Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

План

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ

ЛЕКЦІЯ

 

 

1. Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

2. Насильницькі статеві злочини.

3. Ненасильницькі статеві зносини.

 

Статева свобода і статева недоторканість особи виступають родовим об'єктомзлочинів, норми про відповідальність за які об'єднані в розділі IV Особливої частини КК. До злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи віднесені: зґва­лтування (ст. 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153), примушування до вступу в стате­вий зв'язок (ст. 154), статеві зносини з особою, яка не досягла ста­тевої зрілості (ст. 155), розбещення неповнолітніх (ст. 156).

Під статевою свободою слід розуміти право дорослої і психічно нормальної особи самостійно обирати собі партнера для статевих зносин і не допускати у сфері таких зносин будь-якого примусу. Статева недоторканість - це абсолютна заборона вступати у сек­суальні контакти з особою, яка не є носієм статевої свободи, всупе­реч справжньому волевиявленню такої особи або ігноруючи його.

Суспільна небезпекарозглядуваних злочинів визначається не ли­ше посяганням на статеву свободу або статеву недоторканість особи, а й заподіянням шкоди іншим соціальним цінностям - нормальному фі­зичному й психічному розвитку дітей і підлітків, здоров'ю, честі і гідності особи тощо. Так, розбещення неповнолітніх здатне викли­кати у потерпілих від цього злочину різні статеві збочення, а перед­часний (до досягнення статевої зрілості) вступ у статевий зв'язок може завдати серйозної шкоди здоров'ю неповнолітньої особи.

Злочини, передбачені розділом IV Особливої частини КК, за­лежно від того, чи застосовується під час їх скоєння фізичне та психічне насильство, можна класифікувати на: 1) насильницькі статеві злочини (статті 152, 153, 154КК); 2) ненасильницькі стате­ві злочини (статті 155, 156 КК).

Закріплена у кримінальному законодавстві тієї чи іншої країни система статевих злочинів має історично мінливий характер і ви­значається чималою кількістю факторів, зокрема, усталеним у конкретному суспільстві укладом статевих відносин, існуючими традиціями, проголошеними пріоритетами правового захисту. На­приклад, законодавство дореволюційної Росії визнавало злочином не лише насильницьке любодіяння (тобто зґвалтування), а й пере­любство (статевий зв'язок того, хто перебував у шлюбі, із сторонньою особою) та зваблювання (втягнення особи жіночої статі у статевий зв'язок шляхом урочистої обіцянки вступити з жінкою у шлюб). А в колишньому СРСР починаючи з 1934 р. існувала кри­мінальна відповідальність за добровільне мужолозтво. В сучасній Україні виходять з того, що здійснюваний на добровільних засадах гомосексуалізм, тобто сексуальний потяг до осіб своєї статі, має розглядатись не як діяння, заборонене під загрозою кримінального покарання, а як особливий стан організму людини, нетипова сек­суальна поведінка.

Обов'язковою ознакою складів розглядуваних злочинів є по­терпілий,який може виділятись за певними ознаками, зокрема, за залежністю від винного (ст. 154), недосягненням певного стану (ст. 155) або віку (ч. 3, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ч. 3 ст. 153, ст. 156). Харак­терною особливістю КК 2001 р. є те, що в ньому, на відміну від КК 1960 р., забезпечується універсальний кримінально-правовий захист осіб будь-якої статі у сфері сексуального життя, - потерпілими від цих злочинів може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі.

Об'єктивна сторонастатевих злочинів характеризується актив­ною поведінкою винної особи - це фізичні та (або) інтелектуальні дії сексуальної спрямованості. За законодавчою конструкцією ці злочини здебільшого побудовані як формальні склади. Примушу­вання до вступу в статевий зв'язок сконструйоване як усічений склад злочину. Кваліфіковані види зґвалтування, насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом і статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, передбачені відповідно ч. 4 ст. 152, ч. З ст. 153 і ч. 2 ст. 155, є злочинами з формально-матеріальними складами.

' До набрання чинності КК 2001 р. насильницькі посягання жінок на чо­ловіків у доктрині й судовій практиці тлумачились як злочини проти особи (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі) або як хуліганство.

Суб'єктомстатевих злочинів є осудна особа, яка досягла 14-річного (статті 152, 153) або 16-річного віку (статті 154-156). У пере­важній більшості випадків суб'єкт є спеціальним - його ознаки або безпосередньо вказані у кримінальному законі (наприклад, у ч. 2 ст. 156 фігурує батько, мати або особа, що їх замінює), або встано­влюються шляхом тлумачення закону з урахуванням особливостей об'єктивної сторони того чи іншого злочину та ознак потерпілого.

Із суб'єктивної сторонивсі злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи характеризуються прямим умислом. При цьому психічне ставлення суб'єкта до певних елементів де­яких злочинів (наприклад, до малолітнього віку потерпілого від зґвалтування) може набувати вигляду необережної форми вини. Сексуальний мотив, тобто бажання задовольнити статеву потребу, є факультативною, а не обов'язковою ознакою суб'єктивної сто­рони даних злочинів, які можуть вчинюватись і з інших спонукань.

 


Читайте також:

  1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
  3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
  4. III.Цілі розвитку особистості
  5. III.Цілі розвитку особистості
  6. III.Цілі розвитку особистості
  7. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
  8. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
  9. Roboform - Ваш Особистий Зберігач Секретів!
  10. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
  11. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
  12. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.




Переглядів: 4393

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Окремі види злочинів проти волі, честі та гідності особи | Насильницькі статеві злочини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.