ІІ Питання. Предмет етнопсихології

У сучасній етнопсихології існує кілька відносно самостійних напрямів:

1. Порівняльні дослідження етнічних особливостей психофізіології, пізнавальних процесів, пам’яті емоцій, мови тощо, що теоретично та методично складають невід’ємну частину відповідних розділів загальної та соціальної психології.

2. Культурологічні дослідження, що вивчають особливості символів і ціннісних орієнтацій народної культури та нерозривно пов’язані з відповідними розділами етнографії, фольклористики та мистецтвознавства.

3. Дослідження етнічних особливостей соціалізації дітей, понятійний апарат і сприйняття яких найближчі до соціології та дитячої психології.

4. Дослідження етнічної свідомості та самосвідомості, що послуговуються понятійним апаратом і методами з тих розділів соціальної психології, які вивчають соціальні установки, міжгрупові стосунки та взаємини всередині групи. Отже, етнічна психологія як самостійна наука виділилась з інших галузей знань, але залишилась з ними в тісному взаємозв’язку.

Найбільше уваги у етнічній психології приділяють нації та її такій характеристиці, як етнічна приналежність.

Етнічна приналежність – це фактор психології людини, що фіксує характеристики того мікросередовища в якому формується особистість. У ході соціалізації індивід засвоює історичний досвід народу прилучає до національної п-ри, звичаїв через сім’ю і школу.

Будь-який науковий напрям переростає в окрему галузь науки тільки тоді, коли починає набувати власної “самосвідомості”, визначаючи своє місце серед інших наук, уточнюючи основні принципи та поняття, а в процесі уточнення основних понять визначається з об’єктом і предметом своїх досліджень.

Етнопсихологія як самостійна наука зародилась на ґрунті таких дисциплін, як етнографія, соціальна психологія, соціологія та соціальна антропологія. Тому з даними науками у неї схожий предмет дослідження — етнічні спільноти. Але у кожної з них до нього власний підхід. Якщо етнографія вивчає побут і культуру народів, то етнопсихологія — свідомість етнічних спільнот, закономірності її формування та функціонування, а також інші психологічні особливості етносу. Найчіткіше визначення предмета етнопсихології, на нашу думку, дають А. Бороноєв і В. Павленко.

Предметом етнопсихологіїє соціально-психологічні риси національно-етнічних спільнот, їхній вплив на поведінку особистості, а також соціально-психологічні процеси й особливості етнічного розвитку та міжнаціонального спілкування. Виходячи з цього визначення, автори виділяють у предметній галузі етнопсихології три дослідницьких блоки.

1. Вивчення феномену етнопсихології на двох її рівнях: власне психології та самосвідомості. Тут досліджується зміст етнопсихології у сферах культури та способу життя тієї чи іншої спільноти. У цьому блоці в рамках дослідження самосвідомості вивчається проблема “нація — особистість”, тобто набуття особистістю національних рис та їхнього впливу на її життєдіяльність і поведінку, а також усвідомлення нацією власних якостей та ідентифікація себе з певною спільнотою.

Крім того, тут вивчається система народної (етнічної) педагогіки, що допомагає зрозуміти, як індивід набуває національних рис і самосвідомості під впливом культурно-духовного середовища, яке визначає його поведінку.

2. Вивчення соціально-психологічних явищ, що виникають при спілкуванні людей різних національностей.

Соціальна психологія виділяє три види спілкування: комунікативне, інтерактивне та перцептивне. Дана класифікація була запозичена етнопсихологією для власних дослідницьких проблем.

Отже, комунікативне спілкування — це обмін інформацією між людьми, продуктами духовної сфери, ідеями, станом свідомості, почуттями. У міжетнічному спілкуванні цей процес дуже складний і залежить від активності суб’єктів спілкування, їхніх установок, клімату та способу життя народів.

Інтерактивне спілкування — це взаємодія людей на основі спільної діяльності. Тут також є місце для дослідження етнічних проблем. Наприклад, спостерігається, що спільній діяльності представників різних народів часто заважають різні трудові навички та звички, національний досвід в організації праці, її темпи та характер спілкування.

Перцептивне спілкування розглядається як сприймання та розуміння людьми різних національностей одне одного. Цей дослідницький блок пов’язаний із вивченням закономірностей спілкування та соціально-психологічних аспектів взаємодії представників різних етнічних груп у конкретних ситуаціях. Значне місце тут відводиться проблемі етнічних стереотипів.

3. Третій дослідницький блок етнічної психології пов’язаний із вивченням соціально-психологічних закономірностей розвитку етнічних спільнот — етногенезу.

Ці дослідження набувають особливої гостроти у зв’язку із сучасним проявом етнічної самобутності, коли в багатьох державах розв’язуються проблеми національної єдності, національної консолідації та самостійності, суверенітету, що є умовами подальшого соціально-економічного та духовного розвитку.

Крім того, етнопсихологія вивчає таку проблему, як “етнос та особистість”. Адже становлення людини як особистості неможливе без етнічної культури, цінностей, традицій, без елементів свідомості та підсвідомості спільноти, до якої вона належить.

Як показує досвід, порушення цієї закономірності веде до національного нігілізму, руйнування особистості та культури, а це, у свою чергу, — до маргіналізації1 сучасного суспільства.

Предмет етнопсихології у підсумку можна розглянути в межах з основних підходів:

1) нагадує кроскультурну психологію Заходу. Його прихильники вважають етнопсихологію галуззю загальної психології і користуються поняттями, методами дослідження загальної психології. При цьому вони вбачають свою мету у встановленні конкретних проявів особливості формування і формування психологічних процесів і станів у представників різних народів.

2) трактує етнолопсихологіюгію – як галузь соціальної психології, яка вивчає процеси міжетнічної та внутріетнічної взаємодії на груповому рівні. Його відмінність від першого полягає в тому, що в центрі уваги етнічні групи, спільноти, принципи їх розвитку, психогенезу та взаємодії, а не окремі представники етнічних спільнот.

3) пов’язує етнопсихологію з етнографією та зосереджується на особливостях культури певних народів і встановлені зв’язку ї . з національною психологією.

Завдання етнології:

- виявлення та аналіз національних особливостей представників конкретних етнічних спільностей та виявлення на цій основі специфічного розвитку етносів та формування їх психології;

- вивчення специфіки мотиваційної сфери національної психології і представників етнічних спільнот з метою аналізу своєрідностей прояву, степеня покладання зусиль та інших якостей, які визначають найвищі показники ефективної діяльності людей;

- дослідження національних характеристик, інтелектуально-пізнавальної активності представників конкретної національності;

- аналіз та вияв закономірностей протікання національних почуттів та специфічних проявів емоційної сфери;

- вивчення специфіки впливу національних установок на вольову активність, виявлення стійких вольових процесів, своєрідність вольових процесів, своєрідність вольових зусиль, які здатні проявляти дослідження комунікативної сфери;

- порівняльне вивчення національних психологічних особливостей різних народів світу з метою виявлення закономірностей функціонування національної психології та складання психологічної характеристики для потреб взаємин в широкому плані пов’язаних із релігіями специфічного народу;

- вивчення політико-правової специфіки життєдіяльності народів політичних держав;

Основними функціями етнопсихології є:

- гносеологічна /пізнання/

- описова

- прогностична

- культурологічна

- комунікативна

- етнополітична

- виховна

Етнопсихологія використовує різноманітні методичний апарат залучаючи не лишезагальну психологію, методи дослідження, але й методи етнографії (аналіз продуктів діяльності), соціологічні методи, мовознавчі методи, соціально-психологічні методи.

У етнопсихології розрізняють такі види досліджень:

- стандартне, яке передбачає вивчення національно-психологічних особливостей представників однієї етнічної єдності.

- кроскультурне, яке передбачає вивчення національно-психологічних особливостей представників кількох етнічних спільнот.

Поширення у етнопсихології є системний метод; історичний метод, метод бесіди та тестування, спостереження в природній ситуації.

Висновки до 2 питання: Предмет етнопсихології у підсумку можна розглянути в межах з основних підходів: кроскультурної психології Заходу, як галузь соціальної психології, у звязках етнопсихології з етнографією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
І Питання. Етнопсихологія як галузь наукових та психологічних знань	\|	ІІІ Питання. Звязок етнопсихології з іншими науками

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.