Система регулювання ринку праці, «модель Рена - Мейднера» за прізвищами відомих швецьких аналітиків. Основними інструментами реалізації було використання податкових і грошових обмежень, які стримували ціни на досить низькому рівні, що змушувало підприємців і профспілки відмовитись від механізму інфляційного зростання заробітної плати. Заходи, що підтримували сукупний попит, виявилися ефективними щодо вибіркової підтримки депресивних регіонів, деяких значущих для економіки галузей та соціальних груп населення що постраждали внаслідок структурних змін в економіці. Такі заходи зробили ринок праці в країні гнучким і таким, що чітко орієнтувався на реальні соціальні гарантії. Розвиток моделі “Рена - Мейднера” У 1970 – 80 рр. Створено державна адміністрацію ринку праці. Великого поширення набула система соціальних пільг, яка з часом отримала назву «швецької моделі соціалізму». Саме вона багато в чому була показовою для двох наддержав - СРСР та США. У 1975 р. за законом про пенсії її отримувачі здобули виключне право на спеціальну надбавку до неї, що вивело країну у число лідерів у світі за рівнем пенсійного забезпечення. Занепад моделі “Рена - Мейднера” Починаючи з 1990 р. «швецьке економічне диво» майже перестало розвиватись. Проблеми: зростав державний борг структурна криза в промисловості, Дефіцит бюджету сягав 14-15%, зростання безробіття., Податковий тягар та висока питома вага трансфертних платежів відлякувала місцевих та іноземних інвесторів, капітал стрімко відпливав з країни за кордон, банківська криза середини 1990-х pp. та нестійкість національної валюти — крони.