• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Система нових методів управління земельними ресурсами

Будь-яка система має певні елементи (свою власну структуру) та інтегративні (об'єднуючі) зв'язки між її елементами. Такими є правові форми, методи і функції управління.

Проблемі методів державного управління в науковій літе­ратурі приділено чимало уваги. Але багато питань залишаються нерозв'язаними чи їх розв'язання викликає сумнів. Пра­вильне визначення їхньої сутності — необхідна умова наукового регулювання земельних правовідносин.

Метод державного управління — це конкретний спосіб, прийом практичного державного управління. Державне управління земельними ресурсами виділяє кілька груп ме­тодів: адміністративні, економічні, суспільні, виховні та орга­нізаційні. Усі методи регулювання поділяються на загальні й спеціальні.

До загальних слід віднести економічні та адміністративні. Вони реалізуються на всіх умовах державного управління, керівництва і спрямовані безпосередньо на земельні відносини.

Система нових методів управління земельними ресурсами передбачає поєднання адміністративних та економічних методів, тобто прямого примусу і рекомендацій (адміністративні методи), ціноутворення та пільгового оподаткування, фінан­сування, покладення економічних санкцій, податків і компенсацій.

Економічні методи в сучасних умовах є найбільш дійовими засобами впливу на об'єкти державного управління земельними ресурсами, тому що їх застосування дає змогу створювати економічні умови, які стимулюють землевласників і землекористувачів діяти в напрямі, необхідному суспільству, роз­в'язувати певні питання згідно із загальнодержавними та особистими інтересами. Але при цьому зберігається вільний вибір поведінки.

Застосування того чи іншого методу визначається характером регульованих відносин, специфікою об'єктів регулювання, компетенцією суб'єкта регулюючої діяльності, важливістю регульованого питання, співвідношенням між суб'єктом та об'єктом. Воно повинне бути продиктовано не суб'єктивним бажанням суб'єкта регулювання, а зумовлено науковими принципами діяльності щодо регулювання земельних відносин, які передбачаються чи дозволяються правовими нормами.

Методи взаємозв'язані й кожен із них своєрідно впливає на поведінку учасників. Система нових методів управління земельними відносинами включає:

метод обов'язкових приписів, або імперативний метод,який передбачає неухильне виконання управлінського рішення, неприпускаючи будь-яких відступів від нього. Його застосовують тоді, коли не треба враховувати місцевих умов та особливостей при виконанні рішень;

метод рекомендацій,що виражається у винесенні таких рішень, при реалізації яких допускається врахування місцевих особливостей і умов;

метод санкціонування, або метод органічного самоврядування.У такому разі управлінські рішення приймає управлінський орган, проте вони набувають юридичної сили лише після їх затвердження компетентним органом;

метод дозволів (повного делегування прав)передбачає повне самоврядування органів, при цьому вони самі приймають управлінські рішення, що не потребують ніякого затвердження.

Методи державного регулювання земельних правовідносин реалізуються і через певні функції, якими наділені відповідні державні органи. Незалежно від видів та компетенції органів державного регулювання земельних правовідносин кожен із них прямо чи опосередковано бере участь у виконанні наведених нижче функцій:

1. Функція обліку земель та ведення державного земельного кадаструзумовлена необхідністю наукового обґрунтування доцільного використання земель і неможлива без повної та достовірної інформації про природні об'єкти. Можна виділити такі її різновиди:

екологічна облікова функція, яка полягає у здійсненні моніторингу;

економічна облікова функція, що виражається у веденні кадастру земель, передбаченого чинним законодавством. Ця функція є базовою для всіх інших функцій державно-правового регулювання земельних правовідносин, оскільки від точ­них даних про наявність та стан земель залежать ефективність планування, розподіл і перерозподіл земель, контроль та їхня охорона.

2.Функція планування певних дій щодо використання земельвикликана необхідністю раціонального, ефективного використання та охорони земель. Нині планування здійснюється за допомогою проектів і концепцій, програм та планів галузевого і територіального соціально-економічного розвитку; проектів комплексних програм; документації стосовно планування й забудови міст (проектів генеральних планів міст).

3.Функція розподілу та перерозподілу земельзумовлена тим, що для ефективного використання земель та їхньої охорони потрібно залучати громадян і організації в механізм відносин власності наданням їм земель на праві власності, користування чи оренди. Законодавством передбачені розподіл та перерозподіл земель, які здійснює держава на таких рівнях:

планування розподілу земельних ділянок у межах держави;

розв'язання питання про надання (відведення) земельної ділянки, надання її в оренду в кожному конкретному випадку.

4. Функція відтворення природних властивостей землівипливає із положення, зумовленого інтересами не лише нинішнього, але й прийдешнього покоління, оскільки, використовуючи земельні ресурси, суспільство зобов'язане не допускати їх погіршення. Ця функція здійснюється за такими напрямами:

встановлення спеціальних правил щодо відтворення природних властивостей земель;

контроль за дотриманням даних правил органами державного управління;

стимулювання цих правил засобами економіко-правового впливу.

5. Функція просторово-територіального устроюземель зумовлена їхніми особливими природними характеристиками — об'ємом та нерухомістю. У цій функції поєднані екологічні та економічні інтереси держави.

Завдяки новим методам управління земельними ресурсами держава втручатиметься не через обмеження, а через створення необхідних умов для поєднання й реалізації інтересів усіх суб'єктів земельних відносин.

Зазначена система дасть змогу поєднувати публічний і приватний інтереси, ефективніше й раціональніше використовувати земельні ресурси, зменшити втручання держави в діяльність громадян, юридичних осіб та органів місцевого самоврядування.

6.3 Поняття, зміст та суб’єкти управління у галузі використання та охорони земель

Управління у галузі використання та охорони земель є різновидом, складовою управління природокористуванням та охороною довкілля. Головною ознакою, за якою цей різновид виділяється як самостійний, є земля — основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.

Управління у сфері використання та охорони земель слід розглядати як організаційно-правову діяльність уповноважених органів з забезпечення раціональної та ефективної експлуатації земель усіма суб'єктами господарювання у межах, визначених земельним законодавством України.

Перехід до ринкової економіки призвів до корінних змін у формах та методах державного управління у сфері використання та охорони земельних ресурсів, а також його змісту. Набули широкого застосування економічні методи вплину на суб'єктів земельного законодавства, пов'язані з на­данням податкових і кредитних пільг, виділенням коштів державного або місцевого бюджету, звільненням від плати за земельні ділянки, компенсацією з бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих та малоп­родуктивних земель тощо.

Разом з тим в умовах ринкової економіки та роздержавлення права власності на землю важливим є поєднання економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель з методами адміністративного впливу на суб'єктів земельних правовідносин. За цих умов важливого значення набувають відповідні функції управління у галузі використання та охорони земель, зокрема землеустрій, контроль, кадастр, моніторинг земель. Відповідні функції становлять зміст управління у галузі використання та охорони земель.

Суб'єктом управління у галузі використання та охорони земель є система уповноважених органів, які відповідно до земельного законодавства здійснюють організаційно-правову діяльність щодо забезпечення раціонального використання земельних ресурсів та їх охорони.

До числа таких суб'єктів Земельний кодекс України відносить: Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах, міські, селищні та сільські ради, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. ERP і управління можливостями бізнесу
3. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
4. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
5. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
6. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
7. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
9. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
10. Oracle Управління преміальними
11. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
12. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.

Переглядів: 1130