МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Нормативні акти міністерств, державних комітетів, що стосуються сфери банківської діяльності, а також нормативні акти НБУ. 8 страницаПоложення про ведення касових операцій є обов'язковим для всіх діючих на території України юридичних осіб (крім банків і органів зв'язку) незалежно від форм власності й виду діяльності, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємництва. Суб'єкти господарювання, що мають поточні рахунки в банках, зобов'язані зберігати грошові кошти на цих рахунках. Одержання готівки провадиться з поточних рахунків у банках по оформлених чекових книжках. Готівка повинна витрачатися виключно на зазначені в чеку цілі. Розрахунки готівкою суб'єктів господарювання між собою, а також із громадянами можуть здійснюватися за рахунок коштів, отриманих із кас банків, а також за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг), інших касових надходжень (наприклад, внесок засновників у статутний фонд підприємства). Сума платежу готівкою одного суб'єкта господарювання іншому суб'єкту господарювання не повинна перевищувати 10 тис. грн протягом одного дня незалежно від кількості платіжних документів. Однак кількість суб'єктів господарювання, з якими можуть проводитися розрахунки протягом дня, не обмежується. Платежі понад зазначену суму повинні здійснюватися виключно безготівковим способом. Дія даного правила не поширюється на розрахун-ки суб'єктів господарювання з громадянами. Підприємства зобов'язані дотримуватися ліміту залишку готівки в касі (граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня). Він встановлюється банком відповідно до нормативних актів НБУ і з урахуванням особливостей господарської діяльності підприємства. Форми готівкових розрахунків: <§> розрахунки з використанням РРО; Ф розрахунки з використанням розрахункової книжки; Ф розрахунки з використанням видаткового касового ордера; Ф розрахунки з використанням прибуткового касового ордера; <§> розрахунки з використанням товарного чека. Безготівкові розрахунки — це спосіб прийому-передачі грошового еквівалента без участі готівки, тобто за допомогою банківських перерахувань визначеної суми з рахунка платника на рахунок одержувача. Здійснення платежів реалізується дорученнями платника до банку, виконання яких є додатковою послугою у відносинах по збереженню коштів на поточному банківському рахунку. Правове регулювання безготівкових розрахунків здійснюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135. Принципи безготівкових розрахунків: проведення безготівкових розрахунків через банківські уста нови; заборона платежів однієї особи за рахунок коштів іншої; платежі провадяться лише тоді, коли на рахунку платника є ві льні грошові кошти, або за рахунок кредиту банку; списання коштів із рахунків клієнтів проводиться тільки за їх розпорядженням або з їх згоди (акцепту), за винятком примусового списання (стягнення) відповідно до рішення судових органів, виконавчого напису нотаріуса й у випадках, встановлених законами України, а також списання коштів із рахунків платників з ініціативи одержувачів у випадку домовленості між платником й одержувачем. Розрахункові документи — це документи, які використовуються учасниками розрахункових операцій для оформлення переказу коштів від платника до одержувача. До документів на переказ, крім розрахункових документів, належать також документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги й інші платіжні інструменти. Банківський платіжний інструмент - це засіб, що містить необхідні реквізити (ідентифікація емітента, використовувана платіжна система і, як правило, утримувач) та застосовується в операціях з переказу коштів або інших банківських послуг. Види платіжних інструментів: платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки тощо. Форми безготівкових розрахунків: розрахунки з використанням платіжного доручення — надання платником обслуговуючому його банку письмово оформленого доручення на перерахування вказаної суми зі свого рахунка на рахунок одержувача коштів; розрахунки ? використанням платіжної вимоги-доручення — це форма розрахунків, яка здійснюється за допомогою комбінованого документа, що складається з двох частин: верхня - вимога одержувача коштів безпосередньо до платника сплатити вартість реалізованої продукції (робіт, послуг); нижня — доручення платника обслуговуючому його банку перерахувати кошти зі свого рахунка на рахунок одержувача; розрахунки з використанням розрахункового чека — платник видає одержувачу коштів письмове розпорядження обслуговуючому платника банку сплатити чекоутримувачу зазначену в чеку суму; розрахунки акредитивом — це інструментальна форма розрахунків, за якої банк-емітент (банк, що відкрив акредитив) за доручення клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний здійснити платіж бене-фіціару або надати повноваження іншому банку (виконуючому банку) здійснити цей платіж за умови одержання передбачених в акредитиві документів (як правило, товарно-транспортних документів, що підтверджують факт виконання бенефіціаром товарного зобов'язання перед платником); примусове стягнення (списання) коштів — у випадках, установлених законодавством України, банк здійснює платіж з рахунка плат-ника без його згоди на підставі платіжної вимоги одержувача; здійснюється на бланку платіжної вимоги; розрахунки в порядку договірного списання — банк реалізує пла-тіж-ну вимогу, ініційовану одержувачем, на виконання відповідної угоди між платником і одержувачем, закріпленої в укладеному між ними господарському договорі; розрахунки, засновані на заліку взаємної заборгованості,— взаємні зобов'язання боржників і кредиторів один до одного погашаються в рівновеликих сумах, а на різницю здійснюється платіж на загальних засадах, тобто з використанням платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, чека або векселя; розрахунки векселем — це інтегративна форма розрахунків, за якої замість грошового зобов'язання, заснованого на вихідних товарних відносинах, учасники розрахунків оформлюють безумовне грошове зобов'язання однієї особи сплатити іншій після настання тер-міну визначену суму; розрахунки в порядку інкасо — одержувач коштів доручає обслуговуючому його банку одержати грошовий платіж із платника проти комерційних документів або в результаті інших інструкцій. що підтверджують факт виконання бенефіціаром товарного зобов'язання перед платником); примусове стягнення (списання) коштів — у випадках, установлених законодавством України, банк здійснює платіж з рахунка плат-ника без його згоди на підставі платіжної вимоги одержувача; здійснюється на бланку платіжної вимоги; розрахунки в порядку договірного списання — банк реалізує пла-тіж-ну вимогу, ініційовану одержувачем, на виконання відповідної угоди між платником і одержувачем, закріпленої в укладеному між ними господарському договорі; розрахунки, засновані на заліку взаємної заборгованості,— взаємні зобов'язання боржників і кредиторів один до одного погашаються в рівновеликих сумах, а на різницю здійснюється платіж на загальних засадах, тобто з використанням платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, чека або векселя; розрахунки векселем — це інтегративна форма розрахунків, за якої замість грошового зобов'язання, заснованого на вихідних товарних відносинах, учасники розрахунків оформлюють безумовне грошове зобов'язання однієї особи сплатити іншій після настання тер-міну визначену суму; розрахунки в порядку інкасо — одержувач коштів доручає обслуговуючому його банку одержати грошовий платіж із платника проти комерційних документів або в результаті інших інструкцій.
45. Порядок відкриття і закриття рахунків в установах банку. Стаття 6 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 5 квітня 2001 р. передбачає, що банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам — інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Зазначені особи мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору та за згодою цих банків для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Докладно порядок відкриття рахунків та їх режими регулюється спеціальною Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою 18 грудня 1998 р. постановою Правління Національного банку України. Для відкриття банківського рахунка підприємства подають до установи банку такі документи: — заяву на відкриття рахунка встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства; — копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію; — копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом; — копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік; — довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України; — копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку; — копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника соціальних страхових внесків, засвідчену нотаріально або органом, що його видав, чи уповноваженим працівником банку; — картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджання рахунком, засвідчену нотаріально з відбитком печатки підприємства. Право першого підпису належить керівникові підприємства, якому відкривається рахунок, а також службовим особам, уповноваженим керівником. Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим ним особам. По рахунках юридичних осіб, у штаті яких відсутні Особи, яким може бути надане право другого підпису, а також підприємців (без створення юридичної особи) в установу банку подається нотаріально засвідчена картка зі зразком підпису лише власника рахунка. Зазначена картка може прийматися банком без відбитка печатки. Цей перелік документів для відкриття рахунка в установі банку є загальним. Для деяких видів підприємств законодавством передбачено подання додаткових документів (наприклад, орендні підприємства подають нотаріально засвідчену копію договору оренди, а колективні сільськогосподарські підприємства, товариства споживчої кооперації, політичні партії, громадські та релігійні організації — протокол загальних зборів про створення або копію протоколу, засвідчену нотаріально). При відкритті рахунка господарські товариства, договірні об'єднання, товарні біржі, друковані засоби масової інформації подають також нотаріально засвідчену копію установчого договору. Деякі підприємства, організації звільнені від подання в банк їх статутів, зокрема, повні та командитні товариства, фермерські господарства, установи й організації, які фінансуються з бюджету, та інші суб’єкти підприємницької діяльності, в тому числі підприємці без створення юридичної особи, у яких наявність статуту не передбачена законом. Рахунок відкривається з письмового дозволу керівника установи банку надписом на заяві про відкриття рахунка. Після відкриття рахунка банк не має права вимагати ні довіреності, ні інших документів, які підтверджували б повноваження осіб, підписи яких є в картці зі зразками. Слід зазначити, що чинне законодавство передбачає відповідальність, яка застосувується до установ банків або юридичних осіб, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк (3 робочих дні) не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках — штрафні санкції у вигляді 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі переоформлення рахунка у зв’язку з реорганізацією підприємства (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділення) у банк подаються такі самі документи, як і при створенні підприємства. Якщо зміна найменування підприємства не зумовлена реорганізацією, до установи банку подаються заява власника рахунка, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів, оформлені належним чином. Правила Національного банку України також встановлюють порядок закриття рахунків в установах банку. Поточні рахунки закриваються в установах банку на таких підставах: — заяви власника рахунка; — рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства; — відповідного рішення господарського суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом; — з інших підстав, передбачених чинним законодавством України або договором між установою банку та власником рахунка. Так, відповідно до листа НБУ банк вправі порушити питання про розірвання договору на обслуговування банківських рахунків клієнтів, якщо протягом одного року і більше не здійснювалися банківські операції. Закриття рахунка підприємства, у якого є податкова заборгованість, вимагає дозволу податкового органу. Операції на банківських рахунках можуть бути тимчасово призупинені рішеннями державних податкових, судових, правоохоронних органів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. Відновлюються видаткові операції за рахунками тільки органом, який прийняв рішення про їх припинення, або за рішенням суду.
46. Види банківських рахунків. З метою зберігання коштів і здійснення розрахунків банки відкривають підприємствам, організаціям і установам різних форм власності, залежно від характеру їх діяльності та джерел фінансування, різні рахунки: поточні, бюджетні, кредитні, вкладні (депозитні), тимчасові, карткові тощо. Поточні рахунки відкриваються банком клієнтам на договірній основні для зберігання грошей та здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Платники можуть розпоряджатися грошима, що зберігаються на їх поточних рахунках, за допомогою платіжних інструментів, зокрема платіжних карток. Бюджетні рахунки відкриваються організаціям, їх відокремленим підрозділам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового використання їх. Кредитні рахунки відкриваються на договірній основі юридичним і фізичним особам у будь-якій установі банку, яка має право надавати кредит з додержанням вимог чинного законодавства. У практиці банківського обслуговування застосовуються і тимчасові рахунки, що відкриваються підприємствам, які створюються, будовам та господарським товариствам для зарахування частини коштів, що вносяться для формування статутного фонду. Щоб відкрити тимчасовий рахунок господарському товариству для зарахування внесків засновників з метою зберігання частини статутного фонду, в банк слід подати заяву про відкриття тимчасового рахунка, підписану одним із засновників, якому загальними зборами доручено оформлення документів для організації товариства, та копію установчого договору, засвідчену нотаріально. Після державної реєстрації такого господарського товариства та надання йому статусу юридичної особи відкривається постійний поточний рахунок, для відкриття якого в установи банків подаються зазначені вище документи. Значного поширення в банківській практиці набули вкладні (депозитні) рахунки. Термін “депозит” у перекладі з латинської означає відкладення, зберігання. Вкладні (депозитні) рахунки відкриваються банком клієнтам на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтами банку в управління на встановлений строк та під визначений відсоток відповідно до умов договору. Карткові рахунки — це банківські рахунки, на яких обліковуються операції за платіжними картками. Вони відкриваються фізичним особам на підставі їх заяви на відкриття рахунка і договору про відкриття картрахунка. Договірні відносини між кредитними установами, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного, мають назву кореспондентських відносин. У широкому розумінні кореспондентські відносини є формою співробітництва між двома банками. Назва їх походить від латинського слова “кореспондент” — бути згідним. Кореспондентський рахунок — це рахунок, що відкривається банку для здійснення розрахунків, які виконує за дорученням та за рахунок цього банку той банк, де відкривається цей рахунок. Відкриття кореспондентських рахунків банками іншим банкам здійснюється встановленням між ними кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору. Україні існують кореспондентські рахунки між комерційними банками. Національним банком України і комерційними банками, а деякі комерційні банки встановили кореспондентські відносини з іноземними банками. Розвиток зовнішньоекономічних відносин між підприємствами й організаціями, забезпечення безперебійних розрахунково-платіжних операцій господарюючих суб’єктів зумовили потребу в створенні на підприємствах, в організаціях спеціального валютного фонду. Зазначені кошти в іноземній валюті зберігаються на банківських рахунках в іноземній валюті і використовуються для здійснення експортно-імпортних операцій підприємств, на потреби виробничого і соціального розвитку. Відповідно до Законів України “Про підприємства в Україні”, “Про зовнішньоекономічну діяльність” підприємства, організації, а також фізичні особи — підприємці для зберігання валютної виручки та здійснення розрахунків мають право відкривати в комерційних банках банківські рахунки в іноземній валюті (поточні та депозитні). Однак порядок здійснення валютних операцій з таких рахунків підприємств регулюється державою і є частиною її валютної політики. Останнім часом спостерігається послаблення валютної монополії держави на здійснення операцій з валютними цінностями, розширюються права підприємств на використання валютної виручки з таких рахунків. Читайте також:
|
||||||||
|