Інтелектуальна власність та Інтернет

В Інтернеті вміщено величезну кількість творів без згоди правовласників. Все частіше виникає питання про дотримання авторського права у "всесвітній павутині".
Здавалося б, що за наявності відповідних норм права проблема не повинна виникати - при розміщенні твору в Інтернеті порушується право автора дозволяти або забороняти використання шляхом передачі його для загального відома по кабелю або за допомогою аналогічних засобів.

Однак питання практичного покарання порушника, напевно, виникати завжди. Так, у пресі була інформація про відмову автору, чий твір було розміщено в Інтернеті, в позові з мотивів відсутності порушення авторського права. На противагу цьому в Мережі створюються "Дошки ганьби", які містять відомості про злісних порушників. Іноді це призводить до відключення деяких провайдерів від Інтернету.

У багатьох зарубіжних країнах йдуть шляхом збору в організаціях деякого авторської винагороди і потім його розподілу в допомогу молодим або нужденним творчим працівникам, на виплату стипендій, премій. У невеликій Норвегії такий збір сягає 20 млн. дол. на рік.

Розміщення об'єктів, що охороняються авторським правом в мережі Інтернет, не змінює існуючих положень про їх охорону, які декларовані у законах України "Про авторське право та суміжні права" [1], "Про інформацію" [2] та ін.

Інтернет надає широкі можливості для безконтрольного розповсюдження таких об'єктів інтелектуальної власності. Закон вимагає, щоб всі користувачі Мережі, розміщуючи в ній інформацію, попередньо отримували згоду офіційних власників на відтворення інформації. Але це відбувається не завжди, і кількість конфліктних ситуацій швидко збільшується, що знаходить своє пояснення в має місце підході до проблеми правового регулювання в Інтернеті, що пропагує абсолютну свободу. Такий підхід сходить до мережевої традиції вільного обміну інформацією, яка каже, що прийняте цитування чужих ідей гальмує знайомство з результатами наукової роботи.

У зв'язку з виникненням правових колізій постало питання забезпечення доказів для мережі Інтернет. Залишивши осторонь традиційні методи доказу авторських прав, а в цій області існують різні види експертиз, необхідно вказати на те, що Інтернет виробив сучасні способи захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Можна захищати авторські права в Інтернеті за допомогою запису інформації з Web-сторінок на лазерний диск і подальшому його депонування в сховище - Web-депозитарій. Для цього особа подає заяву про авторство із зазначенням твору, його опису, фіксується дата прийому, оформляється свідоцтво про прийняття об'єкта. Дата депонування буде доказом, що в зазначений час заявник володів копією об'єкта.

У деяких сегментах мережі ефективно використовується спосіб захисту у вигляді "водяних знаків" в електронних копіях фотографій і зображень. За допомогою спеціального програмного забезпечення вбудовується прихований код певного формату у файли. При візуальному розгляді не видно закодованих позначень - імені автора, року видання, знака авторства. Водяні знаки стійкі до будь-яких операцій над зображенням - стиску, зміни розміру, формату, кольоровості. При застосуванні певного програмного засобу можна довести, що файли містять додаткову інформацію, яка вказує на особу, її записали. Аналогічним чином намагаються захищати і текстову інформацію. Такі системи захисту починають поширюватися і в Україну [4]

У мережі Інтернет виникла юридична проблема у сфері авторського права, що не має аналогії в реальному світі. На сайтах в Інтернеті можна, використовуючи механізм гіперпосилань, адресуватися до інших джерел інформації в мережі. Але при постановці посилань на джерело інформації необхідно враховувати законні інтереси правовласника ресурсів, давати про них повну інформацію і коректно адресуватися.

Так, відомий суперечка між Ticketmaster і фірмою Microsoft, яка поставила посилання з підписом "продаж квитків" і адресувалася до публікації Ticketmaster, де перебувала форма замовлення на квитки. Таке посилання створювала враження у користувача про приналежність форми замовлення і послуги безпосередньо Microsoft. Після розгляду спору компанія Microsoft ліквідувала порушення.

Для організації доступу до інформації в Інтернеті використовують систему спеціальних вікон на екрані браузера (фреймів). У цих вікнах можна показувати чужі сторінки. Так вчинили Total News, відкриваючи у себе ресурси Washington Post, Reuter і т.д., що призвело до необхідності відновлення законних прав власників ресурсів [16].

Специфіка правовідносин в Інтернеті виявляється в тому, що використання особливого технологічного забезпечення (комп'ютери, засоби телекомунікацій, програмні продукти) має забезпечувати для кожного учасника правовідносин чітке фіксоване волевиявлення і авторизацію.

Додамо до сказаного, що в даний час стали застосовуватися безготівкові способи оплати через Інтернет, з'явилися поняття "електронні гроші", як умовні розрахункові одиниці, еквівалентні "реальним" грошей на рахунку користувача в компанії - віртуальному банку, що здійснює розрахунки за угодою. Такі способи розрахунку застосовуються тільки до операцій, які здійснюються в мережі. Поки залишаються відкритими вимоги, які повинні пред'являтися до "віртуальним банкам". Відносини з приводу розрахунків у мережі мають ту ж сутність, що й грошові, і їх специфіка проявляється у формі їх реалізації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інструментальні системи і системи програмування.	\|	Особливості існування об'єктів інтелектуальної власності в Інтернет

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.