МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Відомчий облік дорожньо-транспортних пригод 13 страницатранспортуванні) Рис. 4.3. Попереджувальні знаки: * ~ обережно, крихке; 2 - гаками безпосередньо не брати; 3 - верх, не кантувати; 4 - боїться нагріву; 5 - місце строповки; 6 - боїться вогкості; 7 - центр тяжіння; 8 - герметична тара Клас 9- речовини з відносно низькою небезпекою при транспортуванні, які не віднесені ні до одного з попередніх класів, але потребують застосування до них певних правил перевезення і зберігання: підклас 9.1 - тверді і рідкі горючі речовини і матеріали, які за своїми властивостями не належать до 3-го і 4-го класів але за певних умов можуть бути небезпечними щодо пожеж (горючі рідини з температурою спалаху +61. ..+100 °С у закритій посудині, волокна та інші аналогічні матеріали); підклас 9.2 - речовини, що стають їдкими і корозійними за певних умов; підклас 9.3 - слабоотруйні речовини і речовини, які стають отруйними або подразнюючими при пожежі або реакціях з іншими речовинами; підклас 9.4 - речовини, основною небезпекою яких при транспортуванні є підвищений тиск, що створюється в упаковці. Особливі вимоги ставлять до маркування небезпечних вантажів. Воно має містити заводське клеймо, знаки небезпеки (рис. 4.2) і попереджувальні знаки (рис. 4.3). Знаки небезпеки виконуються на різному фоні з урахуванням характеру небезпеки. На знаку небезпеки наноситься напис, що характеризує небезпеку вантажу і номер класу (підкласу). Знаки поміщають у строго визначених місцях: • на упаковках, що мають форму паралелепіпеда (зокрема, на контейнерах і пакетах), - на бічній, торцевій і верхній поверхнях; • на стосах і пакунках - на торцевій і бічній поверхнях; • на мішках - у верхній частині шва з обох боків мішка; • на бочках - на одному з днищ і на обичайці з двох протилежних боків. Якщо вантаж має кілька видів небезпеки, то на упаковці поміщають усі знаки небезпеки, властиві цим видам, а номер класу наносять тільки на знак, який характеризує основний вид небезпеки вантажу, що перевозиться. Попереджувальні знаки наносять після знаку небезпеки. Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» (витяг) Стаття 6. Стандартизація і сертифікація у сфері перевезення небезпечних вантажів Стандартизації підлягають загальнотехнічні та організаційно-методичні вимоги, зокрема щодо термінології, класифікації небезпечних вантажів і методів класифікаційних випробувань, упаковок (тари), контейнерів, цистерн, засобів пакування для перевезення небезпечних вантажів і методів їх випробувань та маркування. У разі дорожнього перевезення відповідність транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється Держ-автоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення. Розроблення стандартів на всі види продукції та відходи, що належать до небезпечних вантажів, внесення змін до них здійснюються підприємством - виробником небезпечного вантажу. Упаковка (тара), контейнери, цистерни та засоби пакування, що можуть за результатами випробувань використовуватися для перевезення зазначеної продукції та відходів, повинні мати сертифікати відповідності. Стандарти, що стосуються дорожнього перевезення небезпечних вантажів, розробляються Державтоінс-пекцією Міністерства внутрішніх справ України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі транспорту. Стандартизація і сертифікація здійснюються відповідно до законодавства України. Стаття 7. Права та обов'язки відправника у сфері перевезення небезпечних вантажів Відправник небезпечних вантажів має право на: • одержання у встановленому порядку достовірної інформації про продукцію або відходи, які належать до небезпечних вантажів і подаються ним до перевезення; • передачу небезпечного вантажу перевізнику для перевезення його відповідно до встановленого порядку; • перевезення небезпечного вантажу, поданого для перевезення у визначений договором (нормативним актом) строк; • відшкодування збитків, що виникли внаслідок втрати чи пошкодження небезпечного вантажу або безпідставної відмови перевізника від прийняття небезпечного вантажу до перевезення. Відправник небезпечних вантажів зобов'язаний: • здійснювати заходи щодо фізичного захисту, охорони і безпеки небезпечних вантажів до передачі їх перевізнику • надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про небезпечний вантаж, а в разі дорожнього перевезення - аварійну картку; • забезпечувати підготовку вантажу до відправлення, подавати перевізнику небезпечний вантаж у відповідній упаковці (тарі), контейнері, цистерні та засобі пакування; • забезпечувати у певних випадках фізичний захист, охорону і супроводження небезпечного вантажу під час перевезення; • забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються відправленням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; • надавати в установленому порядку необхідну інформацію про відправлення небезпечних вантажів іншим суб'єк- • там перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону; • здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів; • відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів. Стаття 8. Права та обов'язки перевізника у сфері перевезення небезпечних вантажів Перевізник небезпечних вантажів має право на: •. своєчасне одержання небезпечного вантажу разом з відповідними документами з повною інформацією про ван-таяс, • проведення всебічної передбаченої законодавством перевірки небезпечного вантажу, що приймається до перевезення, та документів на нього; • відмову у прийнятті до перевезення небезпечного вантажу у разі невідповідності вантажу або документів на нього встановленим вимогам; • відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок подання відправником недостовірної інформації про вантаж або несвоєчасного прийняття його одержувачем. 188 Перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний: • приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам; • забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами; • в разі дорожнього перевезення розробити та узгодити з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України умови безпечного перевезення небезпечних вантажів, аварійні картки системи інформації про небезпеку, забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах Держявтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу, під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, дотримуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу; • перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу; • забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу; • у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту і охороняти небезпечний вантаж; • забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів в Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України; • надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону, в разі дорожнього перевезення - Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України; • здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів; . • відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів. 189 Стаття 9. Права та обов'язки одержувача у сфері перевезення небезпечних вантажів Одержувач небезпечних вантажів має право на: • своєчасне одержання небезпечних вантажів разом з документами на них; • відшкодування збитків за втрату, пошкодження, затримку перевезення небезпечного вантажу. Одержувач небезпечних вантажів зобов'язаний: • своєчасно прийняти небезпечний вантаж, що надійшов на його адресу, та документи на нього; • здійснювати заходи щодо збереження та забезпечення безпеки небезпечних вантажів; • забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; • надавати в установленому порядку необхідну інформацію про одержання небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону; • здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів; • відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок несвоєчасного прийняття небезпечних вантажів і порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів. Стаття 18. Умови перевезення небезпечних вантажів Умови перевезення небезпечних вантажів визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. У разі відсутності таких актів небезпечний вантаж допускається до перевезення на умовах, встановлених за рішенням органів, зазначених у статтях 13, 15 та 16 цього Закону. В разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів умови перевезення встановлюються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України. Стаття 19. Вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадкам мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва згідно з законодавством видаються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України. Стаття 20. Документи на перевезення небезпечних вантажів Перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. Стаття 21. Фізичний захист і супроводження небезпечних вантажів Фізичний захист і супроводження небезпечних вантажів здійснюються у порядку, встановленому нормативно-правовими актами з питань перевезення небезпечних вантажів залежно від їх класифікації та виду транспорту, яким вони перевозяться. Стаття 22. Страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів і працівників, які беруть участь у перевезенні таких вантажів Відповідальність суб'єктів перевезення небезпечних вантажів підлягає обов'язковому страхуванню у встановленому порядку. Здоров'я і життя працівників, які беруть участь у перевезенні небезпечних вантажів, підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у встановленому порядку. Стаття 23. Ліквідація наслідків аварій, що виникають під час перевезення небезпечних вантажів Ліквідацію наслідків аварій, що виникають під час перевезення небезпечних вантажів, здійснюють залежно від категорії аварії та відповідно до плану ліквідації її наслідків! центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та суб'єкти перевезення небезпечних вантажів, інші підприємства, установи та організації, які залучаються до ліквідації наслідків таких аварій, або перевізник самостійно чи із залученням віДповідних підприємств, установ та організацій. Стаття 24. Вирішення спорів, що виникають у сфері перевезення небезпечних вантажів Спори, що виникають у сфері перевезення небезпечних вантажів, вирішуються відповідно до чинного законодавства. Стаття 25. Відповідальність у сфері перевезення небезпечних вантажів За порушення законодавства про перевезення небезпечних вантажів юридичні та фізичні особи несуть відповідальність згідно з законом. Стаття 26. Міжнародні перевезення небезпечних вантажів і міжнародне співробітництво у сфері перевезення небезпечних вантажів Міжнародні перевезення небезпечних вантажів здійснюються відповідно до цього Закону та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлюються інші правила перевезення небезпечних вантажів, ніж передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору. Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері перевезення небезпечних вантажів відповідно до норм міжнародного права. Транзит небезпечних вантажів через територію України здійснюється виключно у прямому сполученні одним видом транспорту без перевантаження на інший. Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами Умови і режим проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів.Основним документом, який дає право на рух великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами і визначає умови і режим їх проїзду, є дозвіл, що видається перевізнику Державтоінспекцією за наявності погодження з дорожніми, комунальними, залізничними та іншими підприємствами і організаціями. Рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними, і контейнеровозів загальною масою до 44 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра, здійснюється без дозволу. Дозвіл видається: • управлінням Державтоінспекції МВС - у разі виїзду за межі України або в'їзду на територію України; * управлінням Державтоінспекції МВС або управліннями • міськими або районними підрозділами Державтоінспекції Дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці. Дозвіл на проїзд великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами та вулицями не видається або дія дозволу припиняється, якщо на таких дорогах і вулицях може виникнути підвищена небезпека для учасників дорожнього руху або транспортні затори. Порядок погодження маршрутів.У разі коли маршрут проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів (далі - маршрут) проходить по автомобільних дорогах загального користування кількох областей або хоча б однієї області та Автономної Республіки Крим, перевізник зобов'язаний погодити його з корпорацією «Укравтодор». Якщо маршрут не виходить за межі однієї області чи Автономної Республіки Крим, він погоджується з відповідною організацією корпорації «Укравтодор» в області чи в Автономній Республіці.Крим. Якщо маршрут проходить вулицями населених пунктів, перевізник погоджує його з власниками автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноваженими ними організаціями, які відповідають за експлуатаційне утримання цих доріг, вулиць та залізничних переїздів. У разі коли висота великогабаритного транспортного засобу 3 вантажем або без нього від поверхні дороги становить більш як 4,5 метра, маршрут додатково погоджується із службами міського електротранспорту, електромережі, електрифікації, електрозв'язку, мостового господарства. Якщо габарити великогабаритного транспортного засобу перевищують за шириною 5 метрів, за довжиною 26 метрів, за висотою великовагових транспортних засобах та на автомобілі прикриття із зазначенням його марки та державного реєстраційного номера на термін дії дозволу. Кабіна великогабаритного транспортного засобу повинна бути обладнана не менш як двома дзеркалами заднього вигляду, розташованими з лівого і правого боків кабіни, на зворотному боці яких нанесені почергово під кутом 45 градусів світловідбивні смуги білого та червоного кольору. Дзеркала мають забезпечувати достатній огляд у горизонтальній і вертикальній площині з урахуванням габаритів вантажу, що перевозиться, під час руху як на прямій, так і на кривій ділянці автомобільної дороги. Дзеркала заднього вигляду кріпляться з допомогою пристроїв, які б забезпечували їх відхилення вперед чи назад під зусиллям 20-25 кгс, спрямованим паралельно поздовжній осі транспортного засобу. На великогабаритному та великоваговому транспортному засобі встановлюється розпізнавальний знак обмеження швидкості руху, яка визначається підрозділом Державтоінспекції або технічною характеристикою цього транспортного засобу. Вантаж, який виступає за габарити транспортного засобу попереду чи позаду більш як на 1 метр або з боків більш як на 0,4 метра від його переднього чи заднього габаритного ліхтаря, позначається сигнальними щитками «Негабаритний вантаж» розміром 400 х 400 міліметрів з нанесеними на них по діагоналі почергово світловідбивними смугами завширшки 50 міліметрів білого і червоного кольору, які встановлюються попереду та позаду вантажу, а також ліхтарями: попереду - білого і позаду -червоного кольору (не менше ніж по два), з боків - оранжевого кольору (не менше ніж по чотири з кожного боку), які розміщу- ' ються на крайніх зовнішніх частинах негабаритного вантажу. На великогабаритному транспортному засобі, довжина якого з вантажем або без нього перевищує 22 метри, позаду встановлюється розпізнавальний знак «Довгомірний транспортний засіб». В умовах недостатньої видимості такий транспортний засіб додатково обладнується ліхтарями: попереду - білого і позаду червоного кольору (не менше ніж по два), з боків - оранжевого кольору (не менше ніж по три з кожного боку). Кріплення і розміщення негабаритного вантажу на транспортному засобі повинне бути надійним та відповідати таким вимогам: • забезпечувати стійкість вантажу на транспортному засобі та його збереження;
• не порушувати стійкості транспортного засобу і не утруднювати керування ним; • не обмежувати водієві оглядовість. Маса вантажу і навантаження на осі не повинні перевищувати параметрів, визначених технічною характеристикою транспортного засобу, який перевозить негабаритний вантаж. Вимоги до організації проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів.Забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, який повинен бути у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб. Необхідність супроводу великогабаритного та великовагового транспортного засобу патрульним автомобілем Державтоінспекції чи автомобілем прикриття визначається підрозділом Державтоінспекції під час видачі дозволу. Супровід автомобілем прикриття обов'язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного засобу перевищує 3,5 чи довжина 24 метри. Під час супроводу автомобіль прикриття обладнується з додержанням вимог стандартів проблисковим маячком оранжевого кольору, ввімкнення якого не дає переваги в русі, а є тільки допоміжним засобом інформації для інших учасників руху. На автомобілі прикриття встановлюється дорожній знак «Об'їзд перешкоди з лівого боку», який повинен відповідати вимогам стандартів. Супровід патрульним автомобілем Державтоінспекції обов'язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного-засобу перевищує 3,75 чи довжина - ЗО метрів або він під час ' Руху хоча б частково займатиме смугу зустрічного руху. На патрульних автомобілях Державтоінспекції під час супроводу повинні бути постійно увімкнені проблискові маячки синього кольору та фари ближнього світла. Проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів повинен здійснюватися в період найменшої інтенсивності Руху. У світлий час доби їх проїзд здійснюється з постійно ввімкненими фарами ближнього світла та проблисковим маячком оранжевого кольору. У дозволі може бути обмежено максимальну швидкість руху великогабаритних та великовагових транспортних засобів на всьому маршруті або на окремих його ділянках залежно від дорожніх Умов, габаритів, маси та особливостей вантажу, що перевозиться. 4.1.4. Вимоги безпеки при зберіганні транспортних засобів У місцях зберігання (стоянки) транспортних засобів можуть мати місце такі основні небезпечні виробничі фактори: • наїзди транспортних засобів на працівників у результаті самовільного руху транспортних засобів, при запусканні двигуна, зчепленні і розчепленні автомобіля з причепом (напівпричепом), під час руху заднім ходом; • падіння працівників на поверхні та з висоти (кузова, буфера, підніжки тощо); • опускання (падіння) перекидної кабіни вантажного авто- транспортних засобів. Автомобілі дозволяється зберігати: • в опалюваних та неопалюваних приміщеннях; • на спеціально відведених площадках (місцях). Приміщення та площадки зберігання транспортних засобів забороняється захаращувати предметами і устаткуванням. Проїзди повинні бути постійно вільними. Установлення автомобілів у проїздах забороняється. Ширина проїзду між автомобілями в приміщеннях і на площадках для стоянки повинна бути достатньою для вільного в'їзду автомобіля на своє місце (за один маневр), а відстань від межі проїзду до автомобіля - не менше 0,5 м. Відстань між транспортними засобами, елементами конструкцій будівель і споруд в приміщеннях і на площадках повинна бути не менше від норм, зазначених у табл. 4.6. Порядок розміщення транспортних засобів визначається власником. Автомобілі-цистерни для перевезення паливно-мастильних, горючих та легкозаймистих речовин повинні зберігатися на окремих майданчиках або в ізольованих одноповерхових приміщеннях наземних гаражів, що мають безпосередній виїзд назовні та обладнані припливно-витяжною вентиляцією, групами не більше 50 автомобілів. Не допускається зберігання в підземних гаражах-стоянках автомобілів, що працюють на газі, а також автомобілів для перевезення фекальних рідин і сміття, отруйних, інфікованих та паливно-мастильних матеріалів. 198 Таблиця 4.6. Норми відстаней між транспортними засобами при їх зберіганні Номенклатура відстаней Відстань для категорій транспортних засобів (не менше), м І І II та III IV Між поздовжніми сторонами автомобілів 0,6 0,6 0,8 Між стіною і автомобілем, установленим 0,5 0,6 0,8 паралельно до стіни Між поздовжньою стороною автомобіля і 0,3 0,4 0,5 колоною або пілястрою стіни Між передньою стороною автомобіля і стіною або воротами при розстановці автомобілів: - прямокутником 0,7 0,7 0,7 - косокутником 0,5 0,7 0,7 Між задньою стороною автомобіля і стіною або 0,5 0,7 0,7 воротами (незалежно від розстановки) Між автомобілями, що стоять один за одним 0,4 0,5 0.6 Між передньою стороною автомобіля і 0,7 0,7 0,7 пристроєм для підігрівання автомобілів взимку Примітки 1. Норми відстаней, зазначені в табл. 4.6, для автомобілемісць зберігання та очікування ремонту на площадках слід збільшувати: для окремих автомобілів - на 0,1 м;.для автопоїздів та зчленованих автобусів - на 0,2 м. 2. Зберігати причепи і напівпричепи допускається відчепленими від автомобілів та сідельних тягачів. Асенізаційні автомобілі, а також автомобілі, що перевозять отруйні та інфіковані речовини, після роботи, перед тим як ставити на стоянку, необхідно старанно обробити (вимити, очистити тощо) і зберігати окремо від інших автомобілів. Розміщення автомобілів, що працюють на' стиснутому природному газі, у багатоповерхових гаражах повинно передбачатися вище за автомобілі, які працюють на рідкому паливі, а тих, що працюють на зрідженому нафтовому газі, - нижче за зазначені автомобілі. Зберігання автомобілів, що працюють на газовому паливі, допускається здійснювати спільно з автомобілями, які працюють на бензині та дизельному паливі, за умови додержання вимог безпеки. У зону зберігання установлюються справні, готові до експлуатації транспортні засоби. Автомобілі (причепи, напівпричепи), що потребують ремонту, повинні зберігатися окремо від справних Ранспортних засобів, для чого відводяться окремі зони зберігання. 199 Після постановки автомобіля в приміщення для стоянки двигун повинен бути зупиненим. Пуск двигуна для іншої мети, крім виїзду автомобіля з приміщення, забороняється. На всіх автомобілях, які поставлені на стоянку, повинно бути вимкнено запалювання (подача палива) і відключена «маса», якщо є вимикач, а на автомобілях, де його немає або він несправний, необхідно зняти клему акумулятора. Автомобіль повинен бути загальмований стоянковим гальмом. При зберіганні транспортних засобів на площадках з ухилом більше 1% під колеса необхідно установлювати упорні колодки. На стоянку в закрите приміщення автомобілі, що працюють на стиснутому природному та зрідженому нафтовому газі, дозволяється ставити тільки зі справною газовою апаратурою, обладнанням. Перед постановкою такого автомобіля на стоянку необхідно закрити витратний вентиль, випрацювати газ із системи живлення (до повної зупинки двигуна), після чого перекрити магістральний вентиль, включити подачу бензину і провести заїзд. Після постановки газобалонного автомобіля на відкриту стоянку необхідно, не виключаючи двигун, перекрити витратний вентиль і випрацювати увесь газ із системи, потім перекрити магістральний вентиль, після чого вимкнути запалювання і відключити «масу». При виявленні витікання газу із балонів на газобалонному автомобілі, який поставлений на стоянку, його слід відбуксирувати на пост зливу (випуску) газу. При безгаражному зберіганні автомобілів, що працюють на стиснутому природному або зрідженому нафтовому газі, підігрів газових комунікацій дозволяється робити тільки за допомогою гарячої води, пари або гарячого повітря. Місця зберігання автомобілів повинні бути забезпечені жорсткими буксирними зчіпками із розрахунку один буксир на 10 автомобілів. У приміщеннях і на майданчиках, які призначені для стоянки транспортних засобів, забороняється: • палити, користуватися відкритим вогнем; • проводити будь-який ремонт транспортних засобів; • залишати відкритими горловини паливних баків; • перевіряти наявність палива в баках за допомогою відкритого вогню; • підзаряджувати акумуляторні батареї (у приміщеннях для зберігання автомобілів); 200
• мити або протирати бензином автомобільні кузови, деталі та агрегати, а також руки і одяг; • зберігати або залишати в кабіні (салоні), кузові автомобіля бензин, дизельне паливо; • заправляти автомобілі паливом, а також зливати паливо з баків та випускати газ; -. • установлювати автомобілі з небезпечним вантажем. 4.2. Вимоги безпеки при профілактичному обслуговуванні та ремонті транспортних засобів 4.2.1. Вимоги безпеки під час проведення робіт на постах обслуговування та ремонту Профілактичне обслуговування та ремонт транспортних засобів проводяться на спеціально відведених ділянках, робочих місцях (постах), які оснащені необхідним устаткуванням, пристроями, інструментом, приладами згідно з нормативно-технологічною документацією. Розташування постів профілактичного обслуговування та ремонту, відстань між автомобілями, що встановлені на цих .постах, а також між автомобілями і конструкціями будівель повинні відповідати нормам технологічного проектування, основні із яких наведені в табл. 4.7. Читайте також:
|
||||||||
|