• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Послідовність викладу та засвоєння матеріалу

ЇЇ ЗАКОНОДАВЧЕ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.

СТРУКТУРА ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА

ТЕМА 3.

Ключові слова: заклади освіти, науково-методичні, наукові, методичні установи; державні та місцеві органи управління освітою; закони України про освіту, нормативно-правові документи.

1. Структура системи освіти України:

· дошкільна освіта;

· загальна середня освіта;

· позашкільна освіта;

· професійно-технічна освіта;

· вища освіта;

· освіта впродовж життя.

2. Законодавче та нормативно-правове забезпечення установ і закладів освіти:

· Закони України про освіту;

· нормативно-правові акти Президента України, Верховної ради України; Кабінету Міністрів України; галузевих міністерств, державних та місцевих органів управління освіти.

1. Структура системи освіти України

Законом України «Про освіту» вперше прийнятим Верховною Радою України 23 травня 1991 року визначено, що освітня система України складається із закладів освіти, до яких відносяться: дошкільні, загальноосвітні, позашкільні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади; наукові, науково-методичні та методичні установи; наукові-виробничі підприємства; державні та місцеві органи управління освітою та органи місцевого самоврядування.

У рівневі-видовому аспекті вся освітня система включає дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну, вищу освіту та самоосвіту.

Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім’ї, дошкільних закладах освіти, у взаємодією сім’єю, мають на меті забезпечення фізичного, психологічного здоров’я дітей, їх всебічний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання.

Державна політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами і втілюються центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади обласних державних адміністрацій, Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Держава надає всебічну допомогу сім’ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини; забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних дошкільних навчальних закладах у межах державних вимог до змісту, рівня і обсягу дошкільної освіти – її Базового компонента; піклується про збереження та зміцнення здоров’я, психологічний і фізичних розвиток дітей; сприяє розвиткові та збереженню мережі дошкільних навчальних закладів.

Дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні.

Дошкільна освіта – цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку, відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.

Дошкільний вік – базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості дитини, який поділяється на періоди:

· немовляти;

· молодший дошкільний;

· середній дошкільний;

· старший дошкільний.

Система дошкільної освіти становлять дошкільні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, наукові і методичні установи, органи управління освітою та освіта і виховання в сім’ї.

Завданнями дошкільної освіти є:

· збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини, виховання в неї любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, свідомого ставлення до себе, оточення, довкілля; формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття соціального досвіду; виконання вимог базового компонента дошкільної освіти, забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту; здійснення соціально-педагогічного патронату сім’ї.

Відповідно до потреб громадян України створюються такі дошкільні заклади:

· дошкільний навчальний заклад (ясла) для дітей віком від 2 місяців до 3 років, який забезпечує догляд за ними;

· дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) для дітей віком від 2 місяців до шести (семи) років, де забезпечується догляд за ними, їх розвиток і виховання;

· дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) для дітей віком від трьох до шести (семи) років, де забезпечується догляд за ними, їх розвиток, виховання і навчання;

· дошкільний навчальний заклад (ясла садок) компенсую чого типу для дітей віком від 2 до 7 (восьми) років, які потребують корекції фізичного та (або розумового) розвитку, тривалого лікування та реабілітації. Їх різновиди – спеціальні та санаторні;

· будинок дитини – дошкільний навчальний заклад системи охорони здоров’я для медико-соціального захисту дитей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування віком від народження до трьох років (для здорових) та до чотирьох років (для хворих) дітей;

· дошкільні навчальні заклади (ясла-садок) сімейного типу для дітей, які перебувають у родинних стосунках від двох місяців до шести (семи) років;

· дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу для дітей віком від 2 місяців до шести (семи) років, у складі якого можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові;

· дошкільні навчальні заклади (центр розвитку дитини), в якому забезпечується фізичний, розумовий і психологічний розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку, оздоровлення дітей;

· дитячий садок сімейного типу – дошкільний навчальний заклад в якому виховуються діти-сироти і діти позбавлені батьківського піклування віком від двох до восьми років.

В дошкільних навчальних закладах забезпечується догляд, розвиток, навчання і виховання дітей відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.

Створення, реорганізація та ліквідація дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типів і форм власності здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Організація навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах здійснюються у відповідності до вимог Базового компонента дошкільної освіти – державного стандарту, що містить норми і положення, які визначають вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті.

Учасниками навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти є:

· діти дошкільного віку; вихованці;

· завідуючі, вихователі-методисти, вихователі, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, фізкультури, слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інші спеціалісти;

· помічники вихователів, няні;

· медичні працівники;

· батьки або особи, які їх замінюють;

· батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

· фізичні особи, які надають освітні послуги у сфері дошкільної освіти за наявності ліцензії.

Керівництво дошкільним закладом здійснює завідуючий, який призначається відповідним органом управління освітою. Призначення педагогічних та інших працівників дошкільного навчального закладу здійснюються його керівником.

Наукове-методичне забезпечення дошкільної освіти здійснюють:

· Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;

· підпорядковані йому науково-методичні установи та науково-методичні установи Національної Академії Педагогічних Наук України;

· інститути післядипломної освіти;

· методичні кабінети.

Організаційні, правові, трудові відносини та питання відповідальності регламентовані Законом України «Про дошкільну освіту» (прийнято Верховною Радою України 11 липня 2001 року) та іншими законодавчими та нормативно-правовими актами в галузі дошкільної освіти.

Загальна середня освіта – це цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності. Вона є обов’язковою основною складовою безперервної освіти.

Державна політика в системі загальної середньої освіти визначається Конституцією України, Законами України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Завданнями загальної середньої освіти є:

· виховання громадянина України,

· формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань,

· виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів для подальшої освіти і трудової діяльності,

· виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії,

· виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу,

· виховання свідомого ставлення до свого здоровя, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя.

Систему загальної середньої освіти становлять загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади 1-11 рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Відповідно до освітнього рівня, який забезпечується загальноосвітнім навчальним закладом, вони розподіляються за типами:

· середня загальноосвітня школа –загальноосвітній навчальний заклад 1-111 ступенів: 1 ступінь – початкова школа, 11 ступінь – основна школа, 111 ступінь – старша школа;

· спеціалізована школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад 1-111 ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів

· гімназія – загальноосвітній навчальний заклад 11-111 ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю,

· ліцей – загальноосвітній навчальний заклад 111 ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

· колегіум – загальноосвітній навчальний заклад 111 ступеня філологічно-філософського або культурно-естетичного профілю;

· спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

· загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) – заклад 1-111ступенів для дітей, які потребують тривалого лікування;

· вечірня (змінна) школа – загальноосвітній навчальний заклад 11-111 ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.

Загальноосвітні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної власності. Створення, реорганізація та ліквідація загальноосвітнього навчального закладу здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти у загальноосвітніх навчальних закладах 1-111 ступенів становить одинадцять років, а навчально-виховний процес здійснюється за груповою та індивідуальною формою навчання.

Учасниками навчально-виховного процесу є: учні, вихованці, керівники, педагогічні працівники, психологи, бібліотекарі, соціальні педагоги, інші спеціалісти, батьки або особи, що їх замінюють.

Керівництво загальноосвітнім навчальним закладом здійснює директор, який призначається на посаду та звільняється з неї відповідним органом управління освітою.

Державний контроль за діяльністю загальноосвітнього навчального закладу здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в сфері загальної середньої освіти. Його здійснюють6 Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади, Державна інспекція закладів освіти при МОНмолодьспорт, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою. Основною формою державного контролю за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів є державна атестація закладу, яка проводиться не рідше одного разу на 10 років.

Науково-методичне забезпечення системи загальної середньої освіти здійснюють МОНмолодбспорт, підпорядковані йому науково-методичні установи, інститути післядипломної педагогічної освіти, методичні кабінети, науково-дослідні установи Національної Академії педагогічних наук України.

Навчально-виховна, управлінська, фінансово-господарська діяльність загальноосвітніх навчальних закладів регламентується Законом України «Про загальну середню освіту» (прийнятого 13.05 1999 р.).

Система позашкільної освіти – освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні позашкільні навчальні заклади як центри позашкільної освіти в позаурочний та поза навчальний час: гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові обєднання.

Позашкільна освіта – це сукупність знань, умінь та навичок, що отримують вихованці , учні і слухачі в позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах.

Позашкільний навчальний заклад є складовою системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи уміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоровя вихованців.

Структуру позашкільної освіти становлять:

· позашкільні навчальні заклади;

· центри позашкільної освіти;

· гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові обєднання на базі загальноосвітніх, навчально-виробничих, професійно-технічних та вищих навчальних закладів 1-11 рівнів акредитації;

· клуби та обєднання за місцем проживання;

· фонди, асоціації, діяльність яких пов’язана з функціонуванням позашкільної освіти.

Основними завданнями позашкільної освіти є:

· виховання громадянина України;

· вільний розвиток особистості та формування її соціально-громадянського досвіду;

· виховання у вихованців, учнів і слухачів поваги до Конституції України,прав і свобод людини та громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії,

· виховання патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей українського народу та інших націй і народів;

· виховання шанобливого ставлення до родини, людей похилого віку;

· створення умов для творчого, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку вихованців, слухачів, учнів;

· задоволення освітньо-культурних потреб, які не забезпечуються іншими складовими структури освіти;

· пошук, розвиток та підтримка здібних, обдарованих і талановитих;

· організація дозвілля;

· формування здорового способу життя;

· Здійснення інформаційно-методичної та організаційно-масової роботи.

Державна політика в галузі позашкільної освіти будується на принципах доступності, добровільності вибору типів позашкільних навчальних закладів, форм позашкільного навчання і видів діяльності, наукового світського характеру освіти, правового і соціального захисту, різнобічного розвитку особистості.
Керівництво позашкільним навчальним закладом здійснює його директор, який призначається відповідним органом управління освітою.
Позашкільна освіта здійснюється за такими напрямками:

· художньо-естетичний, який забезпечує розвиток творчих здібностей, обдарувань та здобуття вихованцями практичних навичок, оволодіння знаннями в сфері вітчизняної і світової культури та мистецтва;

· туристсько-краєзнавчий, який спрямовується на залучення вихованців до активної діяльності з вивчення історії рідного краю, довкілля, світової цивілізації, географічних, етнографічних, історичних об’єктів і явищ соціального життя, оволодіння практичними навичками з туризму і краєзнавства;

· еколого-натуралістичний, який передбачає оволодіння вихованцями знаннями про навколишнє середовище, формування екологічної культури особистості, набуття знань і досвіду розв’язання екологічних проблем, залучення до практичної природоохоронної роботи;

· науково-технічний, який забезпечує набуття техніко-технологічних умінь та навичок, розширення наукового світогляду, підготовка до активної науково-дослідної роботи;

· дослідницько-експериментальний, який сприяє залученню до науково-експериментальної, конструкторської та винахідницької роботи в різних галузях науки, техніки, культури і мистецтва;

· фізкультурно-спортивний, який забезпечує розвиток спортивних здібностей, змістовного відпочинку і дозвілля, підготовку спортивного резерву для збірних команд України;

· військово-патріотичний, який забезпечує належний рівень підготовки до військової служби, виховання патріотичних почуттів та громадянської відповідальності;

· гуманітарний, який забезпечує розвиток здібностей, обдарувань, практичних навичок оволодіння знаннями з основ наук соціально-гуманітарного циклу.

Учасниками навчально-виховного процесу у позашкільному закладі є :

- вихованці, учні, слухачі;

- директор, заступники директора,

- педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекарі, спеціалісти, які залучені до навчально-виховного процесу;

- батьки або особи, які їх замінюють;

- представники підприємств, які беруть участь у здійсненні навчально-виховного процесу.

Державний контроль за діяльністю позашкільних навчальних закладів здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики у сфері позашкільної освіти та забезпечується спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в сфері освіти, який бере участь у визначенні та реалізації державної політики у сфері позашкільної освіти; формує програми розвитку позашкілля, розробляє Положення про позашкільні заклади, розробляє нормативно-правові акти , здійснює навчально-методичне керівництво, контроль та державне інспектування позашкільних закладів та інші повноваження передбачені законодавством України.

Професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. ЇЇ діяльність спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах та забезпечує первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації робітників.

Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів, навчально-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, культурно-освітніх, обчислювальних та інших підприємств та органів управління ними, що здійснюють підготовку кваліфікованих робітників.

Професійно-технічна освіта здійснюється за денною, вечірньою формами навчання , з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами. Ступеневість освіти визначається відповідними рівнями кваліфікації і складністю професій.

Прийом громадян на навчання здійснюється в порядку, встановленому навчальним закладом на підставі типових правил прийому до професійно-технічних навчальних закладів.

Випускнику професійно-технічного навчального закладу , який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» та видається диплом державного зразка. В акредитованому вищому професійному училищі може присвоюватись кваліфікація «молодший спеціаліст» та видаватись диплом молодшого спеціаліста.

До професійно-технічних навчальних закладів належать:

- професійно-технічне училище відповідного профілю;

- професійне училище соціальної реабілітації;

- вище професійне училище;

- професійно-художнє училище;

- училище-агрофірма;

- центр професійно-технічної освіти;

- навчально-виробничий центр;

- навчальний центр та інші навчальні заклади, що надають професійно-технічну освіту.5

Професійно-технічний навчальний заклад створюється відповідно до соціально-економічних потреб держави чи окремого регіону за наявності необхідної матеріально-технічної, навчально-методичної бази, відповідних педагогічних працівників. Порядок створення, реорганізації та ліквідації закладів профтехосвіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Засновниками професійно-технічних навчальних закладів можуть бути:

- центральні та місцеві органи виконавчої влади;

- підприємства, установи, організації;

- громадяни України.

До основних повноважень та напрямів діяльності професійно-технічних навчальних закладів належить:

- організація навчально-виховного процесу, вибір форм та методів навчання;

- навчально-виробнича, навчально-виховна, навчально-методична, фінансово-господарська та виробничо-комерційна діяльність;

- розробка робочих навчальних планів з професій та навчальних предметів на основі типових, визначення регіонального змісту освіти;

- розробка правил прийому учнів до навчального закладу;

- організація харчування, матеріальне забезпечення та побутове обслуговування учнів;

- атестація педагогічних працівників;

- здійснення професійного навчання незайнятого населення;

- організація виробничого навчання на підприємствах;

- забезпечення заходів з охорони праці;

- визначення структури і штатного розпису з урахуванням фонду заробітної плати;

- забезпечення якості професійного навчання та виховання учнів.

Керівництво діяльністю державного професійно-технічного навчального закладу здійснює директор, якого призначає спеціально уповноважений-центральний орган, якому підпорядкований заклад за результатами конкурсу шляхом укладання з ним трудового договору (контракту).

Зміст професійно-технічної освіти зумовлюється суспільними вимогами до рівня кваліфікації робітничих кадрів і визначається державними стандартами професійно-технічної освіти з кожної професії, зазначеної у державному переліку професій.

Кваліфікаційна характеристика випускника закладу – це сукупність вимог, що визначають його професійні знання, уміння, навички на основі кваліфікаційних характеристик.

Субєктами професійно-технічної освіти є учні та слухачі, які мають законодавчо установлені права, гарантії та обов’язки та за досягнення високих результатів у навчанні та оволодінні професією, за активну участь у виробничій діяльності застосовуються різні форми морального та матеріального заохочення.

Право на особливий соціальний захист мають інваліди, діти-сироти, діти, які залишились без піклування батьків, учні та слухачі, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Вища освіта – це рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті та завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Державна політика у галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України та ґрунтується на принципах:

· доступності та конкурентності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;

· незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

· інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;

· наступності процесу здобуття вищої освіти;

· державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних наукових досягнень;

· гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців.

Реалізація державної політики у галузі вищої освіти забезпечується шляхом:

- збереження і розвитку систему вищої освіти та підвищення її якості;

- підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їх можливостей для отримання вищої освіти;

- створення та забезпечення рівних умов для її доступності;

- надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти;

- забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою;

- надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій.

До структури вищої освіти входять:

- освітні рівні: * неповна вища освіта;

* базова вища освіта;

* повна вища освіта.

- освітньо-кваліфікаційні рівні:

* молодший спеціаліст;

* бакалавр;

* спеціаліст;

* магістр.

До системи вищої освіти належить післядипломна освіта.

Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Післядипломна освіта створює умови для безперервності і наступності освіти і включає : перепідготовку, спеціалізацію, розширення профілю, стажування.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів.

Державний стандарт вищої освіти містить складові:

- перелік кваліфікацій;

- перелік напрямів та спеціальностей;

- вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;

- вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.

Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади здійснює державну політику в галузі вищої освіти, організовує розроблення загальнодержавних та регіональних програм, видає нормативно-правові акти, забезпечує контроль за виконанням законодавства про вищу освіту.

Управління у галузі вищої освіти здійснюється МОНмолодьспорт, іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у підпорядкуванні вищі навчальні заклади, Вищою атестаційною комісією України, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування, власниками вищих навчальних закладів, органами громадського самоврядування.

Основною метою діяльності вищих навчальних закладів є забезпечення умов,

необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України, а головними завданнями вищого навчального закладу є:

- здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти;

- здійснення наукової, науково-технічної, творчої, мистецької, культурно- виховної, спортивної та оздоровчої діяльності;

- забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою;

- здійснення підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів та їх атестація;

- вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштування випускників;

- забезпечення культурного і духовного розвитку особистості;

- підвищення освітньо-культурного рівня громадян.

Відповідно до напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

університет, академія, інститут, консерваторія, коледж, технікум (училище), а їх структурними підрозділами є: кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотеки тощо.

Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів державної форми власності здійснюється Кабінетом Міністрів України, які перебувають у власності Автономної Республіки Крим та комунальної форми власності здійснюються органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів приватної форми власності здійснюється їх власником.

Освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України. Вищому навчальному закладу, що успішно пройшов ліцензійну експертизу, видається ліцензія на освітню діяльність на термін завершення циклу підготовки фахівців за напрямом, але не менше ніж на три роки.

За результатами акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів видається сертифікат.

Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник – ректор (директор), начальник. Повноваження керівника вищого навчального закладу визначені ст.. 32 Закону України «Про вищу освіту».

Учасниками навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі є:

- педагогічні і науково-педагогічні працівники;

- особи, які навчаються у вищих навчальних закладах;

- працівники вищих навчальних закладів.

На посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом, як правило особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури, аспірантури, докторантури. Педагогічні і науково-педагогічні працівники підвищують кваліфікацію та проходять стажування у відповідних наукових установах як в Україні, так і за її межами.

Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах є студенти, курсанти, екстерни, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти, докторанти.

Випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи.

Основними формами підготовки наукових та науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації є аспірантура (ад’юнктура) і докторантура,які створюють умови для безперервної освіти, підвищення науково-педагогічної і наукової кваліфікації, здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук. Вченими званнями є : старший науковий співробітник, доцент, професор.

Наукова і науково-технічна діяльність у вищих навчальних закладах є невідємною частиною освітньої діяльності, яка забезпечується через органічну єдність змісту освіти і програм наукової діяльності; спрямування фундаментальних, прикладних досліджень і розробок нових конкурентоздатних техніки, технологій та матеріалів; розвиток різних форм наукової співпраці; планування проведення наукових досліджень; організацію наукових, науково-практичних семінарів, конференцій, олімпіад, конкурсів.

2.Законодавче та нормативно-правове забезпечення установ і закладів освіти

Законодавство України про освіту базується на

· Конституції України,

· Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про позашкільну освіту» «Про вищу освіту»,

· Указами Президента України, його розпорядженнями, дорученнями,

· Постановами, розпорядженнями Кабінету Міністрів України,

Постановами Верховної Ради України,

* Іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

· нормативно-правовими актами МОНмолодьспорт України, Автономної Республіки Крим та місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, які є обов’язковими для виконання.

Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про освіту, то застосовуються правила міжнародних договорів.

Завдання для дискусії:

1. Висвітліть специфіку охоплення населення освітою в Україні та інших європейських країнах.

2. Назвіть основні світові тенденції в розвитку освітніх систем.

3. Як впливає на розвиток освітніх систем використання інформаційно-комунікаційних технологій?

4. Назвіть стратегічні напрями розвитку освіти в Україні.

5. Висвітліть розвиток:

- дошкільної освіти;

- загальної середньої освіти;

- позашкільної освіти;

- професійно-технічної освіти;

- вищої освіти та освіти впродовж життя.

6. Які зміни запроваджено в навчальних закладах з метою наближення системи освіти України до європейського рівня?

7. Назвіть основні проблеми реформування системи вищої освіти в Україні.

8. Висвітліть свою думку щодо необхідності вдосконалення системи управління освітою в Україні.

9. Охарактеризуйте структуру державних органів управління освітою.

10. Проаналізуйте основні завдання державних органів управління освітою на регіональному та місцевому рівнях.

11. Визначте джерела в яких висвітлено основні положення щодо державно-громадського управління освітою.

12. Національна доктрина розвитку освіти: досягнення, проблеми, перспективи.

Читайте також:

1. III. Повторення вивченого матеріалу.
2. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
4. IV. Вивчення нового матеріалу.
5. IV. Вивчення нового матеріалу.
6. IV. Виклад інформаційного матеріалу
7. IV. Виклад інформаційного матеріалу
8. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
9. IV. Подання нового матеріалу
10. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
11. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
12. V. Вивчення нового матеріалу.

Переглядів: 858