О. де Морган
(1806–1871 рр.)
“First notions of Logic”
| Заснував логічний аналіз відношень, сформулював основні принципи логіки висловлювань і логіки класів
|
Г. Фреге
(1848–1925 рр.)
“Основні закони арифметики”
| Заклав основи логічної семантики, розробив розширене числення предикатів; увів поняття логічної функції та розрізнення властивостей речей і відношень; вперше застосував символи для позначення кванторів; розкрив відмінність між значенням і смислом мовних виразів
|
Ч.-С. Пірс
(1839–1914 рр.)
| Родоначальник семіотики (загальної теорії знаків); сформулював закони матеріальної імплікації
|
Д. Гілберт
(1862–1943 рр.)
| Здійснив строго аксіоматичну побудову геометрії Евкліда
|
А-Н. Уайтхед
(1861–1947 рр.)
Б. Рассел (1872–1970 рр.)
“Принципи математики”
| Розвинули математичну логіку способом аксіоматизації й формалізації числень висловлювань
|
Дж. Пеано
(1958–1932 рр.)
“Formulaire de mathimatiuques”
(“Формуляр математики”)
| Завдяки його ідеям було здійснено перехід від старої алгебри логіки до математичної в її сучасному вигляді
|
П. Порецький
(1846–1907 рр.)
“Виклад основних начал
математичної логіки в більш
наочній і доступній формі”,
“Теорія логічних рівносильностей з трьома членами”
| Узагальнив і розвинув досягнення попередників у сфері алгебри логіки; узагальнив теорії силогістики традиційної логіки, проаналізував деякі несилогістичні міркування
|