• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Перевірка нарахування та сплати єдиного податку

Спрощена система оподатковування, обліку й звітності передбачає сплату єдиного податку.

Із введенням Податкового кодексу України (ПКУ), спрощена система оподаткування належить до розділу «Спеціальні податкові режими».

Спрощена система оподаткування, обліку і звітності , яка стала чинною з 1 січня 2012 року. Починаючи з 01.01.2012 року ця система оподаткування

застосовується у порядку, встановленому ПКУ, з урахуванням особливостей, передбачених законами № 4014, № 4834, № 5083.

Спеціальний податковий режим – це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів. До них належить 4 групи податків і зборів:

1) спрощена система оподаткування, обліку і звітності;

2) фіксований сільськогосподарський податок;

3) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і

теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

4) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ

для споживачів усіх форм власності.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий

механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплату окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Варто враховувати , що підприємницька діяльність в Україні, як і в інших державах, пов'язана з окремими обмеженнями.

Так, дана система оподатковування може бути застосована тільки до платників, що мають статус суб'єкта малого підприємництва.

Однак статусу СПД недостатньо, спрощену систему оподатковування можуть вибрати підприємці, які повністю відповідають двом критеріям:

1) обсяг доходу платника єдиного податку за календарний рік і кількість найманих робітників:

а) для фізичних осіб-підприємців кількість працівників, з якими одночасно укладені трудові договори, не може перевищувати більше 20 чоловік, а обсяг доходів платника за поточний календарний рік – не вище 20 млн. грн. ;

б)для юридичних осіб середньооблікова чисельність працівників не повинна перевищувати 50 чоловік,а обсяг доходу за поточний рік не може бути більше 20 млн. грн.

При розрахунку середньооблікової кількості працівників застосовується визначення , встановлене Податковим кодексом України та Інструкцією № 286, затвердженої Держкомітетом статистики України від 28.09.2005 р.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.

2)платник єдиного податку повинен бути резидентом України й здійснювати тільки ті види діяльності, які дозволені законодавством.

Юридична особа чи фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає встановленим вимогам, та реєструється платником єдиного податку у порядку, визначеному ПКУ.

Відповідно до діючого законодавства всі суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на 6 груп платників єдиного податку (з яких 4 групи платників єдиного податку - фізичні особи та 2 групи - юридичні особи), залежно від середньооблікової кількості працівників та річного обсягу (табл. 7.4.).

Законодавством також введені обмеження, щодо застосування спрощеного режиму оподаткування, обліку та звітності. Визначені окремі категорії суб’єктів підприємницької діяльності, які не можуть бути платниками єдиного податку.

Таблиця 7.4 Характеристика груп платників єдиного податку

А саме не можуть бути платниками єдиного податку:

1) суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці) підприємці, які здійснюють:

- діяльність з організації, проведення азартних ігор;

- обмін іноземної валюти;

- виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива та столових він);

- видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

- видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

- діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування»;

- діяльність з управління підприємствами;

- діяльність з надання послуг пошти та зв`язку;

- діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва);

- діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.

2) Фізичні особи – підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження, діяльність у сфері аудиту.

3) Фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

4) Страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії та нші фінансові установи, визначені законом.

5) Суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

6) Представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку.

7) Фізичні та юридичні особи – нерезиденти.

8) Суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Контрольна робота органів ДПС щодо застосування спрощеного режиму оподаткування доходів від підприємницької діяльності полягає у виявленні, реєстрації та обліку платників єдиного податку, перевірці поданих ними декларацій, правильності застосування ставок податку залежно від групи платника податку, порядку ведення обліку доходив та витрат, пов’язаних з діяльністю; обстеженні доходів від діяльності з виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг, у перевірці своєчасності і повноти сплати до бюджету нарахованих сум податків.

Для того, щоб стати платником єдиного податку, крім державної

реєстрації, необхідна окрема реєстрація платника єдиного податку. Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу ДПС заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 р. № 1675. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно Свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України затверджено наказом № 1675 і є єдиними на всій території України.

Оригінал свідоцтва зберігається у платника єдиного податку та пред`являється працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки. Копія свідоцтва платника єдиного податку повинна розміщуватися на робочому місці найманого працівника.

Суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року шляхом подання заяви до органу ДПС не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 р. № 1675.

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (табл.7.5).

Таблиця 7.5 Ставки єдиного податку

Крім того ПКУ встановлені підвищені ставки податку, а саме:

Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку 1,2 і 3 груп у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у

свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до 1 або 2 груп;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків,

ніж зазначений;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають

права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку 4,5 і 6 груп у подвійному розмірі ставок:

1) до суми перевищення обсягу доходу;

2) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків,

ніж зазначений;

3) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають

права застосовувати спрощену систему оподаткування.

У разі здійснення платниками єдиного податку 1 та 2 груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.

У разі здійснення платниками єдиного податку 1 та 2 груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.

Платники єдиного податку мають деякі переваги, тобто звільняється від сплати таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та

послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім ПДВ, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену зі сплатою ПДВ;

3) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів, що отримані в

результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно законодавства;

4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що

не використовуються ними для провадження господарської діяльності ;

5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

6) збору за розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

Існують особливості у нарахуванні і сплаті єдиного податку для юридичних і фізичних осіб.

Об'єктом оподатковування є:

1) для 1 і 2 групи – мінімальна заробітна плата, установлена на 1 січня звітного податкового року;

2) для 3 групи – дохід, отриманий протягом податкового звітного періоду в грошовій формі (наявної й безготівкової), а також у матеріальній або нематеріальній формі;

3) для 4 групи – будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі, а також матеріальної, або нематеріальній формах, визначених пунктом 292.3 Податкового кодексу;

4) для 5 групи - – дохід, отриманий протягом податкового звітного періоду в грошовій формі (наявної й безготівкової), а також у матеріальній або нематеріальній формі;

5) Для 6 групи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень юридичної особи, отриманий у грошовій формі, а також матеріальної, або нематеріальній формі.

Інспекторами ДПІ здійснюється перевірка поданих підприємцями декларацій. При перевірці звертається увага на такі питання:

1) своєчасність подання Декларації;

2) правильність заповнення всіх реквізитів;

3) відповідність зазначених у декларації даних про зроблені витрати,

що відображені в доданих на підтвердження документах.

Протягом року працівники органів ДПС здійснюють контроль за правильністю ведення книг обліку доходів та витрат, у якій відображаються обсяги виготовленої та реалізованої продукції, ціна одиниці реалізованої продукції, виручка від реалізації а також розрахунку та своєчасності сплати єдиного податку в бюджет

Метою перевірки є встановлення правильності ведення обліку доходів і

витрат, а також відповідності даних, відображених у книзі, фактичним обсягом виготовленої та реалізованої продукції, виручці від її реалізації.

Облік доходів ведеться за касовим методом. Отже датою отримання доходу є:

1) дата надходження коштів на поточний рахунок (у касу);

2) дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк

позовної давності;

3) дата фактичного отримання безоплатно одержаних товарів (робіт,

послуг).

На основі книги обліку складається декларація про отримані доходи. У разі виявлення розбіжностей коригуються валовий дохід і сума податку.

Методика обстеження доходів має свої особливості залежно від виду підприємницької діяльності та способу реалізації продукції.

При перевірці формування доходів платника єдиного податку слід враховувати особливості обліку і звітності кожної групи платників єдиного податку.

Так слід зазначити, що дія закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на підприємців, які віднесені до 1 та 2 групи, не поширюється. Тому вони не зобов’язані вести облік в умовах застосування Плану рахунків та подвійного запису. Слід лише ретельно відображати отриманий дохід у Книзі обліку доходів та витрат.

Доходом платника єдиного податку – фізичної особи є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій або безготівковій); матеріальній або нематеріальної формах.

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться

єдиноплатниками.

Перевірці підлягають також документи, що підтверджують витрати, безпосередньо пов’язані з підприємницькою діяльністю. Встановлюється відповідність даних, зазначених у документах, аналогічним даним, відображеним у книзі обліку доходів та витрат.

Платники єдиного податку 1, 2 груп, а також платники 3 групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Платники 3 групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, встановленому Міністерством фінансів України.

Прошнуровані та пронумеровані Книги обліку доходів та витрат безоплатно реєструється в органі ДПС за основним місцем обліку платників податку. Дані цих книг обліку використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

Платники податку 5 групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень ПКУ.

Якщо суб'єкти підприємницької діяльності мають найманих працівників, то вони вважаються роботодавцями і тому зобов’язані забезпечити наявність всієї кадрової документації, облік робочого часу, здійснити своєчасно нарахування та виплату заробітної плати, провести обов’язкові утримання із заробітної плати найманих осіб та перераховувати утримані податки за встановленим порядком.

Важливим для підприємців-фізичних осіб, які мають найманих працівників є обов’язок здійснення платежів єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ). Це стосується як самих підприємців, так і найманих працівників. Тому складовою наявності найманих працівників є своєчасне звітування за встановленими формами:

1) Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб

та суми нарахованого ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України. Звіт подається протягом 20 днів місяця, наступного за звітним.

2) Податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого)

на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ). Звіт є квартальним та представляється не пізніше 40 днів після закінчення звітного кварталу.

Крім того, для 3 та 5 груп платників єдиного податку – фізичних осіб, з метою контролю за правильністю обчислення податкового зобов`язання, податкового кредиту, складання Податкової декларації з ПДВ, слід забезпечити первинні документи щодо ПДВ на основі яких будуть здійсненні записи в Реєстрі виданих та отриманих накладних, та сформована декларація з ПДВ. Податкова декларація з ПДВ подається підприємцем у ДПІ за місцем реєстрації платника ПДВ протягом 20 календарних днів (для місячного звітного періоду) та протягом 40 календарних днів (для квартального звітного періоду).

Податковим звітним періодом для першої групи платників єдиного податку встановлено календарний рік , а для другої, третьої та п`ятої груп – календарний квартал.

Платіж єдиного податку здійснюється платниками першої та другої групи авансом, на пізніше 20 числа поточного місяця, а третьої та п’ятої груп протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання квартальної податкової декларації.

За результатами перевірок складається акт за встановленою формою.

Читайте також:

1. Cплата єдиного соціального внеску - 2013
2. II. Перевірка домашнього завдання.
3. II. Перевірка домашнього завдання.
4. II. Перевірка домашнього завдання.
5. II. Перевірка домашнього завдання.
6. II. Перевірка домашнього завдання.
7. II. Перевірка домашнього завдання.
8. II. Перевірка домашнього завдання.
9. II. Перевірка домашнього завдання.
10. II. Перевірка домашнього завдання.
11. IV. Перевірка розв’язання і відповідь
12. Акцизний податок, розрахунки, методи нарахування та обрахування

Переглядів: 1117