Клініка і діагностика РЩЗ

Класифікація РЩЗ за системою TNM

Т1 - < 1 см,

Т2 – від 1 до 4 см,

Т3 - > 4 см але в межах капсули ЩЗ,

Т4 – пухлина переходить на сусідні анатомічні структури.

N0 – регіонарні метастази відсутні;

N1 - метастази в регіонарні лімфатичні вузли.

М0 – немає віддалених метастазів

М1 – є віддалені метастази.

Групування за стадіями РЩЗ

Будь-яке поширення процесу при недиференційованій формі раку ЩЗ це 1У ст.

У пацієнтів до 45 років при папілярній і фолікулярній формах раку виділяють тільки дві стадії: 1 – М0 неметастатична і 11 – М1 – метастатична.

У пацієнтів з папілярною і фолікулярною формами раку старше 45 років, а також у всіх вікових груп з медулярною формою раку виділяють 4 стадії.

При цьому 1 і 11 стадії визначаються тільки символами Т1 і відповідно Т2 та N0 і М0;

111 стадія – Т4 або у всіх випадках N1.

1У стадія – наявність віддалених М 1

Перебіг раку ЩЗ визначається в першу чергу тими особливостями, які дані при

морфологічній характеристиці пухлин. Папілярний і фолікулярний рак характеризується появою в ЩЗ вузла з повільним ростом. Наявність при цьому збільшених регіонарних лімфатичних вузлів засвідчує високу вірогідність того, що це злоякісна пухлина. Проте, якщо за таких даних діагноз раку буде підтверджено то це вже виявиться рак, як мінімум 111 стадії. Для недиференційованого раку властивий бурхливий перебіг з генералізованим метастазуванням. Для РЩЗ характерне існування так званої прихованої форми, її ще називають аберантною формою. Первинну пухлину при цій формі вдається знайти тільки після гістологічного дослідження пошарової секції видаленої щитовидної залози. Діагнозується ця форма раку ЩЗ на основі виявлення збільшених лімфатичних вузлів з наступним проведенням пункційної або відкритої біопсії одного із них. Зустрічається така форма раку у 25% всіх випадків РЩЗ. Аберантна форма РЩЗ може розвиватись з усіх трьох груп клітин.

Діагностична схема обстежень при виявленні вузловатих новоутворів в щитовидній залозі.

1. Анамнез: а) час появи та динаміка змін розміру вузла у збільшеній або раніше

незміненій ЩЗ.

б) відчуття тиснення, розпирання (вузькості) , особливо при ковтанні, пізніше –

в) зміна голосу (охриплість). задуха, ціаноз, дисфагія як результат проростання пухлини в зворотній нерв, трахею і стравохід.

При цьому необхідно вияснити ймовірність прийому йодвмістких медикаментів,

контрацептивів та вагітності при яких також збільшується ЩЗ.

2. УЗД – виявлення вузла гетерогенної структури.

3. Визначення пухлинних маркерів – кальціотонін, концентрація якого при медулярному раці перевищує 4 мкг/л.

4. Пункційна біопсія: 0 – матеріал неінформативний

1 – нормальні тиреоцити,

2 – макрофаги, гістіоцити (запалення),

3 – атипові клітини з анізоцитозом,

4 – підозра на малігнізацію,

5 – злоякісний ріст.

Бідність клінічних проявів, наявність прихованих форм захворювання значно утруднюють ранню діагностику РЩЗ. Практично дуже складно диференціювати за клінічними ознаками злоякісну пухлину, яка розвивається в капсулі від аденоми. У разі виникнення пухлини на фоні зоба звертає на себе увагу зміна темпів росту та щільність вузла. На пізніх стадіях раку, коли пухлина проростає сусідні анатомічні структури тоді виникають симптоми, зв”язані з ураженням їх. Термографія, УЗД та радіонуклідна діагностика дозволяють судити про пухлинний генез хвороби. Проте всі ці клінічні ознаки та методи непрямої діагностики є додатковими по відношенню до пункційної біопсії. Пункційна біопсія в 95% випадків дозволяє виявити злякісну природу пухлинного вузла, а в 60% вказує на її гістологічну будову, що є надзвичайно важливим у виборі лікувальної тактики.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Недиференційований	\|	Особливості анатомічної будови та розвитку молочних залоз

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.