Загальне уявлення про гарячку

Гарячка - це типовий патологічний процес у відповідь на дію пірогенних речовин.

Підвищення температури тіла при гарячці не пов'язане з пошкодженням механізмів терморегуляції, як, наприклад, при перегріванні чи черепно-мозговій травмі. Як і у здорової людини, у хворого з гарячкою температура тіла не залежить від температури довкілля і залишається сталою. Але при гарячці вона утримується на більш високому рівні, ніж в нормі, у зв'язку зі зміною її "загального значення" так званого внутрішнього термостату. Добовий ритм коливань температури з максимумом у 16-18 год. і мінімумом у 3-4 год. переважно зберігається.

Етіологія

Розрізняють інфекційну та неінфекційну гарячку. Перша викликається дією біологічних агентів (бактерій, вірусів, токсинів), а друга - факторами неінфекційного походження(при подагрі, алергії, пухлинах і т. д.). Причинами, що викликають гарячку, називаютьсяпірогенами (від гр. руr - вогонь, буквально - зароджуючі вогонь). Вони поділяються на зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні), а також на первинні (ті, що запускають процес) і вторинні (справжні).

Екзогенні пірогени приносяться в організм (бактерії, хімічні токсичні речовини), а ендогенні самі утворюються в організмі (солі сечової кислоти, некротизовані тканини). Первинні пірогени, проникаючи в організм, ще не спричинюють гарячку, а лише ініціюють цей процес, пробуджуючі власні клітини до утворення білкових речовин (вторинних пірогенів), які безпосередньо діють на систему терморегуляції.

Прикладом первинних екзогенних пірогенів є токсини грам негативних бактерій. По хімічній будові це ліпополісахариди, які складаються з 2-х полісахаридних і 1-ї ліпідної частин. Саме остання (ліпоїд А) здатна викликати гарячку.

Ендогенні первинні пірогени утворюються у самому організмі, наприклад, при інфаркті міокарду, переломі кісток, переливанні несумісної крові і т. д., тобто вони є продуктами руйнування власних тканин або обміну речовин.

Від власне гарячки, яка виникає внаслідок дії вторинних пірогенів слід відрізняти підвищення температури тіла при емоційних переживаннях і дії деяких гормонів, яке пояснюється безпосередньо стимуляцією симпатичної нервової системи. Підвищення температури тіла у цих випадках є короткочасною.

Патогенез

Як екзо- так і ендогенні первинні пірогени сприймаються організмом у якості чужорідних речовин і реагують з рецепторним апаратом макро- і мікрофагів або поглинаються ними. Внаслідок цього лейкоцитами виробляється і виділяється у кров вторинний піроген - інтерлейкін 1 (Іл 1)

Інтерлейкін 1 - це гормоноподібний білок з молекулярною масою 14000. Впливаючи на нервові клітини, Іл 1 зумовлює підвищення температури тіла. Крім нервових клітин, взаємодіє також з рецепторами лімфоцитів, гепатоців, фібробластів, синовіцитів, міоцитів і зумовлює нетемпературні ефекти гарячки.

Іл 1 не здатний проникати через гематоенцефалічний бар'єр і безпосередньо вступати в контакт з рецепторами нейронів центру терморегуляції. Але під його впливом синтезуються простагландини Е1 і Е2, які проходять крізь бар’єр і безпосередньо впливають на центр терморегуляції. Внаслідок цієї взаємодії центр терморегуляції змінює установчу точку на більш високий рівень, який утримується доти, доки триває синтез Іл 1.

Крім того, Іл 1, впливаючи на лімфоцити, стимулює синтез антитіл і лімфокінів на гепатоцити - вироблення С-реактивного протеїну, фібриногену, на ендотеліоцити - факторів коагуляції, простагландинів. Інша дія інтерлейкіну 1 спостерігається у м'язах, викликаючи протеоліз і біль; у хрящах - руйнування; у тканинах головного і спинного мозку — сонливість, марення.

Крім пірогенів, гарячку можуть викликати гормони щитоподібної залози (тироксин), гіпофізу (тиреотропний гормон). А глюкокортикоїди (гормони кори наднирників) гальмують розвиток гарячкової реакції.

Види гарячки

в залежності від висоти підвищення температури

У залежності від ступеня підвищення температури гарячку ділять на:

субфебрильну, якщо температура підвищується не більше, ніж на 1°С (від 37,1°С до 38°С);помірну - від 38,1°С до 39°С;високу - від 39,1 до 41°С; надвисоку – від 40,1 до 41; гіперпіретичну - від 41,1 °С. Якщо температура підвищує 41,1 °С, ймовірніше розвивається зрив механізмів терморегуляції, що є характерним для гіпертермії.

Види гарячки

в залежності від тривалості

За тривалістю розрізняють такі види гарячки: 1) швидкоминуща (ефемерна) —febris ерhеmега. Триває декілька годин. Трапляється при грипі, респіраторних вірусних інфекціях; 2) гостра — febris асutа. Триває до 2 тиж. Характерна для гострого бронхіту, пневмонії; 3) підгостра — febris subасutа. Триває 15—45 днів. Характерна для ревматизму в стадії загострення, хронічного бронхіту; 4) хронічна - febris chronika. Триває понад 45 днів. Характерна для туберкульозу, хронічного тонзиліту, сепсису.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Термометрія	\|	Типи температурних кривих

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.