• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тестові завдання

1. Оборотний залишок бюджетних коштів — це:

1) частина залишку коштів спеціального фонду відповідного бюджету, яка утвор­юється для фінансування дефіциту бюджету;

2) частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету,яка утворюєть­ся для покриття тимчасових касових розривів;

3) частина залишку коштів спеціального фонду відповідного бюджету, яка утвор­юється для покриття тимчасових касових розривів.

2. Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть бути:

1) оборотний залишок бюджетних коштів спеціального фонду;

2) суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти приватиз­ації;

3) позики Національного банку України.

3. Джерелом фінансування дефіциту бюджету не можуть бути:

1) повернення бюджетних коштів з депозитів;

2) надходження внаслідок продажу/пред 'явлення цінних паперів;

3) кошти від приватизації майна, що належить місцевим органам влади.

²⁷ В цілому ОР5М 2001 не зобов'язує, хоча й не забороняє відображати операції із зміни обсягу умовних зо­бов'язань

4. У разі перевищення державним та гарантованим державою боргом, 60% від ВВП, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити таких заходів:

1) зменшити дефіцит бюджету;

2) відізвати надані гарантії;

3) провести реструктуризацію боргу.

5. Списання заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (місцевими органами влади) за кредитами (позиками) залученими під державні гарантії, кредитами з бюджету дозволяється за наступних умов:

1) рішення суду першої інстанції на користь суб'єкта господарювання набуло закон­ної сили;

2) у справі стягненні такої заборгованості апеляційним судом було відмовлено позив­ачам державі (Автономній Республіці Крим чи територіальній громаді міст);

3) перевищення строку позовної давності на вимоги щодо погашення такої заборго­ваності суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міст).

6. Вільний залишок бюджетних коштів це:

1) Перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залиш­ком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду;

2) частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету,яка утворюєть­ся для покриття тимчасових касових розривів;

3) обсяг коштів місцевого бюджету, які обліковуються на рахунках загального та/або спеціального фондів на дату їх розміщення на вкладних (депозитних) рахунках і відволікання яких не призведе до втрати платоспроможності місцевого бюджету та ви­никнення заборгованості за відповідним фондом місцевого бюджету протягом періоду, на який передбачається здійснити розміщення таких коштів на вкладних (депозитних) ра­хунках у банках.

7. Протягом дії договору про місцеву гарантію Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради передбачають у відповідному рішенні про місцевий бюджет кошти на виконання гарантійних зобов'язань з платежів, термін сплати яких настає у відповідному бюджетному періоді щодо забезпечених гарантією договорів, за якими настав гарантійний випадок в обсязі:

1) 100% суми платежів за цими договорами;

2) 60% суми платежів за цими договорами;

3) 50% платежів за цими договорами.

8. Дефіцит спеціального фонду місцевого бюджету не дозволяється затверджувати, якщо він буде фінансуватись за рахунок:

1) місцевих запозичень;

2) коштів загального фонду такого місцевого бюджету;

3) надходжень від продажу/пред 'явлення цінних паперів;

4) власних надходжень бюджетних установ, якщо за результатами річного звіту про виконання бюджету за попередній бюджетний період, що був оприлюднений після прий­няття бюджету поточного періоду, виявлено залишок бюджетних коштів за спеціаль­ним фондом.

9. Профіцит спеціального фонду місцевого бюджету затверджується з метою:

1) придбання цінних паперів;

2) забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів;

3) спрямування коштів до бюджету розвитку.

10. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради не мають права приймати рішення щодо залучення місцевих внутрішніх запозичень без відповідного дозволу Кабінету Міністрів:

1) у фінансових установах, що спрямовуються на покриття тимчасових касових роз­ривів в межах поточного бюджетного періоду за загальним фондом на строк до п 'яти місяців;

2) з єдиного казначейського рахунку на покриття тимчасових касових розривів в ме­жах поточного бюджетного періоду, пов 'язаних із забезпеченням захищених видатків за­гального фонду;

3) з єдиного казначейського рахунку на покриття суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів.

11. Викуп державних боргових зобов'язань це:

1) правочин, за яким розміщуються кошти єдиного рахунка на умовах тимчасової ку­півлі цінних паперів та зобов 'язання за яким забезпечується заставою зазначених цінн­их паперів відповідно до договору застави;

2) правочин, в якому формально поєднуються правочини з погашення та випуску вза­мін інших боргових зобов 'язань;

3) придбання емітентом у власників оплачених ними облігацій цього емітента, що здій­снюється після закінчення розміщення облігацій.

12. Загальний обсяг місцевого боргу м. Києва та гарантованого м. Києвом боргу не повинен перевищувати:

1) 100% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень до загального фонду за минулий рік;

2) 400% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету роз­витку на наступний за плановим бюджетний період (за винятком запозичень);

3) 400% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету роз­витку на наступні за плановим два бюджетні періоди (за винятком запозичень).

13. Затвердження дефіциту місцевих бюджетів дозволяється:

1) при наявності обґрунтованої потреби;

2) при наявності визначених джерел фінансування;

3) на підставі рішення виконавчого органу місцевої влади;

4) на підставі рішення бюджетного комітету Верховної Ради України.

14. Дефіцит загального фонду місцевого бюджету затверджується шляхом:

1) внесення змін у відповідний бюджет, якщо за результатами річного звіту про ви­конання бюджету за попередній бюджетний період, що був оприлюднений після прийня­ття бюджету поточного періоду виявлено вільний залишок бюджетних коштів;

2) внесення змін у відповідний бюджет, якщо за результатами річного звіту про ви­конання бюджету за попередній бюджетний період, що був оприлюднений після прийня­ття бюджету поточного періоду виявлено, що оборотний залишок бюджетних коштів становив більше 2% планових видатків загального фонду;

3) внесення змін у відповідний бюджет, якщо за результатами річних звітів про ви­конання бюджету за три попередні бюджетні періоди виявлено вільні залишки бюдже­тних коштів;

4) внесення змін у відповідний бюджет, якщо за результатами річних звітів про ви­конання бюджету за три попередні бюджетні періоди виявлено, що сума оборотних за­лишків бюджетних коштів становила більше 2% планових видатків загального фонду.

15. Не дозволяється затвердження профіциту бюджету для:

1) зменшення обсягу боргу;

2) забезпечення встановленого обсягу оборотного залишку бюджетних коштів для спеціального фонду Державного (місцевого) бюджету;

3) придбання цінних паперів та розміщення депозитів для спеціального фонду місце­вого бюджету;

4) спрямування коштів до бюджету розвитку для загального фонду місцевого бюд­жету.

16. Норматив оборотного залишку бюджетних коштів становить:

1) не більше 2% від планових видатків загального фонду відповідного бюджету;

2) не менше 2% від планових видатків загального фонду відповідного бюджету;

3) не більше 2% від планових видатків спеціального фонду відповідного бюджету;

4) не менше 2% від планових видатків спеціального фонду відповідного бюджету.

17. До напрямів видатків по бюджетним фінансовим зобов'язанням, на основі яких формуються тимчасові касові розриви не належать:

1) оплата праці працівників бюджетних установ;

2) нарахування на заробітну плату;

3) видатки розвитку;

4) виплата процентів за зобов 'язаннями.

18. Джерелом фінансування бюджету не можуть бути:

1) кошти від здійснення державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

2) кошти від приватизації державного майна — щодо державного бюджету;

3) надходження внаслідок продажу цінних паперів;

4) емісійні кошти Національного банку України.

19. До умов отримання державою позик не належить:

1) повернення;

2) обов 'язковість національної валюти позики;

3) строковість;

4) платність.

20. Національний банк України:

1) має право надавати кредити виключно в національній валюті на фінансування ви­трат Державного бюджету;

2) має право надавати кредити виключно в іноземній валюті на фінансування ви­трат Державного бюджету;

3) має право надавати кредити в національній або іноземній валюті на фінансуван­ня витрат Державного бюджету за умови надання спеціального дозволу Кабінету Мініс­трів України;

4) не має права надавати кредити на фінансування витрат Державного бюджету.

21. До надходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації державного майна, не належать:

1) надходження від покупців за подання заяви на приватизацію;

2) суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти привати­зації;

3) надходження від продажу патентів на право оренди приміщень;

4) вірна відповідь відсутня.

22. Емісійні кошти Національного банку України — це:

1) кошти, що надходять від Національного банку до державного бюджету в резуль­таті розподілу прибутку після затвердження річного фінансового звіту Радою Націо­нального банку;

2) кошти, що надходять від Національного банку до державного бюджету в резуль­таті розподілу прибутку після підтвердження річного фінансового звіту зовнішнім ауди­том;

3) платіжні засоби, що випускаються Національним банком України в обіг;

4) кошти, що надходять від Національного банку до місцевих бюджетів в результа­ті розподілу прибутку після підтвердження зовнішнім аудитом та затвердження Радою Національного банку річного фінансового звіту.

23. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень, у межах, визначених Законом про Державний бюджет України, належить державі в особі:

1) Голови Національного банку України або особі, яка виконує його обов 'язки, за до­рученням Кабінету Міністрів України;

2) Міністра фінансів України або особі, яка виконує його обов'язки, за дорученням Кабінету Міністрів України;

3) Голови Державного казначейства України або особі, яка виконує його обов 'язки, за дорученням Міністра фінансів України.

24. Умови здійснення державних запозичень затверджує:

1) Міністерство фінансів України;

2) Державне казначейство України;

3) Кабінет Міністрів України;

4) Верховна Рада України.

25. План державних запозичень на наступний бюджетний період не включає:

1) назву валюти кредитування;

2) строк запозичення;

3) забезпечення;

4) стан укладання кредитних договорів.

26. Ратифікації підлягають:

1) міжнародні договори України про одержання від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України;

2) міжнародні договори України про одержання від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, передбачених Державним бюджетом України;

3) міжнародні договори про одержання від іноземних держав і міжнародних фінансо­вих організацій позик, не передбачених рішеннями про місцевий бюджет.

27. В Україні до обов'язків первинних дилерів належать:

1) забезпечувати купівлю ОВДП при їх розміщенні в обсязі не менше ніж 3% загаль­ного обсягу їх розміщення за конкурентними заявками протягом року

2) здійснювати операції купівлі-продажу облігацій на вторинному ринку в обсязі не менш як 2 % загальної суми, на яку укладено договори протягом кожного півріччя;

3) здійснювати купівлю під час розміщень облігацій не менш як 3 відсотків загально­го обсягу їх випуску протягом кожного півріччя.

28. Місцеві зовнішні запозичення на ринках капіталу можуть здійснювати:

1) міські ради з чисельністю населення понад п 'ятсот тисяч жителів;

2) обласні ради з чисельністю населення понад п 'ятсот тисяч жителів;

3) правильна відповідь відсутня.

29. Повернення позик на покриття тимчасових касових розривів можуть передбачатися:

1) у межах поточного бюджетного періоду;

2) у межах поточного та наступного бюджетного періодів;

3) у наступному бюджетному періоді.

30. Бюджетні платежі здійснюються лише за наявності:

1) тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку;

2) відповідного бюджетного призначення;

4) відсутності боргових бюджетних зобов 'язань.

31. Місцеві гарантії можуть надаватися:

1) суб'єктам господарювання, що належать до комунального сектору економіки, і розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвес­тиційних програм, метою яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровад­ження ресурсозберігаючих технологій;

2) суб'єктам господарювання, що належать до державної форми власності, і розта­шовані в межах спеціальних економічних зон та здійснюють на цій території реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів;

3) суб'єктам господарювання незалежно від підпорядкування та форми власності, основним видом діяльності яких є здійснення високотехнологічного виробництва;

4) правильна відповідь відсутня.

32. Гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення боржником свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти кредитору за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших вимог має назву:

1) зустрічної;

2) безвідзивної;

3) безумовної.

4) переважної.

33. Міністерство фінансів має право здійснювати продаж прав вимоги погашення державної заборгованості, термін прострочення якої становить:

1) не більше 3-х років;

2) більше 3-х років;

3) не більше 5-ти років;

4) більше 5-ти років.

34. Не дозволяється списання заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за позиками, залученими під державні гарантії за умови:

1) визнання суб'єкта господарювання банкрутом, незалежно від вартості його акти­вів;

2) якщо судове рішення не на користь держави набрало законної сили;

3) якщо стягнення заборгованості в судовому порядку є неможливим або недоцільним;

4) позбавлення суб'єкта господарювання статусу юридичної особи у зв'язку з бан­крутством при наявності обсягу активів, недостатнього для погашення заборговано­сті.

35. Загальний рівень державного та гарантованого державою боргу на кінець бюджет­ного періоду має становити:

1) не більше 60% річного національного доходу;

3) не більше 60% річного номінального обсягу ВВП;

4) не більше 60% планового обсягу доходів Державного бюджету.

36. Загальний обсяг місцевого та гарантованого територіальною громадою міста боргу на кінець бюджетного періоду має становити:

1) не більше 100% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюд­жету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), виз­наченого прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступний за плановим бюджет­ний період;

2) не більше 100% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюд­жету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), визначеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюд­жетні періоди;

3) не більше 60% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюд­жету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), ви­значеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюд­жетні періоди.

37. Загальний обсяг місцевого та гарантованого Автономною Республікою Крим боргу на кінець бюджетного періоду має становити:

1) не більше 100% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюд­жету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), ви­значеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюд­жетні періоди;

2) не більше 60% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюд­жету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), ви­значеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюд­жетні періоди;

3) не більше 100% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюд­жету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), ви­значеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступний за плановим бюд­жетний період;

4) не більше 60% річного реального обсягу ВВП.

38. Територіальні громади міст не мають права здійснювати запозичення на фінансовому ринку якщо:

1) чисельність населення є меншою ніж 500 тис. осіб;

2) видатки місцевого бюджету на обслуговування боргу будуть; перевищувати 10 % видатків загального фонду;

3) у відповідному бюджеті відсутній тимчасово касовий розрив, який необхідно фі­нансувати.

39. Згідно з рекомендаціями Європейської комісії від 2008 року, державні гарантії повинні надаватися на:

1) 100% суми кредиту;

2) 80 % суми кредиту;

3) 75% суми кредиту.

Читайте також:

1. I. Постановка завдання статистичного дослідження
2. I. ПРЕДМЕТ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
3. II. Завдання
4. II. Завдання на проект.
5. II. Перевірка домашнього завдання.
6. II. Перевірка домашнього завдання.
7. II. Перевірка домашнього завдання.
8. II. Перевірка домашнього завдання.
9. II. Перевірка домашнього завдання.
10. II. Перевірка домашнього завдання.
11. II. Перевірка домашнього завдання.
12. II. Перевірка домашнього завдання.

Переглядів: 475