Законодавчий процес у США.

Однією з головних особливостей Конгресу є те, що ведучу роль в його роботі відіграють комісії. Свого значення вони набули не відразу, а поступово, оскільки Конституцією вони взагалі не передбачені.

На теперішній час у Сенаті діє 18 постійних комісій, а в Палаті представників — 23. Кожна комісія спеціалізується у певній галузі законодавства з іноземних справ, оборони, банківської діяльності, сільського господарства, торгівлі і т. ін.

Комісія може ухвалити, переглянути, залишити без уваги будь-яку пропозицію. Для того щоб зажадати законопроект з комісії в Палату представників, потрібні підписи 218 членів Палати, а в Сенат — сенатської більшості. На практиці необхідна більшість голосів збирається дуже рідко.

Партія, яка має більшість у даній палаті, контролює роботу комісій. Голів комісій обирають на закритих засіданнях членів цієї партії або на зборах спеціально призначених представників. Партії меншості пропорційно представлені в комісіях, у відповідності з кількістю місць, що їх має у розпорядженні партія в даній палаті.

Існують різні способи внесення законопроектів: постійними комісіями, спеціальними комісіями, Президентом та ін.

Внесені законопроекти передаються у відповідні комісії, які призначають публічні слухання, що можуть тривати кілька тижнів або місяців.

Якщо комісія схвалила законопроект, він надсилається на загальне обговорення у відповідну палату. У Сенаті час обговорення практично не обмежується. У Палаті представників, як правило, встановлюється регламент.

Після завершення дебатів члени палати голосують за те, щоб або схвалити законопроект, або відхилити чи відкласти (останнє прирівняне відхиленню), або повернути до комісії.

Законопроект, прийнятий однією з палат, надсилається на розгляд у другу палату. Якщо друга палата внесла в нього поправки, то узгоджувальна комісія, яка має у своєму складі членів обох палат, намагається усунути розбіжності.

Після прийняття обома палатами законопроект надсилається Президентові, оскільки, за Конституцією, законопроект набирає чинності закону тільки після підписання його Президентом. Президент має право або підписати законопроект — у цьому разі він стає законом — або накласти на нього вето.

В останньому випадку законопроект може стати законом тільки тоді, коли при повторному голосуванні в Конгресі він збере дві третини голосів в обох палатах

Президент може також відмовитись як від підпису законопроекту, так і від накладення на нього вето. Тоді законопроект стає законом без підпису Президента рівно через десять днів (не враховуючи неділь) після надходження його на розгляд. Єдиним виключенням з цього правила є випадок, коли сесія Конгресу закривається раніше, ніж вийде декадний термін з дня надсилання законопроекту на розгляд Президентові. У цьому разі відмова Президента підписати законопроект анулює його навіть без накладення вето — така ситуація, як уже зазначалося, має назву "кишенькове вето".

Суттєві відмінності від компетенції відповідних структур в інших парламентах має зміст повноважень постійних комітетів палат Конгресу США. Вони проводять так звані слухання з метою контролю за діяльністю органів виконавчої влади. Що ж стосується їх участі у законодавчому процесі, то практично саме постійні комітети визначають, які з положень розглянутих ними законопроектів обговорюватимуться в палаті. А законодавчі пропозиції самих комітетів розглядаються палатою поза чергою.

Палати Конгресу США є в цілому рівноправними. Розбіжності, що виникають між ними у законодавчому процесі, мають долатися за допомогою узгоджувальної процедури. Палати делегують до узгоджувального комітету, що має офіційну назву конференції комітетів, рівну кількість членів постійних комітетів, у яких розглядався законопроект. У тих випадках, коли конференції комітетів не вдається прийняти узгоджене рішення або коли це рішення не буде схвалене палатами, законопроект вважається відхиленим.

Особливістю парламентської організації в США є наявність спеціальних повноважень у кожної палати Конгресу. Наприклад, Сенату належить виключне право давати «пораду і згоду» на кандидатури, пропоновані Президентом на цілий ряд посад, а також на ратифікацію міжнародних договорів. Якщо ніхто з кандидатів у Президенти за результатами виборів не забезпечить собі більшості голосів вибірників, Палата Представників безпосередньо обирає Президента з числа трьох осіб, які балотувались і одержали найбільшу підтримку за результатами голосування вибірників. За відповідних умов Сенат обирає Віце-президента з числа двох кандидатів. Різними повноваженнями наділені палати Конгресу у процесі реалізації процедури імпічменту. Президент наділений правом безпосередньої участі в законодавчому процесі – передача прийнятого палатами Конгресу закону для промульгації Президенту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виборче право і система.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.