Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Олимпиада школьников 63 страница

Євгеній IV — римський папа (1431 — 1447). Симпатизував середньовічному чернецтву, проте при його дворі було чимало гуманістів.

Євлевич Хома (поч. XVII ст.) — походив із м. Могильова. Навчався у Краківській академії. 1628 — 1632 був ректором Київської братської школи. Написав поему «Лабіринт».

Євсебій Ємисенський — це ім'я мав ряд учителів християнської церкви. Тут ідеться, можливо, про Є. Памфіла (263 — 340) — батька церковної історії. Вивчав Платона, Філона, Орігена. В часи гоніння Діоклетіана зберіг кесарійську християнську бібліотеку, збагативши її новими колекціями рукописів.

Євсевій Памфіл — Євсебій Ємисенський (?).

Єзекіїль — один із біблійних пророків.

Єлизавета — дружина польського короля Владислава, мати Сигізмунда І. Була дочкою Яна І Ольбрахта.

Єліта див.: Ястрембець.

Єнах — біблійний патріарх з Ізраїлю, який живим потрапив на небо.

Єпархія — церковно-адміністративний округ, яким управляє єпископ.

Єпископ — вищий духовний чин у християнській церкві.

Єпифаній Кіпрський (бл. 320 — 403) — архієпископ у Констанці на о. Кіпр, християнський письменник, святий. Був противником Орігена.

Єремія (Ієремія) — константинопольський патріарх.

Єретик (геретик) — єретик, віровідступник.

Єрусалим. — давній релігійний центр юдеїв, що був столицею царства Юдеї (X — VI ст. до н. е.). Від IV ст. Єрусалим — священне місто християн, з яким пов'язана діяльність Ісуса Христа.

Єфрем — очевидно, Сирин — один із великих учителів церкви IV ст. У своїх творах говорить про користь знань і освіти.

Жак — студент, учень, бурсак; грабунок, розкрадання.

Жванець (містечко) — нині село у Хмельницькій обл. 1653 р. поблизу Жванця відбулася облога українським військом на чолі з Богданом Хмельницьким польсько-шляхетського війська.

Жевуський Ян — один із невідомих для нас представників родини Жевуських, яка має визначних осіб у XVII — XVIII ст.

Жегляр — моряк.

Жених — тут Ісус Христос.

Живот — життя.

Жигмонт див.: Сигізмунд.

Жиди (жидове) — застаріла назва євреїв в Україні.

Жмудська земля — земля племені жмудь.

Жмудь (жемайти) — давнє литовське плем'я у західній частині Литви.

Жовква див.: Жолква.

Жолдак — жовнір, солдат.

Жолква (Жовква) — давня назва нинішнього м. Нестерів у Львівській обл.

Жолкевський Станіслав (1547 — 1620) — польський державний і військовий діяч. Від 1588 — коронний польний гетьман, від 1617 — канцлер. Брав участь у Хотинській війні проти Туреччини (1620 — 1621). Загинув у битві неподалік Цецори.

Заборовський Ян (пом. 1577) — займав посади каноніка, препозита сандомирського, каноніка краківського, єпископа холмського.

Забресінський Ян — маршалок Литви.

Завииа Чорний з Гарбова (пом. 1428) — польський лицар, учасник багатьох воєн (Грюнвальд та ін.). Загинув у битві з турками.

Загоровський — не відомий для нас представник роду Загоровських.

Загоровські — український рід можновладців.

Зажареньє — гарячка, поспіх; озлоба.

Зальцбург — нині адміністративний центр однойменної землі Австрії.

Замойська фортеця — замок у м. Замостя, збудований Яном Замойським.

Замойський Ян (Ян із Замостя) — канцлер і великий гетьман.

Замойський (Замостьський) Станіслав (1519 — 1572) — холмський каштелян, польний коронний гетьман, батько канцлера і великого гетьмана Яна.

Запоріжжя — Запорозька Січ.

Запорозьке військо (Військо запорізьке) — збройні сили Запорозької Січі.

Заремба — представник магнатського роду Зарембів.

Заремби див.: Кміти.

Заслав див.: Ізяслав.

Заславські — українські магнати, князівський рід. У XVI — XVII ст. володіли великими маєтками в Україні. Походили від князя І. В. Острозького, який наприкінці XV ст. став власником м. Заслава (тепер Ізяслав Хмельницької обл.). Звідси — їхні прізвища. Заславські посідали керівні посади в Польщі.

Збаразький Януш (пом. 1608) — браславський воєвода. Походив з українського князівського роду.

Збаразькі — український князівський рід.

Зборовський — можливо, йдеться про Самійла Зборовського (вбитий 1584 р.) — польського магната, який втік у Запорізьку Січ і брав участь у походах козаків до Молдови.

Зборовський Мартин (пом. 1565) — підчаший Сигізмунда Августа, каштелян, воєвода калуський та познанський, каштелян краківський.

Зборовський Петро — брат Мартина Зборовського.

Здвиж — річка у Житомирській та Київській обл, права притока Тетерева.

Зелім-Цезар — Селім-султан.

Зеновичі — український рід можновладців.

Зефір — західний вітер, весняний вітер у давніх греків.

Зигмунд (Зигмунт) — Сигізмунд.

Зизаній Тусташзвський Лаврентій (кінець XVI ст. — після 1634). Справжнє прізвище Кукіль, яке грецькою мовою звучить: «Зизаній». Походив із Львова. До 1592 вчителював у Львівській братській школі, у школах Брестського і Віленського братств. Був домашнім учителем князів Богдана Соломирицького (Бєларусь) та Олександра Острозького. У 20-х роках XVII ст. працював у Києві. Відомий як культурно-освітній і церковний діяч, мовознавець, видавець і поет.

Зиморович Бартоломей (1597 — 1682) — із родини львівських вірмен. Учень відомого поета Шимоновича. Навчався у Львові, був радником міського уряду й бургомістром. Автор поетичної збірки. Написав історію Львова і його облоги 1672 р.

Зіновичі — український дім можновладціа

Златоуст Йоан (350 — 407) — відомий церковний діяч і проповідник Візантії, константинопольський патріарх (398 — 404).

Зодіак — сукупність 12 сузір'їв, по яких пролягає річний шлях Сонця.

Зонар Йоан (?-після 1159) — візантійський хроніст, автор всесвітньої історії від створення світу до вступу на престол візантійського імператора Йоана Комніна 1118 р. Його хроніка була популярна у слов'янських країнах.

Зоїл — грецький ритор, граматик в Александрії (серед. III ст. до н. е.), дріб'язковий критик Гомера. Перен.: причіпливий, недоброзичливий критик.

Израиль — Ізраїль.

Иоан — Йоан.

Исход — біблійне: «Вихід».

Іафет — Яфет.

Ібери — племена, які жили на Піренейському пів-ві. У III — II ст. до н. е. були завойовані римлянами і романізувалися.

Ібрагім-паша (баша) (пом. 1536) — турецький візир. Був сином албанського рибалки, який у дитинстві був схоплений турецькими піратами і проданий до двору турецького султана, де посів високе становище. Відзначився під Мохачем (1526), здобув Буду (1528). За укладення перемир'я з Францією (1535) зазнав неласки і був страчений.

Іван IV Васильович (1530 — 1584) — великий князь московський, перший московський цар. В час війни з Польщею був неповнолітнім, тому правили регенти.

Івери — грузини.

Ігнатій Богоносець (пом. 107) — другий антіохійський єпископ, учень апостолів. Його сім послань мають важливе значення в історії християнських догматів у полеміці православ'я і католицизму проти протестантства з питання про єпископство.

Ігор Рюрикович (пом. 945) — великий князь київський. Відновив владу над древлянами. Здійснював походи на Візантію і на Кавказ. Убитий повсталими древлянами.

Ігор Ольгович (пом. 1147) — великий князь київський (1146).

Іда — гора на південний схід від Трої, місце перебування і культ Кібели.

Ієронім — Гієронім.

Ієронім Євсевій Софроній (Ієронім Блаженний) (335 — 420) — християнський письменник, філософ, ритор, автор твору «Про славетних людей». Переклав Біблію латинською мовою.

Ізмаїл — за біблією син Авраама, родоначальник племені ізмаїлтян.

Ізмар — гора у Фракії і місто неподалік її підніжжя, уславлене винами.

Ізраїль — йдеться про Ізраїльське царство, ранньо-рабовласницьку державу у північній Палестині та Зайорданні, що існувала від кінця X до кінця VIII ст. до н. е.

Ізяслав Ярославич (1024 — 1078) — великий князь київський, син Ярослава Мудрого. Брав участь у складанні 2-ої частини «Руської правди», так званої «Правди Ярославичів».

Ізяслав Мстиславич — великий князь київський (1146 — 1154), онук Володимира Мономаха. Вів міжусобні війни за Київ з Юрієм Долгоруким та Ізяславом Давидовичем.

Ікар — син Дедала, який утік із батьком з о. Кріт на штучних крилах, але по дорозі впав у море і загинув.

Ілірійці — мешканці Ілірії.

Ілірія — історична область у північно-західній частині Балканського півострова.

Ілія (Ілля) — біблійний пророк (IX ст. до н. е.) ізраїльський, якого Бог живим возніс на небо у вогняній колісниці, запряженій вогненими кіньми.

Ілля Єрусалимський — патріарх.

Індія — держава у Південній Азії.

Індульгенщя — грамота про повне або часткове «відпущення гріхів» у католицькій церкві.

Інтердикт — один із засобів покарання в католицькій церкві, який полягав у повній або частковій забороні богослужінь, релігійних обрядів на певній території.

Інфула — єпископська шапка.

Іоан див.: Йоан.

Іоіль — біблійний ізраїльський пророк, п'ятий з 12 «малих пророків».

Іосіх — Йосія.

Іполит — єпископ православної меншості римських християн у першій половині III ст., один з найбільш учених християнських богословів після Орігени. Переважна більшість його творів присвячена полеміці з давніми єретиками.

«Іпотисеон» — назва книги відомого християнського філософа і богослова Климентія (пом. бл. 217).

Іпполіт — син Тезея і Іполіти, проклятий (за намовою своєї мачухи Федри) батьком, жертва наляканих Нептуном коней. Шанувався як герой.

Іриней (бл. 130-бл. 202) — християнський богослов, ліонський єпископ. Обґрунтовував християнську догматику, виступав проти єресей.

Ірод І Великий (бл. 73-4 до н. е.) — цар Юдеї. Згідно з християнською міфологією, при вісті про народження Ісуса Христа наказав знищити в країні всіх немовлят.

Ісаак — біблійний персонаж, один з міфічних предків єврейського народу.

Ісайя — один із пророків у християнській міфології.

Ісмарч — гірське пасмо і місто у Фракії.

Ісмарський — похідне від «Ісмара».

Ісократ (436 — 338 до н. е.) — давньогрецький публіцист, учень софістів.

Істр — давня назва Дунаю у нижній його течії.

Йоан Богослов — апостол, євангеліст, автор «Апокаліпсису».

Йоан Дамаскін (з Дамаску) див.: Дамаскін Йоан.

Йоан Дунс Скот (1265/66 — 1308) — шотландський філософ-схоласт і теолог; виступав проти Томаса Аквінського, Р. Бекона та прихильників авероїзму.

Йоан Златоуст (Хрізостом) (347 — 407) — святий, один із видатних діячів християнської церкви, відомий проповідник і богослов. Відзначався жорстокими погромами єретиків.

Йоан Хреститель (Предтеча) — біблійний персонаж, який провістив про прихід месії — Ісуса Христа й охрестив його. Був страчений за наказом правителя Галілеї — Ірода.

Йоан Цемісцій див.: Цемісцій.

Йоана — йдеться про героїню французького народу Жанну д'Арк (1412 — 1431). Під час столітньої війни очолила визвольну боротьбу французького народу проти англійських загарбників і здобула ряд вирішальних перемог.

Йоахім Бранденбурзький (Йоахім II Гектор) (1505 — 1571) — курфюрст бранденбурзький, син Йоахіма І.

Йовіш-біс — Юпітер-диявол.

Йона — один із пророків у християнській міфології.

Йонатас — махабейчик, вождь євреїв у боротьбі за релігійну свободу і політичну незалежність (161 — 144 до н. е.).

Йордан Спитко (пом. 1568) — краківський воєвода (від 1561).

Йосиф — константинопольський патріарх: Йосиф І (1268 — 1275, 1282 — 1283); Йосиф II (1416 — 1439).

Йосія — цар Юдеї (640 — 609). Проводив прогресивні реформи.

Йосу (Йосей) — можливо, йдеться про Йосію (Іосію) — юдейського царя (640 — 609 до н. е.), який боровся з ідолопоклонством.

Кавказька скеля — йдеться про скелю на Кавказі, до якої був прикутий Прометей.

Кадм — давньогрецький герой, легендарний засновник Фіви, міфічний винахідник грецького алфавіту на фінікійській основі.

Кадміти — нащадки Кадма.

Казань — російське місто.

Казимир II (1458 — 1484) — син Казимира Ягеллончика, вихованець Яна Длугоша. 1471 був оголошений королем угорським, а згодом канонізований.

Казимир III Великий (1310 — 1370) — польський король із династії П'ястів. Проводив політику централізації країни. Заснував університет у Кракові (1364). Воював з Тевтонським орденом.

Казимир IV Ягеллончик (1427 — 1492) — великий литовський князь і польський король (від 1447). Відстоював у Тевтонського ордену Східне Помор'я.

Калабрія — територія в Італії.

Калимон Іван (поч. 17 ст.) — вихованець Київської колегії, автор латиномовного панегірика «Сонце, що сходить після заходу», присвяченого П. Могилі.

Каїн — біблійний персонаж. За легендою, вбив свого молодшого брата Авеля.

Калиновські — український рід можновладців.

Калікст III (Альфонс Борджіа) — римський папа (1455 — 1458). Закликав до війни проти турків.

Калуш — нині місто обласного підпорядкування Івано-Франківської обл.

Каліопа (Калліопея) — муза, покровителька епічної поезії й науки.

Кальвін (1509 — 1564) — засновник особливого напряму Реформації в Німеччині, що отримав назву «кальвінізм».

Калькута — місто в Індії. Тут: дуже далеке місто.

Кальцедон (Кальхедон) — місто у Віфінії на Боспорі.

Каменецький Мартин (пом. 1530) — подільський воєвода, воював з татарами.

Камени — італійські богині, яких римські поети ототожнювали з музами, покровительками мистецтв у Давній Греції.

Камеріні єпископ — італійський церковний діяч.

Камерні закони (камерний закон) — верховні суди королів і князів Германії у середні віки.

Камінний Затон див.: Кодак.

Кам'янець — Кам'янець-Подільський — нині місто обласного підпорядкування Хмельницької обл.

Кам'янка — річка у Дніпропетровській обл., права притока Базавлука (басейн Дніпра).

Кана — місто в Палестинській області Галілеї за часів Нового Заповіту.

Кани (Канни) — селище в Італії, поблизу якого під час Пунічних воєн 216 р. до н. е. римське військо було розгромлене Ганнібалом.

Канон, припис або правило у віровченні; богонатхненні книги Біблії; жанр християнських урочистих співів.

Канонік — вищий чин у католицькому світському духовенстві.

Канонія — капітул, колегія духовних осіб кафедрального собору, котра є радою при єпископі.

Кантимір — йдеться про когось із молдавських господарів родини Кантемірів.

Канчуга — містечко ланцуцького повіту у Польщі.

Капістран Йоан (1386 — 1456) — бернардинець, канонізований папою Бенедиктом XIII у 1724. Невтомний проповідник хрестового походу проти єретиків і турків. Самотужки зібрав 60-тисячне військо і воював з турками в Угорщині. Проповідував у Німеччині й Польщі (1453 — 1454).

Каплун — холощений півень.

Кападокійці — мешканці Кападокії.

Кападокія — історична територія і держава у Малій Азії.

Карбач — батіг, канчук.

Карінтія — історична територія у Центральній Європі, в басейні р. Драви. Нині більша частина Карінтії входить до Австрії.

Карл V (1500 — 1558) — імператор «Священної Римської імперії», іспанський король, принц Нідерландів, король Сіцілії. У його володіннях (а також колоніях), за висновком сучасників, «ніколи не заходило сонце».

Картаген — місто-держава у Північній Африці Був знищений під час Пунічних війн.

Касандра — у давньогрецькій міфології дочка Пріама. Мала дар віщування, але її правдивим віщуванням ніхто не вірив.

Кастальські ручаї (Кастальське джерело) — священне джерело неподалік Дельф. Давні греки вірили, що це джерело надихало поетів, а прочани очищались у ньому від гріхів.

Католик — віруючий одного з трьох основних напрямів християнства — католицизму.

Катон (234 — 149 до н. е.) — державний діяч, письменник, оратор Давнього Риму.

Каторги — турецькі гребні галери.

Катул (Катуллюс, Катіллюс) Гай Валерій (бл. 84 — 34) — давньоримський поет-лірик.

Кафа — сучасна Феодосія, заснована 1260 р. вихідцями з м. Генуї (Італія). Була визначним торговим центром Європи. Мала добре укріплену фортецю і сильне військо.

Кафські лігурійці — йдеться про мешканців Кафи. Лігурійці — це засновники міста — італійці з провінції Лігурія.

Каштелян — сановник, призначуваний королем або князем для управління фортецею. Здійснював військові, судові й фіскальні функції в адміністративній окрузі, що прилягала до фортеці.

Квінтіліан Марк Фабій (бл. 35 — бл. 96) — давньоримський теоретик ораторського мистецтва, педагог. Головна праця в 12 книгах — «Про виховання оратора».

Кейстут (1297 — 1382) — литовський князь. Брав участь у загарбанні українських земель.

Кельтський — похідне від назви групи племен «кельти», які на початку І тисячоліття до н. е. населяли територію сучасної Франції та інших європейських країн.

Кжижковський — придворний Яна Тарновського.

Кий — напівлегендарний полянський князь, який, на думку деяких дослідників, жив у першій половині VI ст. Від його імені походить назва м. Кисва. Автор цього твору говорить про заснування Києва 430 р. Цю саму дату наводять польський історик XVI ст. М. Стрийковський та Т. Прокопович.

Кипріан Цеиілій (бл. 210 — 258) — святий, Отець Церкви, карфагенський єпископ і письменник, автор богословських трактатів і листів.

Кипріан — київський митрополит, посвячений константинопольським патріархом Філофеєм 1376 р.

Кирдеї — український рід можновладціа

Кирило Александрійський (бл. 376 — 444) — святий, патріарх, автор твору

«Десять книг проти Юліана Відступника». Був противником аріанства.

Кирило Єрусалимський (IV ст.) — святий, патріарх.

Кишки — рід українських можновладців.

Ківер татарський — рід широкої, високої шапки (ковпак), подібний до завою турецького.

Кілікійці — мешканці історичної території Кілікії.

Кілікія — історична територія на південному узбережжі Малої Азії, між Памфілією і Сірією.

Кімври — германські племена. Наприкінці II ст. до н. е. оселились у північній Італії.

Кімерійці — найдавніші племена, які жили в степовій частині України. В VII ст. до н. е. були витіснені скіфами з Північного Причорномор'я.

Кінед — той, хто віддається протиприродним статевим стосункам.

Кінська вода (кінські води) — йдеться, певно, про Конку (Кінку, Кінську) — річку в Запорізькій обл, ліву притоку Дніпра.

Кінтієць — епітет Алоллона, від назви місця культу бога на делоській г. Юнг.

Кінтський — похідне від назви г. Кінт, що на о. Делос, де нібито народилися Аполлон і Діана. Отже, кінтський — аполлонівський.

Кінт — гора на о. Делос, місце народження Аполлона і Артеміди.

Кіпріан. — Кипріан.

Кір II Великий (Старший) — перський цар (558 — 529), засновник Перської монархії. Загинув у битві зі скіфами.

Кірійське джерело — похідне від «Кірра», назви міста у Фокіді (Греція), згодом місцевості (кіррійські поля, кіррійські печери, кіррійські узгір'я, джерела тощо). Ці самі місця поети часом називають «фокідськими», «парнаськими» і пов'язують з місцем перебування муз.

Кірхмаш — свята меса.

Кіфара — струнний інструмент.

Кіш — центральний орган управління, що відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими справами в Запорозькій Січі.

Кішки — рід українських можновладців.

Клавдій — народний трибун у Римі (від 58 до а е.). При підтримці тріумвірів Цезаря, Помпея і Краса домігся вигнання Ціцерона. Зі своїми братами тримав у страху весь Рим, доки 52 р. не був убитий Мілоном.

Кларосець — епітет Аполлона. Походить від назви м. Кларос на іонійському узбережжі з храмом і оракулом Аполлона.

Клєйнот (клейнод) — відзнаки й атрибути влади української козацької старшини XVI — XVIII ст.

Клемент Александрійський (II — III ст.) — Отець Церкви.

Климент VII — римський папа (1523 — 1534).

Кліо — муза, покровителька історії; зображувалася із сувоєм та грифелем у руках.

Клірик — священик, церковнослужитель у християнській церкві.

Клірик Острозький — псевдонім письменника-полеміста, автора «Отписів» Іпатію Потію.

Клото — одна з мойр, богиня долі.

Кляштор — монастир, обитель.

Кміта (Кмітт) Петро (1477 — 1553) — любельський каштелян (пізніше войницький і сандомирський). Був воєводою сандомирським, згодом краківським та надвірним коронним (і великим коронним) маршалком. Відомий як меценат учених і письменників, зокрема й Ст. Оріховського. Прихильник королеви Бони.

Кноська земля — територія навколо Кносу — давнього міста в центральній частині північного Кріту (XXII — XV ст. до н. е.), одного з найважливіших центрів егейської культури.

Когорта — десята частина легіону у римському війську; перен.: натовп, вервечка, свита.

Ходак, Ворон, Багатир, Сурський, Забора, Байдак, Ненаситець, Камінний затон — Дніпрові пороги.

Кодрус (Кодр) — останній цар Афін, який пожертвував собою задля врятування своєї країни; маловідомий поет Давнього Риму.

Козицький Станіслав — невідомий для нас юнак.

Козлов — давня назва м. Євпаторія (Крим).

Кокоші — кури.

Коломан (Кальман) Панонець: угорський принц і король галицький (1208 — 1242); король Угорщини (1095 — 1116), який захопив Закарпаття. Був одружений з дочкою Володимира Мономаха — Євфимією. 1099 р. зробив спробу загарбати Галичину, але поблизу м. Перемишль зазнав поразки від руських князів. В тексті Коломан виступає сучасником Мстислава Романовича (пом. 1223) та Мстислава Мстиславича (пом. 1224). Це дає підстави гадати, що в тексті йдеться про Коломана — короля Галицького.

«Колосянам» — послання апостола Павла до Колосян.

Колофони славні — Колофон, одне з 12 іонійських міст Малої Азії, на північному заході від Ефесу.

Колумела Юній. Модерат (І ст. н. е.) — давньоримський письменник і агроном.

Колхіда — давньогрецька назва Південно-Східного і Східного Причорномор'я.

Колхідський — похідне від «Колхіда».

Кольхи — колхідяни (?), мешканці Колхіди.

Комендоні Джовані-Франческо (1524 — 1584) — папський нунцій у Польщі (протягом 1563 — 1565 — 1571 — 1573), кардинал.

«Коментарі» — твір Юлія Цезаря.

Конклюзія — висновок, резюме.

Конон — давньогрецький вождь Афінського поліса, один з наступників Алківіада, переможець битви поблизу Кнідос (394 до н. е.). Вів успішну боротьбу проти спартанців.

Консесіоналії — засідання, збори.

Константан Мономах — йдеться про Константина VII Багрянородного (905 — 959) — імператора Візантії. 944 р. уклав договір з Київською Руссю. Автор кількох творів.

Константина місто — Константинополь.

Константинополь (Царгород) — столиця Римської імперії від 330 р., потім Візантії. Одна із столиць християнської церкви, місцезнаходження константинопольського патріарха. Турецька назва міста — Стамбул.

Константинопольський, престол — візантійський імператорський престол.

Константський собор — вселенський собор католицької церкви, що засідав у м. Констанці (південна Германія) від 1414 до 1418 р.

Контаріні Гаспаро (1483 — 1542) — кардинал, прихильник компромісу з реформаторами, автор філософських творів.

Копил — нині смт Копиль, районний центр Мінської обл. Бєларусі.

Копистенський Захарія — ієромонах, згодом архімандрит Києво-Печерського монастиря (1624 — 1627), автор полемічних творів, присвят, передмов до видань друкарні.

Копісти — писарчуки, копіювальники.

Коран (алькоран) — священна книга мусульман, складена в VII — VIII ст. арабською мовою.

Кордова — місто на півдні Іспанії.

Корибут — йдеться про рід Корибутів, від яких, за переказом, походить рід

князів Вишневецьких. Учені XIX ст. спростовували цю легенду. «Корибут преславний» — напевно, Дмитро Ольгердович Корибут, який князював у Новгороді-Сіверському до 1393.

Коростень — у давнину столичне місто племені древлян.

Корсаки — український рід можновладців.

Корсунь — давньоруська назва м. Херсонес Таврійський.

Кортизанський — те саме, що «куртизанський», притаманний куртизанці — жінці легкої поведінки й авантюрного способу життя.

Koc — острів у Керамській затоці Міртойського моря, який турки здобули 1523 р.

Косинський Криштоф (пом. 1593) — гетьман українського реєстрового козацтва. Очолював антифеодальне повстання проти шляхетської Польщі 1591 — 1593 р.

Костянтин (Костентин) Великий — римський імператор протягом 274 — 316. Рівноапостольний святий. Міланським едиктом 313 р. надав свободи християнській церкві.

Костянтин Василь Костянтинович (Острозький) (1526 — 1608) — український магнат, князь, київський воєвода, культурний діяч. Виступав на захист православ'я, проти засилля католиків та уніатів. За його ініціативою створено школу й друкарню в Острозі

Костянтин Олександрович Острозький (пом. 1618) — старший син князя Олександра Острозького. Помер у молодому віці (20 років).

Костянтини — про кого йдеться, сказати важко. Ними можуть бути римські та візантійські імператори і князі Острозькі.

Косцелецький Ян (пом. 1545) — каштелян ленчицький (від 1536), пізніше воєвода ленчицький.

Краків — давня столиця Польщі.

Краківська гімназія тут: Краківський ун-т.

Краківський замок — столична резиденція польських королів.

Кранах Лукас (Лука) Старший (1472 — 1553) — видатний німецький художник. Створив пройняті гуманізмом картини на релігійні та міфологічні теми.

Крез (Крезус) — останній цар Лідії (бл. 560 — 546). У війні з Персією був полонений і вбитий.

Кременець — нині місто Тернопільської обл. в Україні.

Крес — мета, межа, край, кінець.

Крим: півострів на півдні України; Кримське ханство.

Кріспус — йдеться, певно, про Салюстія Крісла (86 — 34 до н. е.), письменника, автора ряду історичних праць ("Змова Катіліни", «Югуртинська війна» тощо).

Кріт (Крет) — острів у східній частині Середземного моря.

Кроація — розповсюджена в західноєвропейській історичній літературі назва Хорватії.

Кролевець — польська назва прусського м. Кенігсберг, нинішнього Калінінграда.

Кромер Мартин — відомий польський історик XVI ст.

Крошинські — український князівський рід.

Крупецький — йдеться, певно, про Афанасія Шишку-Крупецького — перемишлянського уніатського єпископа поч. XVII ст., який насаджував унію за допомогою гайдуків.

Крщица — шия.

Ксанф (Ксант): епітет р. Скамандр в Троаді; ріка в Епірі та в Лікії.

Ксенофан (друга пол. VI ст. до н. е.) — грецький філософ, засновник елейської філософської школи.

Ксенофонт (6л. 430 — 355 до н. е.) — давньогрецький історик і політичний діяч.

Ксеркс — перський цар, який 479 р. до н. е. здійснив військовий похід на Грецію.

Кукіль (Куколь) — родове прізвище православного дидаскала, полеміста Ст. Зизанія Тустановського.

Кукольники — виконавці лялькових дійств.

Купідо (Купідон) — Божество кохання у давньоримській міфології. Те саме, що й Амур.

Курія Християнська — йдеться про папську курію, яка являла собою сукупність центральних установ для управління католицькою церквою.

Курціус — мовиться про Курція Руфа, римського історика епохи імператорів Клавдія і Веспасіана. Написав працю «Про історію Александра Великого».

Куряча нога — назва одної з башт Вавелю у Кракові.

Кутас — китиця.

Кучманські шляхи (Кучманський шлях) — одне з відгалужень Чорного шляху, звідки у XVI — XVIII ст. кримські татари здійснювали розбійницькі напади в Україну.

Куявське єпископство — історична територія Польщі — Куявія.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Олимпиада школьников 62 страница	\|	Олимпиада школьников 2 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.