Періодизація історії психології

Можна розглядати історію психології як процес становлення її предмету.

Предмет психології історично змінювався таким чином:

1) психологія як наука про душу (Стародавній світ, Середні Віки, початок епохи Відродження);

2) психологія як наука про свідомість (кінець епохи Відродження, Новий час, Просвітництво, XIX ст., XX ст.).

3) психологія як наука про поведінку (кінець XIX ст., XX ст.).

4) психологія як наука про особистість (XX ст.).

Два великих періоди історії психології:

1) перший, коли психологічні знання розвивалися в надрах філософії, а також інших наук, насамперед природознавства;

2) другий — коли психологія розвивалася як самостійна наука.

Вони неспівмірні за часом: перший період (VI в. до н.е. - середина XIX в.) охоплює близько 2,5 тисячі років, другий - трохи більше сторіччя (середина XIX в.- теперішній час).

Відмінності між сучасною психологією та її коріннями - це питання її методів. Новій науці треба було розвивати більш точні й об'єктивні методи дослідження. Коли дослідники переконалися в надійності таких методів, психологія стала відділятися від своїх філософських коренів.

Найчастіше появу самостійної психологічної науки пов'язують зі школою В.Вундта, тобто з початком розвитку експериментальної психології.

Залежно від розвитку предмету і методу психології (від того, що і як вивчала психологія) можна виокремити основні етапи розвитку психології (за Т.Д.Марцинковською).

Етап і його часові межі	Предмет психології	Методи дослідження психіки
1. Донауковий, до VII-VI ст. до н.е.	Душа	Немає
2. Філософський, VII-VI ст. до н. е. - кінець XVIII - початок XIX ст.	Антична психологія	Душа	Спеціальних методів немає, використовуються методи інших наук
	Психологія Середньовіччя	Душа	Поява власне психологічного методу - інтроспекції
	Психологія Відродження і Нового часу	Свідомість	Інтроспекція і частково логіка - методи індукції, дедукції, аналізу тощо.
3. Асоціаністична психологія, кінець XVIII - середина XIX ст.	Свідомість	Інтроспекція, логіка, початок використання методів природничих наук, зокрема методу спроб і помилок
4. Експериментальна психологія, середина XIX - початок XX ст.	Елементи психіки, яка ототожнюється головним чином із свідомістю, їхні зв'язки і закони	- експериментальний метод; - інтроспекція; - аналіз результатів творчої діяльності; - поява перших тестів.
5. Методологічна криза і поділ психології на окремі школи, 30-ті роки XX ст.	Поява кількох предметів психології (елементи психіки, функції психіки, глибинні структури психіки, поведінка, вищі психічні функції та ін.)	Поява нових психологічних методів (психоаналіз і проективні методи, метод формування зв'язку між стимулом і реакцією, інструментальний метод та ін.)
6. Подальший розвиток психологічних шкіл. 60-ті роки XX ст.	Поява нових напрямів, для яких предмет психології пов'язується із внутрішньою сутністю особистості (гуманістична, екзистенціальна психологія), пізнавальними процесами, розвитком інтелекту й етапів переробки інформації (генетична та когнітивна психологія)	Поява опитувальників, нових експериментальних методів вивчення інтелекту, у тому числі й штучного інтелекту.
7. Сучасна психологія, 60-ті роки - кінець XX ст.	Розвиток предмета психології в рамках окремих психологічних шкіл. Тенденція до інтеграції та діалогу між школами.	Удосконалювання методів експериментального дослідження психіки, розвиток якісних методів.

2. Розвиток психології у стародавньому світі

Часові межі: від найдавніших часів до III-IV ст.

Країни: Стародавній Схід (Єгипет, Китай, Індія), Стародавня Греція та Рим

Предмет психології: душа як джерело активності тіла; функції душі - пізнання й регуляція поведінки.

Методи психології: спеціальних методів немає, використовуються методи інших наук - філософії, медицини, математики - при дослідженні змісту й функцій душі.

Основні досягнення періоду: визначаються основні проблемипсихології, пов'язані з дослідженням пізнання, активності тіла, способів регуляції поведінки й меж свободи людини

Міфологічний період

Перші уявлення про психічну діяльність людини й тварин з'являються ще в межах донаукового знання (у міфологічний період). У давні часи душа визначалася як оживляюча, віддільна і безсмертна сутність, як причина індивідуального існування.

Душа уявлялась як двійник тіла, здатний до самостійного існування. Люди вірили у метаморфози (перетворення) предметного світу. Але душа при метаморфозах залишається незмінною, вона лише може переходити з одного тіла в інше, близьке за ходом метаморфози. Такий перехід називається метемпсихозом, перевтіленням душ. У Індії віра у метемпсихозом розвинулась у вчення про реінкарнацію.

Людина одушевлювала все навколишнє. Анімізм - уявлення, згідно з яким душа визнається існуючою у всіх природних тілах, явищах та визначає їхні метаморфози.

Поступово наочний образ душі, характерний для ранніх уявлень, поступається місцем безтілесній, знеособленій силі. Ще в межах міфологічної психології завершується відділення духовного від матеріального, кожне з яких починає виступати як деяка самостійна сутність.

Філософський період (початок)

У філософській психології душа виступає вже не як двійник самої людини, а як безтілесна причина.

За кілька тисячоліть до н.е. на Сході складаються великі цивілізації: єгипетська, індійська, китайська.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історія психології вивчає закономірності формування і розвитку поглядів на психіку на основі аналізу різних підходів до розуміння її природи, функцій та генезису.	\|	Антична психологія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.