У нормі колір сечі солом’яно-жовтий і обумовлений присутністю пігментів: урохрому (темно-жовтий), уробіліну (блідо-рожевий), уроеритрину (червонуватий). Вживання в їжу деяких продуктів (зокрема буряка) і приймання деяких лікарських засобів надають сечі рожево-червоного кольору. Якщо в сечі знаходяться кров’яні пігменти, то вона забарвлена в рожевий або коричневий колір, при наявності жовчних пігментів – у зелений або жовто-коричневий колір, при наявності гною сеча опалесціює, чорний колір відзначається при алкаптонурії і залежить від наявності темних пігментів (алкаптонів) у лужній сечі, що є продуктами перетворення гомогентизинової кислоти. Зелено-синє забарвлення спостерігається при бактеріурії; надмірному вмісті в ній індикану, який перетворюється на синє індиго; вживанні в їжу ревню, екстракту сенни; використанні метиленової сині.
Хід роботи. Колір сечі, як і деякі інші показники (прозорість, запах) досліджуються органолептично.
Завдання 4. Оцінити прозорість сечі.
У нормі сеча прозора. При стоянні осаджується пухка слизова маса, що складається зі злущеного епітелію сечових шляхів і слизових тілець. Кров, гній, білок, солі, бактерії, ліпіди обумовлюють появу каламуті, що свідчить про патологічні процеси, які відбуваються в нирках і сечовидільних шляхах.
Завдання 5. Визначити запах сечі.
Свіжо випущена сеча не має неприємного запаху. Але при стоянні вона набуває різкого запаху амоніаку, який утворюється внаслідок розщеплення сечовини уреазою мікроорганізмів. Такий запах супроводжує свіжо випущену сечу при циститах, пієлітах, пієлонефритах та ін. Пахучі харчові речовини або ліки (чеснок, спаржа, валідол та ін.) можуть надавати сечі властивий їм запах. Діагностичне значення запаху сечі набуває особливого значення при цукровому діабеті (запах нестиглих яблук), при спадкових порушеннях обміну амінокислот (запах цвілі при фенілпіровиноградній олігофренії, запах «кленового сиропу» при хворобі «кленового сиропу»).