Суть та значення аудиту, його виникнення та розвиток

Аудит – це систематичний процес цілеспрямованого збору і оцінки свідчень, підтверджуючих твердження незалежним аудитором про господарські дії та події щодо встановлення рівня відповідності між цими твердженнями і встановленими критеріями, а також повідомлення результатів зацікавленим користувачам.

Термін “аудит” у сучасному найбільш поширеному тлумаченні означає перевірку і підтвердження незалежним професіоналом (аудитором) фінансової (бухгалтерської) звітності щодо її достовірності, повноти та законності. Існують також інші визначення аудиту, які поступово формувалися, змінювалися та удосконалювалися в процесі історичного розвитку аудиту. Ці визначення залежать і від виду аудиту, його об’єктів, спрямованості тощо.

Слово “аудит” проходить від латинського “audio” – і означає слухати, відповідно “auditor”- той, хто слухає. Звідси випливає важливий аспект роботи аудитора та його взаємовідносин з клієнтом – довіра, доброзичливість, оцінка (фактів, подій, документів, звітності) та висловлення неупередженої думки. Найбільшого поширення “аудит” як професійний термін набув свого часу у Великобританії завдяки певним історичним передумовам. Але виник аудит, як вважають більшість дослідників, у Китаї VII ст. до н.е, де вже тоді існувала посада Генерального аудитора, який був гарантом чесності державних службовців, які мали доступ до державних коштів. Є історичні свідчення про те, що в третьому тисячолітті до нашої ери аудит існував у таких рабовласницьких державах, як Єгипет, Вавилон, Рим, Греція. У цих країнах призначали аудиторів (чиновників казначейства) для контролювання рахівництва в конкретних володіннях, провінціях. Згодом в інших країнах, наприклад у Франції, барони щорічно проводили публічні читання рахунків управлінців своїх володінь перед аудиторами, а в Англії аудитори проводили перевірку письмових рахунків, що велися управителями господарств. Основним завданням аудиторів у ті часи було контролювання збору податків та використання державних коштів.

Зростання ролі професії аудитора спостерігається у період інтенсивного розвитку промислових та торговельних підприємств. На невеликих підприємствах аудитор міг виконувати функцію бухгалтера, готувати звіти. На великі підприємства, де власник не завжди міг бути управляючим, з метою перевірки роботи апарату управління запрошували аудитора. Створення і розвиток податкової системи посилили заінтересованість держави у повноті і своєчасності сплати податків. У зв’язку з цим новий напрям діяльності аудиторів – контроль розрахунків і сплати податків в інтересах держави, підтвердження правильності поданих декларацій.

Після промислової революції, яка викликала розширення підприємств, зростання обсягів випуску продукції, створення акціонерних товариств і відокремлення акціонерів від процесу господарювання, виникає необхідність обов’язкового подання фінансової звітності всіма такими компаніями, і ця звітність має бути підтверджена незалежним експертом, ревізором, аудитором. Відповідні закони було прийнято у Великобританії (1844 р.), Франції (1867 р.), США (1887 р.), Швеції (1895 р.), Німеччині (1931 р.), Канаді та інших державах.

Особливого значення аудит і професія аудитора набули після економічної кризи 1930-х років. Аудитори виконували в цей період роль захисників інтересів як окремих підприємців, так і економіки цілих держав.

До 1929 р. об’єктами аудиторської перевірки були лише результати господарської діяльності (прибуток або збиток). Після “Великої депресії” Комісією з цінних паперів і бірж (SEC) були розроблені спеціальні вимоги щодо змісту і структури аудиторського висновку. Цей документ повинен був містити дату, описувати всі деталі проведення роботи, чітко визначати думку аудитора щодо наданої звітності, принципів і процедур обліку. Ці вимоги призвели до поділу висновку на два параграфи. Перший – опис проведеної роботи, другий – вираження думки аудитора.

На ранньому етапі розвитку була відсутня система внутрішнього контролю. Прийоми аудиту в той час полягали переважно в детальній перевірці кожної операції, а тестування або вибіркова перевірка як аудиторської процедури відомими не були. Такий аудит отримав назву підтверджуючого аудиту.

І тільки наприкінці ХІХ століття незалежний аудит сформувався як самостійна сфера професійної практичної діяльності.

Період до 60-х років ХХ ст. супроводжувався лише неістотними змінами в цілях і методах аудиту. Основна увага, як і раніше, приділялась визначенню достовірності фінансової звітності, яка підлягала перевірці, причому досить багато технічних прийомів аудиту цього періоду були створені безпосередньо з метою виявлення викривлень. Виявлення помилок і порушень все ще залишається метою зовнішнього аудиту, але не головною.

Подальший розвиток ринкових відносин вимагав великих капітальних вкладень, що призводило до збільшення ризику. Для розміщення акцій на фондовій біржі, одержання позик від приватних осіб або банківських кредитів тощо, стало правилом надання зацікавленим особам фінансової звітності своєї компанії, перевіреної на предмет її точності і достовірності. Такі послуги в масовому порядку надавали незалежні бухгалтери (аудитори). В той самий період почалось створення різноманітних організацій або спілок професійних бухгалтерів, які вимагали від урядів своїх країн законодавчого оформлення їх діяльності.

Початок 70-х років ХХ ст., по суті виявився відправною точкою нового етапу в історії аудиту – його гармонізації на регіональному та інтернаціоналізації на міжнародному рівнях.

Початок інтернаціоналізації аудиту було покладено створенням у 1977 р. Міжнародної Федерації Бухгалтерів із штаб-квартирою в Нью-Йорку, на яку, зокрема, були покладені функції розробки Етичного кодексу професійних бухгалтерів, міжнародних стандартів аудиту, бюлетенів з аудиту, положень про державний і управлінський облік, посібників з професійної освіти і аудиту державних підприємств.

Сьогодні відбувається етап розвитку аудиту як такого, що орієнтований на ризик. При проведенні перевірок або консультуванні, аудиторські фірми, насамперед, розраховують можливий ризик (за спеціально розробленими формулами). Як правило, в сучасних умовах аудиторська перевірка проводиться вибірково – переважно там, де не існує ризик максимальної помилки або шахрайства.

Щодо цілей сучасного зовнішнього аудиту країн ринкової економіки, то в деяких з них аудитором повинен бути зроблений висновок про відповідність фінансової звітності підприємства, що перевіряється, законодавству країни (Німеччина, Франція, Італія), у багатьох інших – про достовірність звітності та їх відповідність фаховим стандартам бухгалтерського обліку (Канада, США, Японія), у Великобританії – обидва критерії водночас.

На світовому ринку аудиту сьогодні діють сотні тисяч аудиторських фірм, однак тільки окремі з них здобули міжнародне визнання, стали транснаціональними корпораціями, які мають сотні філій і дочірніх підприємств у різних країнах (у тому числі і в Україні) - аудиторські фірми “Прайс Уотерхаус”, “Ернст енд Янг” тощо. У міру розвитку цивілізованої ринкової економіки підвищується значення і престиж професії аудитора, зростають вимоги до рівня його кваліфікації.

На підставі викладених подій можна виділити основні етапи розвитку і становлення аудиту (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СУТЬ ТА ПРЕДМЕТ АУДИТУ, ЙОГО СФЕРА ДІЇ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ	\|	Основні етапи розвитку і становлення аудиту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.