Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Лекція 10. Сучасна практика реконструкції історичних міст

В сучасній практиці реконструкції історичних міст склалися два підходи – шляхом формування нової планувальної структури і розвитку на основі структури, що склалася історично. При цьому може невиправдано ігноруватись історично сформоване планування міста.

Необхідне сполучення названих підходів – трансформація міського плану у відповідності з новими умовами і потребами розвитку в тих межах, в яких зміни не протирічать сукупності тих структурних ознак, що стало відтворюватися на всіх етапах розвитку історичного міста. Такий підхід до реконструкції можна назвати еволюційним оновленням міського плану.

Основним принципом еволюційного підходу є накладання старої та нової планувальних структур, у результаті чого формується єдиний планувальний каркас міста. Він має загальні для всіх елементів міста центри тяготіння, функціональні зв’язки та просторові домінанти. Стара структура не знищується, вона залишається життєздатною і домінує в межах ареалу історичної забудови. Нова структура додає зовсім інші функціонально-просторові характеристики тим територіям, що попадають в сферу її активного впливу.

Важливу роль у формуванні міського каркаса отримують місця перехрещення старої та нової структур міста. Вони стають головними вузлами оновленого плану міста, його найбільш сталим в масі компонентом, де концентрується функціональна та містобудівна активність.

Змінюються самі задачі охорони історико-культурної спадщини. В попередні десятиліття вони зводилися до вибіркової наукової реставрації окремих пам’яток, часто з «розчисткою» оточуючої забудови.

Сьогодні ж стало очевидним, що це неприпустимо. Від збереження окремих пам’яток сучасна архітектурна теорія та практика перейшла до збереження історичного архітектурного середовища в цілому.

Питання збереження та оновлення історичного міського середовища повинні вирішуватись комплексно. Щоб зберегти історичне міське середовище, необхідно зробити його по-справжньому життєздатним. Потрібно не тільки підтримувати його, а й постійно оновлювати. Це єдиний процес, що включає і реставрацію, і ремонт, і благоустрій, і нове будівництво.

Концентрація більшої частини нового будівництва об’єктів загальноміського значення повинна передбачатися за межами центрального історичного ядра міста. Разом з цим ділянки для розміщення таких об’єктів слід обирати достатньо близько від історичного ядра таким чином, щоб ці комплекси активно формували ландшафт центральної частини міста, не порушуючи її композиційної побудови, що склалася історично.

В межах центрального історичного ядра виділяються зони високої загальноміської активності. (В Харкові це частина Нагірного району, обмежена вулицями Пушкінською, Петровського, Данилевського, Клочківською та Харківською набережною). Ця зона формується на основі вже сформованих елементів загальноміського центру. В цій зоні здійснюється найбільша інтеграція загальноміських функцій, що обумовлює радикальне оновлення старої забудови (шляхом реставрації, реконструкції, реновації), широкого використання підземних просторів.

У функціональному та просторовому відношенні з зоною високої загальноміської активності тісно пов’язана культурно-рекреаційна зона загальноміського центру, де сконцентровані культурно-видовищні заклади й об’єкти відпочинку міського значення. Ця частина центрального ядра історичного міста включає також основні маршрути огляду визначних історичних та культурних об’єктів. (В Києві це система парків та комплексів історичної забудови уздовж Дніпра; в Харкові - територія від оперного театру до площі Свободи, система набережних рік Харків та Лопань). В культурно-рекреаційних зонах доцільно використовувати методи прихованої реконструкції – перетворення і функціонального насичення внутрішніх міських територій (дворів, пустирів тощо) зі збереженням вигляду історично сформованого середовища вулиць і майданів.

 

Література: [1, 2, 4, 5, 11, 13, 15, 21]

 


Читайте також:

  1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
  2. Алгоритм розробки техніко-економічного обґрунтування будівництва нового та реконструкції діючих підприємств харчування.
  3. Біографії історичних діячів
  4. Будівництві (виготовленні) та реконструкції
  5. Вид заняття: лекція
  6. Вид заняття: лекція
  7. Вид заняття: лекція
  8. Вид заняття: лекція
  9. Вид заняття: лекція
  10. Виховання та навчальна практика у країнах Стародавнього Сходу
  11. Волелюбний дух України в історичних піснях.
  12. ВП – як сучасна форма організації підприємств




Переглядів: 1036

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Лекція 9. Історичне місто як система архітектурних ансамблів та комплексів | Лекція 11. Нормативно-правове та організаційне забезпечення реконструкції історичних міст

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.