• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Система учасників провадження в адміністративних судах

Важливим учасником проваджень є адміністративні суди, основним призначенням діяльності яких відповідно до ст. 124 Конституції є здійснення право­суддя щодо публічно-правових спорів, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 23 КАС, усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених вказаним кодексом, розглядаються і вирішуються суддею од­ноособово. Разом із тим, із загального правила про одноосібне здійс­нення суддею адміністративного судочинства у місцевому (окружному) адміністративному суді (ст. 23 КАС) є ви­няток, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 24 КАС. Згідно із ч. 3-7 ст. 24 КАС,усі адміністра­тивні справи, які перебувають у провадженні поза судом пер­шої інстанції, тобто у вищестоящих судових інстанціяхроз­глядаються та вирішуються у таких інстанціях виключно ко­легією суддів.

Одну із провідних ролей у адміністративному процесі, безпе­речно, відіграють такі його учасники як сторони. Поняття сто­рін у теорії юридичного процесу є узагальнюючим і одночас­но включає в себе поняття „позивач” і „відповідач” (ст. 50 КАС). Згідно ст. 3 КАС позивач – це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного су­ду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання пов­новажень якого подана позовна заява до адміністративного суду. А відповідач – суб’єкт владних повнова­жень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Провідна роль цих учасників провадження обумовлюється тим, що саме завдяки їм та їхній поведінці, во­левиявленню виникає і розвивається вказаний процес. Позивачем і відповідачемможуть бути: 1) фізичні особи – громадяни України, іноземці чи особи без громадянства; 2) юридичні особи – підприємства, установи, організації; 3) суб’єкти владних повноважень– орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними влад­них управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У процесі є поняття неналежної сторони. Поряд із заміною неналежної сторони (ст. 52 КАС) у адміністра­тивному процесі існує ще одна підстава зміни суб’єктного складу публічно-правового спору – процесуальне правонаступництво – це обумовлена вибуттям або заміною сторони процедура її заміщення особою-правонаступником, яка може успадковувати права або обов’язки вибулої чи заміненої сторони (ст. 55 КАС).

У адміністративну справу можуть вступати, так звані, треті особи. Треті особи, як і сторони, на­лежать до осіб, які беруть участь у справі з метою за­хисту власних прав, свобод та інтересів. Відрізняє третіх осіб від решти учасників адміністративної справи і одночасно поєднує із сторонами, наявність специфічної правової зацікавленості у результатах вирішення публічно-правового спору. Власне саме специфічний інтерес і характеризує осіб, як третіх, відмежовує їх від сторін та інших учасників процесу.

Треті особи є відносно ав­тономними процесуальними фігурами, оскільки: 1) наділені відповідним обсягом диспозитивних повноважень, на основі яких можуть вільно розпоряджатись тим предметом спору, який має місце між ними і сторонами процесу; 2) мають можливість навіть після вирішення адміністративним судом первісного публіч­но-правового спору або продовжити власний процес, розпоча­тий ще у межах первісної справи, або ж по­рушити абсолютно нову, „власну” адміністративну справу.

Особи, які вступають в адміністративний процес, що вже триває, за власною ініціативою, пред’являючи адміністратив­ний позов до однієї чи одночасно двох сторін справи, отрима­ли назву третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.Для цього виду третіх осіб притаманний юридичний інте­рес щодо предмету спору, який, однак, виник між іншими суб’єктами адміністративних процесуальних відносин. Вступаючи до адміністративної справи, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на пред­мет спору, подають адміністративний позов,який за формою і змістом має відповідати вимогам закону (ст.ст. 105, 106 КАС).

Поряд із третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, у ч. 2 ст. 53 КАС закріплено дру­гий вид третіх осіб –треті особи, які не заявляють само­стійних вимог на предмет спору.На відміну від третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, вказані особи в адміністративну справу можуть вступити за власною ініціативою, або бути залучені іншими учасниками. Зокрема можуть бути залучені до участі у справі а) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або б) з ініціативи суду.

КАС передбачена також участь в адміністративному процесіорганів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.До таких суб’єктів віднесено: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмана); працівників прокуратури; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб.При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду докази, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів (ч. 1 ст. 60 КАС із змінами, внесеними згідно із Законом № 4176-VI від 20.12.2011).

В адміністративному процесі поряд із його лідируючими учас­никами (адміністративний суд, який розглядає та вирішує пуб­лічно-правовий спір, сторони, треті особи), учасниками, які за­хищають права, свободи та інтереси інших осіб (Уповноваже­ний Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади та органи місцевого самоврядування), своєрідна роль відводиться особам, які є іншими учасниками адміністративного процесу. Такими особами є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач (ст. 62 КАС).

Головною особливістю адміністративної процесуальної правосуб’єктності вказаних учасників є те, що їх участь у адмі­ністративній справі обумовлена, по-перше, необхідністю вико­нання покладених на них законодавством обов’язків, по-друге, вони абсолютно позбавлені юридичної зацікавленості у ре­зультатах вирішення адміністративної справи, а тому, по-тре­тє, ці учасники виступають нейтральними, пасивними суб’єк­тами адміністративного процесу. Інших учасників процесу поділяють на такі дві групи:1) особи, які обслуговують адміністративне судочинство (сек­ретар судового засідання, судовий розпорядник, перекладач); 2) особи, які сприяють розгляду справи (свідок, експерт, спеціаліст).

Новою процесуальною фігурою у судовому процесі є судо­вий розпорядник(ст. 64 КАС), оскільки до прийняття Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року та КАС України як такого учасника процесу взагалі не було передбачено. На відміну від секретаря судового засідання, який обов’яз­ково має бути присутнім при розгляді адміністративним судом будь-якого публічно-правового спору, судовий розпорядник може бути залучений до участі в адміністративному процесі голо­вуючим у судовому засіданні. Тобто його участь у розгляді та вирішенні адміністративної справи не є обов’язковою (факуль­тативна).

Практичне значення процесуального представництва поля­гає, по-перше,у наданні сторонам, третім особам, які беруть участь у розгляді та вирішенні справи, квалі­фікованої юридичної допомоги. По-друге,процесуальний пред­ставник, як особа, наділений спеціальними знаннями у галузі права, здатний професійно захистити у конкретній адміністра­тивній справі суб’єктивні інтереси зацікавлених у результатах справи осіб. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та на­дання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Положеннями КАС представ­ників сторін та третіх осіб віднесено до складу осіб, які бе­руть участь у справі (ст. 47).

Повноваження процесуального представника в процесі обмежуються конкретним публічно-право­вим спором і, як правило, припиняються із завершенням роз­гляду адміністративної справи та постановленням по ній рішення суду. Повноваження визначаються, як у чинному законодавстві, так і в окремому документі – довіреності або адвокатському ордері.

На відміну від цивільного судочинства, представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі дого­вору, має диспозитивні права лише тоді, коли цими диспози­тивними правами він спеціально наділений у виданій йому до­віреності. Участь у процесі процесуального представника, який діє від імені та в інтересах сторони, тре­тьої особи, не позбавляє права цих осіб відстоювати свої за­конні інтереси у суді поряд із представником.

У ч. 3 ст. 56 КАС закріплено, що представники бе­руть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. Тому, можна говорити про те, що процесуальне представництво буває таких двох основних видівяк договірнеі законнепроцесу­альне представництво.

Так, законними представниками можуть бути такі суб'єкти:

1. Батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом – захищають права, свободи та інте­реси 1) малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а та­кож 2) недієздатних фізичних осіб.

Також зазначені представники можуть захищати в суді права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, не­працездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздат­ність яких обмежена.

2. Керівник чи інша особа, уповноважена законом, поло­женням, статутом на здійснення функцій законного представ­ника відповідного органу, підприємства, установи, організації.

3. Органи та інші особи, яким законом надано право захи­щати права, свободи та інтереси інших осіб.

Важливо пам’ятати, що процесуальним законом (ст. 57 КАС) передбачені обмеженнящодо осіб, які можуть бути представниками в адміністративному процесі. Так, не можуть бути представникамив суді особи, які беруть участь у справі як секретар судового засідання, екс­перт спеціаліст, перекладач та свідок. Судді прокурори, слідчі не можуть бути представниками в суді крім випадків, коли вони діють як представники відпо­відних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи. Процесуальні повноваження представника в адміністративному процесі обов’язково мають бути документально підтверджені, інакше суд просто не допустить особу виконувати функції представника по конкретній адміністративній справі.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
7. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
10. VI. Узагальнення та систематизація знань
11. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
12. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час

Переглядів: 727