• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 7. Система і повноваження органів державного управління у сфері регулювання земельних відноси

Після вивчення теми потрібно:

Органи управління у галузі використання та охорони зе­ель мають розгалужену систему, яка діє в межах повнова­жень, визначених земельним та іншими галузями законодавства України. Зазначена система функціонує як єдиний взаємопов'язаний механізм.

Традиційно систему органів управління у галузі використання та охорони земель поділяють на два види: органи загальної компетенції та органи спеціальної компетенції. Особливістю управління в галузі використання та охорони земель органами загальної компетенції є те, що вони здійснюють зазначену діяльність разом з вирішенням інших завдань, віднесених до їх компетенції, — розвиток економіки, соціальної сфери (охорона здоров'я, освіта, культура), національної безпеки та оборони тощо. На відміну від цього, для органів спеціальної компетенції управління у галузі використання та охорони земель є головним або одним з головних напрямів їх діяльності.

До системи органів загальної компетенції, які здійснюють управління у галузі використання та охорони земель, належать: Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади.

Систему органів управління спеціальної компетенції у зазначеній сфері становлять: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет України по земельних ресурсах.

Відповідно до ст. 75 Конституції України основними повноваженнями Верховної Ради України у галузі управління використанням та охороною земель є: прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин; визначення засад державної політики у галузі використання та охорони земель; затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель; встановлення і зміна меж районів і міст; погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) особливо цінних земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин згідно з Конституцією України.

Ст. 92 Конституції України встановлюється, що виключно законами України визначаються засади власності, використання природних, в тому числі земельних, ресурсів. Так, початком реального реформування земельних відносин в Україні слід вважати прийняття Верховною Радою Закону від 30.01.1992 р. «Про форми власності на землю» і в подальшому — Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 р. Значним кроком в реформуванні аграрно-земельних відносин було прийняття законів України від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство», від 22.06.1993 р. «Про внесення змін і доповнень в Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» та інші.

Певний час неприйняття відповідних змін до земельних законів Верховною Радою обумовило наявність так званого «земельно-правового вакууму», який частково ліквідовувався Указами Президента України, особливо з питань реформування аграрного сектора економіки. Прийняття Верховною Радою Земельного кодексу України від 15.11.2001 р. потребує інтенсифікацію законодавчого процесу, розроблення і введення в дію цілої низки законів, зокрема «Про розмежування земель права державної та комунальної власності», «Про реєстрацію прав на землю», «Про іпотеку», «Про охорону родючості земель», «Про землеустрій» та інших.

Поряд із своєю основною функцією — законодавчою — Верховна Рада затверджує постанови, які мають програмний характер. Так, 18.12.1990 р. парламентом затверджено постанову «Про земельну реформу», 5.03.1998 р. — «Основні напрями державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».

Земельний кодекс України відносить до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі використання та охорони земель на території республіки низку напрямів діяльності, пов'язаних з реалізацією загальнодержавної політики у сфері земельних відносин і захисту земельних прав громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави в цілому. Серед них: розпорядження землями, що перебувають у спільній власності територіальних громад; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; координація здійснення контролю за використанням та охороною земель тощо.

Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

Відповідно до ст. 134 Конституції України Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конститу­цією України, вирішує питання, віднесені до її відома.

Згідно з Конституцією Автономної Республіки Крим 1998 року Верховна Рада автономії здійснює представ­ницькі, нормотворчі, контрольні функції та повноваження у межах, передбачених законодавством України.

Зазначені повноваження Верховної Ради АР Крим в галузі регулювання земельних відносин суттєво не відрізняються від відповідних повноважень інших регіональних суб'єктів адміністративно-територіального устрою України.

Повноваження Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин визначені Земельним кодексом України (ст. 13 та ін.). Зокрема, відповідно до п. 2 ст. 84 Земельним кодексом України він здійснює повноваження власника щодо земель державної власності згідно з законом у межах і порядку, визначених Кодексом; за погодженням з Верховною Радою України має повноваження на продаж земельних ділянок, що перебувають у влас­ності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам (п. 1 ст. 129 ЗКУ); уповноважений надавати у постійне користування земельні ділянки із земель державної власності юридичним особам у випадках, визначених статтями 149 та 150 Земельного кодексу України (п. 7 ст. 122); має право приймати рішення щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, для суспільних та інших потреб (п. 2 та 9 ст. 149); визначає порядок встановлення та зміни цільового призначення земель (ч. З ст. 20 ЗКУ); надає дозвіл на проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних природних парків, дендрологічних та ботанічних садів, археологічних пам'яток (п. З ст. 97 ЗКУ); затверджує методику грошової та експертної оцінки землі (п. 8 ст. 128 ЗКУ); здійснює інші повноваження.

Згідно ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Якщо Верховна Рада визначає державну політику у галузі використання і охорони земель, то Кабінету Міністрів належить її реалізація. Законодавчі можливості уряду в галузі земельних відносин значно розширені чинним Земельним кодексом, що досить виправдано.

Кабінет Міністрів, з одного боку, виступає як державний орган. Так, він координує хід земельної реформи, організує ведення державного контролю за використанням і охороною земель, ведення земельного кадастру і здійснення моніторингу земель. Крім цього уряд ви­ступає як суб'єкт розпорядження землями державної власності, що має також право на викуп земельних ділянок у інших власників для суспільних потреб.

Дещо проблематичним і з організаційної, і з фінансової сторони уявляється реалізація положень ст. 126 кодексу, згідно з якою право власності і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форма яких затверджується Кабінетом Міністрів. Не визначена доля чинності державних актів, виданих власникам землі і землекористувачам на підставі постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 р. «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею».

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до п. 2 ст. 38 Конституції АР Крим здійснює виконавчі функції і повноваження, віднесені до самостійного відання АР Крим, зокрема з питань землеустрою, зрошуваного землеробства, архітектури та містобудування та ін. її пов­новаження як органу управління у сфері земельних відносин визначені в ст. 16 Земельного кодексу України. Серед них слід виділити такі: розпорядження землями державної власності у межах, визначених Земельного кодексу України; участь у розробці та за­безпеченні виконання загальнодержавних і республіканських програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок та ін.

Згідно Конституції Автономної Республіки Крим Рада Міністрів є виконавчим органом Автономної Республіки Крим і виконує виконавчі функції і повнова­ження в межах своєї компетенції. Цією обставиною обумовлена наявність окремої статті щодо правомочностей вказаного державного органу у сфері земельних відносин. Але такі повноваження суттєво не відрізняються від земельно-правової компетенції державних адміністрацій інших регіонів України (ст. 17 Кодексу).

Органи місцевого самоврядування (обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах, сільські, селищні та міські ради) виконують управлінські функції у сфері земельних відносин відповідно до статей 8—12 Земельного кодексу України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. (з відповідними змінами), «Про столицю України — місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р. До їх повноважень належать: розпорядження землями територіальних громад; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; встановлення та зміна меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць; організація землеустрою; забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охоро­ни земель та ін.

Повноваження місцевих державних адміністрацій визначені в ст. 17 Земельного кодексу України та Законі України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. (з відповідними змінами). Вони, зокрема, здійснюють: розпорядження землями державної власності у межах, визначених Земельного кодексу України; беруть участь у розробці та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних програм з питань використання та охорони земель; координують здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовку висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених Земельним кодексом України; підготовку висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст та ін.

Відповідно до п. 21 ст. 43 Закону України від 21.05.1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях обласної і районної ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Але ст. 44 передбачалось, що обласні і районні ради делегують певні повноваження відповідним державним адміні­страціям. Це, зокрема, підготовка питань про визначення у встановленому законом порядку території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією.

Але п. б) ст. 8 зазначає, що обласні ради забезпечують підготовку висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади і не тільки для містобудівних потреб.

Крім того, ст. 5 Закону України від 6.10.1998 р. «Про оренду землі» вказує, що орендодавцями земель­них ділянок державної власності виступають районні, обласні, Київська і Севастопольська державні адміністрації, Рада Міністрів АР Крим і Кабінет Міністрів України в межах їх повноважень. Рішення про надання в оренду земельних ділянок наведені органи державної влади приймають при попередньому узгодженні цих питань на сесіях відповідних рад.

Згідно ст. 133 Конституції України міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визнача­єтьсязаконами України.

15.01.1999р. Верховною Радою прийнято Закон «Про столицю України — місто-герой Київ».

Особливий правовий статус зазначених міст потребує наявності у Земельному кодексі окремої статті щодо компетенції відповідних рад. Але перелік їх земельних правомочностей суттєво не відрізняється від повноважень інших міських рад. Більш того, деякі з них певною мірою некоректні.

Так, зокрема, пунктом є) статті 9 Земельного кодексу України передбачається можливість прийняття радою рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок. Це суперечить п. 3 ст. 212 цього кодексу, де передбачається, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Оскільки глава 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» практично містить однотипні повноваження районних і обласних рад, ст. 10 Земельного кодексу фактично послідовно відтворює положення ст. 8. кодексу. Однак, якщо і обласні, і районні ради «здійснюють розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад» (п. а) ст.8 та п. а) ст. 10), залишається невизначеним адміністративно-територіальний рівень таких громад і — відповідно — межі компетенції рад.

Попередній Земельний кодекс взагалі не містив подібної статті щодо повноважень районних у містах рад у галузі земельних відносин.

В чинному кодексі передбачається, що такі повно­важення визначаються міськими радами. В більшості міст України районні ради не мають делегованих їм земельних правомочностей і користуються лише пра­вом «дорадчого голосу» при вирішенні земельних пи­тань на території району.

Ст. 142 Конституції України і ст. 60 Закону Укра­їни «Про місцеве самоврядування в Україні» встанов­люють, що матеріальною і фінансовою основою місце­вого самоврядування є перш за все земля і природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі регулювання земельних відносин поділяються на декілька груп.

Як власнику землі раді належить право розпоряд­ження нею, передачі земельних ділянок у власність чи користування, надання в оренду. П. 12 Перехідних положень Земельного кодексу встановлює, що до роз­межування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приват­ну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Як соціально-політична організація населення, що представляє спільні інтереси громади, рада в змозі вилучати земельні ділянки комунальної власності ізкористування або викупати ділянки у інших власни­ків для суспільних потреб.

Здійснюючи управлінські функції щодо охорони і раціонального використання земель, рада організує зе­млеустрій, здійснює контроль за використанням земель, інформує населення про стан і рух земельних ресурсів тощо.

Ст. 3 Земельного кодексу 1992 р. дозволяла радам або самостійно здійснювати повноваження по передачі, наданню і вилученню земель, або передавати відпо­відні повноваження виконавчим органам місцевого самоврядування. Чинний Земельний кодекс такого положення не містить, що вважається непослідовним і нелогічним. Адже, по-перше, об'єм земельних справ у селах, селищах і містах суттєво різниться, а по-друге, ради позбавились законодавчої можливості, навіть при бажанні, делегувати деякі земельні повноваження ви­конавчим органам тієї ж ради.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адмініст­рації, компетенція яких визначена відповідним Зако­ном України від 9.09.1999 р.

Ст. 13 цього Закону вказує, що до питань, які вирі­шуються місцевими державними адміністраціями, на­лежать питання використання землі, природних ресур­сів та охорони довкілля.

Земельний кодекс, на відміну від виконавчих орга­нів місцевого самоврядування, досить чітко сформулю­вав повноваження Ради міністрів Автономної Респуб­ліки Крим і місцевих адміністрацій у галузі земель­них відносин. Це, перш за все, стосується законодавчої можливості розпорядження землями державної влас­ності. П. 12 Перехідних положень Земельного кодек­су встановлює, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпоря­дження землями за межами населених пунктів здійс­нюють відповідні органи виконавчої влади, тобто міс­цеві державні адміністрації.

Інші земельні функції державних адміністрацій присвячені управлінню земельним фондом на певній території — координації землеустрою, діяльності дер­жавних органів земельних ресурсів, державному конт­ролю за використанням та охороною земель тощо.

Серед повноважень Міністерства охорони навколишнього природного середовища України як центрального органу виконавчої влади з питань екології та охорони навколишнього природного середовища у галузі земельних відносин ст. 14 Земельного кодексу України виділяє: участь у розробці та ре­алізації загальнодержавних і регіональних програм вико­ристання та охорони земель; організація моніторингу зе­мель; участь у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів; здій­снення державної екологічної експертизи землекористу­вання; внесення пропозицій щодо формування державної політики у галузі охорони та раціонального використання земель; здійснення міжнародного співробітництва з пи­тань охорони земель тощо.

Провідним органом у галузі державного управлін­ня природокористуванням та охороною довкілля є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди). Його правовий статус і компетенція встановлені відповідним Положенням, затвердженим Указом Президента від 29.05.2000 р. «Питання Міні­стерства екології і природних ресурсів».

Мінприроди здійснює комплексне управління та координацію державної діяльності у галузі охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, зокрема землі. Завданнями Мініс­терства є моніторинг навколишнього природного сере­довища, затвердження або погодження лімітів викори­стання природних ресурсів загальнодержавного значен­ня, видача дозволів на деякі види спеціального приро­докористування, проведення екологічної експертизи.

Державна екологічна інспекція Мінприроди здій­снює контроль у галузі охорони навколишнього при­родного середовища та використання природних ресур­сів. На місцях у системі Мінприроди функціонують Державний комітет по охороні навколишнього природного середо­вища Автономної Республіки Крим, державні управління охороні навколишнього природного середо­вища в об­ластях, містах Києві та Севастополі.

Земля — основний компонент природи, національ­не багатство України, що повинне перебувати під осо­бливою охороною. Введення землі в ринковий обіг не повинно означати її перетворення в звичайний товар. Тому діяльність Мінприроди у сфері земельних відносин спрямована перш за все на врахування еко­логічних факторів земельних ресурсів, їх використан­ня як частини єдиного природного комплексу.

Як зазначається у Положенні про Державний комітет Ук­раїни по земельних ресурсах, затвердженому Указом Прези­дента України від 14 серпня 2000р, цей Комітет є централь­ним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. У встановленому порядку він вносить пропозиції щодо фор­мування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ве­дення державного земельного кадастру і забезпечує її реалі­зацію, здійснює управління у цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, відне­сених до його відання.

Основними завданнями Держкомзему України є:

• підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру та забезпечення її реалізації;
• координація проведення земельної реформи в Україні;
• здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;
• організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою;
• розроблення та участь у реалізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості ґрунтів, ведення державного земельного кадастру.

Держкомзем України відповідно до покладених на нього завдань:

1) готує пропозиції щодо вдосконалення регулювання земельних відносин, розпорядження земель державної та комунальної власності, державного контролю за використанням і охороною земель, а також змісту, організації та порядку ведення державного земельного кадастру, здійснення моніторингу земель

2) розробляє державні програми з питань розвитку земельних відносин, приватизації земель, раціонального використання, охорони та здійснення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також здійснює нормативно-методичне забезпечення їх виконання;

3) бере участь у розробленні проектів Державного бюджету України, Державної програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

4) здійснює відповідно до закону державне регулювання у сфері оцінки земель, організовує та забезпечує проведення робіт з нормативної грошової оцінки земель, надає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, організовує професійну підготовку оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, веде Державний реєстр оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які отримали кваліфікаційне свідоцтво, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку проведення робіт з грошової оцінки земель;

5) забезпечує розроблення та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, їх захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

6) бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель, кредитних відносин та вдосконалення системи оподаткування;

7) здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, в тому числі встановленого порядку вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельних ділянок і землекористувачами;

8) готує разом з іншими центральними органами виконавчої влади пропозиції щодо вдосконалення захисту права власності на землю та права користування землею;

9) бере участь у формуванні інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки;

10) розглядає та в межах своєї компетенції бере участь у затвердженні нормативно-технічних документів з питань розроблення землевпорядної документації, ціноутворення у проектуванні, будівництві, експлуатації об`єктів і споруд;

11) здійснює у складі державного земельного кадастру реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок, веде Державний реєстр прав на землю та нерухоме майно, організовує в установленому законодавством порядку в єдиній системі державних органів земельних ресурсів надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг у сфері землеустрою та використання даних державного земельного кадастру за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;

12) організовує в установленому порядку землевпорядні роботи;

13) здійснює відповідно до законодавства моніторинг земель, організовує здійснення заходів щодо відновлення корисних властивостей земельних ділянок;

14) виступає в установленому порядку державним замовником науково-дослідних, проектно-розвідувальних і будівельних протиерозійних робіт, що здійснюються в межах заходів з охорони земель, реформування земельних відносин, землеустрою, ведення державного земельного кадастру, здійснення моніторингу земель;

15) створює інформаційну базу даних з питань реформування земельних відносин, землеустрою, охорони земель, ведення державного земельного кадастру, здійснення моніторингу земель;

16) використовує в установленому законодавством порядку бюджетні та позабюджетні кошти для реалізації програм освоєння нових технологій, іншої науково-технічної діяльності у сфері раціонального використання та охорони земель;

17) здійснює державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою, державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічних обґрунтувань цих програм і планів;

18) організовує, в тому числі за участю іноземних наукових установ та організацій, наукові дослідження з питань землеустрою і державного земельного кадастру, здійснює у сфері реформування земельних відносин, управління земельними ресурсами, землеустрою та охорони земель і ведення державного земельного кадастру науково-технічне співробітництво з науковими установами та організаціями;

19) бере участь у підготовці міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладає міжнародні договори України та забезпечує виконання зобов`язань України за міжнародними договорами у сфері регулювання земельних відносин, використання і охорони земель;

20) здійснює заходи щодо галузевого співробітництва України з Європейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечує виконання Українською Стороною зобов`язань за Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу, виконання інших заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу;

21) розробляє і здійснює заходи щодо вдосконалення обліку та звітності у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони землі;

22) координує проведення топографо-геодезичних, картографічних, обстежувальних та вишукувальних робіт, необхідних для здійснення землеустрою, ведення державного земельного кадастру, охорони та моніторингу земель;

23) сприяє проведенню земельних аукціонів та конкурсів, визначає стартову ціну земельної ділянки;

24) здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів, що надходять відповідно до законодавства України у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;

25)здійснює у випадках, передбачених законодавством, ліцензування певних видів господарської діяльності;

26) розробляє та затверджує за погодженням з відповідними органами виконавчої влади фінансово-економічні нормативи проведення землевпорядних робіт, виконання робіт з експертної грошової оцінки земельних ділянок, надання послуг у сфері збирання і використання земельної кадастрової інформації та в межах своїх повноважень контролює додержання цих нормативів;

27) здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

28) забезпечує виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави у межах повноважень, визначених законодавством;

29) забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики з питань кадрової роботи та державної служби, забезпечує функціонування галузевої системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників єдиної системи державних органів земельних ресурсів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

30) забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у єдиній системі державних органів земельних ресурсів, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;

31) організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції, забезпечує в межах повноважень, визначених законодавством, виявлення та усунення причин, що породжують скарги громадян;

32) здійснює в порядку, визначеному законодавством, методичне забезпечення місцевих державних адміністрацій з питань регулювання земельних відносин;

33) розглядає згідно із законодавством справи про адміністративні правопорушення і в межах своїх повноважень приймає відповідні рішення;

34) порушує в установленому законодавством порядку клопотання про зупинення або скасування актів місцевих державних адміністрацій, органів та посадових осіб місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства України, до передбаченої законом відповідальності;

35) здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Держкомзем України має право:

· одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

· залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

· скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;

· створювати за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади міжвідомчі комісії, експертні та консультативні ради, робочі групи;

· представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях і під час укладення міжнародних договорів України;

· засновувати друковані засоби масової інформації та здійснювати видавничу діяльність з метою висвітлення питань державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру.

Держкомзем України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав.

Держкомзем України здійснює свої повноваження безпосередньо та через єдину систему державних органів земельних ресурсів.

Відповідно до Указу Президента України «Про створення єдиної системи державних органів земельних ресурсів» від 6 січня 1996 р. (із змінами) система дер­жавних органів земельних ресурсів складається з Державного комітету України по земельних ресурсах та підпорядкованих йому Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, Державного комітету АР Крим по земельних ресурсах і єдиному кадастру, обласних, Київського та Севастопольського міських головних управлінь, районних відділів, міських управлінь (відділів) земельних ресурсів та інженерів-землевпорядників сіл і селищ.

Безпосереднє проведення державної земельної політики і забезпечення раціонального використання і охорони земель покладено на єдину систему державних органів земельних ресурсів, яку очолює Державний комітет України по земельних ресурсах.

Його завдання зазначені у відповідному Положенні про його статус, що затверджене Указом Президента України від 14.08.2000 р. Держкомзем забезпечує реалізацію реформування земельних відносин, координацію робіт з проведення земельної реформи, ведення земельного кадастру, реєстрацію земельних ділянок тощо. На місцях в його системі функціонують обласні, міські управління, районні відділи земельних ресурсів, інженери-землевпорядники сіл і селищ.

Важливим завданням органів Держкомзему є дер­жавний контроль за використанням та охороною зе­мель. Посадові особи органів Деркомзему наділені правом розгляду справ про адміністративні правопо­рушення, пов'язані з порушенням законодавства в га­лузі використання і охорони земель і порядку регулю­вання земельних відносин (ст.ст. 52, 53, 53^і, 53², 54, 55, 56, 188⁵ Кодексу України «Про адміністративні правопорушення»).

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. B грудини зі здавленням чи пораненням органів.
3. ERP і управління можливостями бізнесу
4. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
5. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
6. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
7. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
8. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
9. Oracle Управління преміальними
10. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
11. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
12. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.

Переглядів: 2879