Підходи до класифікації ризиків організацій

Поняття ризику охоплює практично всю діяльність суб'єкта, що здійснює господарську діяльність, і, отже, існує різноманіття ризиків, які виникають у роботі організації.

Питання класифікації цих ризиків являє собою досить складну проблему. Це підтверджується вже тим, що саме поняття “класифікації ризиків” виникло одночасно з появою поняття “ризик”.

Під класифікацією розуміють систему супідрядних понять будь-якої галузі діяльності людини, що використовується як засіб для встановлення зв'язків між цими поняттями. Класифікація ризиків означає систематизацію безлічі ризиків на підставі певних ознак і критеріїв, що дозволяють об'єднати підмножини ризиків у більш загальні поняття.

Питаннями пошуку оптимальних критеріїв займаються дотепер. Так, одним з перших класифікацією ризиків зайнявся Дж.М.Кейнс. Він підійшов до цього питання з боку суб'єкта, що здійснює інвестиційну діяльність, виділивши три основних види ризиків: підприємницький ризик – невизначеність одержання очікуваного доходу від вкладення коштів; ризик “позикодавця” - ризик неповернення кредиту, що включає в себе юридичний ризик (відхилення від повернення кредиту) і кредитний ризик (недостатність забезпечення); ризик зміни цінності грошової одиниці – імовірність втрати засобів у результаті зміни курсу національної грошової одиниці (ринковий ризик).

На даний момент практично в кожній книзі, яка присвячена питанням ризику наводиться один з варіантів класифікації ризиків. У більшості випадків обрані критерії не дозволяють охопити всю безліч ризиків.

Так, переважна більшість закордонних авторів виділяє наступні ризики: операційний ризик (operational risk); ринковий ризик (market risk); кредитний ризик (credit risk).

Подібного підходу дотримують провідні західні банки, фахівці Базельського комітету, розробники систем аналізу, вимірювання та управління ризиками, а також вітчизняні фахівці.

До цього базового варіанту класифікації ризиків додають ще кілька варіантів, що зустрічаються в тій чи іншій послідовності: діловий ризик (business risk); ризик ліквідності (liquidity risk); юридичний ризик (Legal risk); ризик, пов'язаний з регулювальними органами (regulatory risk).

Специфікою західної класифікації ризиків є те, що в цих країнах існує стійка банківська система, а також розвинені ринки: валютний і цінних паперів. Таким чином, більшість робіт, присвячених питанням ризику нерозривно пов'язана з зазначеними інститутами, а також органами, які регулюють їх діяльність.

Отже, на початковому етапі визначення класифікаційних ознак є можливим перший розподіл ризиків на ризики, які властиві фінансовим інститутам і ризики, які їм невластиві.

Проблематика і методологія ризиків, які властиві фінансовим інститутам (банкам і банківським організаціям), розроблена за кордоном досить ретельно. Основні документи, якими керуються ризик-менеджери західних компаній, розробляються Базельським комітетом з банківського нагляду (Basle Committee on Banking Supervision). Найбільш повно класифікують ризики “Основні положення по управлінню ризиками деривативів” (Risk Management Guidelines for Derivatives). Відповідно до цього документа, організація зустрічається з наступними видами ризиків:кредитний ризик (включаючи ризик погашення); ринковий ризик; ризик втрати ліквідності; операційний ризик; юридичний ризик.

Кожний з вищезазначених ризиків містить у собі значну кількість конкретних ризиків, наприклад: операційний ризик – ризик обману, ризик аварій, ризик стихійних лих; кредитний ризик – ризик неповернення основної суми кредиту, ризик позичальника; ринковий ризик – процентний ризик, валютний ризик і ін.

Використовуючи вищезазначену класифікацію, враховуються і комерційні і фінансові ризики, що “розкидані” по всіх категоріях.

Специфікою банківської організації є те, що об'єктом її діяльності є фінансові засоби і потоки.

Для інших видів організацій - господарюючих підприємств дана класифікація може бути трохи урізаною, оскільки в ній у неповній мірі враховані так звані промислові, виробничі ризики, що найчастіше виділяють в окрему категорію. Трохи особняком стоять інвестиційні ризики, що у силу своєї специфіки включають значну частину вищевказаних ризиків.

Таким чином, зрозуміло, що чітко розробленої класифікації ризиків не існує. Більш того, в економічній літературі нараховується понад 40 різних критеріїв ризиків і понад 220 видів ризиків, що свідчить про відсутність єдиного розуміння в цьому питанні.

Ряд дослідників, Міркін Я.М., Семенкова Е.В., Фішер Д., виділяють систематичний, тобто постійно присутній ризик, який не піддається впливу, і несистематичний, котрий доступний контролю і управлінню.

Крім вищенаведених прикладів класифікації ризиків, можна знайти інші ознаки за якими різні дослідники класифікують ризики. Очевидно, що вищенаведені класифікації взаємозалежні між собою. Резюмуючи вищесказане, слід зазначити, що проблемою ризиків і їхньої класифікації вчені займаються давно. Стабільних критеріїв, що дозволяють однозначно класифікувати всі ризики, не існує з ряду причин: специфіки діяльності господарських суб'єктів, різних проявів ризиків і їхніх різних джерел. Проте, теорія ризику дозволяє виділити найбільш загальні групи ризиків, які тією чи іншою мірою присутні в діяльності всіх суб'єктів господарювання. Запропонована далі базова класифікація буде використовуватися нами для визначення місця та ролі ризику в процесі управління організацією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 2. Класифікація та характеристика ризиків, притаманних діяльності сучасних організацій	\|	Базова класифікація ризиків підприємств

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.