріали, які за своїми властивостями не належать до 3-го і 4-го класів але за певних умов можуть бути небезпечними щодо пожеж (горючі рідини з температурою спалаху +61. ..+100 °С у закритій посудині, волокна та інші аналогічні матеріали);

підклас 9.2 - речовини, що стають їдкими і корозійними за певних умов;

підклас 9.3 - слабоотруйні речовини і речовини, які стають отруйними або подразнюючими при пожежі або реакціях з іншими речовинами;

підклас 9.4 - речовини, основною небезпекою яких при транс­портуванні є підвищений тиск, що створюється в упаковці.

Особливі вимоги ставлять до маркування небезпечних ванта­жів. Воно має містити заводське клеймо, знаки небезпеки (рис. 4.2) і попереджувальні знаки (рис. 4.3).

Знаки небезпеки виконуються на різному фоні з урахуван­ням характеру небезпеки. На знаку небезпеки наноситься напис, що характеризує небезпеку вантажу і номер класу (підкласу). Знаки поміщають у строго визначених місцях:

• на упаковках, що мають форму паралелепіпеда (зокрема, на контейнерах і пакетах), - на бічній, торцевій і верхній поверхнях;

• на стосах і пакунках - на торцевій і бічній поверхнях;

• на мішках - у верхній частині шва з обох боків мішка;

• на бочках - на одному з днищ і на обичайці з двох проти­лежних боків.

Якщо вантаж має кілька видів небезпеки, то на упаковці по­міщають усі знаки небезпеки, властиві цим видам, а номер класу наносять тільки на знак, який характеризує основний вид небез­пеки вантажу, що перевозиться.

Попереджувальні знаки наносять після знаку небезпеки.

Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів»

(витяг)

Стаття 6. Стандартизація і сертифікація у сфері перевезення небезпечних вантажів

Стандартизації підлягають загальнотехнічні та організацій­но-методичні вимоги, зокрема щодо термінології, класифікації небезпечних вантажів і методів класифікаційних випробувань, упаковок (тари), контейнерів, цистерн, засобів пакування для пе­ревезення небезпечних вантажів і методів їх випробувань та ма­ркування. У разі дорожнього перевезення відповідність транспо­ртних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється Держ-автоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України з вида­чею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення.

Розроблення стандартів на всі види продукції та відходи, що належать до небезпечних вантажів, внесення змін до них здійс­нюються підприємством - виробником небезпечного вантажу.

Упаковка (тара), контейнери, цистерни та засоби пакування, що можуть за результатами випробувань використовуватися для перевезення зазначеної продукції та відходів, повинні мати сер­тифікати відповідності. Стандарти, що стосуються дорожнього перевезення небезпечних вантажів, розробляються Державтоінс-пекцією Міністерства внутрішніх справ України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі транспорту.

Стандартизація і сертифікація здійснюються відповідно до законодавства України.

Стаття 7. Права та обов'язки відправника у сфері переве­зення небезпечних вантажів

Відправник небезпечних вантажів має право на:

• одержання у встановленому порядку достовірної інформа­ції про продукцію або відходи, які належать до небезпеч­них вантажів і подаються ним до перевезення;

• передачу небезпечного вантажу перевізнику для переве­зення його відповідно до встановленого порядку;

• перевезення небезпечного вантажу, поданого для переве­зення у визначений договором (нормативним актом) строк;

• відшкодування збитків, що виникли внаслідок втрати чи пошкодження небезпечного вантажу або безпідставної від­мови перевізника від прийняття небезпечного вантажу до перевезення.

Відправник небезпечних вантажів зобов'язаний:

• здійснювати заходи щодо фізичного захисту, охорони і без­пеки небезпечних вантажів до передачі їх перевізнику

• надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про небезпечний вантаж, а в разі дорожнього перевезення - аварійну картку;

• забезпечувати підготовку вантажу до відправлення, пода­вати перевізнику небезпечний вантаж у відповідній упа­ковці (тарі), контейнері, цистерні та засобі пакування;

• забезпечувати у певних випадках фізичний захист, охоро­ну і супроводження небезпечного вантажу під час переве­зення;

• забезпечувати проведення спеціального навчання, підви­щення кваліфікації осіб, які займаються відправленням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду;

• надавати в установленому порядку необхідну інформацію про відправлення небезпечних вантажів іншим суб'єк-

• там перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону;

• здійснити в установленому порядку страхування відпові­дальності на випадок настання негативних наслідків пе­ревезення небезпечних вантажів;

• відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення не­безпечних вантажів.

Стаття 8. Права та обов'язки перевізника у сфері переве­зення небезпечних вантажів

Перевізник небезпечних вантажів має право на:

•. своєчасне одержання небезпечного вантажу разом з від­повідними документами з повною інформацією про ван-таяс,

• проведення всебічної передбаченої законодавством пере­вірки небезпечного вантажу, що приймається до переве­зення, та документів на нього;

• відмову у прийнятті до перевезення небезпечного вантажу у разі невідповідності вантажу або документів на нього встановленим вимогам;

• відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок подання відправником недостовірної інформації про вантаж або несвоєчасного прийняття його одержувачем.

188

Перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний:

• приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо ван­таж і документи на нього відповідають встановленим ви­могам;

• забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встанов­леному порядку визначеними транспортними засобами;

• в разі дорожнього перевезення розробити та узгодити з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України умови безпечного перевезення небезпечних вантажів, ава­рійні картки системи інформації про небезпеку, забезпечи­ти своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах Держявтоінспекції Міністерства внутрішніх справ Украї­ни та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу, під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, дотримуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транс­портного засобу і вантажу;

• перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу;

• забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу;

• у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного за­хисту і охороняти небезпечний вантаж;

• забезпечувати проведення спеціального навчання, підви­щення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення не­безпечних вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорож­нього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відпо­відних іспитів в Державтоінспекції Міністерства внутрі­шніх справ України;

• надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону, в разі дорожнього перевезення - Державто­інспекції Міністерства внутрішніх справ України;

• здійснити в установленому порядку страхування відпові­дальності на випадок настання негативних наслідків пе­ревезення небезпечних вантажів;

. • відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення не­безпечних вантажів.

189

Стаття 9. Права та обов'язки одержувача у сфері переве­зення небезпечних вантажів

Одержувач небезпечних вантажів має право на:

• своєчасне одержання небезпечних вантажів разом з доку­ментами на них;

• відшкодування збитків за втрату, пошкодження, затримку перевезення небезпечного вантажу.

Одержувач небезпечних вантажів зобов'язаний:

• своєчасно прийняти небезпечний вантаж, що надійшов на його адресу, та документи на нього;

• здійснювати заходи щодо збереження та забезпечення без­пеки небезпечних вантажів;

• забезпечувати проведення спеціального навчання, підви­щення кваліфікації осіб, які займаються прийманням не­безпечних вантажів, та їх медичного огляду;

• надавати в установленому порядку необхідну інформацію про одержання небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону;

• здійснити в установленому порядку страхування відпові­дальності на випадок настання негативних наслідків пе­ревезення небезпечних вантажів;

• відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок несвоєчасного прийняття небезпечних вантажів і пору­шення ним законодавства з питань перевезення небезпе­чних вантажів.

Стаття 18. Умови перевезення небезпечних вантажів

Умови перевезення небезпечних вантажів визначаються нор­мативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспор­ту. У разі відсутності таких актів небезпечний вантаж допуска­ється до перевезення на умовах, встановлених за рішенням орга­нів, зазначених у статтях 13, 15 та 16 цього Закону. В разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів умови перевезен­ня встановлюються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України.

Стаття 19. Вимоги до транспортних засобів, якими перево­зяться небезпечні вантажі

Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів безпеки, охо­рони праці та екології, а також у встановлених законодавством

випадкам мати відповідне маркування і свідоцтво про допущен­ня до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього пе­ревезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва згідно з за­конодавством видаються Державтоінспекцією Міністерства вну­трішніх справ України.

Стаття 20. Документи на перевезення небезпечних вантажів

Перевезення небезпечних вантажів допускається за наявнос­ті відповідно оформлених перевізних документів, перелік і поря­док подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Стаття 21. Фізичний захист і супроводження небезпечних вантажів

Фізичний захист і супроводження небезпечних вантажів здій­снюються у порядку, встановленому нормативно-правовими ак­тами з питань перевезення небезпечних вантажів залежно від їх класифікації та виду транспорту, яким вони перевозяться.

Стаття 22. Страхування відповідальності суб'єктів переве­зення небезпечних вантажів і працівників, які беруть участь у перевезенні таких вантажів

Відповідальність суб'єктів перевезення небезпечних вантажів підлягає обов'язковому страхуванню у встановленому порядку.

Здоров'я і життя працівників, які беруть участь у перевезенні небезпечних вантажів, підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у встановленому порядку.

Стаття 23. Ліквідація наслідків аварій, що виникають під час перевезення небезпечних вантажів

Ліквідацію наслідків аварій, що виникають під час перевезен­ня небезпечних вантажів, здійснюють залежно від категорії ава­рії та відповідно до плану ліквідації її наслідків! центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катаст­рофи та суб'єкти перевезення небезпечних вантажів, інші підпри­ємства, установи та організації, які залучаються до ліквідації на­слідків таких аварій, або перевізник самостійно чи із залученням ^віДповідних підприємств, установ та організацій.

Стаття 24. Вирішення спорів, що виникають у сфері переве­зення небезпечних вантажів

Спори, що виникають у сфері перевезення небезпечних ванта­жів, вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Стаття 25. Відповідальність у сфері перевезення небезпеч­них вантажів

За порушення законодавства про перевезення небезпечних вантажів юридичні та фізичні особи несуть відповідальність згід­но з законом.

Стаття 26. Міжнародні перевезення небезпечних вантажів і міжнародне співробітництво у сфері перевезення небезпечних ва­нтажів

Міжнародні перевезення небезпечних вантажів здійснюються відповідно до цього Закону та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України встановлюються інші правила перевезення небезпечних вантажів, ніж передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері перевезення небезпечних вантажів відповідно до норм міжнарод­ного права.

Транзит небезпечних вантажів через територію України здій­снюється виключно у прямому сполученні одним видом транс­порту без перевантаження на інший.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових

транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями

та залізничними переїздами

Умови і режим проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів.Основним документом, який дає право на рух великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами і визначає умови і режим їх проїзду, є дозвіл, що видається переві­знику Державтоінспекцією за наявності погодження з дорожні­ми, комунальними, залізничними та іншими підприємствами і організаціями.

Рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними, і контейне­ровозів загальною масою до 44 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра, здійснюється без дозволу.

Дозвіл видається:

• управлінням Державтоінспекції МВС - у разі виїзду ^за межі України або в'їзду на територію України;

* управлінням Державтоінспекції МВС або управліннями
Державтоінспекції головних управлінь (управлінь) МВС
в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Се­
вастополі - якщо маршрут пролягає в межах Автономної
Республіки Крим, області, між областями або між Автоно­
мною Республікою Крим, м. Києвом і Севастополем та
іншими адміністративно-територіальними одиницями;

• міськими або районними підрозділами Державтоінспекції
- якщо маршрут проходить у межах міста, району.

Дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення по­стійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не біль­ше ніж на три місяці.

Дозвіл на проїзд великогабаритних транспортних засобів ав­томобільними дорогами та вулицями не видається або дія дозво­лу припиняється, якщо на таких дорогах і вулицях може виник­нути підвищена небезпека для учасників дорожнього руху або транспортні затори.

Порядок погодження маршрутів.У разі коли маршрут проїз­ду великогабаритних та великовагових транспортних засобів (далі - маршрут) проходить по автомобільних дорогах загально­го користування кількох областей або хоча б однієї області та Автономної Республіки Крим, перевізник зобов'язаний погодити його з корпорацією «Укравтодор». Якщо маршрут не виходить за межі однієї області чи Автономної Республіки Крим, він пого­джується з відповідною організацією корпорації «Укравтодор» в області чи в Автономній Республіці.Крим.

Якщо маршрут проходить вулицями населених пунктів, пере­візник погоджує його з власниками автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноваженими ними організація­ми, які відповідають за експлуатаційне утримання цих доріг, ву­лиць та залізничних переїздів.

У разі коли висота великогабаритного транспортного засобу ³ вантажем або без нього від поверхні дороги становить більш ^як 4,5 метра, маршрут додатково погоджується із службами мі­ського електротранспорту, електромережі, електрифікації, елект­розв'язку, мостового господарства.

Якщо габарити великогабаритного транспортного засобу пере­вищують за шириною 5 метрів, за довжиною 26 метрів, за висотою

великовагових транспортних засобах та на автомобілі прикрит­тя із зазначенням його марки та державного реєстраційного но­мера на термін дії дозволу.

Кабіна великогабаритного транспортного засобу повинна бути обладнана не менш як двома дзеркалами заднього вигляду, роз­ташованими з лівого і правого боків кабіни, на зворотному боці яких нанесені почергово під кутом 45 градусів світловідбивні смуги білого та червоного кольору. Дзеркала мають забезпечувати достатній огляд у горизонтальній і вертикальній площині з ура­хуванням габаритів вантажу, що перевозиться, під час руху як на прямій, так і на кривій ділянці автомобільної дороги. Дзеркала заднього вигляду кріпляться з допомогою пристроїв, які б забез­печували їх відхилення вперед чи назад під зусиллям 20-25 кгс, спрямованим паралельно поздовжній осі транспортного засобу.

На великогабаритному та великоваговому транспортному за­собі встановлюється розпізнавальний знак обмеження швидко­сті руху, яка визначається підрозділом Державтоінспекції або технічною характеристикою цього транспортного засобу.

Вантаж, який виступає за габарити транспортного засобу по­переду чи позаду більш як на 1 метр або з боків більш як на 0,4 метра від його переднього чи заднього габаритного ліхтаря, по­значається сигнальними щитками «Негабаритний вантаж» роз­міром 400 х 400 міліметрів з нанесеними на них по діагоналі почергово світловідбивними смугами завширшки 50 міліметрів білого і червоного кольору, які встановлюються попереду та по­заду вантажу, а також ліхтарями: попереду - білого і позаду -червоного кольору (не менше ніж по два), з боків - оранжевого кольору (не менше ніж по чотири з кожного боку), які розміщу- ' ються на крайніх зовнішніх частинах негабаритного вантажу.

На великогабаритному транспортному засобі, довжина якого з вантажем або без нього перевищує 22 метри, позаду встановлю­ється розпізнавальний знак «Довгомірний транспортний засіб». В умовах недостатньої видимості такий транспортний засіб до­датково обладнується ліхтарями: попереду - білого і позаду червоного кольору (не менше ніж по два), з боків - оранжевого кольору (не менше ніж по три з кожного боку).

Кріплення і розміщення негабаритного вантажу на транспорт­ному засобі повинне бути надійним та відповідати таким вимогам:

• забезпечувати стійкість вантажу на транспортному засобі та його збереження;

• не порушувати стійкості транспортного засобу і не утруд­нювати керування ним;

• не обмежувати водієві оглядовість.

Маса вантажу і навантаження на осі не повинні перевищува­ти параметрів, визначених технічною характеристикою транспо­ртного засобу, який перевозить негабаритний вантаж.

Вимоги до організації проїзду великогабаритних та велико­вагових транспортних засобів.Забороняється проїзд великога­баритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, який повинен бути у водія і пред'являтися на вимогу уповно­важених осіб.

Необхідність супроводу великогабаритного та великовагово­го транспортного засобу патрульним автомобілем Державтоінс­пекції чи автомобілем прикриття визначається підрозділом Держ­автоінспекції під час видачі дозволу.

Супровід автомобілем прикриття обов'язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного засобу перевищує 3,5 чи довжина 24 метри.

Під час супроводу автомобіль прикриття обладнується з доде­ржанням вимог стандартів проблисковим маячком оранжевого кольору, ввімкнення якого не дає переваги в русі, а є тільки допоміжним засобом інформації для інших учасників руху. На автомобілі прикриття встановлюється дорожній знак «Об'їзд перешкоди з лівого боку», який повинен відповідати вимогам стандартів.

Супровід патрульним автомобілем Державтоінспекції обов'я­зковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного-засобу перевищує 3,75 чи довжина - ЗО метрів або він під час ' Руху хоча б частково займатиме смугу зустрічного руху.

На патрульних автомобілях Державтоінспекції під час супро­воду повинні бути постійно увімкнені проблискові маячки си­нього кольору та фари ближнього світла.

Проїзд великогабаритних та великовагових транспортних за­собів повинен здійснюватися в період найменшої інтенсивності Руху. У світлий час доби їх проїзд здійснюється з постійно ввім­кненими фарами ближнього світла та проблисковим маячком оранжевого кольору.

У дозволі може бути обмежено максимальну швидкість руху великогабаритних та великовагових транспортних засобів на всьо­му маршруті або на окремих його ділянках залежно від дорожніх Умов, габаритів, маси та особливостей вантажу, що перевозиться.

4.1.4. Вимоги безпеки при зберіганні транспортних засобів

У місцях зберігання (стоянки) транспортних засобів можуть мати місце такі основні небезпечні виробничі фактори:

• наїзди транспортних засобів на працівників у результаті самовільного руху транспортних засобів, при запусканні двигуна, зчепленні і розчепленні автомобіля з причепом (напівпричепом), під час руху заднім ходом;

• падіння працівників на поверхні та з висоти (кузова, бу­фера, підніжки тощо);

• опускання (падіння) перекидної кабіни вантажного авто-
■ мобіля, кузова автомобіля-самоскида, виважених частин

транспортних засобів.

Автомобілі дозволяється зберігати:

• в опалюваних та неопалюваних приміщеннях;

• на спеціально відведених площадках (місцях).

Приміщення та площадки зберігання транспортних засобів забороняється захаращувати предметами і устаткуванням. Проїзди повинні бути постійно вільними. Установлення автомобілів у проїздах забороняється. Ширина проїзду між автомобілями в при­міщеннях і на площадках для стоянки повинна бути достатньою для вільного в'їзду автомобіля на своє місце (за один маневр), а відстань від межі проїзду до автомобіля - не менше 0,5 м.

Відстань між транспортними засобами, елементами конструк­цій будівель і споруд в приміщеннях і на площадках повинна бути не менше від норм, зазначених у табл. 4.6.

Порядок розміщення транспортних засобів визначається вла­сником.

Автомобілі-цистерни для перевезення паливно-мастильних, го­рючих та легкозаймистих речовин повинні зберігатися на окре­мих майданчиках або в ізольованих одноповерхових приміщен­нях наземних гаражів, що мають безпосередній виїзд назовні та обладнані припливно-витяжною вентиляцією, групами не більше 50 автомобілів.

Не допускається зберігання в підземних гаражах-стоянках автомобілів, що працюють на газі, а також автомобілів для пере­везення фекальних рідин і сміття, отруйних, інфікованих та па­ливно-мастильних матеріалів.

198

Таблиця 4.6. Норми відстаней між транспортними засобами при їх збе­ріганні

Номенклатура відстаней Відстань для категорій

транспортних засобів (не менше), м

І І II та III IV

Між поздовжніми сторонами автомобілів 0,6 0,6 0,8

Між стіною і автомобілем, установленим 0,5 0,6 0,8

паралельно до стіни

Між поздовжньою стороною автомобіля і 0,3 0,4 0,5

колоною або пілястрою стіни

Між передньою стороною автомобіля і стіною або воротами при розстановці автомобілів:

- прямокутником 0,7 0,7 0,7

- косокутником 0,5 0,7 0,7

Між задньою стороною автомобіля і стіною або 0,5 0,7 0,7

воротами (незалежно від розстановки)

Між автомобілями, що стоять один за одним 0,4 0,5 0.6

Між передньою стороною автомобіля і 0,7 0,7 0,7

пристроєм для підігрівання автомобілів взимку

Примітки

1. Норми відстаней, зазначені в табл. 4.6, для автомобілемісць зберігання та очікування ремонту на площадках слід збільшувати: для окремих авто­мобілів - на 0,1 м;.для автопоїздів та зчленованих автобусів - на 0,2 м.

2. Зберігати причепи і напівпричепи допускається відчепленими від ав­томобілів та сідельних тягачів.

Асенізаційні автомобілі, а також автомобілі, що перевозять отруйні та інфіковані речовини, після роботи, перед тим як ставити на стоянку, необхідно старанно обробити (вимити, очистити тощо) і зберігати окремо від інших автомобілів.

Розміщення автомобілів, що працюють на' стиснутому приро­дному газі, у багатоповерхових гаражах повинно передбачатися вище за автомобілі, які працюють на рідкому паливі, а тих, що працюють на зрідженому нафтовому газі, - нижче за зазначені автомобілі.

Зберігання автомобілів, що працюють на газовому паливі, допус­кається здійснювати спільно з автомобілями, які працюють на бензині та дизельному паливі, за умови додержання вимог безпеки.

У зону зберігання установлюються справні, готові до експлуа­тації транспортні засоби. Автомобілі (причепи, напівпричепи), що потребують ремонту, повинні зберігатися окремо від справних Ранспортних засобів, для чого відводяться окремі зони зберігання.

199

Після постановки автомобіля в приміщення для стоянки дви­гун повинен бути зупиненим. Пуск двигуна для іншої мети, крім виїзду автомобіля з приміщення, забороняється.

На всіх автомобілях, які поставлені на стоянку, повинно бути вимкнено запалювання (подача палива) і відключена «маса», якщо є вимикач, а на автомобілях, де його немає або він несправний, необхідно зняти клему акумулятора. Автомобіль повинен бути загальмований стоянковим гальмом. При зберіганні транспорт­них засобів на площадках з ухилом більше 1% під колеса необ­хідно установлювати упорні колодки.

На стоянку в закрите приміщення автомобілі, що працюють на стиснутому природному та зрідженому нафтовому газі, дозво­ляється ставити тільки зі справною газовою апаратурою, облад­нанням. Перед постановкою такого автомобіля на стоянку необ­хідно закрити витратний вентиль, випрацювати газ із системи живлення (до повної зупинки двигуна), після чого перекрити магістральний вентиль, включити подачу бензину і провести заїзд.

Після постановки газобалонного автомобіля на відкриту сто­янку необхідно, не виключаючи двигун, перекрити витратний ве­нтиль і випрацювати увесь газ із системи, потім перекрити магі­стральний вентиль, після чого вимкнути запалювання і відклю­чити «масу».

При виявленні витікання газу із балонів на газобалонному автомобілі, який поставлений на стоянку, його слід відбуксирува­ти на пост зливу (випуску) газу.

При безгаражному зберіганні автомобілів, що працюють на стиснутому природному або зрідженому нафтовому газі, підігрів газових комунікацій дозволяється робити тільки за допомогою гарячої води, пари або гарячого повітря.

Місця зберігання автомобілів повинні бути забезпечені жорс­ткими буксирними зчіпками із розрахунку один буксир на 10 автомобілів.

У приміщеннях і на майданчиках, які призначені для стоян­ки транспортних засобів, забороняється:

• палити, користуватися відкритим вогнем;

• проводити будь-який ремонт транспортних засобів;

• залишати відкритими горловини паливних баків;

• перевіряти наявність палива в баках за допомогою від­критого вогню;

• підзаряджувати акумуляторні батареї (у приміщеннях для зберігання автомобілів);

200

• мити або протирати бензином автомобільні кузови, деталі та агрегати, а також руки і одяг;

• зберігати або залишати в кабіні (салоні), кузові автомобі­ля бензин, дизельне паливо;

• заправляти автомобілі паливом, а також зливати паливо з баків та випускати газ; -.

• установлювати автомобілі з небезпечним вантажем.

4.2. Вимоги безпеки при профілактичному обслуговуванні та ремонті транспортних засобів

4.2.1. Вимоги безпеки під час проведення робіт на постах обслуговування та ремонту

Профілактичне обслуговування та ремонт транспортних засобів проводяться на спеціально відведених ділянках, робочих місцях (постах), які оснащені необхідним устаткуванням, пристроями, інструментом, приладами згідно з нормативно-технологічною до­кументацією.

Розташування постів профілактичного обслуговування та ре­монту, відстань між автомобілями, що встановлені на цих .по­стах, а також між автомобілями і конструкціями будівель пови­нні відповідати нормам технологічного проектування, основні із яких наведені в табл. 4.7.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. IX. Відомості про військовий облік
3. IX. Відомості про військовий облік
4. А. В. Дудник 1 страница
5. А. В. Дудник 10 страница
6. А. В. Дудник 11 страница
7. А. В. Дудник 12 страница
8. А. В. Дудник 2 страница
9. А. В. Дудник 3 страница
10. А. В. Дудник 4 страница
11. А. В. Дудник 5 страница
12. А. В. Дудник 6 страница

Переглядів: 588