Функції, принципи і завдання менеджменту персоналу

Управлінський апарат підприємства як інтегрований суб’єкт менеджменту персоналу виконує різні функції. З деякою умовністю їх можна розділити на дві групи:

? загальні функції (визначення цілі, планування, управлінське рішення, організація, мотивація і контроль), які виконують усі керівники, незалежно від рівня управління, у межах закріплених внутрішніми організаційними документами обов’язків, прав і відповідальності. Управління розглядається не як ряд самостійних операцій, а як серія повторюваних взаємозалежних дій, послідовно і безупинно виконуючих названі функцій. Важливо відзначити, що кожен наступний цикл управління відбувається на іншому якісному і кількісному рівні і зміст кожної функції менеджменту на черговому„колі” відрізняється від її змісту в попередньому циклі. Тому вірніше і точніше говорити не про „коло”, а про „спіраль менеджменту” (рис. 1.2, де Ц1, П1, Р1, О1, М1, К1 і Ц2, П2, Р2, О2, М2, К2 – відповідно, функції цілепокладання, планування, прийняття рішення, організації, мотивації і контролю в першому і другому циклах управління) [17, с. 26–27].

? специфічні функції (традиційні – нормування праці, виявлення резервів зростання продуктивності праці, удосконалення матеріального й морального стимулювання працівників, контроль за дотриманням трудового законодавства на підприємстві; новітні – лізинг персоналу, маркетинг персоналу, кадровий контролінг), що визначаються функціональним поділом праці між структурними підрозділами підприємства, між виконавцями, тобто функціональними обов’язками працівника.

Рис. 1.2. „Спіраль менеджменту”

Сукупність фундаментальних засад керівництва людьми, послідовне дотримання яких є обов’язковою умовою досягнення поточних і перспективних цілей, забезпечення необхідної результативності спільної праці, формує принципи менеджменту персоналу.

На будь-якому підприємстві виділяють наступні принципи менеджменту персоналу:

? планомірності – усі процеси, процедури, операції та дії з відтворення та використання персоналу організації, виробництво та праця на кожному робочому місці мають відбуватися на планомірній основі, тобто скоординовано й синхронно;

? системності – обумовлює необхідність реалізації системного підходу в управлінні організацією як цілісним соціальним організмом, структурними підрозділами й виконавцями;

? єдиноначальності – передбачає наявність чіткого розподілу повноважень між керівниками та структурними підрозділами по вертикалі й горизонталі, адміністративну підпорядкованість кожного працівника, кожної структурної ланки лише одному керівникові;

? соціального партнерства – спрямовано на досягнення взаєморозуміння між соціальними партнерами (найманим персоналом і роботодавцем або його представником), балансу інтересів, соціальної згоди й бажання працювати спільно на досягнення взаємовигідних кінцевих результатів;

? економічної ефективності – вимагає ретельного обґрунтування інвестицій у розвиток персоналу, витрат на оплату праці й утримання робочих місць, інших прямих і непрямих витрат з огляду на їхню віддачу, окупність;

? демократизму – вимагає оптимального поєднання єдиноначальності, персональної відповідальності керівника за стан справ у підрозділі, яким він керує, з участю найманих працівників у формуванні стратегії та політики менеджменту персоналу, прийнятті оперативних рішень, виявленні резервів підвищення ефективності виробництва та ін.;

? економічної заінтересованості – полягає в необхідності створення гнучкої системи стимулів, яка спонукала б керівників і весь персонал працювати з повною віддачею творчого потенціалу на благо підприємства, а отже, кожного працівника й суспільства;

? соціальної доцільності – означає, що будь-які заходи, дії керівництва, умови праці персоналу мають бути соціально виправдані та обґрунтовані.

Головним завданням менеджменту персоналу є забезпечення людських ресурсів підприємства (1) достатньою кількістю усіх необхідних ресурсів, (2) їх наявністю у потрібний час і на певному робочому місці, (3) відповідність кваліфікації працівників вимогам робочого місця, (4) заповнення робочих місць, планування вакансій та додаткової потреби у кадрах.

До основних завдань, що характерні для менеджменту персоналу на промисловому підприємстві, належать:

1) планування чисельності та професійно-кваліфікаційної структури персоналу;

2) планування витрат на персонал;

3) аналіз робіт і формулювання вимог до працівників;

4) професійний підбір і найм персоналу;

5) виробнича і соціальна адаптація новоприбулих працівників;

6) розвиток персоналу, в т. ч. через систему професійного навчання кадрів на виробництві;

7) нормування праці, забезпечення ефективного використання робочого часу;

8) регулювання трудової діяльності персоналу;

9) контроль і оцінювання діяльності трудових колективів і кожного працівника;

10) формування і здійснення ефективної соціальної політики на підприємстві;

11) обслуговування руху персоналу;

12) планування загальної та додаткової потреби у кадрах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суб’єкт та об’єкт менеджменту персоналу	\|	Стратегія та політика менеджменту персоналу підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.