• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Різні підходи до змін

Регулювання спрямоване на розвиток організації. Розвиток органі­зації, передусім, неможливий без розвитку системи управління нею.

Розвиток управління пов'язаний із такими процесами, як удоско­налення, оптимізація, раціоналізація, модернізація, інтенсифікація, підвищення ефективності тощо.

Оптимізувати управління означає обрати (якщо є готові варіанти) або сконструювати (якщо їх немає) таку систему заходів, яка при засто­суванні в конкретних умовах конкретного навчального закладу так би перетворила структуру і процес управління, щоб досягались не будь-які, не просто кращі, а максимально можливі кінцеві результати діяльності закладу при раціональних витратах часу на управлінську діяльність.

Удосконалення може бути реалізовано за рахунок раціоналізації та модернізації.

Раціоналізація системи управління передбачає її більш доцільну організацію, покращення структури.

Модернізація означає оновлення змісту, форм, методів управління, приведення їх.у відповідність до сучасних вимог.

Підвищення ефективності — це підвищення результативності пев­ним економічним шляхом (наприклад, шляхом інтенсифікації праці керівника).

Інтенсифікація — підвищення якісного рівня управління за рахунок внутрішніх резервів керівної системи.

До системи засобів регулюванняможна віднести:

— комплексність діяльності (взаємозв'язок компонентів діяль­ності);

— генералізацію (виокремлення головного та суттєвого);

— конкретизацію (врахування конкретних умов, диференціація та індивідуалізація);

— розвиток співуправління та самоуправління;

— вибір оптимальних методів, засобів, ресурсів діяльності.

Принципи регулятивно-корекційної діяльності:

1. Науковість — наукова обґрунтованість, повнота і коректність ви­сновків та рекомендацій.

2. Систематичність та своєчасність — оперативне реагування на на­слідки контролю.

3. Об'єктивність — неупередженість, доброзичливість у ставленні до підлеглих, оптимістичне та методичне спрямування регулюван­ня.

4. Простота та економічність — прозорість цілей, завдань колективної роботи, розумні витрати часу, кадрів, ресурсів.

5. Поєднання корекції із самокорекцією — надання можливості вико­навцям визначитись із способами колективної роботи, видами змін, шляхами розвитку.

Шляхи удосконалення функції регулювання (таблиця 19)

Таблиця 19

Читайте також:

1. АКТУАЛЬНІ ПІДХОДИ В ДОСЛІДЖЕННІ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ
2. АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
3. Визначення поняття права. Значення загального поняття права. Різні підходи до визначення поняття права.
4. Вимір дохідності та загальні підходи до оцінки ефективності управління інвестиційним портфелем.
5. Виховання в різні вікові періоди розвитку дітей
6. Геометричний і структурний підходи
7. Глобалістика: підходи до визначення, її риси та ознаки як самостійної науки.
8. Головні етапи кількісного аналізу та оцінювання ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
9. Головні підходи до періодизації історії розвитку світової економіки та економічної думки
10. Головні підходи до праворозуміння
11. Грошовий і ресурсний підходи до виміру витрат і результатів
12. Два підходи до визначення ВВП

Переглядів: 452