Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Лекція № 2. Тема: ПРЕДМЕТ І СПЕЦИФІКА ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

Зміст:

1.Визначення художньої літератури, її предмет.

2.Специфіка художньої літератури.

3.Естетичне значення художньої літератури.

 

Визначень художньої літератури, її суті існує дуже багато. Понад дві тисячі років з цього приводу точаться суперечки, борються різні погляди, різні точки зору — ідеалістична й матеріалістична. Основою матеріалістичного розуміння літератури є визнання того, що вона, як і інші види мистецтва, відображає дійсність, життя. Ідеалісти ж заперечують зв'язок мистецтва з дійсністю, з матеріальним світом. Не спиняючись докладно на різних тлумаченнях цієї проблеми, розглянемо на деяких прикладах лише основні напрями.

У давній Греції виробився погляд, що мистецтво становить наслідування дійсності (mimesis — наслідування). І вже тоді ця теорія сприймалась і трактувалась по-різному. Наприклад, Платон вважав, що мистецтво, яке становить наслідування дійсності, ніякої цінності не має, бо сам матеріальний світ—це лише відбиття ідей, тіні ідей. Отже, коли люди в творах мистецтва ці тіні змальовують, то вони дають лише тіні тіней, які ніякого пізнавального значення не мають. Цінний, мовляв, тільки світ ідей, зразків досконалості. Разом з тим Платон вважав, що існують три абсолютні цінності: істина, добро й краса. Цінними, на його думку, є ті твори мистецтва, в яких відображена абсолютна краса. Абсолютна краса в розумінні Платона — це не предмет якоїсь надзвичайної, неземної краси і не те, що можна сприйняти людськими органами чуття. Це — надчуттєва форма, яку можна збагнути лише розумом. Ця ідеалістична теорія мала великий вплив на наступні покоління, з неї багато черпають і ідеалісти нових часів.

Інакше трактував суть мистецтва Арістотель, який теж виходив з теорії наслідування. На його думку, поезія (так він називав літературу; це поняття для нього було ширшим, ніж для нас) і мистецтво взагалі є наслідуванням дійсності, але це не просто копіювання окремих речей і випадків. У художньому творі поет не описує якийсь окремий випадок, а відтворює те, що може відбутися в житті або доконче відбувається в певних умовах. Поет, змальовуючи людське життя, людські характери, показує, як можуть діяти в силу необхідності. Поезія, таким чином, розкриває закономірності життя, дає розуміння істини. І в цьому, на думку Аристотеля, полягає пізнавальне значення поезії.

За вченням Аристотеля, художній твір дає насолоду людям. Джерело цієї насолоди – насамперед у пізнанні. Саме пізнання дає людям задоволення, насолоду. Крім того, насолода від художніх творів повʼязана з тим, що краса мистецтва поєднана з добром, що мистецький ідеал є і етичним, моральним ідеалом. Мистецтво очищає наші почуття, звільняє людину від влади пристрастей, від страждань. Тому воно має виховне значення і цим цінне для суспільства.

Ми визначаємо художню літературу так: «Література — вид мистецтва, який дає відображення дійсності в художніх образах, сворених засобами мови».

У цьому визначенні, на противагу різним тлумаченням суті літератури, підкреслюється, що література зображує дійсність. Дійсність — багатогранна, широка, вона охоплює не тільки життя людей, а й природу з усіма її процесами і явищами, що в ній відбуваються. Проте в літературі насамперед зображується людина, людське життя в усіх його проявах: у відношенні людини до суспільства, до інших людей, в інтимних почуттях і переживаннях, в її зв'язках і стосунках з природою і т. д. , хоч, як відомо, життя природи теж знаходить своє відображення в літературі.

У повістях, романах, оповіданнях, поемах часто знаходимо пейзажі. Деякі художні твори, наприклад пейзажна лірика, цілком присвячені змалюванню картин природи. Але, як показує історія літератур усіх народів, і тоді, коли письменники описують природу, в центрі їх уваги лишається людина, ставлення її до явищ природи, почуття, які викликає природа. Часто в художніх творах природа змальовується як фон, на якому відбуваються дії людей, іноді ж для того, щоб показати, глибше відтінити їх переживання, почуття, причому картини природи можуть відповідати настроям людини і можуть бути контрастними до її переживань. Характерно й дуже важливо, що письменники, малюючи картини природи, часто виявляють цим свою любов до батьківщини, до її природи.

Думки, почуття, переживання можна зрозуміти лише в зв’язку з тими суспільними умовами, в яких живе дана людина, бо це є думки й почуття людини своєї епохи, свого народу., а не абстрактної людської істоти, що живе поза часом і простором.Це стосується й інтимних почуттів, і переживань людини в зв’язку з явищами природи. І ті, і другі мають різний характер, різні відтінки і по-різному виявляються у людей різних суспільно-історичних епох, народів, класів.

Дійсність, людське життя є не лише предметом відображення в літературі, цю дійсність вивчають різні галузі суспільних і природничих наук - історія, етика, психологія, етнографія, анатомія, фізіологія і т. д.

Може здатись, що наука й мистецтво мають той самий предмет зображення і лише по-різному його відображають. Деякі дослідники так і вважають. Проте це не так. Художня література своїми творами охоплює багато таких ділянок, які є предметом вивчення тієї чи іншої науки. Але тоді як певна наука має своїм предметом якийсь один вид людської діяльності, одну сторону життя людини (наприклад, психологія - психічні процеси, етика — питання моралі, поведінки людини, фізіологія — функції організму), художня література виводить людину цілісно, в сукупності різних видів діяльності, переживань, відносин з іншими людьми, в стосунках з природою тощо. Це, звичайно, не означає, що в якомусь одному творі літератури розкриваються всі сторони життя тих персонажів, які в ньому виведені. Але це означає, що предметом художнього зображення в літературі є не якийсь окремий вид діяльності людини, а її життєва діяльність у різноманітності проявів і сторін, у цілісних життєвих актах, складних відносинах і переживаннях.

 

Специфіка мистецтва полягає в тому, що воно змальовує життя в образах. Образ людини ( персонаж ) — це художнє конкретно-чуттєве змалювання людської особи. Образ предмета, явища — це художнє конкретно-чуттєве змалювання предмета, явища природи.

Образ художнього твору не фотографія, не копія дійсності, а певне узагальнення. В конкретно-чуттєвій формі образів митець намагається розкрити якісь закономірності життя, пояснити якісь його явища.

Згадаймо для прикладу образ Чіпки з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Ми знаємо, як письменник створив цей образ. У нарисі «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» Панас Мирний розповідає про розбійника Гнидку, який діяв у Зінківському повіті і був засуджений на каторгу, і ставить питання: „Як такий мирний пахарський побит... викинув з себе такого злющого зарізяку?». І письменник робить висновок: «Гнидка — безталанна дитина свого віку, скалічений виродок свого побиту, пригніченого усяким панством». Внаслідок такої роботи поступово виникає образ Чіпки. Чіпка – це не фотографія Гнидки, про якого письменник чув. Письменник використав не тільки те, що чув про Гнидку, а взяв багато інших фактів, які йому доводилося спостерігати, чимало домислив і створив художній образ. Змалювавши докладно життя Чіпки, умови, в яких він ріс, оточення, в якому він діяв, письменник у цьому образі розкрив деякі закономірності протесту селян проти панського свавілля. Протестують кращі люди з селянства. Чіпка — це не звичайна, середня людина, яка мириться із знущанням, а людина обдарована, пристрасна. Мирний показує, що протест Чіпки неминуче набирає зрештою антигромадських форм і цього не виправдує, але вважає, що в розбишацтві Чіпки винні умови життя, винний той гніт, якого зазнає селянство з боку «усякого панства».

Отже, ми бачимо, що в основі художнього образу лежить дійсність. Художні образи й картини життя творяться письменниками ца основі конкретно-чуттєвого сприймання дійсності. Але ці образи й картини не є простим відтворенням якогось одного факту чи явища, а містять у собі узагальнення, відбивають розуміння письменниками закономірностей життя, взаємовідносин між людьми, зумовленості їх поведінки, зв'язків між фактами та явищами і т. д.

 



Читайте також:

  1. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
  2. Абетково-предметний покажчик
  3. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
  4. Аналіз предметної сфери соціальної роботи
  5. Аналогія - спосіб отримання знань про предмети та явища на основі їхньої подібності з іншими.
  6. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
  7. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  8. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  9. Банківське право України: поняття , предмет регулювання, джерела і система
  10. Банківське право: предмет та методи правового регулювання
  11. Бібліографія. Інформаційно-пошукові мови бібліографічних фондів. Види каталогів: систематичні, предметні, абеткові.
  12. В 30-х роках було зроблено спробу систематизувати курс методики викладання літератури. Виходять такі праці.




Переглядів: 5855

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Теорія літератури, історія літератури й літературна критика — це три основні галузі літературознавчої науки. | Тема: ТЕМА ТА ІДЕЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.