Методи менеджменту – це сукупність способів та прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення цілей організації.

Класифікація методів управління.

Управління господарським механізмом і суспільним виробництвом являє собою сукупність методів та принципів, які спираються на об’єктивні економічні закони.

Найважливіші закони управління такі:

- пропорційність виробництва та управління;

- співвідносність керуючої та керованої системи;

- єдність та комплексність системи управління.

Об’єктивність законів проявляється в тому, що їх дія не залежить від волі та бажання людини, але знання їх та вміння їх застосовувати є важливим чинником підвищення ефективності управлінської діяльності.

Основні закони та закономірності знаходять свою реалізацію в принципах управління. Під принципом управління розуміють правила, основні положення та норми поведінки, якими керуються менеджери з огляду на існуючі соціально-економічні умови.

В управлінні діють принципи:

- поєднання галузевого та територіального управління;

- матеріальної та моральної зацікавленості;

- вертикальний та горизонтальний поділ управлінської праці;

- системність управління за Файолем тощо.

Їх можна класифікувати на такі три групи:

1. Економічні:

- техніко-економічні плани (забезпечують ритмічність, неперервність трудових процесів, стабільність, створюють атмосферу зайнятості);

- матеріальні стимули (базуються на використанні різних форм матеріального стимулювання ставок, посадових окладів тощо);

- способи фінансування (передбачають створення і використання різних фондів, інвестицій тощо);

- податки;

- ціни.

2. Адміністративні:

а) організаційні дії (є способи впливу через документи тривалої дії).

Здійснюються шляхом:

- організаційного регламентування (через закони, положення, статути, укази тощо);

- організаційного нормування (сировини, енергії, розмір амортизації, строків експлуатації тощо);

- організаційного інструктування (вплив через інструкції, правила);

- організаційного інформування (акти, протоколи);

б) розпорядчої дії (є сопсобом короткотермінового впливу для усунення недоліків, відхилень у ході виробничо-господарської діяльності. Здійснюються через накази, розпорядження, службові листи, телеграми, телефонограми тощо);

в) дисциплінарної дії (догани, подяки, накази про звільнення та переміщення посадових осіб).

3. Соціально-психологічні:

- соціальні плани (створення умов праці та відпочинку, організація побуту, медичного обслуговування тощо);

- моральні стимули (нагородження орденом, грамотами, присвоєння звань);

- методи формування колективу та соціального психологічного клімату в них.

Дані методи спрямовані на регулювання стосунків між людьми шляхом комплектування малих груп та колективів, професійного добору кадрів та їх навчання. Для цього проводяться в колективі соціальні та соціометричні дослідження, опитування та інші спостереження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історія виникнення менеджменту як науки.	\|	Вертикальний поділ: координація управлінської праці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.